Ухвала

від 16.09.2015 по справі 552/4220/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/4220/14-ц Номер провадження 22-ц/786/2394/15Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого : Обідіної О.І.

Суддів : Панченка О.О., Прядкіної О.В.

При секретарі : Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 2 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку, винесення меж в натурі за державними актами та виділення її,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 2 липня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку, винесення меж в натурі за державними актами та виділення її відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду4 фактичним обставинам справи ,просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Як вірно встановлено судом, ОСОБА_2 є власником 5/8 частин жилого будинку з відповідною частиною господарських побудов за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26 листопада 2013 року, виданим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шабалтієнко Т.В.

Іншим власником 3/8 частин будинку з відповідною частиною господарських побудов за вказаною адресою згідно договору купівлі - продажу від 11 листопада 2003 року є ОСОБА_3.

Зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 1196 кв.м.

Згідно Державних актів на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2, земельні ділянки площею відповідно 0,0196 га та 0,1000 га перебувають у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_7, спадкоємцем якої є ОСОБА_2

Також судом встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 межує з земельною ділянкою державного фонду по АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_3. Власниками житлового будинку з надвірними будівлями які розташовані по АДРЕСА_3 ОСОБА_5 та ОСОБА_5

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 просила винести межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в м. Полтаві в натурі відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 та НОМЕР_2, виділити їй в користування 5/8 частин земельних ділянок площею 748 кв.м. та визнати право власності на вказану частину земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог про визнання права власності на 5/8 частин земельної ділянки, оскільки спірна земельна ділянка згідно до право установчих документів, які на даний час є чинними, вже є об'єктом спільної сумісної власності. Щодо вимог про винесення меж земельних ділянок в натурі, суд свої висновки обґрунтовував необхідністю вирішення цього питання відповідними компетентними органами, оскільки суд не наділений повноваженнями їх підмінювати.

З вказаним висновком погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просила винести межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в м. Полтаві в натурі відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 та НОМЕР_2, виділити їй в користування 5/8 частин земельних ділянок площею 748 кв.м. та визнати право власності на вказану частину земельної ділянки.

Згідно зібраних по справі доказів, ОСОБА_2, як спадкоємець ОСОБА_7, успадкувала 5/8 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Полтаві, про що видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 грудня 2013 року вказане домоволодіння було реально поділено між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Між тим, інший об'єкт спадщини - земельна ділянка, яка згідно до вищевказаних Державних актів належала спадкодавцю та іншому власнику ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, ОСОБА_2 у передбаченому законом порядку успадкована не була, а відтак нотаріусом не було здійснено державної реєстрації права на нерухоме майно - земельну ділянку.

Так, з листа приватного нотаріуса Шабалтієнко Т.В. вбачається, що при оформленні своїх спадкових прав позивачем не було надано відповідного витягу з Державного земельного кадастру та надано в якості правоустановчого документа державні акти на право власності на земельні ділянки, в яких зазначена земельна ділянка є об'єктом спільної сумісної власності спадкодавця ОСОБА_7 та ОСОБА_3, внаслідок чого у нотаріуса була відсутня можливість встановити, хто, та в яких частках є власником даної земельної ділянки.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності вимоги про визнання за позивачем права власності на 5/8 частин земельної ділянки площею 748 кв.м., зауважуючи при цьому, що навіть в самій позовній заяві не зазначені будь-які правові підстави набуття такого права.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині винесення меж двох земельних ділянок в натурі, оскільки питаннями щодо винесення меж земельних ділянок в натурі займаються інші компетентні органи, а в разі порушення останніми прав та інтересів власників або користувачів земельної ділянки, вони згідно до ст. 3 ЦПК України наділені правом на звернення до суду за захистом.

В даному випадку такі державні органи до участі в розгляді справи взагалі залучені не були, позаяк по справі відсутні докази звернення позивача до останніх та відповідно порушення ними її прав та інтересів.

Крім того, згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №50 від 29 травня 2015 року в зв'язку з невідповідністю площ земельних ділянок, що розташовані по АДРЕСА_1 в м. Полтаві праву власності, виділити 5/8 частин даних земельних ділянок в користування ОСОБА_2 не представляється можливим.

Таким чином, вірно встановивши обставини справи та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять нових фактів чи засобів доказування.

Зокрема посилання апелянта на положення ст. 55 Закону України «Про землеустрій» не свідчить про необґрунтованість висновків суду, оскільки спірні правовідносини підлягають іншому правовому регулюванню.

При цьому, ні в апеляційній скарзі, ні в ході розгляду справи, позивачем не будо надано належних та допустимих доказів порушення відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 прав позивача щодо користування земельною ділянкою, яка є об'єктом спільної сумісної власності.

Посилання апелянта на те, що в ході розгляду справи нею були надані документи про проведення топографо-геодезичної та горизонтальної зйомки, само по собі не свідчить про наявність підстав для задоволення вимоги про винесення меж двох земельних ділянок в натурі, оскільки такі питання підлягають вирішенню компетентними органами згідно до положень Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 2 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Судді:

З оригіналом згідно.