Ухвала

від 09.11.2012 по справі 5023/4519/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"09" листопада 2012 р. Справа № 5023/4519/12

вх. № 4519/12

Суддя господарського суду Харківської області Жигалкін І.П.

без участі представників сторін

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" про відвід судді

за позовом Приватного підприємства "Полімеризолмаш", м. Харків

до 1. Приватного підприємства "Сінтез-Полімер", м. Харків ,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт", м. Хмельницький ,

3. Державної служби інтелектуальної власності України, м. Київ

про визнання недійсними патентів та зобов'язання внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Полімеризолмаш", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про: визнання деклараційного патенту України на корисну модель № 25253 недійсним, - зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру патентів України на корисні моделі відомості про визнання деклараційного патенту України на корисну модель № 25253 недійсним; - визнання деклараційного патенту України на корисну модель № 61116 недійсним; - зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру патентів України на корисні моделі відомості про визнання деклараційного патенту України на корисну модель № 61116 недійсним.

09 жовтня 2012 року від Позивача надійшло клопотання про виправлення помилки щодо визначення статусу Державної служби інтелектуальної власності України, як Відповідача, де просить суд визначити останнього у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів.

17 жовтня 2012 року, від Позивача, надійшла заява про уточнення позовних вимог, де просить суд: - визнати деклараційний патент України на корисну модель № 25253 недійсним повністю; - зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру патентів України на корисні моделі відомості про визнання деклараційного патенту України на корисну модель № 25253 недійсною повністю.

Ухвалою господарського суду від 18 жовтня 2012 року по справі № 5023/4519/12 виправлено зазначену помилку в ухвалі суду від 08 жовтня 2012 року по справі № 5023/4519/12 щодо визначення статусу Державної служби інтелектуальної власності України та визначено, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. Заяву Позивача про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду.

09 листопада 2012 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" було надано заяву (вхідний № 89 від 09.11.2012 р.) про відвід судді Жигалкіна І.П.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, які можуть бути підставою для відводу судді. Зокрема, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумніви у його неупередженості. Відвід повинен бути мотивованим та обґрунтованим.

Наведені ж доводи про відвід судді по даній справі свідчать про відсутність підстав для відводу. Із вимог процесуального законодавства випливає, що відвід повинен бути мотивований та обґрунтований. Це, зокрема, означає, що відвід повинен бути підтверджений фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах. Наданий же до суду відвід ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки не наведено жодної конкретної обставини для відводу судді в розумінні статті 20 ГПК України.

У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 02.12.1992 № 01-6/1444 "Про практику застосування статті 90 Господарського процесуального кодексу України" (п. 12), зазначено, що згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, недопустимими є дії деяких сторін, третіх осіб у справах, спрямовані на зловживання своїми процесуальними правами. Такі дії можуть полягати у заявлені численних безпідставних відводів суддям, нез'явленні представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, поданні не заснованих на законі клопотань про вчинення судом процесуальних дій, поданні зустрічних позовів без дотримання вимог ГПК, одночасному оскарженні судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку, поданні апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені, тощо.

Подібна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Відтак у будь-яких випадках зловживання процесуальними правами господарським судам належить реагувати на відповідні порушення у спосіб, передбачений статтею 90 ГПК, - шляхом винесення окремих ухвал, а за наявності підстав також і надіслання повідомлень органам внутрішніх справ чи прокуратури.

У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) (підпункт 1.2 п. 1) згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому слід розцінювати як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, зокрема, подання ним другої і наступних заяв про відвід судді (суддів) господарських судів з одних і тих самих підстав (у тому числі з викладенням відповідної заяви в іншій стилістичній формі), або, хоча й з інших підстав, ніж у первісній заяві, але з таких, що з урахуванням обставин справи були або мали бути відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, і, отже, повинні були зазначатися саме в ній.

У зазначених випадках суд не позбавлений права і можливості продовжити розгляд справи, в якій заявлено повторний або наступний відвід, у тому ж судовому засіданні (аж до розгляду справи по суті) з обов'язковим зазначенням про це в судовому рішенні та з наведенням у ньому відповідних мотивів. Водночас заява (клопотання) про відвід, яка в зв'язку з наведеним не передавалася для вирішення в порядку частини п'ятої статті 20 ГПК, приєднується до матеріалів справи".

Вирішення питань про застосування чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа. При цьому результат вирішення вказаних питань не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до позивача чи відповідача, інших учасників судового процесу, оскільки наявність чи відсутність підстав для відводу судді не може ставиться в залежність від результату застосування судом норм чинного законодавства.

Крім того, відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. При цьому втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється законом. У разі ж незгоди з винесеним по справі рішенням чи ухвалою, сторона по справі не позбавлена можливості оскаржити постановлене по справі рішення чи ухвалу у порядку і строки, визначені чинним процесуальним законом.

Зазначені вище обставини свідчать, що підстави для відводу судді Жигалкіна І.П. по справі № 5023/4519/12 відсутні, в зв'язку з чим в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" про відвід судді слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4-6, 20, 86 господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" про відвід судді Жигалкіна І.П. по справі № 5023/4519/12 - відмовити.

Суддя Жигалкін І.П.