Рішення

від 30.09.2009 по справі 37/468

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/468

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/468

30.09.09

за позовом

до

про

Суддя

За позовомПриватного підприємства «Ве-Ста»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»

Простягнення 21 897, 86 грн.

Суддя Гавриловська І.О.          

Представники сторін:

Від позивача :           Раврик І.Д., предст. за дов. № б/н від 01.01.2009 р.          

Від відповідача:           Хома Т.Ю., предст. за дов. № 09/01-09 від 09.01.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Обставини справи: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Ве-Ста»до Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»про стягнення 16 650, 00 грн. основного боргу, 1 353, 60 грн. інфляційних нарахувань, 247, 69 грн. річних відсотків, 1 665, 00 грн. штрафу, 1 981, 57 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором № 3/08-31 від 20.03.2008 р.

Ухвалою суду від 24.07.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/468 та призначено її розгляд на 31.08.2009 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез'явлення представника відповідача у призначене судове засідання, ухвалою суду від 31.08.2009 р. розгляд справи було відкладено до 14.09.2009 р.

Ухвалою суду від 14.09.2009 р. розгляд справи було відкладено до 30.09.2009 р. у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез'явлення представника позивача у призначене судове засідання.

У судовому засіданні 30.09.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду витребувані документи.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав, просив зменшити розмір штрафних санкцій у зв'язку з неможливістю сплатити борг через арешт коштів на рахунках.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Ве-Ста»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»(покупець) був укладений договір                                          № 3/08-31 від 20.03.2008 р., згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати належний йому товар –зріджений газ (пропан-бутан) у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.  

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідного до пункту 3.1. договору № 3/08-31 від 20.03.2008 р., продавець зобов'язався передати товар покупцю у повному обсязі, згідно з фактичним отриманням товару та забезпечити покупця такими документами щодо товару: накладна, податкова накладна та сертифікат якості.

Згідно з пунктом 3.2. зазначеного договору, перехід права власності відбувається в момент передачі товару (оплати), що оформляється видатковою накладною (актом прийому-здачі).

Пункт 4.1. договору № 3/08-31 від 20.03.2008 р. передбачає, що ціна за одиницю товару встановлюється згідно з домовленістю.

Відповідно до пункту 4.2. договору № 3/08-31 від 20.03.2008 р., оплата за товар здійснюється попередньо на рахунок продавця в розмірі 50 % від загальної вартості товару і 50 % сплачуються на протязі 3 днів після фактичного отримання товару.

З наданих суду документів випливає, що Приватне підприємство «Ве-Ста»поставило відповідачу товару на суму 21 360, 00 грн., відповідно до видаткової накладної № 830 від 12.08.2009 р. та довіреності № 24 від 08.08.2008 р. на отримання товару. Відповідач зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 180 грн.

Згідно з видатковою накладною № 1079 від 10.11.2008 р. та довіреністю № 99 від  03.11.2008 р. на отримання товару, відповідач отримав від позивача товар на загальну суму в розмірі  16 470, 00 грн., який відповідачем не оплачений.

У зв'язку із невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»своїх зобов'язань згідно з договором № 3/08-31 від 20.03.2008 р., Приватне підприємство        «Ве-Ста»надіслало відповідачу претензію № 114/09 від 03.02.2009 р. з вимогою повернути отриманий товар або сплатити за нього грошові кошти.

Відповідач товар не повернув, суму заборгованості не сплатив.

За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача 16 650, 00 грн. основного боргу, 1 353, 60 грн. інфляційних нарахувань, 247, 69 грн. річних відсотків, 1 665, 00 грн. штрафу та 1 981, 57 грн. пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до пункту 4.2. договору № 3/08-31 від 20.03.2008 р., відповідач був зобов'язаний сплатити позивачу борг до 13.11.2008 р., проте цього не здійснив.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у судовому засіданні борг визнав, сплатити його не заперечував.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Приватного підприємства «Ве-Ста»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»основного боргу за договором № 3/08-31 від 20.03.2008 р. в розмірі 16 650, 00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 1 353, 60 грн. інфляційних нарахувань, 247, 69 грн. річних відсотків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 3/08-31 від 20.03.2008 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання в сумі 16 650, 00 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню  1 353, 60 грн. інфляційних нарахувань та 247, 69 грн. річних відсотків

Також позивач просить стягнути з відповідача 1 665, 00 грн. штрафу та 1 981, 57 грн. пені за порушення договірного зобов'язання, посилаючись на пункт 6.6. договору № 3/08-31 від 20.03.2008 р.

Відповідно до 6.6. договору № 3/08-31 від 20.03.2008 р., за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує продавцю 3 % річних від неоплаченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, та штрафну санкцію (разовий платіж) у розмірі 10% від вартості товару.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Враховуючи вищевикладене, позивачем правомірно нараховано відповідачу 1 665, 00 грн. штрафу та 1 981, 57 грн. пені.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем,  оскільки неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об'єктивною неможливістю це вчинити, оскільки грошові кошти на його рахунках були арештовані відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 20.01.2009 р. № 41/21, і цей арешт до цього часу державною виконавчою службою не знято.

Крім того, як вже зазначалося, відповідачем у судовому засіданні було визнано суму основного боргу і висловлено готовність його погасити.

Таким чином, враховуючи  вищевказані обставини, керуючись  ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь Приватного підприємства «Ве-Ста»до 100, 00 грн., а також штраф –до 100, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Приватного підприємства «Ве-Ста»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 536, 625 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 198, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»(бул. Лесі Українки, буд. 26,  м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 31088169) на користь Приватного підприємства «Ве-Ста»(вул. Калуська, буд. 6, м. Бурштин, Галицький р-н, Івано-Франківська обл., 77111, код ЄДРПОУ 31574972) 16 650 (шістнадцять тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 1 353 (одна тисячу триста п'ятдесят три) грн.      60 коп. інфляційних нарахувань, 247 (двісті сорок сім) грн. 69 коп. річних відсотків,       100 (сто) грн. 00 коп. штрафу, 100 (сто) грн. 00 коп. пені,  211 (двісті одинадцять) грн.      00 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                            Гавриловська І.О.