Рішення

від 10.09.2015 по справі 910/18092/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.2015Справа №910/18092/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., при секретарі судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/18092/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Лубни,

до державного підприємства «Укрліктрави», м. Київ,

про стягнення 1 491 380,81 грн.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 27.07.2015 № б/н);

відповідача - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного підприємства «Укрліктрави» (далі - Підприємство) про стягнення: 737 989 грн. боргу за договором від 03.09.2012 № 8 поставки (далі - Договір); 152 413,99 грн. пені; 58 659,23 грн. штрафу; 502 565,33 грн. втрат від інфляції; 39 753,26 грн. 3% річних, а всього 1 491 380,81 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 було порушено провадження у справі № 910/18092/15 та призначено судовий розгляд на 06.08.2015.

06.08.2015 позивач подав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 розгляд справи було відкладено на 10.09.1015, у зв'язку з неявкою представників відповідача; у порядку підготовки справи до судового розгляду витребувано у Березоточській філії державного підприємства «Укрліктрави» (далі - Філія) пояснення по суті спору та інформацію щодо отриманого товару від ФОП ОСОБА_1 за Договором.

10.08.2015 Господарським судом міста Києва було винесено окрему ухвалу, яку надіслано окрему ухвалу Міністерству аграрної політики та продовольства України (далі - Міністерство).

02.09.2015 Міністерство подало суду відповідь щодо виконання вимог окремої ухвали суду від 10.08.2015.

08.09.2015 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Підприємства про відкладення, виходячи з такого.

Клопотання мотивоване тим, що:

- 10.09.2015 об 11:00год. у Господарському суді Чернігівської області відбудеться судове засіданні зі справи № 927/1171/15;

- вказана справа має суттєве значення та необхідність присутності представника Підприємства;

- у штаті відповідача працює лише один юрисконсульт.

Вирішуючи клопотання, суд дійшов висновку про його відхилення з таких підстав:

Двомісячний строк вирішення спору, визначений ст.69 ГПК України, спливає 14.09.15

Посилання на наявність у штаті одного юрисконсульта документально не підтверджено, зокрема, не подано штатний розпис чи відповідна довідка, тощо.

Згідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

відповідно до статті 4 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі статтею 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Згідно з частинами першою - третьою статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, стаття 28 ГПК України не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи в суді.

Наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання, не можуть бути визнані поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Крім того, керівник (виконавчий орган) підприємства може, як самостійно здійснювати представництво інтересів товариства, директором, якого він являється, так і не позбавлений права обрати будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій по представництву інтересів підприємства.

Отже, суд вжив усіх заходів, необхідних для виклику сторін у судові засідання , належним чином повідомив відповідача про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом, забезпечив вимоги щодо рівності сторін у процесі і не обмежив їх у свободі подання ними доказів судовому органу, однак відповідач заперечень не подав.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з абз. 3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а не його обов'язком. Тому, оскільки в матеріалах справи було достатньо документів для розгляду справи по суті, суд першої інстанції не був зобов'язаний повторно відкладати розгляд справи на іншу дату.

Крім того, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Представник позивача у судовому засіданні 10.09.2015 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 10.09.2015 не з'явилися, вимоги ухвал суду не виконали; відзив на позов не подали.

Також, не виконала ухвалу суду від 06.08.2015 Філія, яка отримала вказану ухвалу ще 13.08.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал.

До матеріалів справи долучені конверти з копіями ухвал суду, які повернуті з адреси відповідача з відміткою пошти «не розшукано».

Отже, державне підприємство не отримує судову кореспонденцією за своїм місцезнаходженням.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 10.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

03.09.2012 Підприємством (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (продавець) було укладено Договір, за умовами якого:

- предметом Договору є поставка та купівля-продаж засобів захисту рослин та мінеральних добрив (пункт 1.1 Договору);

- загальна сума Договору визначатиметься видатковими накладними (пункт 1.2 Договору);

- продавець зобов'язаний поставити покупцю замовлений ним товар зі свого складу (пункт 2.1 Договору);

- товар поставляється на суму, сплачену покупцем (пункт 2.2 Договору);

- термін постачання - сім днів з дня отримання оплати від покупця (пункт 2.3 Договору);

- датою постачання вважається дата виписки накладних на передачу товару (пункт 2.4 Договору);

- розрахунки за Договором проводяться на основі рахунку-фактури від продавця, який є невід'ємною частиною Договору (пункт 3.1 Договору);

- термін оплати рахунку-фактури вказується у рахунку-фактурі (пункт 3.2 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 9.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, позивачем ФОП ОСОБА_1, та від відповідача - директором ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується таким:

- видатковою накладною від 07.09.2012 № 21 на суму 27 936 грн.; для оплати отриманого товару за вказаною накладною позивачем виписано рахунок від 07.09.2012 № 25; 30.04.2014 відповідачем частково оплачено отриманий товар на суму 20 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 30.04.2014 № 915 на суму 15 000 грн. та від 30.07.2014 № 926 на суму 5 000 грн.; таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар відповідно до видаткової накладної від 07.09.2012 № 21 перед позивачем складає 7 936 грн.;

- видатковою накладною від 27.11.2012 № 29 на суму 213 582 грн.; для оплати отриманого товару позивачем виписано рахунок від 27.11.2012 № 33; 10.12.2012 відповідачем оплачено за отриманий товар кошти в сумі 213 582 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.12.2012 № 772; таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар відповідно до видаткової накладної від 27.11.2012 № 29 перед позивачем відсутня;

- видатковою накладною від 30.11.2012 № 30 на суму 308 598 грн.; для оплати отриманого товару позивачем виписано рахунок від 30.11.2012 № 34, який Підприємство не оплатило;

- видатковою накладною від 25.04.2014 № 25/04 на суму 87 300 грн.;

- видатковою накладною від 21.05.2014 № 21/05 на суму 282 240 грн..

- видатковою накладною від 04.06.2014 № 4/06 на суму 155 915 грн.; для оплати отриманого товару позивачем виписано рахунок від 04.06.2014 № 4/06, в якому визначено термін оплати до 10.06.2014; 23.12.2014 відповідно до вказаного рахунку Підприємство перерахувало грошові кошти у сумі 100 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.12.2014 № 28; таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар відповідно до видаткової накладної від 04.06.2014 № 4/06 перед позивачем складає 55 915 грн.

Отже, заборгованість Підприємства перед ФОП ОСОБА_1 за отриманий товар складає 737 989 грн.

Видаткові накладні підписані повноважними представниками та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом як належні докази виконання позивачем умов Договору з поставки.

Отримання товару повноважними представниками відповідача підтверджується також такими довіреностями: від 07.09.2012 № 1а ; від 27.11.2012 № 21; від 30.11.2012 № 17; від 25.04.2014 № 75; від 21.05.2014 № 76; від 04.06.2014 № 77.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин першої-другої статті 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, строк оплати товару за видатковою накладною від 04.06.2014, відповідно до рахунку-фактури від 04.06.2014 № 4/06 настав 10.06.2014.

Що ж до видаткових накладних від 07.09.2012 № 21, від 30.11.2012 № 30, від 25.04.2015 № 25/04, від 21.05.2014 № 21/05, то строк оплати за ними настав, відповідно до статті 692 ЦК України після його прийняття, тобто 07.09.2012, 30.11.2012, 25.04.2015, 21.05.2015.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у сумі 737 989 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача: 502 565,33 грн. втрат від інфляції, 39 753,26 грн. 3% річних, 152 413,99 грн. пені та 58 659,23 грн. штрафу. Позивач визначає такі періоди прострочення для нарахування 3% річних та втрат від інфляції: з 10.09.2012 по 23.06.2015 за накладною № 21; з 04.12.2012 по 23.06.2012 за накладною № 30; з 29.04.2014 по 23.06.2015 за накладною № 25/04; з 22.05.2014 по 23.06.2015 за накладною № 21/05; з 04.06.2014 по 23.06.2015 за накладною № 4/06.

Нарахування пені було здійснено пзивачем в межах шестимісячного строку.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства «Укрліктрави» (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 37471692) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (37500, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1): 737 989 (сімсот тридцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. боргу; 152 413 (сто п'ятдесят дві тисячі чотириста тринадцять) грн. 99 коп. пені; 58 659 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 23 коп. штрафу; 502 565 (п'ятсот дві тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 33 коп. втрат від інфляції; 39 753 (тридцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 26 коп. 3% річних та 29 827 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 62 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 16.09.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук