Постанова

від 08.07.2009 по справі 12/286

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/286

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

08.07.09 р.                                                                                          № 12/286          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                                             

головуючого судді:                     Разіної Т.І.,суддів:                                        Фаловської І.М.,                            

                                                Чорногуза М.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Користін А.Г. –представник за дов. № 53 від 04.12.2008 р.;   

від відповідача: Колодич М.М. –представник за дов. 537 від 02.07.2009 р.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства “Бізнес-Гранд”

на рішення господарського суду Черкаської області від 31.03.2009 року

у справі № 12/286 (суддя Грачов В.М.)

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівський лікеро-горілчаний завод-плюс”, м. Артемівськ Донецька область,

до          приватного підприємства “Бізнес-Гранд”, м. Черкаси,

про                              стягнення 123359,84 грн.,

в с т а н о в и в :

У січні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “Артемівський лікеро-горілчаний завод-плюс” звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства “Бізнес-Гранд” про стягнення 123359,84 грн. Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму понесених судових витрат –1233,60 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заявою від 03.03.2009 р. позивач збільшив розмір позовних вимог, просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача 943334,90 грн. (а.с. 98 -101).

31.03.2009 року позивач уточнив позовні вимоги, та просив місцевий господарський суд стягнути з  відповідача основний борг за в період з 23.09.08 року по 10.10.2008 року в сумі 855337, 15 грн., пеню у розмірі 83480,26 грн., всього 938817,41 грн. (а.с. 155).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.03.2009 року у справі № 12/286 (суддя Грачов В.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача 855337,15 грн. боргу, 83480,26 грн., 10784,95 грн. судових витрат.

Рішення місцевий господарський суд прийняв з урахування ст.ст. 179, 193, 194, 202 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 625 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 31.03.2009 року у справі № 12/286.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції виніс рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. До того ж, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд в порушення ст. 49 ГПК України нарахував більшу суму судових витрат за розгляд позовної заяви, яка підлягає стягненню з відповідача.

За апеляційною скаргою приватного підприємства “Бізнес-Гранд” на рішення господарського суду Черкаської області від 31.03.2009 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 05.06.2009 року порушено апеляційне провадження у справі № 12/286 та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 31.03.2009 року.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, встановила наступне.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

 Cтаттею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та інше) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи, 25.04.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Артемівський лікеро-горілчаний завод-плюс” та  приватним підприємством “Бізнес-Гранд” був укладений договір поставки напоїв № Ц-05, 26.04.2007 року складений  протокол  розбіжностей до договору поставки напоїв та 30.12.2007 року укладено додаткову угоду до договору поставки напоїв (а.с.11-17).

          Підпунктом 1.1 договору сторони встановили, що постачальник зобов'язується поставити покупцю алкогольні напої (далі - товар) партіями відповідно до замовлення останнього, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар згідно умов договору.  

          Відповідно до п. 1.3 договору, замовлення покупця складається на основі специфікації, яка є невід'ємною частиною договору поставки. В замовленні покупець зазначає строк поставки: день та час, а також найменування, асортимент та кількість товару. Замовлення погоджується з постачальником в продовж доби з моменту отримання.

Підпунктом 4.1 договору сторони погодили те,  що ціна на товар вільна. Постачальник залишає за собою право міняти ціни на товар в односторонньому порядку, с попереднім повідомленням покупця не менше чим за два календарних дня до моменту вступу в дію нових цін, при цьому, сторони підписують нову специфікацію, або вносять корективи до поточної. Ціни на прийнятий покупцем товар або оплачений в порядку 100% передоплати зміні в односторонньому порядку не підлягає.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, заборгованість відповідача по поставленому товару за період з 23.07.2008 року по 10.10.2008 року складає 855337 грн. 15 коп., оплата товару відповідачем здійснюється з простроченням платежів, вказане підтверджується видатковими накладними: №1АЗЦ003542 від 23.09.08 р., №1АЗЦ003544 від 23.09.08 р., №1АЗЦ003545 від 23.09.08 р., №1АЗЦ003546 від 23.09.08 р., №1АЗЦ003547 від 23.09.08 р., №1АЗЦ003548 від 23.09.08 р., №1АЗЦ003549 від 23.09.08 р., №1АЗЦ003550 від 23.09.08 р., №1АЗЦ003551 від 23.09.08 р., №1АЗЦ003552 від 23.09.08 р., №1АЗЦ003553 від 23.09.08 р., №1АЗЦ003554 від 23.09.08 р., №1АЗЦ003555 від 23.09.08 р., №1АЗЦ003556 від 23.09.08 р., №1АЗЦ003557від 23.09.08 р., №1АЗЦ003558 від 23.09.08 р., №1АЗЦ003559 від 23.09.08 р., №1АЗЦ003940 від 08.10.08 р.,  №1АЗЦ003944 від 08.10.08 р., №1АЗЦ003945 від 08.10.08 р.,№1АЗЦ003946 від 08.10.08 р., №1АЗЦ003949 від 08.10.08 р., №1АЗЦ003951 від 08.10.08 р., №1АЗЦ003936 від 08.10.08 р., №1АЗЦ003948 від 08.10.08 р., №1АЗЦ003988 від 09.10.08 р., №1АЗЦ003991 від 09.10.08 р., №1АЗЦ003992 від 09.10.08 р., №1АЗЦ003985 від 09.10.08 р., №1АЗЦ003984від 09.10.08 р., №1АЗЦ003993 від 09.10.08 р., №1АЗЦ004016 від 10.10.08 р., №1АЗЦ004014 від 10.10.08 р., №1АЗЦ004013 від 10.10.08 р., №1АЗЦ004018 від 10.10.08 р., №1АЗЦ004015 від 10.10.08 р., №1АЗЦ004017 від 10.10.08 р.; та банківськими виписками: №0000000193 від 30.09.08 р., №0000000203 від 14.10.08 р., №0000000204 від 15.10.08 р., №0000000218 від 04.11.08 р., №0000000223 від 11.11.08 р., №0000000227 від 17.11.08 р., №0000000240 від 04.12.08 р., №0000000252 від 22.12.08 р., №0000000253 від 23.12.08 р., №0000000255 від 25.12.08 р., №0000000256 від 26.12.08 р., №5 від 08.01.09 р., №7 від 12.01.09 р., №8 від 13.01.09 р., №5 від 14.01.09 р., №26 від 03.02.09 р., №30 від 09.02.09 р., а також актом звірки взаєморозрахунків за період від 23.09.2008 року по 13.03.2009 року.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 ГПК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України та іншими законами або договором.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконувати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 4.3 договору та додатку №1, відповідачу надана відстрочка платежу строком на 21 календарний день з дня поставки товару. Згідно п. 7.4. договору у випадку порушення строку оплати продукції, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції було  правомірно стягнуто з відповідача на корить позивача пеню у розмірі 83480,26 грн.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність і розмір невиконаного грошового зобов'язання за вищеназваним договором відповідачем допустимими доказами не спростовано ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції.

Отже, господарський суд Черкаської області правомірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, як обґрунтованих та доведених.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що місцевим господарським судом при проведенні розрахунку сплати держаного мита за розгляд позовної заяви в місцевому господарському суді було допущено помилку.

Відповідно до ст.  49 ГПК України, державне мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, з урахуванням приписів ст. 49 ГПК України колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути судові витрати –державне мито в сумі 9388 грн. 17 коп. та 118 грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього - 9506 грн. 17 коп.

    Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу приватного підприємства “Бізнес-Гранд” задовольнити частково, рішення місцевого господарського суду необхідно змінити в частині стягнення судових витрат.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу приватного підприємства «Бізнес-Гранд»на рішення господарського суду Черкаської області від 31.03.2009 року у справі № 12/286 –задовольнити частково.

2.  Рішення господарського суду Черкаської області від 31.03.2009 року у справі               № 12/286 змінити. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити повністю. Стягнути з приватного підприємства «Бізнес-Гранд»(18015, м. Черкаси, вул. Б.Хмельницького, 55) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро-горілчаний завод-ПЛЮС»(84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Червоноармійська, 43) - 855337 грн. 15 коп. боргу, 83480 грн. 26 коп. пені, 9506 грн. 17 коп. судових витрат».

3.   Справу № 12/286 повернути до господарського суду Черкаської області.

4. Копію постанови апеляційного господарського суду направити учасникам апеляційного провадження.

 5. Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя                                                                                    Т. Разіна

Судді:                                                                                                            І. Фаловська

                                                                                                                      М. Чорногуз

Дата відправки  10.07.09