Постанова

від 08.09.2015 по справі 910/25707/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа№ 910/25707/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового

засідання: Колеснік М.П.

за участі представників сторін:

позивач Козленко О.В. - дов. від 27.05.2015 № Д-296

Кравченко Р.М. - дов. від 02.01.2015 № Д-237

відповідач - 1 Матюшко В.В. - дов. від 30.01.2015 б/н

відповідач - 2 не з'явився, про день, час та місце судового

засідання був повідомлений належним чином;

третя особа - 1 Воробйова Є.С. - дов. від 01.07.2014 б/н

третя особа - 2 Матюшко В.В. - дов. від 13.01.2015 б/н

третя особа - 3 ОСОБА_7 - дов. від 31.01.2015 № 351

третя особа - 4 не з'явився, про день, час та місце судового

засідання був повідомлений належним чином;

третя особа - 5 не з'явився, про день, час та місце судового

засідання був повідомлений належним чином.

третя особа -6 ОСОБА_7 - дов. від 31.01.2015 № 351

третя особа-7 не з'явився, про день, час та місце судового

засідання був повідомлений належним чином

розглянувши матеріали

апеляційних скарг ОСОБА_8

ТОВ "НВФ "Масальот"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015

у справі № 910/25707/14 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом ПАТ "НЕОС БАНК"

відповідача - 1 ТОВ "НВФ "Масальот"

відповідача - 2 ТОВ "Укрбізнесвіза"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідача:

1) ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс"

2) ТОВ "Еліт Менеджмент Груп"

3) ОСОБА_8

4) Приватний нотаріус Київського міського

нотаріального округу Петрова Світлана Миколаївна

5) Приватний нотаріус Київського міського

нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна

6) ОСОБА_12

7) Приватний нотаріус Київського міського

нотаріального округу Коновалова Есталіна

Анатоліївна

про визнання права власності на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ "Неос Банк" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1 ТОВ "НВФ "Масальот" про визнання за ПАТ "Неос Банк" права власності на предмет іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_1, загальною площею 191, 60 кв.м., яка складається з 4 жилих кімнат, жилою площею 80,40 кв.м., та машиномісце АДРЕСА_2, загальною площею 13,70 кв.м., в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Укрбізнесвіза" перед ПАТ "Неос Банк" за Кредитним договором № 002-91/2008 від 07.08.2008 у розмірі: 5 600 000, 00 грн. - заборгованості за кредитом, 32 065,76 грн. - заборгованості за процентами, 349 808,24 грн. заборгованості за простроченими процентами,11 268, 62 грн. - пеня за простроченими процентами.

Позовні вимоги було обґрунтовано на тому, що ТОВ "Укрбізнесвіза" не виконало свої зобов'язання за Кредитним договором № 002-91/2008 від 07.08.2008, щодо сплати пред'явленої заборгованості. Зобов'язання за Кредитним договором № 002-91/2008 від 07.08.2008 було забезпечено двома Іпотечними договорами від 07.08.2008, предметом яких є КВАРТИРА АДРЕСА_1, загальною площею 191, 60 кв.м., яка складається з 4 жилих кімнат жилою площею 80,40 кв.м. та МАШИНОМІСЦЕ АДРЕСА_2, загальною площею 13,70 кв.м., останнім набувачем яких є ТОВ "НВФ "Масальот".

Одночасно з позовом до суду першої інстанції позивачем було подано Заяву від 19.11.2014 (т. 1 а/с 20) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ "НВФ "Масальот", а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 191,60 кв.м., яка складається з 4 жилих кімнат, жилою площею 80,40 кв.м. та машиномісце АДРЕСА_2, загальною площею 13,70 кв.м., яку було обґрунтовано на тому, що внаслідок прийняття низки судових рішень встановлено незаконність відчуження спірних приміщень та виключено їх з реєстру заборон, у зв'язку з чим останні нічим не обтяжені та можуть бути відчужені новим користувачем, що унеможливить виконання рішення у даній справі у разі задоволення позову.

Місцевим господарським судом в задоволенні названої Заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ "НВФ "Масальот", відмовлено, оскільки, судом першої інстанції встановлено, що на час звернення з вищевказаною заявою була чинною заборона відчуження оспорюваного нерухомого майна, тому за оцінкою суду першої інстанції, обраний позивачем захід забезпечення позову було визнано недоцільним.

30.01.2015 позивач ПАТ «Неос банк» подав місцевому господарському суду Клопотання про вихід за межі позовних вимог в порядку п.2 ст. 83 ГПК україни та просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки - КВАРТИРУ АДРЕСА_1, загальною площею 191, 60 кв.м., яка складається з 4 жилих кімнат, жилою площею 80,40 кв.м. та МАШИНОМІСЦЕ АДРЕСА_2, загальною площею 13,70 кв.м., шляхом визнання права власності за ПАТ «Неос Банк» в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Укрбізнесвіза» перед ПАТ «Неос Банк» за Кредитним договором № 002-91/2008 від 07.08.2008 у розмірі 5 600 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 32 065,76 грн. - заборгованості за процентами, 349 808,24 грн. заборгованості за простроченими процентами, 11 268,62 грн. - пеня за простроченими процентами.

Відповідач-1 ТОВ "НВФ "Масальот" суду першої інстанції надав Відзив, за яким заперечив проти позову, мотивуючи свої заперечення на тому, що спірне майно відчужувалось власниками на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених нотаріально та за відсутності заборон, визначених Законом України "Про іпотеку" та Законом України "Про нотаріат" на момент укладення таких договорів.

У процесі позовного провадження по даній справі третя особа-1 ТОВ "КФ "Олеван плюс" подала Відзив на позовну заяву, за яким зазначила, що на момент укладення Договорів купівлі-продажу квартири та купівлі-продажу машиномісця від 29.12.2011 набрало законної сили Рішення Шевченківського суду міста Києва від 16.04.10 по справі №8394/2010 про визнаня переважного права купівлі-продажу об'єкту оренди та переведення прав та обов'язків покупця за Договором купувлі-продажу спірної квартири. Крім того, спірне майно було відчужене на підставі правочинів, які в судовому порядку не визнані недійсними, тому ТОВ "НВФ "Масальот" не могло знати про можливі претензії на об'єкти нерухомості з боку третіх осіб, а відтак - є добросовісним набувачем спірного майна. Також звернуто увагу суду на те, що спірне майно не передавалось в іпотеку ПАТ "Неос Банк", відповідні записи до Державного реєстру іпотек не вносились. Враховуючи вищевикладене, третя особа-1 просила суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа-2 ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" також надала суду першої інстанції письмові пояснення щодо заявленого позову, у яких було зазначено, що на момент укладення Договорів купівлі- продажу квартири та машиномісця від 29.12.2011 ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" було власником спірного майна, а тому ТОВ "НВФ "Масальот" є його добросовісним набувачем. Крім того, товариство зауважило про те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушених прав, оскільки чинний на момент укладення Іпотечного договору від 07.08.2008 Закон України "Про іпотеку" не передбачав можливості набуття права власності на предмет іпотеки.

Суду першої інстанції також були надані письмові пояснення третьої особи-3 ОСОБА_8, за якими він зазначав, що позивачем не доведено переходу прав іпотекодержателя спірного майна і відповідний реєстраційний запис про обтяження нерухомого майна іпотекою відсутній. При цьому було зауважено ОСОБА_8 і про те, що на момент укладення Кредитного договору № 002-91/2008 від 07.08.2008 між ТОВ "Укрбізнесвіза" та Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк", (правонаступником якого є ПАТ "Неос Банк"), норми Закону України "Про іпотеку" не передбачали звернення стягнення на іпотечне майно шляхом визнання права власності на нього.

12.02.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від ОСОБА_8 надійшло Клопотання про застосування до вимог ПАТ "Неос Банк" наслідків спливу позовної давності та відмову у позові, оскільки, за його думкою, позивач дізнався про порушення його прав у 2009 році, у зв'язку з прийняттям Господарським судом міста Києва Рішення у справі № 34/432 за позовом ВАТ "Банк Кіпру", (правонаступником якого є ПАТ "Неос Банк"), до ТОВ "Укрбізнесвіза" про розірвання Кредитного договору № 002-91/2008 від 07.08.2008 р. та стягнення 5 993 142, 62 грн. заборгованості за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки.

Позивач ПАТ "Неос Банк" в суді першої інстанції надав свої заперечення проти клопотання про застосування позовної давності, оскільки перебіг позовної давності щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки розпочався після порушення справи про банкрутство ТОВ "Укрбізнесвіза", а саме з 03.08.2012, тобто на момент звернення до суду строк позовної давності не сплинув.

Крім того, ПАТ "Неос Банк" за своїми письмовими поясненнями наголошувало на тому, що на момент укладення Договорів купівлі-продажу від 21.09.2011 між ТОВ "КФ "Олеван плюс" та ТОВ "Еліт Менеджмент Груп", а також Договорів купівлі-продажу від 29.12.2011 р. між ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" та ТОВ "НВФ "Масальот" спірне майно перебувало в іпотеці у ПАТ "Неос Банк", яка не була припинена відповідно до положень Закону України "Про іпотеку". Позивач відзначав про те, що Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2011 у справі № 2-7039/2011, на підставі якого з Державного реєстру іпотек було виключено запис про обтяження спірного майна, скасовано та на час розгляду даної справи вживаються заходи щодо відновлення вказаного запису.

Серед іншого, позивач вказував і на те, що Іпотечні договори від 07.08.08 є чинними та відповідно іпотекодержателем спірного майна є ПАТ "Неос Банк", а відтак - в силу вимог ст. 12 Закону України "Про іпотеку" передача вищевказаного майна в наступну іпотеку без згоди позивача суперечить приписам Закону України "Про іпотеку".

За Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.15 №910/25707/14:

1. Визнано недійсним Договір купівлі-продажу квартири від 21.09.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Олеван плюс" (04071, м. Київ, вул. Петрівська, 15, код ЄДРПОУ 34695342) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" (04119, м. Київ, вул. Білоруська. 21, код ЄДРПОУ 36798955).

2. Визнано недійсним Договір купівлі-продажу квартири від 29.12.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" (04119, м. Київ, вул. Білоруська. 21, код ЄДРПОУ 36798955) та Товариством обмеженою відповідальністю "НВФ "Масальот" (03113, м. Київ, вул. Лагерна, 38, код ЄДРПОУ 34427546).

3. Визнано недійсним Договір купівлі-продажу машиномісця від 21.09.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Олеван плюс" (04071, м. Київ, вул. Петрівська, 15, код ЄДРПОУ 34695342) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" (04119, м. Київ, вул. Білоруська. 21, код ЄДРПОУ 36798955).

4. Визнано недійсним Договір купівлі-продажу машиномісця від 29.12.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" (04119, м. Київ, вул. Білоруська. 21, код ЄДРПОУ 36798955) та Товариством обмеженою відповідальністю "НВФ "Масальот" (03113, м. Київ, вул. Лагерна, 38, код ЄДРПОУ 34427546).

5. У задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Масальот" відмовлено.

6. Звернуто стягнення на предмет іпотеки: КВАРТИРУ АДРЕСА_1, загальною площею 191, 60 кв.м., яка складається з 4 жилих кімнат жилою площею 80,40 кв.м. та МАШИНОМІСЦЕ АДРЕСА_2, загальною площею 13,70 кв.м. шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством "Неос Банк" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 19358784) в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" (03126, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 50, код ЄДРПОУ 19124621) перед Публічним акціонерним товариством "Неос Банк" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 19358784) за Кредитним договором № 002-91/2008 від 07.08.2008 у розмірі: 5 600 000, 00 грн. - заборгованості за кредитом, 32 065,76 грн. - заборгованості за процентами, 349 808, 24 грн. заборгованості за простроченими процентами, 11 268,62 грн. - пеня за простроченими процентами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 09.04.15 третя особа-3 ОСОБА_8 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із скаргою за якою просив скасувати оскаржене рішення місцевого господарського суду, прийняти нове судове рішення, за яким відмовити у задоволені позову повністю. У доводах апеляційного оскарження ОСОБА_8 стверджував про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки за його думкою, фактичним обставинам справи надана неправильна правова оцінка.

17.04.15 до Київського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга відповідача-1 ТОВ «МВФ «Масальот», за якою він просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.15 та прийняти нове судове рішення, за яким в задоволенні позову ПАТ «Неос Банк» відмовити у повному обсязі. Скаржник наголошував на тому, що місцевий господарський суд не в повному обсязі дослідив фактичні обставини справи, прийшов до висновків, які не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Ухвалою КАГС від 27.04.2015 № 910/25707/14 порушено апеляційне провадження за скаргами третьої особи-3 ОСОБА_8 і відповідача-1 ТОВ «МВФ Масальот», та об'єднано їх в одне апеляційне провадження, судове засідання призначено на 12.05.15 (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Авдеєва П.В., Яковлєва М.Л.).

За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 30.06.2015, враховуючи перебування судді Яковлєва М.Л. у черговій відпустці склад колегії суддів змінено, для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Авдеєв П.В., Мартюк А.І.

За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 11.08.2015, враховуючи перебування суддів Авдеєва П.В., Мартюк А.І. у чергових відпустках склад колегії суддів змінено, для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л.

За Розпорядженням заступника голови КАГС від 25.08.2015, враховуючи перебування судді Тарасенко К.В. у черговій відпустці склад колегії суддів змінено, для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.

За Ухвалою КАГС від 25.08.2015 № 910/25707/14 апеляційні скарги третьої особи ОСОБА_8 та відповідача-1 ТОВ «МВФ Масальот» прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., судді: Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.

В останнє судове засідання апеляційного провадження від 08.09.2015 представники відповідача-2, третьої особи -4, -5, -7 не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про їх належне повідомлення свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення, а саме: №09-33/18688/15 про повернення поштового відправлення з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а/с 210-211 том III), № 09-33/34536/15 (а/с 183 том IV), №09-33/34533/15 (а/с182 том IV), №09-33/34534/15 (а/с184 том IV).

За пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої Постанови Пленуму ВГСУ.

Відповідно до абз.3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 встановлено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки, Ухвалу про порушення провадження у даній справі від 27.04.2015 було надіслано за юридичною адресою відповідача-2 ТОВ «Укрбізнесвіза», він вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, без порушення вимог процесуального закону.

Враховуючи, що присутні представники сторін не заперечували проти розгляду апеляційних скарг у відсутності представників відповідача-2 та представників третьої особи -4, -5, -7, колегія суддів дійшла висновку за можливе здійснити апеляційний перегляд справи по суті за наявними матеріалами справи.

Під час апеляційного перегляду даної справи було розглянуто Клопотання відповідача-1 ТОВ "НВФ "Масальот" про залучення третьої особи гр. ОСОБА_12. За Ухвалою КАГС від 30.06.2015 №910/25707/15 назване Клопотання відповідача-1 задоволено, залучено до справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_12, що проживає за адресою: 37206, Полтавська область, Лохвицький район, село Безсали та за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою КАГС від 11.08.2015 №910/25707/15 за ініціативою колегії суддів залучено до справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Приватного нотаріуса Київського міського Нотаріального округу Коновалову Є.А., місце здійснення діяльності: 01033, м.Київ, вул. Жилянська, 31.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши присутніх представників сторін, дійшла висновку апеляційні скарги третьої особи-3 ОСОБА_8 та відповідача-1 ТОВ «МВФ Масальот» залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи:

07.08.2008 між ОСОБА_14 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" було укладено Договори купівлі-продажу КВАРТИРИ АДРЕСА_1, загальною площею 191, 60 кв.м., яка складається з 4 жилих кімнат жилою площею 80,40 кв.м. та МАШИНОМІСЦЯ АДРЕСА_2, загальною площею 13,70 кв.м.. Посвідчення вищезазначених договорів було здійснено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. та зареєстровані в реєстрі за № 3666 та № 3672.

07.08.2008 між Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Неос Банк"), та ТОВ "Укрбізнесвіза" було укладено Кредитний договір № 002-91/2008, за умовами якого Акціонерний банк "АвтоЗАЗбанк" зобов'язався відкрити відповідачу-2 кредитну лінію у сумі 5 600 000,00 грн., в тому числі, для придбання нерухомості в сумі 2 410 000,00 грн., строком до 04.08.2023, зі сплатою 19 % річних та проведення ремонту, придбання меблів та на сплату інших витрат пов'язаних з поточною діяльністю товариства в сумі 3 190 000,00 грн., строком до 04.08.2023 зі сплатою 19 % річних.

07.08.2008 між АБ "АвтоЗАЗбанк", (правонаступником якого є ПАТ "Неос Банк"), та ТОВ "Укрбізнесвіза" було укладено Іпотечні договори, зареєстровані в реєстрі за №3669 та №3675 і посвідчені приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Петровою С.М., за умовами яких ТОВ "Укрбізнесвіза" взяло на себе зобов'язання нести відповідальність нерухомим майном - КВАРТИРОЮ АДРЕСА_1, загальною площею 191, 60 кв.м., яка складається з 4 жилих кімнат жилою площею 80,40 кв.м., заставна вартість якої 5 717 200,00 грн. та МАШИНОМІСЦЕМ АДРЕСА_2, загальною площею 13,70 кв.м., у разі порушення зобов'язань перед АБ "АвтоЗАЗбанк" за Кредитним договором № 002-91/2008 від 07.08.2008 та Додатковими угодами, що укладені або укладатимуться між сторонами у майбутньому.

За п.п. 2.1.7., 2.1.2. вищевказаних Договорів іпотеки ТОВ "Укрбізнесвіза" зобов'язалось вживати всі необхідні заходи щодо захисту предмета іпотеки від посягань будь-яких третіх осіб, БЕЗ ПИСЬМОВОЇ ЗГОДИ АБ "АвтоЗАЗбанк" НЕ ВІДЧУЖУВАТИ ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ, не обятяжувати його будь-якими зобов'язаннями. Правочин, укладений всупереч до умов викладених в п.п. 2.1.7., 2.1.2 Іпотечних договорів, є недійсним.

07.08.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М., на підставі ст. 73 Закону України "Про нотаріат", накладено заборону на відчуження вказаного в договорах нерухомого майна до припинення або розірвання Кредитного договіру № 002-91/2008 від 07.08.2008.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2009 по справі №34/432 за позовом ВАТ "Банк Кіпру" до ТОВ "Укрбізнесвіза" Кредитний договір № 002-91/2008 від 07.08.2008 було розірвано та стягнено з ТОВ "Укрбізнесвіза" на користь ВАТ "Банк Кіпру" 5 600 000,00 грн. заборгованості за кредитом, за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки: за Іпотечними договорами від 07.08.2008, за якими передано в іпотеку нерухоме майно, що належить ТОВ "Укрбізнесвіза" на праві власності -МАШИНОМІСЦЕ АДРЕСА_2, загальною площею 13, 70 кв.м., заставна вартість якого становить 174 540, 00 грн. та КВАРТИРУ АДРЕСА_1, загальною площею 191,6 кв.в., яка складається з 4 жилих кімнат площею 80, 40 кв.м., заставна вартість якої 5 717 200, 00, 00 грн., шляхом проведення публічних торгів.

Назване Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2009 у справі № 34/432 було залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2009 та Постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2011, у порядку ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», було змінено спосіб та порядок виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2009 по справі № 34/432, за яким з боржника ТОВ "Укрбізнесвіза" стягнено на користь ПАТ "Банк Кіпру" заборгованість за кредитом у розмірі 5 600 000, 00 грн., з якої 32 065, 76 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими за період з 21.05.2009 по 31.05.2009; 349 808,24 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими за період з 21.01.2009 по 20.05.2009; 11 268,62 грн. - пеня за процентами за період з 02.03.2009 по 02.06.2009.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16.04.2010 у справі № 2-8394/2010 позовні вимоги ТОВа "КФ "Олеван плюс" до ОСОБА_14 та до ТОВа "Укрбізнесвіза" про визнання переважного права купівлі об'єкту оренди та переведення прав та обов'язків покупця за Договором купівлі-продажу задоволено в повному обсязі; визнано за ТОВ "КФ "Олеван плюс" переважне право купівлі МАШИНОМІСЦЯ АДРЕСА_2, загальною площею 13,70 кв.м. та КВАРТИРИ АДРЕСА_1, загальною площею 191, 60 кв.м., яка складається з 4 жилих кімнат жилою площею 80,40 кв.м.; переведено на ТОВ «КФ «Олеван Плюс» права та обов'язки покупця вищевказаного нерухомого майна за Договорами купівлі-продажу від 07.08.2008, укладеними між ОСОБА_14 та ТОВ "Укрбізнесвіза", які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. та зареєстровані в реєстрі за № 3666 та № 3672 відповідно.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2011 у справі № 2-7039/2011 за позовом ТОВ "КФ "Олеван плюс" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петрової С.М., третя особа - ВАТ "Банк Кіпру", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петрову С.М. зобов'язано виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про заборону, зареєстровані 07.08.2008 за № 7705621 на підставі Іпотечного договору № 3669 від 07.08.2008 та № 7705777 на підставі Іпотечного договору № 3675 від 07.08.2008; виключити з Державного реєстру іпотек записи зареєстровані за № 7705708 на підставі Іпотечного договору № 3669 від 07.08.2008 та № 7705849 на підставі Іпотечного договору № 3675 від 07.08.2008.

21.09.2011 між ТОВ "КФ "Олеван плюс" та ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" було укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 205 кв.м., яка складається з 4 жилих кімнат, жилою площею 96,70 кв.м., який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 6620.

21.09.2011 між ТОВ "КФ "Олеван плюс" та ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" було укладено Договір купівлі-продажу машиномісця АДРЕСА_2, загальною площею 13,70 кв.м., який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 6616.

За текстом вищевказаних Договорів зазначено, що спірне нерухоме майно належить ТОВ "КФ "Олеван плюс" на праві власності на підставі Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06.04.2010 по справі № 2-8394/2010 та Договорів купівлі-продажу квартири, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. і зареєстрованих в реєстрі за № 3666 та № 3672, а також не обтяжене забороною відчуження.

29.12.2011 між ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" та ТОВ "НВФ "Масальот" було укладено Договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 205 кв.м., яка складається з 4 жилих кімнат, жилою площею 96,70 кв.м. та Договір купівлі-продажу машиномісця АДРЕСА_2, загальною площею 13,70 кв.м..

Зазначені Договори посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.М. та зареєстровані в реєстрі за № 8173 та № 8176 відповідно.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 24.05.2012 по справі № 22-ц/2690/7623/12 Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16.04.2010 по справі № 2/8394/2010 було скасовано та ухвалено нове судове рішення, за яким у задоволенні позову ТОВ "КФ "Олеван плюс" до ОСОБА_14 та до ТОВ "Укрбізнесвіза" про визнання переважного права купівлі об'єкту оренди та переведення прав та обов'язків покупця за Договором купівлі-продажу - відмовлено повністю.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва по справі № 22-2690/924/12 від 25.04.2012 Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30.03.2012 по справі № 2/9193/11 за позовом ПАТ "Банк Кіпру" до ТОВ "КФ "Олеван плюс", до ОСОБА_14 та до КПа "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання правочину недійсним та скасування реєстрації права власності - позов задоволено частково, визнано недійсним Договір оренди майна з правом викупу від 09.08.2007, укладеного між ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" та ОСОБА_14.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30.03.2012 по справі № 2/9193/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" до ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс", ОСОБА_14 та Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання правочину недійсним та скасування реєстрації права власності, позов задоволено частково та визнано недійсним Договір оренди майна з правом викупу від 09.08.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Олеван плюс" та ОСОБА_14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2012 було порушено позовне провадження у справі № 5011-15/10488-2012 про банкрутство ТОВ "Укрбізнесвіза".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 по справі № 5011-15/10488-2012 ВИЗНАНО БЕЗСПІРНІ ГРОШОВІ ВИМОГИ ВАТ "Банк Кіпру" до ТОВ "Укрбізнесвіза" У РОЗМІРІ 6 018 955,12 грн., ЯКІ ВИНИКЛИ НА ПІДСТАВІ Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2009 по справі № 34/432.

Постановою Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 ТОВ "Укрбізнесвіза" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

При розгляді спору у суді першої інстанції позивач зазначав про те, що відповідачем-2 були порушенні умови Кредитного договору № 002-91/2008 від 07.08.2008, у зв'язку з чим Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2009 по справі 34/432 розірвано Кредитний договір № 002-91/2008 від 07.08.2008 та присуджено до стягнення з ТОВ "Укрбізнесвіза" на користь ВАТ "Банк Кіпру" 5 600 000,00 грн. заборгованості за кредитом; 32 065, 76 грн. - заборгованості за процентами нарахованими за період з 21.05.2009 до 31.05.2009; 349 808, 24 грн. - заборгованості за простроченими процентами нарахованими за період з 21.01.2009 до 20.05.2009; 11 268,62 грн. - пені за простроченими процентами за період з 02.03.2009 до 02.06.2009, за рахунок коштів, отриманих від реалізації предметів іпотеки за Іпотечним договором від 07.08.2008, яким передано в іпотеку нерухоме майно, що належить ТОВ "Укрбізнесвіза" на праві власності - МАШИНОМІСЦЕ АДРЕСА_2, загальною площею 13,70 кв.м., заставна вартість якого становить 174 540,00 грн.; за Іпотечним договором від 07.08.2008, за яким передано в іпотеку нерухоме майно, що належить ТОВ "Укрбізнесвіза" на праві власності - КВАРТИРА АДРЕСА_1, загальною площею 191,6 кв.м, яка складається з 4 жилих кімнат площею 80,40 кв.м., заставна вартість якої 5 717 200,00 грн., шляхом проведення публічних торгів. При цьому позивач наголошував, що ЗАБОРГОВАНІСТЬ ТОВ "Укрбізнесвіза" за КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ № 002-91/2008 від 07.08.2008 ФАКТИЧНО НЕ ПОГАШЕНА ПО ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС, у зв'язку з чим ПАТ "Неос Банк" вважає за необхідне визнати право власності на спірне майно, як це передбачено умовами Іпотечного договору.

Нормативно обґрунтовуючи позов, ПАТ "Неос Банк" посилався на приписи ст.ст. 12, 37 ЗУ "Про іпотеку", за змістом яких у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього.

Суд першої інстанції, враховуючи, що факт заборгованості ТОВ "Укрбізнесвіза" за Кредитним договором № 002-91/2008 від 07.08.2008 встановлено за Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2009 по справі 34/432, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 по справі № 5011-15/10488-2012 та під час розгляду даного спору місцевим господарським судом сторонами не спростовано, а відтак визнано Господарським судом міста Києва доведеним.

Оцінюючи нормативне обгрунутвання позову, суд першої інстанції взяв до уваги наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою, відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", є вид забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі не виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього божника у порядку встановленому цим законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договорів іпотеки) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договорів іпотеки) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Як було встановлено судом першої інстанції, з наявних у справі документів, у зв'язку з укладенням Іпотечних договорів від 07.08.2008 № 3669 та № 3675, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М., накладено заборону на відчуження спірного майна відповідно до вимог ст. 4 ЗУ "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договорів іпотеки).

З наявних у справі доказів та пояснень сторін, судом було встановлено, що запис про заборону відчуження спірного майна виключено на підставі Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2011 по справі № 2-7039/2011.

При цьому, після виключення вищевказаного запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, спірне майно було відчужено, послідовно, ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" за Договорами купівлі-продажу від 21.09.2011 № 6620 та № 6616, а також ТОВ "НВФ "Масальот" за Договорами від 29.12.2011 № 8176 та № 8173 та на час розгляду даного спору право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 191,6 кв.м., яка складається з 4 жилих кімнат площею 80,40 кв.м. та машиномісце АДРЕСА_2, загальною площею 13,70 кв.м., зареєстровано за ТОВ "НВФ "Масальот", що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.01.2015.

Крім того, з вказаної Довідки вбачається, що квартира АДРЕСА_1, загальною площею 191,6 кв.м., яка складається з 4 жилих кімнат площею 80, 40 кв.м. наразі обліковується за ОСОБА_8 на підставі Договору іпотеки від 26.06.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименком Д.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 1149, іпотекодавцем за яким є ТОВ "НВФ "Масальот".

Також судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 передана в Іпотеку ОСОБА_8 за Договором іпотеки від 26.06.2014, укладеним між ОСОБА_8 та ТОВ "НВФ "Масальот", як майновим поручителем ОСОБА_18, у якості забезпечення виконання зобов'язань останнього перед ОСОБА_8 за Договором позики від 26.06.2014 № 1148.

Вказаний Іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименком Дмитром Борисовичем, зареєстровано за № 1149 та, крім того, нотаріусом одночасно накладено заборону на відчуження зазначеного майна, яке належить ТОВ "НВФ "Масальот" за № 1150.

При розгляді справи в суді першої інстанції встановлено і те, що Ухвалою Шевченківського районного суду від 08.12.2014 по справі № 761/34534/14-ц зобов'язано будь-якого приватного нотаріуса, який виконує функції реєстратора Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ПОНОВИТИ в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна раніше існуючі в них записи, а саме: ПОНОВИТИ в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про заборону на нерухоме майно зареєстровані 07.08.2008 № 7705621 на підставі Іпотечного договору № 3669 від 07.08.2008 та №7705777 на підставі Іпотечного договору № 3675 від 07.08.2008; ПОНОВИТИ в Державному реєстрі іпотек записи про іпотеку зареєстровані 07.08.2008 за №7705708 на підставі Іпотечного договору № 3669 від 07.08.2008 щодо квартири АДРЕСА_1, іпотекодавець ТОВ "Укрбзнесвіза" та запис № 705849 на підставі Іпотечного договору № 3675 від 07.08.2008 щодо машиномісця АДРЕСА_2, іпотекодавець ТОВ "Укрбізнесвіза" В ПОРЯДКУ ПОВОРОТУ ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2011 по справі № 2-7039/2011 за позовом ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петрової С.М., третя особа: ПАТ "Банк Кіпру", про усунення перешкод у розпорядженні майном шляхом виключення його з реєстру заборон.

Ухвалою Шевченківського районного суду від 16.03.2015 по справі № 761/34534/14-ц роз'яснено резолютивну частину Ухвали Шевченківського районного суду від 08.12.2014 р. у справі № 761/34534/14-ц.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які відповідно до ст. 17 ЗУ "Про іпотеку" тягнуть наслідком припинення іпотеки.

Відповідач-1 ТОВ "НВФ "Масальот", третя особа ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" та ТОВ"Комерційна фірма "Олеван плюс", обґрунтовуючи свої заперечення на позов, стверджували про те, що право власності на спірне нерухоме майно перейшло до ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" від ОСОБА_14 відповідно до Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16.04.2010 по справі № 2-8394/2010 та за Договорами купівлі-продажу від 07.08.2008 та у подальшому було відчужено ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" та ТОВ "НВФ "Масальот" за відсутності будь-яких обтяжень та передбачених ЗУ "Про іпотеку" та ЦК України зобов'язань, а відтак - відповідач - 1 є добросовісним набувачем такого майна та до нього не підлягають застосуванню приписи ст. 23 ЗУ"Про іпотеку".

Крім того, ТОВ "НВФ "Масальот", а також ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" та ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" у своїх запереченнях на позов наголошували, що Договори іпотеки між ТОВ "Укрбізнесвіза" та ПАТ "Банк Кіпру", (правонаступником якого є ПАТ "Неос Банк") є неукладеними, оскільки взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Судом першої інстанції при наданні правової оцінки наведеним запереченням сторін визнано їх необгрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

У даному випадку спірне майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Олеван плюс" було набуте на підставі Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16.04.2010 по справі № 2-8394/2010 шляхом переведення на ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" прав та обов'язків покупця за Договорами купівлі-продажу від 07.08.2008, укладеними між ОСОБА_14 та ТОВ "Укрбізнесвіза", що посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. та зареєстровані в реєстрі за № 3666 та № 3672 відповідно, яке у подальшому було скасовано Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 24.05.2012.

Крім того, Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30.03.2012 по справі № 2-9193/11 за позовом ПАТ "Банк Кіпру" до ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс", до ОСОБА_14 та до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання правочину недійсним та скасування реєстрації права власності, позов було задоволено частково та визнано недійсним Договір оренди майна з правом викупу від 09.08.2007, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Олеван плюс" та ОСОБА_14.

З наведеного випливає, що нерухоме майно, що є предметом спору по даній справі вибуло з володіння власника - ТОВ "Укрбізнесвіза" поза його волею.

Вищевикладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, що викладена у Постанові від 11.06.2014 № 6-52цс14.

За названою Постанововю ВСУ від 11.06.2014 зазанчено що, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом (стаття 388 ЦК України) є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем - та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

За пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України можливість витребувати майно від добросовісного набувача є за наявності у діях власника майна волі на передачу майна.

За змістом наведенного Верховний суд України дійшов висновку, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Оскільки у справі, яка переглядається, рішення суду про визнання права власності, на підставі якого спірне майна було вилучено з володіння позивача, у подальшому було судом скасовано, то слід вважати, що майно вибуло з володіння власника поза його волею й він має право витребовувати його від добросовісного набувача за правилами статті 388 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У статті 319 Цивільного кодексу України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

За договором купівлі-продажу, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

За наведеним аналізом правових норм, відчужувач майна повинен мати повний обсяг прав на таке майно.

Приймаючи до уваги, що Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16.04.2010 по справі № 2-8394/2010, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Олеван плюс" набуло у власність спірне нерухоме майно, СКАСОВАНО Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 24.05.2012, відчуження вказаного спірного майна ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" суперечить приписам частин 1, 2 ст. 319, ч. 1 ст. 321 та ст. 658 ЦК України.

За правилами ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 203, 204 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину. Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення" суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Таким чином, приймаючи до уваги, що ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" не мало прав на відчуження спірного майна, суд першої інстанції дійшов висновку, що Договір купівлі-продажу квартири від 21.09.2011, а також Договір купівлі-продажу машиномісця від 21.09.2011, які укладені між ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" та ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" суперечать вимогам чинного на момент їх укладення законодавства України, а відтак - враховуючи, що вказані Договори пов'язані з предметом спору у даній справі, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність застосування приписів п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України та визнання вищевказаних правочинів недійсними.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин, приймаючи до уваги висновки суду про недійсність Договорів купівлі-продажу від 21.09.2011, укладених між ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" та ТОВ "Еліт Менеджмент Груп", останній не набув майнових прав на спірні об'єкти нерухомості та, відповідно, не мав правових підстав розпоряджатись ними.

На підтсаві вищенаведеного випливає, що укладаючи Договори купівлі-продажу квартири від 29.12.2011 та купівлі-продажу машиномісця від 29.12.2011, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" діяло за відсутності визначеного нормами Цивільного кодексу України змісту права власності, що передбачає право власника володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном.

З огляду на вищенаведені висновки, суд першої інстанції встановив, що Договори купівлі-продажу квартири від 29.12.2011 та купівлі-продажу машиномісця від 29.12.2011, укладені між ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" та ТОВ "НВФ "Масальот" суперечать приписам ст. 203 Цивільного кодексу України, що тягне наслідком їх недійсність відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.

Виходячи з наданих п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України повноважень, приймаючи до уваги, що вищевказані Договори пов'язані з предметом спору та безпосередньо покладені в основу правової позиції позивача, суд першої інстанції дійшов висновку за необхідне визнати недійсними Договори купівлі-продажу квартири від 29.12.2011 та купівлі-продажу машиномісця від 29.12.2011, укладені між ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" та ТОВ "НВФ "Масальот" в судовому порядку.

Стосовно тверджень ТОВ "НВФ "Масальот" щодо відсутності обтяжень спірного майна на момент укладення Договорів купівлі-продажу від 21.09.2011 між ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" та ТОВ "Еліт Менеджмент Груп", а також Договорів купівлі-продажу квартири від 29.12.2011 купівлі-продажу машиномісця від 29.12.2011 між ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" та ТОВ "НВФ "Масальот", місцевий господарський суд звернув увагу на те, що за змістом норм законодавства України відсутність запису про обтяження майна в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не зумовлює припинення іпотеки, що виникла на підставі відповідного договору, який є чинним, в судовому порядку не розірваний та не визнаний недійсним.

З приводу доводів ТОВ "НВФ "Масальот", а також ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" та ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс", про те що ТОВ "НВФ "Масальот" є добросовісним набувачем спірного майна та позивач мав звертатись з позовом у порядку та на підставах, визначених ст. 388 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції зазанчив, що наведена норма у даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки передбачає право саме власника майна витребувати його від набувача у разі вибуття такого майна з володіння власника або особи, якій він передав його у володіння, не з їхньої волі.

В той же час, господарський суд звернув увагу на те, що даний позов поданий не власником спірного майна та, при цьому, ПАТ "Неос Банк" не обґрунтовує заявлені вимоги необхідністю захисту своїх майнових прав щодо спірних об'єктів нерухомості, а заявляє про порушення ТОВ "Укрбізнесвіза" договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим позивач набув права звернення стягнення на іпотечне майно у порядку та у спосіб, що визначені нормами чинного законодавства України.

Крім того зазначено, що Іпотечні договори від 07.08.2008 № 3669 та № 3675, укладені між АБ "АвтоЗАЗбанк", (правонаступником якого є ПАТ "Неос Банк"), та ТОВ "Укрбізнесвіза" та посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. наразі є чинними, а відтак -ТОВ "Укрбізнесвіза" в силу положень вказаних договорів є іптекодавцем спірного майна в силу Закону України "Про іпотеку"

За висновком суду першої інстанції визначено, що здійснюючи відчуження спірного майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Олеван плюс" мало та фактично було обізнане про наявність Іпотечних договорів від 07.08.2008 № 3669 та № 3675 та, відповідно, встановлену ними заборону на його відчуження.

За змістом ст. 1 Закону України "Про іпотеку" наступна іпотека - передання в іпотеку нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором.

У ВІДПОВІДНОСТІ ДО ст. 9 Закону України "Про іпотеку" ІПОТЕКОДАВЕЦЬ МАЄ ПРАВО ВИКЛЮЧНО НА ПІДСТАВІ ЗГОДИ ІПОТЕКОДЕРЖАТЕЛЯ ПЕРЕДАВАТИ ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ В НАСТУПНУ ІПОТЕКУ.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування БЕЗ ЗГОДИ іпотекодержателя Є НЕДІЙСНИМ

Статтею 13 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Виходячи з вищенаведеного, логічним є висновок, що будь-яке відчуження майна, переданого в іпотеку, не припиняє обтяження такого майна та не позбавляє іпотокодержателя прав та обов'язків, що виникли на підставі відповідного іпотечного договору.

Зазначене відповідає правовій позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, що викладена у Постанові від 24.12.2014 № 6-201цс14.

При цьому, у випадку, що розглядається в межах даної справи Договори іпотеки від 07.08.2008 є чинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

За умовами п.п. 2.4.3. Іпотечних договорів від 07.08.2008 іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем будь-яких зобов'язань, забезпечених іпотекою за такими договорами, вони не будуть виконані. Право іпотекодерждателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 Закону України "Про іпотеку".

Крім того, п.п. 2.4.10. Іпотечних договорів від 07.08.2008 передбачено, що іпотекодержатель має право достроково, незалежно від настання строку виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його у випадку втрати іпотекодавцем платоспроможності та/або випадку початку процедури банкрутства або ліквідацію юридичної особи - іпотекодавця.

За приписами ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. ІПОТЕКОДЕРЖАТЕЛЬ НАБУВАЄ ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ У ВЛАСНІСТЬ ЗА ВАРТІСТЮ, ВИЗНАЧЕНОЮ НА МОМЕНТ ТАКОГО НАБУТТЯ НА ПІДСТАВІ ОЦІНКИ ПРЕДМЕТА ІПОТЕКИ СУБ'ЄКТОМ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

Згідно ст.ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки здійснюється на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, до якого дорівнюється відповідне застереження у договорі іпотеки.

Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, згідно з п. 38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання, він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно. Наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

За приписами п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб, як набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

Судом першої інстанції, при розгляді даного спору взято до уваги і те, що за приписами п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" пунктом 4.4.2. якої передбачено, що у разі встановлення у договорі такого способу звернення стягнення, як набуття права власності на предмет іпотеки, іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України має право звернутися до суду з відповідним позовом. Крім того, вирішуючи спори про звернення стягнення на предмет іпотеки, господарські суди мають враховувати приписи ст. 35 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Проте, ненадіслання іпотекодержателем іпотекодавцю відповідної вимоги не виключає права іпотекодержателя на звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав. Відсутність попереднього повідомлення іпотекодавця не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Відповідно до п. 4.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

У відповідності до висновків Верховного Суду України, викладених у Постанові № 6-124цс13, які в силу положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду, входячи з положень частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

При цьому, суд повинен враховувати, що за своєю правовою природою право іпотеки, що належить іпотекодержателю має похідну, залежну природу від вимоги, яка забезпечена іпотекою, та нерозривно з нею пов'язано, що узгоджується з положеннями ч. 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку", якою визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

На підставі вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлений позов ПАТ «Неос Банк» є обгрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

При розгляді даної справи, судом першої інстанції враховано, що у процесі позовного провадження по даній справі ПАТ "Неос Банк" звернулось до суду із Заявою про вихід за межі позовних вимог з метою захисту його прав та інтересів в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Судове рішення є правозахисним актом, що містить висновок щодо наявності або відсутності порушення прав та охоронюваних законом інтересів суб'єкта звернення.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що заборгованість ТОВ "Укрбізнесвіза" за Кредитним договором № 002-91/2008 від 07.08.2008 підтверджується матеріалами справи та на час прийняття рішення у даній справі не стягнута, зважаючи, що вимоги ПАТ "Неос Банк" за Кредитним договором № 002-91/2008 від 07.08.2008 забезпечені Іпотечними договорами від 07.08.2008, укладеними з ТОВ "Укрбізнесвіза", які наразі є чинними, враховуючи висновки суду про незаконність відчуження спірного майна, та, як наслідок, недійсність відповідних правочинів, виходячи з приписів ЗУ "Про іпотеку", приймаючи до уваги заяву ПАТ "Неос Банк" про вихід за межі позовних, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у даному випадку наявні всі підстави для захисту порушених прав ПАТ "Неос Банк".

Розглядаючи даний спір по суті, судом першої інстанції враховано гарантовані Цивільним кодексом України принципи судового захисту цивільного права та інтересу, а також принципи справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства.

Серед іншого, місцевий господарський суд зазначив, що за вищенаведеними правовими висновками суду щодо неправомірного відчуження спірного майна, його власником на даний час є ТОВ "Укрбізнесвіза".

Крім того, судом першої інстанції було встановлено і те, що на теперішній час є чинною заборона на відчуження квартири АДРЕСА_1, що вчинена 26.06.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименком Дмитром Борисовичем за № 1150.

Таким чином, на підставі вищевикладених обставин, виходячи із приписів ч. 3 ст. 33, ст. 12, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" суд першої інстанції дійшов висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 191, 60 кв.м., яка складається з 4 жилих кімнат жилою площею 80,40 кв.м. та машиномісце АДРЕСА_2, загальною площею 13,70 кв.м., шляхом визнання права власності за ПАТ "Неос Банк" в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Укрбізнесвіза" перед ПАТ "Неос Банк" за Кредитним договором № 002-91/2008 від 07.08.2008 у розмірі: 5 600 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 32 065,76 грн. - заборгованості за процентами, 349 808,24 грн. заборгованості за простроченими процентами, 11 268, 62 грн. - пені за простроченими процентами.

При цьому, виходячи з вищенаведених обставин та приймаючи до уваги наведені правові висновки, вимоги ПАТ "Неос Банк", заявлені до відповідача-1 ТОВ "НВФ "Масальот" визнано судом першої інстанції безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У доводах апеляційного оскарження представник ОСОБА_8, як і у суді першої інстанції, посилаючись на те, що у даному випадку третя особа-3 не є суб'єктом господарювання, наголошує на тому, що спір не підлягає вирішенню у господарських судах України і тому позовне провадження повинно бути припинено на підставі ст. 80 ГПК України. Щодо суті розгляду даної справи, скаржник зауважує про те, що судом першої інстанції не враховано наслідків розірвання Кредитного договору для прав та обов'язків сторін договору, забезпечного іпотекою, при цьому посилається на ч.2, ч.3 ст. 653 ЦК України. Також третя особа-3 повторює ствердження про пропуск позивачем строку позовної давності.

У своїй апеляційній скарзі відповідач-1 ТОВ «НВФ «Масальот» наголошує на тому, що позивачем не доведено переходу прав іпотекодержателя спірного майна, стверджує про добросовісність права власності ТОВ «НВФ «Масальот», зауважує щодо неправомірного способу захисту позивача та вихід суду за межі позовних вимог, продовжує стверджувати щодо спливу строків позовної давності та наполягає на призначенні судової експертизи щодо визначення ринкової вартості спірного майна.

Клопотання скаржника ТОВ «НВФ «Масальот» про призначення судової будівельно-технічної експертизи (оціночно-будівельної) з метою визначення ринкової вартості спірного майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та машиномісця АДРЕСА_2, було підтримано третьою особою -1 ТОВ "Комерційна фірма "Олеван Плюс та третьою особою-2 ТОВ "Еліт Менеджемент Груп", за відповідно поданими їх Клопотаннями.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, зазначає, що наведені доводи апеляційного оскарження відповідача-1 ТОВ «НВФ «Масальот» та третьої особи-3 ОСОБА_8 базуються на тих же ствердженнях та поясненнях, що надавалися у суді першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, яким місцевим господарським судом вже надано належну правову оцінку.

За розглядом Клопотань про призначення судової експертизи щодо ринкової вартості спірного майна колегія суддів дійшла висновку щодо їх необґрунтованості, а тому названі Клопотання залишено без задоволення за протокольною ухвалою від 08.09.2015. При цьому, колегія суддів погоджується з правовою оцінкою суду першої інстанції, щодо безпідставності призначення судової експертизи з визначення ринкової вартості спірного іпотечного майна, оскільки за матеріалами справи містяться належні докази встановлення вартості предмету іпотеки іпотекодержателем.

В судовому засіданні від 08.09.2015 скаржником ОСОБА_8 було надано Клопотання про зупинення провадження у даній справі в порядку ст.79 ГПК України, до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва пов'язної справи № 826/16940/15, за позовом ОСОБА_12 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича про визнання дій протиправними. На підтвердження заявленого Клопотання скаржник надав копію Ухвали ОАС міста Києва від 08.09.2015 №826/16940/15.

За результатом розгляду названого Клопотання колегія суддів відмовила у його задоволенні, приймаючи до уваги, що Ухвала ОАС міста Києва від 08.09.2015 №826/16940/15 винесена адміністративним судом після прийняття 01.04.2015 оскарженого судового рішення по даній спрві.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку скаржниками не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача-1 та третьої особи-3 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення по даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу третьої особи - 3 ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача - 2 ТОВ "НВФ "Масальот" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 № 910/25707/14 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 № 910/25707/14 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 № 910/25707/14 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/25707/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді П.В. Авдеєв

М.Л. Яковлєв