Постанова

від 13.10.2009 по справі 17/23/09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/23/09

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" жовтня 2009 р. Справа № 17/23/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого:                  Андрєєвої  Е.І.

Суддів                             Михайлова М.В.

                            Ліпчанської Н.В.

При секретарі                Бузіян А.І.,

за участю представників сторін:

від позивача –Макар П.П.,

від відповідача –Федусь Г.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірми „Спектр”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 29.05.2009р.           

по справі № 17/23/09

за позовом Фірми „Спектр”

до ТОВ „Карат-СВ”

про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 110 від 03.08.2009р. у даній справі здійснено заміну судді Мацюри П.Ф. на суддю Тофана В.М., а розпорядженням № 181 від 12.10.2009р. здійснено заміну судді Тофана В.М. на суддю Михайлова М.В.

Суд встановив:

У січні 2009 року Фірма „Спектр” звернулась з позовом до ТОВ „Карат-СВ” про визнання недійсним  укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 15/11 від 15.11.2003р. автозаправної станції № 7, розташованої за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Спортивна, 4.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.05.2009р. (суддя Коваль С.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Фірма „Спектр” оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, відповідність чинному законодавству прийнятого судом рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу обґрунтованою, а рішення суду таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 15.11.2003р. між Фірмою „Спектр”, в особі директора Сербіна Л.О. та ТОВ „Карат-СВ” в особі директора Ігнатьєва М.І., був укладений договір купівлі-продажу № 15/11, за умовами якого Фірма „Спектр” зобов'язалась передати у власність ТОВ „Карат-СВ” Автозаправну станцію № 7, розташовану за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Спортивна, 4.

Пославшись на те, що даний договір з боку Фірми „Спектр” укладено не повноважною особою, оскільки вищою посадовою особою Фірми „Спектр” з 1990 року згідно ст.8.6 Статуту є голова фірми  - Макар П.П., а  Сербіна  Л.О. призначено директором  з метою організації експлуатації автозаправної станції № 7 та організації роздрібної і гуртової торгівлі паливно-мастильними матеріалами, що про договір купівлі-продажу Фірмі „Спектр” нічого не було відомо до 2006 р., що зазначеним договором суттєво порушені охоронювані законом права та інтереси фірми,  Фірма „Спектр” звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійсним зазначеного договору.

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд послався на наявність наказу від 18.08.1999р. за № 24 про призначення керівником Фірми „Спектр” Сербіна Л.О., який і підписав оскаржуваний позивачем договір купівлі-продажу від 15.11.2003р. від імені підприємства.

Крім того, суд визнав обґрунтованими вимоги відповідача стосовно застосування до спірних правовідносин позовної давності з підстав того, що позивачу було відомо про існування договору, оскільки він був підписаний керівником даного підприємства, а тому строк позовної давності, на думку суду, визначений статтею 256 ЦК України, сплинув.

З даними висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Як свідчать матеріали справи, за договором купівлі-продажу № 15-р від 30.07.1998р. Фірма „Спектр” придбала у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області будівлю та споруди автозаправної станції № 7 (надалі –АЗС № 7), які розташовані за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Спортивна, 4 та зареєструвало його у Южноукраїнському бюро технічної інвентаризації за № 238 від 18.11.1998р. (а.с.43-47).

27.10.1998р. Миколаївським регіональним відділенням Фонду державного майна України було видано свідоцтво № 378 про право власності Фірми „Спектр” на зазначену АЗС (а.с.41).

Наказом № 42 від 18.08.1999р. (за підписом Голови Фірми „Спектр” Макара  П.П.) на посаду директора Фірми „Спектр” з 18.08.1999р. призначений Сербін Л.О.(а.с.81)

На підставі договору оренди № 1-2000 від 04.12.2000р. вищезазначена АЗС № 7 була передана Фірмою „Спектр”(в особі директора Макара П.П.) в оренду Дочірньому підприємству АТ „Юженергострой”, директором якого був Сербін Л.О та який підписав договір оренди. Строк дії даного договору встановлений до 01.05.2006р. (т.1, а.с.62-64).

Укладений договір оренди АЗС, як свідчать витребувані судовою колегією платіжні документи, діяв до 01.05.2006 р., сплачувались орендні платежі підприємством АТ „Юженергострой”, директором якого був Сербін Л.О. При цьому питання щодо безпідставності перерахування орендної плати за період, коли майно вже було продане,  не виникало (т.2, а.с.31).

Таким чином, на підставі доказів, наданих позивачем, і, чого не заперечує відповідач, не викликає сумніву той факт, що Сербіним Л.О., який на той час був директором ДП АТ „Юженергострой” та яким від імені орендаря було укладено договір оренди, в період дії  договору оренди  від імені орендодавця уклав іншу угоду відносно тієї ж АЗС –купівлі продажу  № 15/11 від 15.11.2003 р..

Відповідно до п. 5.2 Статуту Фірми „Спектр” майно фірми належить їй на праві власності. Право розпоряджатися майном належить загальним зборам членів фірми.

Відсутність рішення загальних зборів членів Фірми „Спектр” про відчуження АЗС № 7  свідчить про те, що  відчуження АЗС № 7 відбулося в порушення Статуту фірми та діючого законодавства.

Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу договірна ціна об'єкту складає 13 400 грн.(у т.ч. ПДВ –2 233,33 грн.). Оплата проводиться шляхом безготівкового перерахунку всієї суми з рахунку Покупця на рахунок Продавця протягом 3 років з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п. 3 договору, право власності на об'єкт переходить від Продавця до Покупця з моменту перерахування оплати вартості об'єкту в повному обсязі. Передача об'єкта Продавцем та прийняття його Покупцем посвідчується актом прийому-передачі, якій підписується сторонами.

Після двох років існування даного договору купівлі-продажу, як вбачається з реєстру електронних платіжних доручень, 16.11.2005р. Товариство „Карат-СВ”, на виконання умов договору купівлі-продажу № 15/11 від 15.11.2003р., перерахувало Фірмі „Спектр” 13 400 грн.(а.с.40)

У той же день, був складений акт прийому-передачі від 16.11.2005р., відповідно до якого Фірма „Спектр” (в особі директора Сербіна Л.О.) передала, а ТОВ „Карат-СВ”(в особі директора Бєліка С.В.) прийняло дану АЗС № 7 (а.с.15).

Однак, як свідчить платіжне доручення № 156  від 18.11.2005р., через день після оплати договору та складання акту прийому-передачі, перераховані 13 400 грн. були повернуті Фірмою „Спектр” Товариству „Карат-СВ” „як помилково перераховані кошти по платіжному дорученню №7 від 16.11.2005 р. по договору купівлі-продажу № 15/11 від 15.11.2003р.”(а.с.40).

Судова колегія також зазначає, що вартість АЗС № 7, обумовлена договором купівлі –продажу, не відповідає фактичній ціні зазначеного обєкту продажу, оскільки відповідно до висновку приватного підприємства „Форкіс-Н”  вартість предмету продажу без врахування ПДВ становить 600 300 грн. або 118 870 дол. США на 17.04.2006 р., тобто,   значно занижена.       

Як зазначалось в постанові вище, договір купівлі-продажу № 15/11 від 15.11.2003р. був підписаний з боку Фірми „Спектр” - „директором Сербіним Л.О.”, а з боку ТОВ „Карат-СВ” - директором Ігнатьєвим М.І.

Однак, як вбачається з довідки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, у період з 2003 року по 2006 рік включно обов'язки директора на Фірмі „Спектр” виконував Макар П.П., а на ТОВ „Карат-СВ”- Сербін Л.О. з 2003 року по 10.03.2004р. та Бєлік С.В. з 10.03.2004р. по 2006 рік включно.(т. 1, а.с.110)

Крім того, як вбачається з Наказу № 75 від 03.11.2003р., в зв'язку з знаходженням директора ТОВ „Карат-СВ” Сербіна Л.О. у відрядженні, з 03.11.2003р. по 31.12.2003р. обов'язки директора були покладені на Ігнат'єва М.І.(т. 1, а.с.73)

Однак, під час знаходження у відрядженні, Сербін Л.О., в той же час, вже від імені Фірми „Спектр”, а Ігнатєв М.І. від імені ТОВ „Карат-СВ”, директором якого є також Сербін Л.О.та засновником якого є його дружина –Сербіна Л.Ф., з розміром частки у Статутному фонді –90%, тобто, у власних інтересах, уклав договір купівлі-продажу АЗС №7.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що даний договір укладений з боку Фірми „Спектр” особою, яка не мала на це повноважень, дана особа уклала угоду у власних  інтересах,  даний правочин порушує майнові права Фірми „Спектр”,  а оскільки така угода не відповідає вимогам закону, що діяв на час укладення угоди, то у відповідності зі ст.ст.48,50 ЦК України, оспорений договір купівлі-продажу повинен бути визнаний недійсним з  моменту вчинення.

Крім того, як обумовлено п.3.1 договору  купівлі-продажу, право власності на об'єкт продажу переходить від продавця до покупця з моменту повної оплати за проданий об'єкт.

Оскільки обумовлену договором суму „покупець” перерахував у 2005 р., яку йому позивач повернув, акт прийому-передачі проданої нерухомості складено від 16.11.2005 р., то даний договір має продовжену дію після набрання чинності  нині діючим Цивільним кодексом, а тому при вирішенні позову повинні бути застосовані і норми діючого законодавства, а саме, ст.ст.203, 215  ЦК України.

Що стосується висновків місцевого суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності, то такий висновок також зроблено всупереч наданим позивачем доказам, оскільки достовірно встановлено, що про договір купівлі-продажу АЗС позивачу стало відомо із апеляційної скарги прокуратури м. Южноукраїнська № 1404 від 10.06.2007 р. Про необізнаність укладеної угоди у 2003 році свідчать й інші докази, зокрема, звернення фірми „Спектр” до правоохоронних органів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також вимоги ч. 1 ст. 261 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, посилання місцевого суду на сплив строку позовної давності є безпідставним.

Крім того, визнавши пропущеним строк позовної давності і відмовивши у позові з цієї підстави, суд всупереч вимогам закону, відмовив у позові і по суті заявлених вимог.

Враховуючи те, що висновки місцевого господарського суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, таке рішення підлягає скасуванню, а з врахуванням вимог п. 2 ст. 103 ГПК України приймається нове, яким позов Фірми „Спектр” задовольняється. Договір купівлі-продажу № 15/11 від 15.11.2003р. визнається недійсним з моменту вчинення.

У відповідності з вимогами  ст. 49 ГПК України державне мито, сплачене позивачем при подачі позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 127,50 грн.(85 грн.+42,50 грн.), та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст.ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України,  апеляційний господарський суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Фірми „Спектр” задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 29.05.2009р. у справі         № 17/23/09 скасувати. Позов задовольнити.

Визнати недійсним укладений між Фірмою „Спектр” та ТОВ „Карат-СВ” договір купівлі-продажу № 15/11 від 15.11.2003р. Автозаправної станції № 7, розташованої за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Спортивна, 4.

Стягнути з ТОВ „Карат-СВ” на користь Фірми „Спектр” 127,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат по сплаті ІТЗ судового процесу.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом одного місяця у касаційному порядку.

Головуючий                                                                      Е.І.Андрєєва

Судді:                                                                                М.В.Михайлов

Н.В.Ліпчанська