Ухвала

від 17.09.2015 по справі 761/3075/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/9895/15 Головуючий у 1 інстанції - Макаренко І.О.

Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

Головуючого Панченка М.М.

Суддів Кирилюк Г.М., Вербової І.М.

При секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Україна Молода» на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 18 травня 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства «Інкла-Київ» до Приватного підприємства «Україна Молода», ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи, спростування недостовірної інформації,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року Приватне підприємство «Інкла-Київ» звернулось з позовом до Приватного підприємства «Україна Молода», журналіста ОСОБА_1 і просило винести рішення, яким захистити ділову репутацію позивача, з посиланням на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску періодичного видання «Україна Молода» за НОМЕР_1 на 9 сторінці під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», в якій викладено, зокрема, наступну інформацію: «… Фактів розкрадань виявлено чимало. Ось, наприклад, слідчі розплутують випадок злочинної діяльності службових осіб «Турбоатома», які вчинили змову з керівництвом ТОВ»Інкла-Київ». Як наслідок - заволодіння коштами підприємства в особливо великих розмірах. А точніше, ще плюс 30 млн. гривнь до чужої кишені. Вкрасти 30 млн., як виявилося, було не важко. Відповідно до двосторонньої угоди, «Турбоатом» упродовж 2009-2010 років перерахував «Інклі» кошти у сумі 77,4 млн. гривень - за поставку товарів та виконання робіт. Утім, свої зобов»язання перед «Турбоатомом» замовник виконав лише на 47,4 млн гривень. Решту ж грошей - тобто, саме ці 30 млн. - перерахували фірмам, які мають явні ознаки фіктивності: «Скай-Сервіс», «Токкада-Медія», «Турбо Алекс», «Завод Метромаш», «Елаком Інвест», «Слепт Фактура». «Із цими суб»єктами господарювання було укладено низку безтоварних, тобто, нікчемних угод щодо поставки запчастин для турбін»,- пояснюють слідчі».

На думку позивача указана інформація є недостовірною, а тому порушує його право на недоторканність його ділової репутації, відповідальними за яку є журналіст відповідач ОСОБА_1 та орган друкованої масової інформації ПП «Україна Молода», в якому поширено указану неправдиву інформацію.

Позивач вважав, що поширена інформаціія паплюжить ділову репутацію позивача не лише в очах громадськості, але й перед діловими партнерами по бізнесу, оскільки інформує про конкретні злочинні діяння з метою наживи керівників позивача ПП»Інкла-Київ» у сфері бізнесу.

Просив ухвалити рішення, яким визнати указану вище інформацію недостовірною та зобов»язати відповідачів спростувати цю інформацію в такий же спосіб, в який вона була поширена, тобто, шляхом розміщення на 9 сторінці у найближчому випуску друкованого засобу масової інформації «Україна Молода» набраного тим же шрифтом, що і стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2», наступного друкованого тексту: «Спростування. Нижченаведена інформація, опублікована на 9 сторінці випуску НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року друкованого засобу масової інформації «Україна Молода» не відповідає дійсності:» і далі наводиться вище зазначений текст, який, на думку позивача, є неправдивим та принижує його ділову репутацію.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 18 травня 2015 року позов задоволено /а.с.84-87/.

В поданій апеляційній скарзі відповідач ПП «Україна Молода», вважаючи, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі /а.с.93-104/.

Скаржник вважав, що викладена у спірній статті інформація є достовірною і ґрунтується на офіційній відповіді слідчого Генеральної Прокуратури України, а тому позивач не міг зазнати втрат немайнового характеру та зниження його ділової репутації.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Задовольнячи позов, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідачів - друкованим органом масової інформації ПП «Україна Молода», та автором спірної статті ОСОБА_1 були порушені особисті немайнові права позивача ПП«Інкла-Київ».

Як слідує з матеріалів справи, у друкованому виданні газеті «Україна Молода» під авторством журналіста ОСОБА_1 в номері НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року на 9 сторінці під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», в якій викладено, зокрема, наступну інформацію: «… Фактів розкрадань виявлено чимало. Ось, наприклад, слідчі розплутують випадок злочинної діяльності службових осіб «Турбоатома», які вчинили змову з керівництвом ТОВ»Інкла-Київ». Як наслідок - заволодіння коштами підприємства в особливо великих розмірах. А точніше, ще плюс 30 млн. гривнь до чужої кишені. Вкрасти 30 млн., як виявилося, було не важко. Відповідно до двосторонньої угоди, «Турбоатом» упродовж 2009-2010 років перерахував «Інклі» кошти у сумі 77,4 млн. гривень - за поставку товарів та виконання робіт. Утім, свої зобов»язання перед «Турбоатомом» замовник виконав лише на 47,4 млн гривень. Решту ж грошей - тобто, саме ці 30 млн. - перерахували фірмам, які мають явні ознаки фіктивності: «Скай-Сервіс», «Токкада-Медія», «Турбо Алекс», «Завод Метромаш», «Елаком Інвест», «Слепт Фактура». «Із цими суб»єктами господарювання було укладено низку безтоварних, тобто, нікчемних угод щодо поставки запчастин для турбін»,- пояснюють слідчі».

Обставини надрукування зазначеної статті не заперечуються сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягає доказуванню.

Вважаючи указану інформацію неправдивою та такою, що негативно характеризує його ділову репутацію, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Доводячи правдивість спірної інформації, відповідачі посилаються на офіційні листи слідчих Генеральної Прокуратури України, з яких слідує лише факт порушення кримінальної справи відносно керівників ПП»Інкла-Київ» за вчинення корисливих злочинів, а також посилаються на анонімний лист, який, за твердженням відповідачів, складений слідчими Генеральної Прокуратури України /а.с.52-63, 69-71/.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи» під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа, як учасник суспільних відносин.

Відповідно до ст.94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу (ст.ст.15-23 ЦК).

Згідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи» відповідно до статей 94,277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації».

Із роз»яснень викладених у п.15 вище зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року слідує, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширена інформація, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто, такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто, або завдає шкоди особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку має місце повний склад правопорушення, на яке посилається позивач.

Суд не погоджується з доводами скаржника в частині посилання на практику Європейського Суду з прав людини, зокрема на рішення у справах «Фрессоз і Руар проти Франції» та «Гудвін проти Великобританії», з яких, за тлумаченням відповідача ПП»Україна Молода», допускається використання анонімної інформації при встановленні чи спростуванні винних дій позивача. Між тим, в указаних рішеннях йдеться про анонімну інформацію, яка в подальшому могла бути перевірена судом і визнана достовірною, а в цьому провадженні анонімна інформація, яка послужила для відповідачів матеріалом для надрукування статті про вчинення злочинних дій керівниками позивача ПП «Інкла-Київ» не може бути перевірена, оскільки, за законодавством України злочинцем є лише особа, яка визнана такою за вироком суду. А тому, про конкретні неправомірні дії особи, яка вчинила злочин, може йти мова, лише ґрунтуючись на вироку, що набрав законної сили, або на офіційній інформації слідчого, яка в даному випадку відсутня.

У зв»язку з цим, будь-яка поширена інформація про хід досудового слідства, яка стала відома автору з анонімних джерел і яка порочить ділову репутацію особи, є недостовірною та такою, що підлягає спростуванню за вимогою зацікавленої особи.

Посилання скаржника на достовірність викладеної у спірній статті інформації, зокрема з посиланням на прокурорські відповіді за запитами сторін, як на інформацію, яка підтверджує зміст оспорюваної статті, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки із зазначенних відповідей слідує лише факт порушення кримінальної справи відносно керівників ПП»Інкла-Київ» /а.с.52-63/, між тим у статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» відповідачами викладено обставини про конкретних учасників злочинних дій, про конкретні бізнесові зв»язки та розміри незаконно привласнених державних коштів.

В силу п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року згідно з положеннями ст.277 і ст.10 ЦПК обов»язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Між тим, як обгрнутовапно вважав суд першої інстанції, відповідач ПП»Україна Молода» не навів доказів достовірності поширеної негативної інформації відносно позивача.

А, згідно п. 19 вище зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» також роз'яснено, що відповідно до ст. 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає судовій практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні положень статті 10 Конвенції.

Тобто, вирішуючи питання про визнання інформації недостовірною, суди повинні визначитися з характером такої інформації, та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Даючи оцінку спірній статті у друкованому виданні газеті «Україна Молода» під авторством журналіста ОСОБА_1, в номері НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року на 9 сторінці під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» колегія суддів вважає огбгрунтованим висновк суду першої інестанції, що в цій статті викладено фактичні дані про злочинну діяльність керівництва ПП»Інкла-Київ», і ці дані можуть бути перевірені і перевіка яких на час розгляду цієї справи здійснюється в ході досудового слідства слідчими Генеральної Прокуратури України, про що йшлося вище.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився, що вище зазначена стаття, яка надрукована в періодичному виданні «Україна Молода» під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» несе негативну інформацію про позивача, та порочить його ділову репутацію, що свідчить про поручення відповідачами особистих немайнових прав позивача, тобто, або завдає шкоди особистим немайновим благам, або перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення в належній мірі звернув увагу на наявність порушення відповідачами балансу між їх конституційним правом на свободу вираження поглядів та правом на повагу до ділової репутації позивача, оскільки необхідність дотримання цього балансу закріплено у ст.34 Конституції України.

У зв»язку з цим, колегія суддів відхиляє доводи, викладені в апеляційній скарзі відносно того, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції вчинив втручання у свободу вираження поглядів відповідачів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене на повно з»ясованих обставинах, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Україна Молода» відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 18 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді: