Постанова від 15.10.2009 по справі 36/138

36/138

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.10.2009                                                                                           № 36/138

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

   від Прокуратури Шевченківського р-ну м.Києва: не з”явився

від позивача: Кудрявцева Р.М. – представник за довіреністю

від відповідача : Осадчук М.П.- представник за довіреністю

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю ВКЦ "Фактор-Плюс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 27.05.2009

 у справі № 36/138 (суддя  

 за позовом                               Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю ВКЦ "Фактор-Плюс"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 234853,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2009 позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просив  його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилався на те, що судом неправильно встановлено юридичний факт приймання та передачі не житлового приміщення в оренду за Договором; неправильне застосування ст.638 ЦК України, ст.10-12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна ”, що призвело до помилкового висновку, що відповідач зобов'язаний сплатити орендні платежі; судом помилково застосовано ст..ст.220,638,793,794 ЦК України та зроблено висновок про необовязковіссть нотаріальної форми договору.

 Позивач  подав відзив на апеляційну скаргу в якій просив  рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою від 24.06.2009року порушено апеляційне провадження та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

Ухвалою від 08.09.2009 розгляд справи відкладено на 15.10.2009.

15.10.2009  в судове засідання представники від  прокуратури Шевченківського району не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить штамп про відправку на зворотній стороні ухвали від 10.09.2009.

  15.10.2009 в судовому засіданні представником Товариства з обмеженою відповідальністю ВКЦ "Фактор-Плюс" було надано клопотання про зупинення провадження у справі №36/138 у зв'язку з тим, що Господарським судом м. Києва винесено ухвалу про порушення провадження у справі №21/97 за позовом ТОВ ВКЦ "Фактор-Плюс" до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради про визнання договору оренди від 27.09.2001 недійсним.

 Враховуючи матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що немає підстав для задоволення даного клопотання в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки розгляд даної справи на підставі зібраних доказів та їх аналізу в сукупності на момент розгляду справи є можливим і до вирішення справи №21/97 Господарським судом міста Києва.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 79 ГПК України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, колегія  суддів не вважає за необхідне зупиняти розгляд апеляційної скарги по даній справі, оскільки розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 ГПК України, а таке зупинення призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено неможливаості розгляду даної справи до розгляду іншої справи №21/97.

Розглянувши доводи апеляційної скарги,  перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення  присутніх представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

06 вересня 2001 року Радянської районною державною адміністрацією міста Києва було прийнято розпорядження №1180, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційний центр «Фактор - плюс» (далі відповідач) було надано в орендне користування нежитлові приміщення по вул.. Щербакова, 57.

17 вересня 2001 року відповідачу був виданий ордер №494, в якому зазначено, що відповідач приміщення та його обладнання має прийняти від ЖЕД і на експлуатацію приміщення заключити договір.

На виконання даного розпорядження № 1180,  27 вересня 2001 року між Комунальним підприємством житлового господарства Радянського району міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційний центр «Фактор - плюс» був укладений договір №244 оренди нежитлових приміщень територіальної громади Радянського району м. Києва.

Відповідно до п.п.1.1, орендодавець передав відповідачу в оренду нежитлове приміщення на першому поверсі будинку №57 по вул.. Щербакова у м. Києві, загальною площею 293, 3 кв.м. Приміщення надавалось під надання побутових послуг населенню, відділу по реалізації хліба та хлібопродуктів, молока і молокопродуктів, дитячого харчування, гастрономії і продтоварів.

Між відповідачем та ЖЕД - 405 був підписаний акт прийому -передачі. Відповідно до даного акту відповідач прийняв, а робітники ЖЕД - 405 передати нежитлове приміщення площею 293,3 кв.м. в будинку №57 по вул.. Щербакова у м. Києві в задовільному стані. Даний акт з боку відповідача підписаний представником Кравзюк В.В. та скріплений печаткою відповідача (копія міститься в матеріалах справи).

04 жовтня 2001 року Шевченківською районною у м. Києві ради було прийнято рішення №18, відповідно до якого Комунальне підприємство житлового господарства Старокиївського району м. Києва, Комунальне підприємство житлового господарства Радянського району м. Києва, Комунальне підприємство житлового господарства Шевченківського району м. Києва було реорганізовано в Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва шляхом об»єднання (злиття). Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва визначено правонаступником майнових прав і обов'язків.

Рішенням  Шевченківської  районної  у  м.   Києві  ради   №   263   від 25.11.2003року створено Управління з питань комунального майна,

приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради,

яке стало правонаступником Комунального підприємства Управління

житлового господарства Шевченківського району м. Києва в частині

орендних відносин.

Відповідно до рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 15.06.2004року №407 Управління з питань комунального майна,

приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради

(позивач) визнано правонаступником Комунального підприємства Управління

житлового господарства Шевченківського району м. Києва в частині

орендних відносин з моменту підписання акту прийому - передачі договорів

оренди нежитлових приміщень та додатків до них.

Як вбачається із додатку № 1 до акту №1 від 27 лютого 2004 року позивачу передані матеріали по орендарям нежитлових приміщень, в тому числі і по оренді відповідачем спірного приміщення.

Отже, як вбачається з умов укладеного договору, строк дії договору визначений з 22 вересня 2001 р. по 06 вересня 2021р. (п. 6.2 ).

За користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої на момент початку дії договору становить 1273, 43 грн. Розмір орендної плати за кожний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п.1.3 Договору).

16 листопада 2006 року була підписана додаткова угода №2 до договору оренди нежитлового приміщення №244 від 27.09.2001р . Відповідно до даної угоди сторони п. 1.1 договору виклали в редакції «загальною площею 287 кв.м., в т. ч. на першому поверсі 287 кв.м.».Пункт 1.3 виклали в наступній редакції «За користування орендованим приміщення орендар сплачує орендодавцю орендну плату з ПДВ, місячний розмір якої на момент підписання додаткової угоди №2 від 16.11.2006р. становить 31876,57 грн. ...» далі за текстом.

Сторонами по справі був підписаний розрахунок орендної плати за нежиле приміщення на 16.11.2006р., з якого вбачється, що сума за перший місяць з ПДВ  31876,57грн. розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням встановленого індексу інфляції за попередній місяць.

Згідно статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3 ст. 762 ЦК України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до п. 1 ст. 286 ГК України орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що належна за спірним договорами орендна плата у розмірі 234853,77грн.  за період з липня  2008 року  по лютий 2009 відповідачем не сплачена. Отже, станом на день ухвалення спірного рішення заборгованість відповідача становила 234853,77 грн.

Доказів належної оплати відповідачем заборгованості за оренду за договором від 27 вересня 2001 року №244 не надано відповідачем (апелянтом) як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів  погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума боргу в розмірі 234853,77 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо недоведеності факту передачі позивачем приміщень в орендне користування та необґрунтованості визначення за договорами орендної плати у зв'язку з тим, що договір є неукладеним з огляду на наступне.

Доводи відповідача щодо недоведеності факту передачі позивачем приміщень в орендне користування та того, що  договір оренди №244 від 27.09.2001є неукладеним у зв'язку з недосягненням згоди щодо всіх істотних умов, а саме амортизаційних відрахувань не приймається колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

При розгляді справи судом встановлено, що між відповідачем та ЖЕД - 405 був підписаний акт прийому - передачі. Відповідно до даного акту відповідач прийняв , а робітники ЖЕД - 405 передати нежитлове приміщення площею 293,3 кв.м. в будинку №57 по вул. Щербакова у м. Києві в задовільному стані. Даний акт з боку відповідача підписаний представником Кравзюк В.В. та скріплений печаткою відповідача.

Таким чином, відповідач не надав доказів невиконання або неналежного виконання позивачем обов'язку з передачі майна в оренду ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

Окрім того колегія суддів зазначає, що згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Колегія суддів вважає, що спірний договір є дійсним та укладеним, оскільки саме на підставі укладеного договору між сторонами виникли цивільні правовідносини з 2001 року. Підписання спірного договору свідчить про те, що при його укладенні між сторонами була досягнута згода по всім істотним умовам необхідним для договору оренди. Крім того, як свідчить матеріали справи  вказаний договір був прийнятий до виконання і виконувався, враховуючи внесення орендної плати відповідачем.

Інші доводи скаржника не приймаються колегією суддів до уваги, як надумані та безпідставні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 36 ГПК України  письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва  у даній справі  прийняте  з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, та відповідність висновків  викладених в рішенні  дійсним обставинам справи, тому рішення   є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування  або зміни  вказаного рішення  та задоволення апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта у зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  

ПОСТАНОВИВ:

   1. Відмовити Товариства з обмеженою відповідальністю ВКЦ "Фактор-Плюс"

в задоволенні апеляційної скарги.

         2. Рішення  Господарського суду міста Києва від 27.05.2009  у справі №36/138 залишити без змін.

          3.  Матеріали справи № 36/138 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді