Рішення

від 24.09.2013 по справі 922/2870/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р.Справа № 922/2870/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовомОб'єднання співвласників єдиного житлового комплексу багатоквартирних будинків "Надія", м. Чугуїв до третя особа, яка Ради Чугуївської міської організації ветеранів України, м. Чугуїв не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чугуївська міська рада, м. Чугуїв про звільнення із займаних приміщень за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 09 від 19.02.2013 р.); ОСОБА_2 (голова правління)

відповідача - ОСОБА_3 (голова)

третьої особи - ОСОБА_4 (дов. № 02-39/2147 від 05.07.2013 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Об'єднання співвласників єдиного житлового комплексу багатоквартирних будинків "Надія", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про виселення ОСОБА_5 Чугуївської міської організації ветеранів України (надалі - Відповідач) із займаних допоміжних підвальних приміщень №№ 13, 18, 19, 24, 25 загальною площею 128,4 кв.м. багатоквартирного будинку № 155 по вул. Харківській м. Чугуєва, а також про покладення на Відповідача суму судового збору.

Надане Позивачем уточнення позовних вимог про виселення ОСОБА_5 Чугуївської міської організації ветеранів України із займаних допоміжних приміщень №№ 13, 18, 19, 24, 25 загальною площею 128,4 кв.м., розташованих у підвальному поверху багатоквартирного будинку № 155 по вул. Харківській м. Чугуєва, а також про покладення на Відповідача суму судового збору прийнята судом до розгляду, як таку, що не суперечить чинному законодавству на підставі ухвали суду від 04 вересня 2013 року.

19 вересня 2013 року у судовому засіданні суд встановлював щодо наявності заяв або клопотань до початку розгляду справи по суті.

Від Позивача заяв або клопотань не надходило, 17 вересня 2013 року через канцелярію суду надав додаткове обґрунтування позовних вимог, яке було долучено судом до матеріалів справи.

Від Відповідача заяв або клопотань не надходило, надав суду відзив на позовну заяву, який суд долучає до матеріалів справи.

Від Третьої особи заяв або клопотань не надходило, надав суду відзив на позовну заяву, який суд долучає до матеріалів справи.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Пояснення представника позивача - позовні вимоги підтримував в повному обсязі з урахуванням наданих уточнень та просив суд їх задовольнити.

Пояснення представника відповідача - проти позову заперечував повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити в його задоволенні.

Пояснення представника третьої особи - проти позову заперечував повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити в його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судом було оголошено про перерву в судовому засіданні до 24 вересня 2013 року до 11 години 15 хвилин.

24 вересня 2013 року судове засідання продовжено у тому ж судовому складі.

Суд встановлює щодо наявності заяв або клопотань.

Від представника позивача заяв або клопотань не надійшло. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі з урахуванням наданих уточнень та просить суд їх задовольнити.

Від представника відповідача заяв або клопотань не надійшло. Проти позову заперечує повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд відмовити в його задоволенні.

Від представника третьої особи заяв або клопотань не надійшло. Проти позову заперечує повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд відмовити в його задоволенні.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1.1 Статуту ОСЄЖКББ «Надія», затвердженого рішенням загальних зборів засновників та оформленого протоколом № 1 від 25.12.2005 р., позивач, об'єднання співвласників єдиного житлового комплексу багатоквартирного будинку «Надія», створений як організаційно - правова форма об'єднання власників жилих та нежилих приміщень для спільного управління і забезпечення експлуатації єдиного комплексу нерухомого майна.

На підставі рішення Чугуївської міської ради Харківської області «Про передачу житлових будинків по вул. Харківській 155, 157, вул. К. Лібкнехта, 26 в управління та утримання ОСББ «Надія» за № 181 від 17.05.2006 р. та згідно складеного акта приймання-передачі від 31.05.2006 року позивач отримав в оперативне управління від органу місцевого самоврядування зазначені будинки разом з допоміжними приміщеннями площею 709 кв.м., у тому числі спірних 128,4 кв.м.

В порядку ч.1 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» громадяни будинку № 155 по вул. Харківській м. Чугуєва набули у власність як квартири, так і належних до них громадських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв, чердаків, тощо) цього фонду. Допоміжні спірні приміщення відповідно до 4.2 ст. 10 зазначеного Закону стали об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з отриманням свідоцтва про право власності на квартири.

На час приймання багатоквартирного будинку по вул.. Харківській № 155 м. Чугуєва в допоміжних приміщеннях підвального поверху цього будинку на підставі укладених з Чугуївською міською радою договорів оренди знаходились та функціонували юридичні особи, більша частина яких після отримання в управління та на утримання позивачем будинку переуклали з позивачем договори оренди.

Відповідачем на підтвердження законності перебування за адресою м. Чугуєва вул.. Харківській № 155 до суду надано договір оренди комунального майна №6 , укладеного 26 травня 2010 року виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області з відповідачем на нежитлові приміщення № № 131, 17, 21 загальною площею 84,0 кв.м., розташованих в цокольному поверсі житлового будинку за адресою: м. Чугуїв, вул. Харківська, 155. При цьому сторони керувались рішенням XXVIII сесії V скликання Чугуївської міської ради від 26.03.2010 р. № 3532. В договорі орендодавець, виконавчий комітет Чугуївської міської ради, запевнює відповідача, що дане нерухоме майно вільне, не обтяжене боргом, під арештом чи забороною не знаходиться.

Крім копії зазначеного договору відповідач надав додаткову угоду № З від 20 травня 2013 року до договору оренди комунального майна № 6 від 26.03.2010 р., якою строк дії договору № 6 продовжений до 19 квітня 2016 року. При укладанні додаткової угоди сторони керувались Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та "Порядком передачі комунального майна територіальної громади м. Чугуєва", затвердженого рішенням LXXXIII сесії V скликання Чугуївської міської ради від 02.07.2010 р. № 3818-V.

Відповідач фактично користується без належної правової підстави спірними приміщеннями допоміжних підвальних приміщень №№ 13, 18, 19, 24, 25, загальною площею 128,4 кв.м., багатоквартирного будинку № 155 по вул. Хаківській м. Чугуєва, що підтверджують складені за участю відповідача акт б/н від 24.02.2012 року; акт б/н від 20.06.2013 року; акт б/н від 30.07.2013 року за участю відповідача, депутатів Чугуївської міськради.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 8711 від 06.02.2013 р. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_6 займані відповідачем п'ять приміщень у підвальному поверху будинку № 155 по вул. Харківській м. Чугуєва є допоміжними.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників Позивача та Відповідача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За положеннями ч.1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суть приватизації державного житлового фонду полягає в відчужені на користь громадян України, тобто у їх власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинків, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв, тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч.2 ст.10 вказаного Закону стають об'єктами права спільної власності співвласниками будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру. Як вбачається із довідки позивача № 40 від 09.07.2013 р., всі квартири у спірному багатоквартирному будинку №155 по вулю Харківській м. Чугуєва приватизовані та є власністю мешканців.

Статтею 19 Закону України «Про об'єднання спвввласників багатоквартирного будинку» передбачено, що спільне майно співвласників будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Співвласники допоміжних приміщень мають право розпоряджатися ними в межах, встановлених цим законом та цивільним законодавством.

Безпідставним використанням займаних приміщень відповідач фактично протиправно позбавив співвласників в здійсненні ними права власності та розпорядженні своєю нерухомістю, чим порушив приписи 4.1 ст. 321 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), в якому визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положення статті 317 ЦК України встановлюють власникові право володіння, користування та розпорядження своїм майном, набуте у власність на підставах, не заборонених Законом.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В ч. 1 ст. 319 ЦК України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України визначено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно із ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. В силу ст. 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Даний спосіб захисту застосовується у випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти та користуватись належним йому майном, тобто у разі, коли майно незаконно вибуло з його володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема, це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.

Предметом віндикаційного позову може бути лише індивідуально-визначена річ. Речі, означені родовими ознаками, а також гроші та цінні папери на пред'явника (ст. 389 ЦК України) не можуть бути предметом віндикації. На момент віндикації річ повинна фізично існувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ч. 2 ст. 181 ЦК України).

Згідно ст. 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи, що Відповідачем не надано доказів, що спірні приміщення допоміжних підвальних приміщень №№ 13, 18, 19, 24, 25, загальною площею 128,4 кв.м., багатоквартирного будинку № 155 по вул. Харківській м. Чугуєва є фактично предметом договору оренди комунального майна № 6, укладеного 26 травня 2010 року, не надав суду жодного документу, який би спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Від сплати судового збору звільняються громадські організації інвалідів (спілки та інші об'єднання громадських організацій інвалідів), їх підприємства, установи та організації, громадські організації ветеранів, їх підприємства, установи та організації - за подання позовів, з якими вони звертаються до суду (п. 19 ч. 1 ст. 5 Закон України "Про судовий збір").

Пунктом 3.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у відповідності до статті 5 Закону визначено, зокрема, випадки, коли окремі органи, здійснюючи надані їм законодавством повноваження, звільняються від сплати судового збору як позивачі.

Якщо ж згадані органи звертаються до господарського суду не у зв'язку з виконанням своїх повноважень, або з вимогами, не пов'язаними з тими, за подання позовів щодо яких їх звільнено від сплати судового збору, або коли їх звільнено від такої сплати лише як позивачів, а вони беруть участь у справі не як позивачі, то вони зобов'язані сплачувати судовий збір у загальному порядку.

Тобто на підставі вищевикладеного та у відповідності до ст. 44 та ст. 49 ГПК України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, п. З ч.2 ст.16, ч. 1 ст. 321, ч. 1 ст. 358, ст. 287, 391, 387 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 19, 26 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст.ст. 133, 134 Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

ОСОБА_5 Чугуївської міської організації ветеранів України (63503, м. Чугуїв Харківської області, вул. Харківська, 155, код 24129678) із займаних допоміжних приміщень №№ 13, 18, 19, 24, 25 загальною площею 128,4 кв.м., розташованих у підвальному поверху багатоквартирного будинку № 155 по вул. Харківській м. Чугуєва.

Стягнути з ОСОБА_5 Чугуївської міської організації ветеранів України (63503, м. Чугуїв Харківської області, вул. Харківська, 155, код 24129678) на користь Об'єднання співвласників єдиного житлового комплексу багатоквартирних будинків В«НадіяВ» (63503, м. Чугуїв, вул. Харківська, 155, код 34113847) суму у розмірі 1 147,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.09.2013 р.

Суддя ОСОБА_7