Постанова

від 16.09.2015 по справі 910/12899/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Справа№ 910/12899/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Харченко Р. І. - представник за довіреністю № 36 від 07.08.2015

від відповідача: Кравчук А. С. - представник за довіреністю від 01.01.2015

від прокуратури: Дереза В. О.- прокурор відділу за посвідченням № 0165657 від 14.03.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Амадін»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015

у справі № 910/12899/15 (суддя Сташків Р. Б.)

за позовом Першого заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Амадін»

про стягнення 145 369,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 року перший заступник прокурора Печерського району міста Києва звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України основний борг в сумі 33 710,28 грн. за користування в період з жовтня 2014 року по січень 2015 року включно майном за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 6351 від 27.12.2012, пені в сумі 1 925,56 грн. та збитків від інфляції в сумі 1 443,62 грн.

В судовому засіданні 13.07.2015 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 88 848,15 грн. за користування в період з жовтня 2014 року по червень 2015 року включно майном за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 6351 від 27.12.2012, пеню в сумі 12 669,96 грн., збитки від інфляції в сумі 43 851,21 грн. та штраф в сумі 2 665,44 грн.

Вказану заяву суд першої інстанції прийняв до розгляду в частині збільшення позовних вимог про стягнення основного боргу, пені та збитків від інфляції, відмовивши у прийнятті її в частині позовних вимог про стягнення штрафу, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Отже, збільшення розміру позовних вимог, фактично, є збільшенням суми вже заявлених позовних вимог (у спірному випадку стягнення основного боргу, пені та збитків від інфляції - примітка суду) та, відповідно, не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

З огляду на вказані приписи закону, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 2 665,44 грн.

Отже, в цій справі розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 88 848,15 грн., пені в сумі 12 669,96 грн. та збитків від інфляції в сумі 43 851,21 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2015, повний текст якого складений 20.07.2015, у справі № 910/12899/15 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріали справи підтверджується факт невиконання відповідачем свого обов'язку по сплаті орендної плати у заявлений до стягнення період.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Амадін» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі № 910/12899/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що оспорюване рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач послався на ті саме обставини, що й при розгляді справи в суді першої інстанції, а саме на те, що він не міг звільнити приміщення з вини третьої особи (вона чинила перешкоди), а тому, в силу приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України, він звільняється від орендної плати за цей період.

Ухвалою від 17.08.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Амадін» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представники позивача та прокуратури проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

27.12.2012 між позивачем як Орендодавцем та відповідачем як Орендарем укладено договір оренди № 6351 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі Договір) (а.с.15-17), згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 631,9 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вулиця Фізкультури, на 1-му та 2-му поверхах будівлі навчального корпусу № 2, що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту як Балансоутримувача, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.10.2012 і становить 4 209 508,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 2.1 Договору відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передавання майна.

27.12.2012 сторонами підписаний акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1 (а.с.18), яким зафіксовано, що позивач згідно з Договором передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 631,9 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вулиця Фізкультури, на 1-му та 2-му поверхах будівлі навчального корпусу № 2, що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту.

01.01.2013 за актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1 (а.с.20) відповідач повернув, а позивач прийняв із користування частину орендованого приміщення загальною площею 20,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Фізкультури, І поверх навчального корпусу № 2 та перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту, і залишив за собою приміщення загальною площею 611,2 кв.м.

19.06.2013 сторони уклали договір № 6351/01 (далі Договір 1) про внесення змін до Договору (а.с.19, 19 зворот), де п. 1.1 Договору виклали в новій редакції, визначивши предметом оренди державне нерухоме майно - частину нежилого приміщення загальною площею 611,2 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вулиця Фізкультури, на 1-му та 2-му поверхах будівлі навчального корпусу № 2, що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту як Балансоутримувача, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.10.2012 і становить 4 071 611,47 грн. без ПДВ.

В пункті 3.1 Договору в редакції Договору 1 сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місць оренди - січень 2013 - 13 612,76 грн.

Згідно з п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

11.02.2015 позивач звернувся до відповідача з листом № 30-05/1460 щодо погашення заборгованості з орендної плати за Договором (а.с.22), де вимагав сплатити борг з орендної плати, який станом на 11.02.2015 дорівнює 33 710,28 грн., та пеню в сумі 1 432,33 грн.

На доказ направлення відповідачу вказаного листа позивачем до позовної заяви додано належні копії фіскальних чеків №№ 2276, 2277 від 13.02.2015 та Списку згрупованих листів рекомендованих та з рекомендованими повідомленнями (а.с.23).

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що, в порушення умов Договору, плата за оренду майна відповідачем своєчасно і у повному обсязі не перераховується, внаслідок чого виникла заборгованість за користування приміщенням по Договору в період з жовтня 2014 року по червень 2015 року включно в сумі 88 848,15 грн. (вказана сума становить 50% від загального розміру нарахованої у зазначений період орендної плати та є тією частиною, яку відповідач за умовами Договору мав сплатити до Державного бюджету України).

Відповідач проти задоволенні позову заперечує, посилаючись на те, що 27.12.2014 закінчився строк дії Договору, проте відповідач не має змоги повернути спірні нежитлові приміщення балансоутримувачу та, відповідно, оформити акт приймання-передачі, оскільки останнім чиняться перешкоди, які полягають у фактичному недопущення працівників відповідача у спірні приміщення.

Крім того відповідач наполягає на тому, що дія Договору закінчилася 27.12.2014.

Щодо посилань відповідача про закінчення строку дії Договору слід зазначити таке.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частина 1 ст. 763 ЦК України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 10.1 Договору цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 27.12.2012 по 27.12.2012.

11.02.2014 сторони уклали договір № 6351/02 (далі Договір 2) про внесення змін до Договору, яким продовжили Договір строком на 1 рік, що діє до 27.12.2014 включно.

Згідно з п. 10.4 Договору, у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той саме строк і на тих саме умовах, які були передбачені Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження Договору.

В матеріалах справи відсутні докази того, що будь-яка з сторін Договору в період з 28.12.2014 по 27.01.2015 включно надіслала на адресу іншої сторони відповідну заяву про припинення Договору, з огляду на що строк дії Договору в порядку п. 10.4 Договору було продовжено на один рік до 27.12.2015 включно.

Щодо посилань відповідача на фактичне невикористання ним спірного майна, як на підставу для звільнення його від обов'язку оплачувати орендну плату слід зазначити таке.

Частина 6 ст. 762 ЦК України встановлює, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Виходячи з приписів ст. 33 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень, саме на відповідача покладений обов'язок довести той факт, що він не міг використовувати приміщення через обставини, за які він не відповідає.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем до матеріалів справи залучені листи на ім'я балансоутримувача (а.с. 61-62), Міністра освіти України (а.с. 64), позивача (а.с. 65) та ВДВС Печерського РУЮ (а.с. 66-68).

Водночас відповідачем надано складений позивачем за участю представників відповідача та балансоутримувача Акт обстеження від 28.03.2015 (а.с. 69), зі змісту якого слідує лише те, що орендоване приміщення не звільнено, що в ньому перебуває обладнання, яке використовувалось відповідачем для проведення господарської діяльності, і що на момент проведення обстеження господарська діяльність не ведеться, проте жодним чином не зазначено про те, що балансоутримувач чинить перешкоди у доступі відповідача до спірних приміщень. Вказаний акт підписаний представником відповідача без жодних зауважень щодо неможливості використання спірного приміщення.

Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що, обставини щодо неможливості використання відповідачем спірного приміщення внаслідок дії балансоутримувача мають бути підтверджені документальними доказами (акти, складні за участю інших юридичних осіб, зверення до суду з позовом про усунення перешкод у користування майном тощо), проте таких доказів відповідачем суду не надано.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується факт неможливості використання відповідачем спірного приміщення, передача якого в оренду є предметом Договору, через перешкоди, які йому чинив балансоутримувач, а відтак, відповідно до умов Договору відповідач має сплачувати орендну плату за користування спірним приміщенням.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) до яких відноситься спірний Договір наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частина 1 ст. 762 ЦК України встановлює, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМ України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

В пункті 5.3 Договору встановлений обов'язок відповідача своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

За обставин, що склалися, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за Договором за період з жовтня 2014 року по червень 2015 року включно в сумі 88 848,15 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 12 669,96 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно з п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 12 669,96 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 43 851,21 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 43 851,21 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Амадін» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі № 910/12899/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Амадін».

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Амадін» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі № 910/12899/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі № 910/12899/15 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12899/15.

Повний текст постанови складено: 18.09.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха