Постанова

від 09.12.2015 по справі 910/18092/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2015 р. Справа№ 910/18092/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: Мартинюк О.С. - представник за довіреністю від 12.10.2015 року;

від відповідача: Сафонов Д.О. - представник за довіреністю від 28.10.2015 року,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрліктрави»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2015 року

у справі № 910/18092/15 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Державного підприємства «Укрліктрави»

про стягнення 1 491 380, 81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства «Укрліктрави» 737 989 грн. боргу за договором від 03.09.2012 № 8 поставки, 152 413,99 грн. пені, 58 659,23 грн. штрафу, 502 565,33 грн. втрат від інфляції та 39 753,26 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару на підставі договору поставки № 8 від 03.09.2012 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2015 року у справі № 910/18092/15 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що в рахунках-фактурах не вказано терміну оплати товару.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрліктрави" по справі № 910/18092/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року справу № 910/18092/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 28.10.2015 року.

У судовому засіданні 28.10.2015 року оголошено перерву в розгляді справи до 17.11.2015 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.11.2015 року підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.

Представником позивача у судовому засіданні 17.11.2015 надані заперечення на апеляційну скаргу.

Крім того, представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання позивача та відповідача про продовження строку розгляду спору.

У судовому засіданні 17.11.2015 року оголошено перерву до 09.12.2015 року.

Представники сторін у судовому засіданні 09.12.2015 року підтримали свої правові позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 03.09.2012 року між Приватним підприємцем ОСОБА_4 (надалі - продавець) та Державним підприємством «Укрліктрави» (надалі - покупець) укладено договір поставки № 8 (надалі - договір), предметом якого є поставка та купівля-продаж засобів захисту рослин та мінеральних добрив.

Відповідно до п. 1.2 договору, загальна сума договору визначатиметься видатковими накладними.

Датою постачання вважається дата виписки накладних на передачу товару (п. 2.4 договору).

Згідно із п. 3.1 договору, розрахунки по договору проводяться на основі рахунку-фактури від продавця, який є невід'ємною частиною договору.

Термін оплати рахунку-фактури вказується у рахунку-фактурі (п. 3.2 договору).

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов пговору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується таким:

- видатковою накладною від 07.09.2012 № 21 на суму 27 936 грн.;

Для оплати отриманого товару за вказаною накладною позивачем виписано рахунок від 07.09.2012 № 25. Водночас, термін оплати товару вказаний рахунок не містить.

30.04.2014 відповідачем частково оплачено отриманий товар на суму 20 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 30.04.2014 № 915 на суму 15 000 грн. та від 30.07.2014 № 926 на суму 5 000 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар відповідно до видаткової накладної від 07.09.2012 № 21 складає 7 936 грн.

- видатковою накладною від 27.11.2012 № 29 на суму 213 582 грн.

Для оплати отриманого товару позивачем виписано рахунок від 27.11.2012 № 33.

10.12.2012 відповідачем оплачено за отриманий товар кошти в сумі 213 582 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.12.2012 № 772.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар відповідно до видаткової накладної від 27.11.2012 № 29 перед позивачем відсутня.

- видатковою накладною від 30.11.2012 № 30 на суму 308 598 грн.

Для оплати отриманого товару позивачем виписано рахунок від 30.11.2012 № 34. Водночас, термін оплати товару вказаний рахунок не містить.

Відповідач оплату товару за зазначеною накладною не здійснив. Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар відповідно до видаткової накладної від 30.11.2012 № 30 становить 308 598 грн.

- видатковою накладною від 25.04.2014 № 25/04 на суму 87 300 грн.;

- видатковою накладною від 21.05.2014 № 21/05 на суму 282 240 грн.;

Рахунки-фактури за вказаними накладними не виписано. Оплату товару відповідачем не здійснено.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар відповідно до видаткових накладних від 25.04.2014 № 25/04 та від 21.05.2014 № 21/05 становить 87 300 грн. та 282 240 грн. відповідно.

- видатковою накладною від 04.06.2014 № 4/06 на суму 155 915 грн.

Для оплати отриманого товару позивачем виписано рахунок від 04.06.2014 № 4/06, в якому визначено термін оплати до 10.06.2014.

23.12.2014 відповідно до вказаного рахунку відповідач перерахував кошти у сумі 100 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.12.2014 № 28.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар відповідно до видаткової накладної від 04.06.2014 № 4/06 перед позивачем складає 55 915 грн.

Беручи до уваги викладене, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно вищевикладених накладних товар становить 741 989, 00 грн.

Заперечуючи проти наявності заборгованості відповідач зазначає, що позивачем по деяким накладним не було виставлено рахунків - фактури, а рахунки-фактури, які були виставлені відповідачу, всупереч умовам договору, не містять терміну оплати товару, а тому відповідач вважає, що він не порушив строки оплати товару.

Так, колегія суддів зазначає, що дійсно згідно умов п. 3.2 договору встановлено, що термін оплати рахунку-фактури вказується у рахунку-фактурі.

Водночас, відповідно до п. 2.2 договору встановлено, що товар поставляється на суму, сплачену покупцем. Термін постачання - сім днів з дня отримання оплати від покупця (п. 2.3 договору).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що сторонами було передбачено поставку товару після здійснення її попередньої оплати.

Колегією суддів встановлено, що відповідач попередньої оплати товару не здійснював.

Відповідно до ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно із ст. 538 ЦК України встановлено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Враховуючи те, що позивач поставив товар, а відповідач прийняв його, у останнього виник обов'язок щодо оплати поставленого товару.

Як зазначалося вище, пунктом 3.2 договору встановлено, що термін оплати товару вказується у рахунку-фактурі.

Проте, виставлені позивачем рахунки-фактури не містять терміну оплати. Лише в одному рахунку-фактурі № 4/06 від 04.06.2014 міститься посилання на строк оплати до 10.06.2014 року.

Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, колегія суддів зазначає, що до правовідносин купівлі-продажу не можуть застосовані загальні положення ст. 530 ЦК України, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з таких правовідносин, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього (постанова Верховного Суду України від 30.09.2014 року у справі № 3-121гс14).

Як вбачається із матеріалів справи, видаткові накладні підписані повноважними представниками та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом як належні докази виконання позивачем умов Договору з поставки.

Отримання товару повноважними представниками відповідача підтверджується також довіреностями: від 07.09.2012 № 1а; від 27.11.2012 № 21; від 30.11.2012 № 17; від 25.04.2014 № 75; від 21.05.2014 № 76; від 04.06.2014 № 77.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалося вище, заборгованість відповідача перед позивачем за вищевикладеними накладними становить 741 989, 00 грн.

Водночас, звертаючись із позовними вимогами позивач помилково зазначає, що заборгованість відповідача за товар отриманий згідно накладної № 25/04 від 25.04.2014 року становить 83 300, 00 грн., а не 87 300, 00 грн.

Беручи до уваги те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 737 989, 00 грн.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 502 565, 33 грн. втрат від інфляції та 39 753, 26 грн. 3% річних.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, відповідач повинен був оплатити товар відповідно до статті 692 ЦК України після його прийняття, а тому прострочення оплатити товару згідно видаткових накладних від 07.09.2012 № 21, від 30.11.2012 № 30, від 25.04.2015 № 25/04, від 21.05.2014 № 21/05 почалося з 08.09.2012, 01.12.2012, 26.04.2015 та 21.05.2015 відповідно.

Що ж до оплати товару за видатковою накладною від 04.06.2014, то колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачеві рахунку-фактури від 04.06.2014 № 4/06, де зазначено , що строк оплати товару до 10.06.2014, а тому колегія суддів зазначає, що в даному випадку можливе застосування ст. 692 ЦК України.

Водночас, беручи до уваги те, що позивач нараховує 3% річних з 11.06.2014, тобто з моменту спливу строку вказаного в рахунку-фактурі та зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, колегія суддів вважає обґрунтованим нарахування 3% річних та збитків від інфляції по видатковій накладній від 04.06.2014 року з 11.06.2014 року.

Таким чином, за перерахунком колегії суддів, 3% річних становлять 39 751, 39 грн. (з урахуванням того, що у 2012 році 366 днів) підлягають задоволенню у зазначеному розмірі.

Здійснивши перерахунок збитків від інфляції, колегія суддів приходить до висновку, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив збитки від інфляції у повному обсязі.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 152 413, 99 грн. та штраф у сумі 58 659, 23 грн. на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.

Так, згідно із ч. 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 04.02.2014 року.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 231 ГК України застосовується у разі прострочення виконання негрошового зобов'язання.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, позивач просить суд стягнути пеню та 7% штрафу за несвоєчасну оплату вартості товару.

Отже, у даному випадку зобов'язання відповідача перед позивачем щодо оплати поставленого товару є грошовим зобов'язанням.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для нарахування пені та 7% штрафу відсутні, а тому суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги у зазначеній частині.

До того ж колегія суддів зазначає, що відповідачем в суді першої інстанції було подано клопотання про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Враховуючи зазначене, беручи до уваги, що колегія суддів не знайшла підстав для задоволення вимог про стягнення пені та штрафу, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу.

Щодо здійснення відповідачем часткової оплати у сумі 30 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1396 від 07.12.2015 року, то колегія суддів зазначає, що апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції на час винесення рішення, зважаючи на те, що рішення судом першої інстанції було прийнято 10.09.2015 року, а часткова оплата здійснена 07.12.2015 року, колегія суддів не приймає вказану оплату до уваги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2015 року підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Державного підприємства «Укрліктрави» - частковому задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрліктрави» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2015 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2015 року у справі № 910/18092/15 скасувати частково.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Державного підприємства «Укрліктрави» (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 37471692) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (37500, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1) 737 989, 00 грн. боргу, 502 565, 33 грн. втрат від інфляції; 39 751, 39 грн. 3% річних та 25 601, 03 грн. судового збору за подання позовної заяви.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (37500, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1) на користь Державного підприємства «Укрліктрави» (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 37471692) 4 649, 23 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

8. Матеріали справи № 910/18092/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко