Ухвала

від 14.09.2015 по справі 905/1978/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/29//15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.09.2015 Справа № 905/1978/14

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г.

за участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши заяву Державного закладу «Науково-практичний реабілітаційно-діагностичний центр МОЗ України» про надання відстрочки виконання рішення суду від 26.03.15 р.

у справі № 908/1978/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промышленное оборудование», м. Слов'янськ

до відповідача: Державного закладу «Науково-практичний реабілітаційно-діагностичний центр МОЗ України», м. Костянтинівка

третьої особи: ОСОБА_1 охорони здоров'я, м. Київ

про стягнення 2 151 855,62 грн.

за участю представників:

від стягувача - ОСОБА_2, довіреність №3 від 05.12.2014р.

від боржника - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Боржник у справі - Державний заклад В«Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр ОСОБА_1 охорони здоров'я УкраїниВ» (далі - заявник) звернувся до Господарського суду Запорізької області в порядку ст. 121 ГПК України із заявою, в якій просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.15 р. у справі № 905/1978/14, посилаючись при цьому на неможливість погашення заборгованості у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань по бюджетній програмі.

Разом із вказаною заявою від боржника також надійшло клопотання про розгляд справи № 905/1978/14 за його відсутності, яке мотивоване відсутністю фінансування видатків з відрядження.

Стягувач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промышленное оборудование», надав суду пояснення з приводу поданої заяви, відповідно до яких протти її задоволення.

Так, розглянувши матеріали справи, заяву, з'ясувавши підстави звернення із заявою боржника та позицію стягувача, суд встановив:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.03.15 р. у справі № 905/1978/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промышленное оборудование» задоволено, зокрема стягнуто з Державного закладу «Науково-практичний реабілітаційно-діагностичний центр МОЗ України» на користь: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промышленное оборудование» основний борг в сумі 2 000 000 (два мільйони) грн. 00 коп., три проценти річних в сумі 131 512 (сто тридцять одна тисяча п'ятсот дванадцять) грн. 69 коп., інфляційні витрати в сумі 20 020 (двадцять тисяч двад цять) грн. 00 коп. витрати по сплаті судового збору в сумі 43030 (сорок три тисячі тридцять) грн. 66 коп., видавши наказ.

На виконання вказаного рішення судом було видано наказ від 14.04.15 р.

Заява Боржника обґрунтована приписами статті 121 ГПК України, які передбачають наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Мотивуючи заяву про розстрочку виконання рішення суду, боржник, з посиланням на Акт перевірки державних закупівель Державного закладу «Науково-практичний реабілітаційно-діагностичний центр МОЗ України» за період з 01.01.2013 по 01.03.2014 року, ОСОБА_1 охорони здоров'я № 31-0920-12-5/29048 від 17.11.2014, № 09-06/1390/34443 від 26.11.2014, ОСОБА_1 Державного закладу «Науково-практичний реабілітаційно-діагностичний центр МОЗ України» до ОСОБА_1 охорони здоров'я №15 від 15.01.2015, наголошує на неможливості виконання рішення суду від 26.03.15 р. у справі № 905/1978/14 через відсутність відповідних коштів на рахунку Державного закладу «Науково-практичний реабілітаційно-діагностичний центр МОЗ України».

Вказані у заяві обставини, боржник вважає винятковими, оскільки вони перешкоджають своєчасно виконати рішення у спосіб та порядок визначені судом, а тому клопоче про задоволення його заяви щодо надання йому відстрочки виконання наказу суду.

Дослідивши матеріали справи, спосіб та порядок виконання рішення суду по даній справі, суд вважає заяву боржника не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного:

Стаття 129 Конституції України та стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України В«Про виконавче провадженняВ» .

Статтею 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відповідно до п. 10 Пленуму Верховного суду України В«Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадженняВ» № 14 при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Так, законодавець встановлює, що підставою неможливості виконання судового акту можуть бути обставини, визначені боржником за допомогою приписів статей 1, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення (стандарти) бухгалтерського обліку: 2 «Баланс»; 3 «Звіт про фінансові результати»; 10 «Дебіторська заборгованість»; 11 «Зобов'язання»; 5 «Звіт про власний капітал».

Однак, на підтвердження виняткових обставин неможливості виконання рішення суду та поданої заяви боржником будь яких документів, в т. ч. які можуть підтвердити фінансове становище підприємства та які б свідчили про ускладнення виконання рішення або неможливості такого виконання у строк або встановленим господарським судом способом., суду не надано, що позбавляє суд можливості встановити обставини, пов'язані із застосуванням приписів ст. 121 ГПК України. При цьому відповідачем не обґрунтовано необхідність надання відстрочки виконання рішення суду саме до 31.12.2016 року.

При цьому суд звертає увагу заявника, що саме на нього покладений обов'язок доведення ускладнення виконання рішення або неможливості такого виконання у строк або встановленим господарським судом способом.

Разом з тим, з доданих до заяви документів вбачається, що згідно листа ОСОБА_1 охорони здоров'я № 09-06/1390/34443 від 26.11.2014 року та листа ОСОБА_1 фінансів України № 31-09020-12-5/29048 від 17.11.14р. кредиторська заборгованість перед ТОВ «Промышленное оборудование» по капітальним видаткам Державного бюджету у сумі 2000000, 00 грн. по КЕКВ 3142 «Реконструкція та реставрація інших об'єктів» була перереєстрована з неіснуючої у поточному році бюджетної програми по КПК 2301870 на існуючу КПК 2301110 та зареєстрована у Державному казначействі України на 0101.2015 рік. Вказані обставини приймаються судом до уваги з урахуванням приписів Постанови КМУ № 845 від 03.08.2011 року та ст. 55 Бюджетного кодексу України.

При цьому наявність або відсутність відповідного фінансування не позбавляє від обов'язку виконання договірних зобов'язань перед контрагентами з огляду на приписи ст. ст. 96, 599 ЦК України та ст. 42 ГК України.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності и власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Слід зазначити, що господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення, господарський суд враховує негативні наслідки для стягувача при затримці виконання даного рішення суду, порушення його матеріальних інтересів, ступінь вини боржника у виникненні спору та наявність інфляційних процесів в економіці держави. Одночасно судом враховано, що як позивач так і відповідач є комерційними підприємствами, та несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Отже, невиконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт негативно відображується на підприємстві позивача. А подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси позивача і завдає істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

За такими обставинами, у задоволенні заяви боржника у справі - Державного закладу «Науково-практичний реабілітаційно-діагностичний центр МОЗ України» про надання відстрочки виконання рішення суду від 26.03.15 р. у справі № 908/1978/14 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 86, 115, 121 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви Державного закладу «Науково-практичний реабілітаційно-діагностичний центр МОЗ України» про надання відстрочки виконання рішення суду від 26.03.15 р. у справі № 908/1978/14 - відмовити.

Суддя О. Г. Смірнов