Рішення

від 30.09.2009 по справі 37/504

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/504

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/504

30.09.09

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛА-Д»

Простягнення 42 773, 79 грн.

                                                                                                  Суддя  Гавриловська І.О.                                                                                                                                                  

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:      Лупачов Д.М., дов. № Д07/6282 від 04.11.2008 р.          

Від відповідача:  не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛА-Д»про стягнення 39 843, 56 грн. заборгованості по орендній платі, 2 604, 50 грн. пені та 325, 73 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 136 від 30.09.2005 р. щодо оплати за оренду нежилих приміщень.

Ухвалою суду від 03.08.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/504 та призначено її розгляд на 07.09.2009 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез'явлення представника відповідача у призначене судове засідання, ухвалою суду від 07.09.2009 р. розгляд справи було відкладено до 30.09.2009 р.

У судовому засіданні 30.09.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду від 03.08.2009 р. та від 07.09.2009 р. не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -   

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЛА-Д»(орендар) був укладений договір оренди нежилих приміщень № 136 від 30.09.2005 р.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

У відповідності до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з пунктами 1.1. та 2.1. договору № 136 від 30.09.2005 р., орендодавець на підставі рішення Київради від 31.03.2005 р. № 211/2786 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення (об'єкт оренди) за адресою: вул. Борщагівська, 212, для розміщення сауни. Об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 31, 20 кв. м.

У відповідності до пункту 3.1. зазначеного договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Київради від 05.07.2001 р. № 366/1342 та рішенням Київради від 31.03.2005 р. № 211/2786, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 3), на дату підписання договору становить 1 379, 05 грн. та відшкодування витрат, що пов'язані з платою податку на землю в розмірі 95, 31 грн., без урахування ПДВ.

Рішенням Київської міської ради № 34/91 від 28.09.2006 р. змінено методику розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, у зв'язку з чим додатковою угодою від 20.10.2006 р. внесені зміни до договору оренди нежилих приміщень № 136 від 30.09.2005 р. Згідно вказаних змін орендна плата складає 3 648, 00 грн. без урахування ПДВ.

Пункт 3.2. договору № 136 від 30.09.2005 р. передбачає, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Відповідно до пункту 3.3. вищевказаного договору, розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з пунктом 3.4. договору № 136 від 30.09.2005 р., додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Пунктом 3.6. договору № 136 від 30.09.2005 р. передбачається, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

На виконання договору № 136 від 30.09.2005 р. позивач передав відповідачу приміщення в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі приміщень від 30.09.2005 р.

Позивач пояснив суду, що відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 10.12.2009 р. до 07.04.2009 р. у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 07.04.2009 р. становила 21 057, 89 грн., з яких 20 408, 37 грн. - сума заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції та податку на додану вартість, 649, 52 грн. –пеня та 81, 19 грн. - 3 % річних процентів від суми заборгованості за даний період.

22.05.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛА-Д»надіслало позивачу листа вих. №  2, яким просило розірвати договір оренди № 136 від 30.09.2005 р.

23.06.2009 р. відповідач звільнив орендоване приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого приміщення від 23.06.2009 р. (копія в матеріалах справи).

У відповідності до пункту 3.5. даного договору, орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

З наданих суду доказів та пояснень представника позивача вбачається, що заборгованість відповідача по орендній платі за період з 10.12.2009 р. до дня повернення орендованого приміщення - 23.06.2009 р.  складає 39 843, 56 грн., яка відповідачем станом на день розгляду справи в суді не погашена.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача 39 843, 56 грн. заборгованості по орендній платі, 2 604, 50 грн. пені та 325, 73 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 136 від 30.09.2005 р. щодо оплати за оренду нежилих приміщень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості за період з 10.12.2008 р. до 23.06.2009 р. у розмірі 39 843, 56 грн. відповідач не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов'язань настав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 39 843, 56 грн. заборгованості по орендній платі, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛА-Д»суми заборгованості по орендній платі за договором № 136 від 30.09.2005 р. у розмірі  39 843, 56 грн.  визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд також стягнути з відповідача 325, 73 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 136 від    30.09.2005 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню  325, 73 грн. річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2 604, 50 грн. пені за порушення договірного зобов'язання за період з 10.01.2009 р. до 20.07.2009 р., посилаючись на пункт 6.2. вищезазначеного договору, відповідно до якого за несвоєчасну плату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0, 5 %  від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку пені судом було виявлено помилки в частині застосування облікової ставки НБУ, яка в червні 2009 р. була змінена і позивачем це не було враховано.

За таких обставин   судом було виконано власний розрахунок пені, у відповідності до якого стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛА-Д»за період з 10.01.09 р. до 20.07.09 р. підлягає пеня в розмірі 2 538, 99 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 283  Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛА-Д»(вул. Героїв Севастополя, 5-А, м. Київ, 03124, ідентифікаційний код 30181997) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(вул. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»(вул. Володимирська, 82-Г, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 25665166) 39 843 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот сорок три) грн. 56 коп. основного боргу, 325 (триста двадцять п'ять) грн. 73 коп. річних, 2 538 (дві тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн. 99 коп. пені, 427 (чотириста двадцять сім) грн. 08 коп. витрат по сплаті державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 82 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У решті позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                            Гавриловська І.О.