Постанова

від 08.12.2015 по справі 910/25707/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 910/25707/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОСОБА_4 на рішеннявід 01.04.2015 господарського суду міста Києва та на постановувід 08.09.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/25707/14 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Неос Банк" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Масальот", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Олеван Плюс", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп", 3) ОСОБА_4, 4) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петрової С.М., 5) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І.В., 6) ОСОБА_9, 7) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновалової Е.А., провизнання права власності на предмет іпотеки В судове засідання прибули представники сторін: позивачаСеменець І.І. (дов. від 23.09.2015 № д-353); відповідача-1Матюшко В.В. (дов. від 30.01.2015 № б/н); відповідача-2не з'явились; третьої особи-1Воробйова Є.С. (дов. від 01.07.2015 № б/н) третьої особи-2Матюшко В.В. (дов. від 27.01.2015 № б/н); третьої особи-3ОСОБА_13 (дов. від 31.01.2015 № 351); ОСОБА_14 (дов. від 31.01.2015 № 351); третьої особи-4не з'явились; третьої особи-5не з'явились; третьої особи-6ОСОБА_13 (дов. від 11.08.2015 № 245); ОСОБА_14 (дов. від 11.08.2015 № 245); третьої особи-7не з'явились; ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Неос Банк" (надалі - ПАТ "Неос Банк") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Масальот" (надалі - ТОВ "НВФ "Масальот", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" (надалі - ТОВ "Укрбізнесвіза", відповідач-2) про визнання за ПАТ "Неос Банк" права власності на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 191,60 кв. м, яка складається з чотирьох жилих кімнат жилою площею 80,40 кв. м, машиномісце НОМЕР_1 в підвалі жилого будинку АДРЕСА_1, загальною площею 13,70 кв. м, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Укрбізнесвіза" перед ПАТ "Неос Банк" за Кредитним договором № 002-91/2008 від 07.08.2008 у розмірі: 5600000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 32065,76 грн. - заборгованості за процентами, 349808,24 грн. заборгованості за простроченими процентами, 11268,62 грн. - пеня за простроченими процентами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі № 910/25707/14 (суддя Пригунова А.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 (колегія судів: Ільєнок Т.В., судді - Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.), визнано недійсним Договір купівлі-продажу квартири від 21.09.2011, укладений між ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" та ТОВ "Еліт Менеджмент Груп";

- визнано недійсним Договір купівлі-продажу квартири від 29.12.2011, укладений між ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" та ТОВ "НВФ "Масальот";

- визнано недійсним Договір купівлі-продажу машиномісця від 21.09.2011, укладений між ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" та ТОВ "Еліт Менеджмент Груп";

- визнано недійсним Договір купівлі-продажу машиномісця від 29.12.2011, укладений між ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" та ТОВ "НВФ "Масальот";

- у задоволенні позову до ТОВ "НВФ "Масальот" відмовлено;

- звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 191,60 кв. м, яка складається з чотирьох жилих кімнат, жилою площею 80,40 кв. м та машиномісце НОМЕР_1 в підвалі жилого будинку АДРЕСА_1, загальною площею 13,70 кв. м, шляхом визнання права власності за ПАТ "Неос Банк" в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Укрбізнесвіза" перед ПАТ "Неос Банк" за Кредитним договором № 002-91/2008 від 07.08.2008 у розмірі: 5600000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 32065,76 грн. - заборгованості за процентами, 349808,24 грн. заборгованості за простроченими процентами, 11268,62 грн. - пеня за простроченими процентами.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, третя особа-3 - ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2015 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, і зокрема ст. ст. 210, 334 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, 4, 9, 15, 19, 24, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без урахування яких суди дійшли хибного висновку про чинність Договорів іпотеки від 07.08.2008 на підставі яких за позивачем визнано право власності на спірну квартиру, оскільки на день подання позову була відсутня реєстрація обтяження в Державному реєстрі обтяжень, що свідчить про відсутність порушених прав позивача, а отже і права на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів; крім того, судами не враховано, що скаржник ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірної квартири, яку ним було відчужено 27.04.2015 на користь ОСОБА_9, при цьому остання на сьогодняшній день в порядку адміністративного судочинства оскаржує реєстрацію обтяження на підставі Договорів іпотеки від 07.08.2008, у зв'язку з чим ОСОБА_4 заявлялось клопотання про зупинення провадження у справі, проте в порушення ст. 79 ГПК України судом апеляційної інстанції відмовлено у його задоволенні; також судами не було враховано те, що Договори іпотеки від 07.08.2008 є припиненими, з огляду на те, що позивач вже використав своє право на стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2009 у справі 34/432; судами порушено положення Закону України "Про іпотеку" якими в редакції чинній на на момент укладення іпотечних договорів звернення стягнення на майно у спосіб згідно позовних вимог не передбачено; крім цього, враховуючи те, що спірне майно на даний час належить фізичним особам, даний спір не підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства; зазначені обставини не були враховані судами попередніх інстанцій, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

В додаткових поясненням до касаційної скарги представником ОСОБА_4 заявлено про припинення провадження у даній справі з тих підстав, що відносно відповідача-2 - ТОВ "Укрбізнесвіза" порушено справу про банкрутство.

Позивач - ПАТ "Неос Банк" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відповідач-1 - ТОВ "НВФ "Масальот" у письмових поясненнях підтримало доводи касаційної скарги третьої особи-3 та просило скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Третя особа-1 - ТОВ "Комерційна фірма "Олеван Плюс" у наданих суду письмових поясненнях підтримало доводи викладені у касаційній скарзі третьої особи-3 та просило задовольнити касаційну скаргу у повному обсязі.

Сторони та треті особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, проте не всі учасники судового процесу скористалися своїм правом взяти участь в судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників позивача, відповідача-1, третіх осіб-1, 2, 3 та 6, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, предметом позову є матеріально-правова вимога про визнання права власності за ПАТ "Неос Банк" як іпотекодержателем на заставлене майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 191,60 кв. м, яка складається з чотирьох жилих кімнат жилою площею 80,40 кв. м, та машиномісце НОМЕР_1 в підвалі жилого будинку АДРЕСА_1, загальною площею 13,70 кв. м, які заставлені на підставі Іпотечних договорів, укладених 07.08.2008 між Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Неос Банк") (Іпотекодержатель) та ТОВ "Укрбізнесвіза" (Іпотекодавець), що зареєстровані в реєстрі за № 3669 та № 3675, в рахунок погашення заборгованості Позичальника - ТОВ "Укрбізнесвіза" за Кредитним договором № 002-91/2008 від 07.08.2008 у розмірі: 5600000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 32065,76 грн. - заборгованості за процентами, 349808,24 грн. заборгованості за простроченими процентами, 11268,62 грн. - пеня за простроченими процентами.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем-2 порушенні умови Кредитного договору № 002-91/2008 від 07.08.2008, у зв'язку з чим рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2009 по справі 34/432 розірвано Кредитний договір № 002-91/2008 від 07.08.2008 та присуджено до стягнення з ТОВ "Укрбізнесвіза" на користь ВАТ "Банк Кіпру" (правонаступником якого є ПАТ "Неос Банк") 5600000,00 грн. заборгованості за кредитом; 32065,76 грн. - заборгованості за процентами нарахованими за період з 21.05.2009 до 31.05.2009; 349808, 24 грн. - заборгованості за простроченими процентами нарахованими за період з 21.01.2009 до 20.05.2009; 11268,62 грн. - пені за простроченими процентами за період з 02.03.2009 до 02.06.2009, за рахунок коштів, отриманих від реалізації предметів іпотеки за Іпотечними договорами від 07.08.2008, яким передано в іпотеку нерухоме майно, що належить ТОВ "Укрбізнесвіза" на праві власності - квартира АДРЕСА_1, заставною вартістю 5717200,00 грн. та машиномісце НОМЕР_1 в підвалі жилого будинку АДРЕСА_1, заставною вартістю 174540,00 грн., шляхом проведення публічних торгів. Разом з тим, позивач вказує на те, що заборгованість ТОВ "Укрбізнесвіза" за Кредитним договором № 002-91/2008 від 07.08.2008 фактично не погашена по теперішній час, у зв'язку з чим ПАТ "Неос Банк" відповідно до умов Іпотечних договорів та положень ст. ст. 12, 37 Закону України "Про іпотеку" просить визнати право власності на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості відповідача-1. При цьому посилаючись на те, що заставлене майно без згоди та відома позивача було відчужене на користь третіх осіб, і останнім власником на час звернення з даним позовом є відповідач-2, а тому просив з урахуванням пункту 2 частини 1 ст. 83 ШПК України для захисту прав та законних інтересів позивача вийти за межі позовних вимог.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право іпотеки у позивача виникло на підставі Іпотечних договорів від 07.08.2008, посвідчених приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Петровою С.М. та зареєстрованих у реєстрі за № 3669 та № 3675, за якими іпотекодавець -

ТОВ "Укрбізнесвіза" передало в іпотеку іпотекодержателю - АБ "АвтоЗАЗбанк" квартиру НОМЕР_2, яка складається з чотирьох жилих кімнат та машиномісце НОМЕР_1 в підвалі жилого будинку, по АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Договорів купівлі-продажу від 07.08.2008, укладених між ОСОБА_16 (Продавець) та ТОВ "Укрбізнесвіза" (Покупець), посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. та зареєстрованих за реєстровим № 3672 та № 3666.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про іпотеку", ст. 73 Закону України "Про нотаріат" нотаріусом накладено заборону на відчуження заставленого майна.

Сума заборгованості відповідача-2 підтверджена рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2009 по справі 34/432, за яким розірвано Кредитний договір № 002-91/2008 від 07.08.2008 та стягнуто заборгованість у розмірі 5993142,62 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна (предмета іпотеки). Втім, ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2011 по справі 34/432, у порядку ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", було змінено спосіб та порядок виконання вищезазначеного рішення суду та стягнуто з боржника ТОВ "Укрбізнесвіза" на користь ПАТ "Банк Кіпру" заборгованість за кредитом у розмірі 5600000, 00 грн., 32065,76 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими за період з 21.05.2009 по 31.05.2009; 349808,24 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими за період з 21.01.2009 по 20.05.2009; 11268,62 грн. - пеня за процентами за період з 02.03.2009 по 02.06.2009.

Також, судом встановлено, що третя особа-1 - ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16.04.2010 у справі № 2-8394/2010 перевело на себе права та обов'язки покупця за Договорами купівлі-продажу від 07.08.2008, укладеними між ОСОБА_16 (Продавець) та ТОВ "Укрбізнесвіза" (Покупець) щодо купівлі машиномісця НОМЕР_1 в підвалі жилого будинку АДРЕСА_1, загальною площею 13,70 кв. м, та квартири НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 191, 60 кв. м, яка складається з чотирьох жилих кімнат жилою площею 80,40 кв. м.

В подальшому, ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2011 по справі № 2-7039/2011 виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек запис про заборону відчуження майна, що є предметом іпотеки (предметом спору у даній справі), після чого послідовно здійснено відчуження цього майна, за Договорами купівлі-продажу від 21.09.2011 № 6620 та № 6616 на користь ТОВ "Еліт Менеджмент Груп", за Договорами від 29.12.2011 № 8176 та № 8173 на користь ТОВ "НВФ "Масальот".

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.01.2015, квартира НОМЕР_2 та машиномісце НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, зареєстровано на праві власності за ТОВ "НВФ "Масальот". При цьому ТОВ "НВФ "Масальот" в забезпечення зобов'язань ОСОБА_17 зазначене майно передало в іпотеку на підставі Договору іпотеки від 26.06.2014, іпотекодержатель - ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2012 порушено позовне провадження у справі № 5011-15/10488-2012 про банкрутство ТОВ "Укрбізнесвіза". Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2012 по справі №5011-15/10488-2012 визнано безспірні грошові вимоги ВАТ "Банк Кіпру" до ТОВ "Укрбізнесвіза" у розмірі 6018955,12 грн., які виникли на підставі рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2009 по справі № 34/432.

Постановою господарського суду міста Києва від 28.01.2013 у справі №5011-15/10488-2012 ТОВ "Укрбізнесвіза" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Водночас, судові рішення на підставі яких спірне майно вибуло з володіння ТОВ "Укрбізнесвіза" скасовані, а ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.12.2014 по справі № 761/34534/14-ц поновлено записи про заборону відчуження заставленого (іпотечного) майна та запис про реєстрацію іпотек, заборгованість за Кредитним договором № 002-91/2008 від 07.08.2008 на час звернення до суду з даним позовом відповідачем-2 не погашена, з огляду чого суд дійшов висновку, що відсутні підстави для припинення Іпотечних договорів від 07.08.2008, за реєстровими № 3669 та № 3675, відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку"; при цьому спірне майно, що є предметом іпотеки вибуло з володіння власника відповідача-2 - ТОВ "Укрбізнесвіза" поза його волею (рішення суду про переведення права покупця на ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" скасвовано; Договір оренди майна з правом викупу від 09.08.2007, укладений між ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" та ОСОБА_16 визнано недійсним за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30.03.2012 по справі № 2-9193/11), а отже відчуження ТОВ "Комерційна фірма "Олеван плюс" спірного майна здійснено з порушенням частини 1 та 2 ст. 319, частини 1 ст. 321 та ст. 658 Цивільного кодексу України.

За встановлених обставин та враховуючи повноваження надані господарському суду частиною 1 ст. 83 ГПК України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що договори купівлі-продажу спірного майна суперечать вимогам чинного законодавства на момент їх укладення, оскільки відчужені особою, яка не мала на це права, що є порушення приписів ст. ст. 202, 203, 204 Цивільного кодексу України та відповідно до частини 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання цих правочинів недійсними.

За приписами ст. 1, частини 3 ст. 12, ст. ст. 13, 23 Закону України "Про іпотеку", передання в іпотеку майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором може здійснюватися виключно на підставі згоди іпотекодержателя; правочин щодо відчуження переданого в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя є недійсним; попередня іпотека має вищий пріорітет над наступними іпотеками; у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача.

З огляду того, що заборгованість відповідача-2 за Кредитним договором № 002-91/2008 від 07.08.2008 фактично є непогашеною, укладені в забезпечення кредитного заобов'язання Іпотечні договори від 07.08.2008 є чинними, і за умовами цих договорів сторони погодили право Іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом визнання права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості, тому з урахуванням частини 1 ст. 12, ст. ст. 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", частини 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, за прписами яких, іпотекодержателю надано право задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності, а тому не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб, як набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки вищенаведеними нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачений договором; при цьому судами враховано, що не дотримання позивачем вимог частини 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" не виключає права іпотекодержателя на звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав; наявність судового рішення про стягнення з відповідача-2 кредитної заборгованості не позбавляє кредитора-іпотекодержателя права на отримання грошей шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно; у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на заставлене майно.

З огляду вищевикладеного та враховуючи те, що ТОВ "НВФ "Масальот" не є добросовісним набувачем, а договори купівлі-продажу спірного нерухомого майна є недійсними, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені до відповідача-1 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки господарських судів попередніх інстанцій передчасними виходячи наступного.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", обґрунтованим та законним рішення є тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, при цьому правильно витлумачив ці норми, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до ст. 1, частиною 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Водночас, в частині 2 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Статтею 4 1 ГПК України передбачено дві форми розгляду справ господарськими судами та два види процесу у господарських судах: позовне провадження та провадження у справах про банкрутство, яке здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а норми господарського процесуального кодексу застосовуються субсидіарно, якщо відсутнє відповідне регулювання у законі про банкрутство.

З моменту порушення справи про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі і з цього моменту спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство) мають пріоритет у застосуванні перед іншими нормами чинного законодавства. Зокрема, положеннями Закону про банкрутство встановлено особливий порядок розгляду, визнання та задоволення грошових вимог кредиторів у межах справи про банкрутство, а також спеціальний правовий режим щодо боржника, стосовно якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Як встановлено судами, відповідач-2 - ТОВ "Укрбізнесвіза" знаходиться в процедурі банкрутства і відповідно до постанови господарського суду міста Києва від 28.01.2013 у справі № 5011-15/10488-2012 останнього визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Разом з тим, судом з урахуванням спеціальних норм Закону про банкрутство не досліджено питання чи є позивач конкурсним кредитором з безспірними грошовими вимогами, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника, чи забезпеченим кредитором, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника та задоволення, яких можливо виключно за рахунок заставленого майна. При цьому суду слід враховувати, що частина 4 ст. 10 Закону про банкрутство (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI) відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, як-от: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника. Дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини першої статті 12 ГПК (у редакції Закону) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Згідно з частиною 9 ст. 16 ГПК України до виключної підсудності суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесено розгляд справ у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 ГПК України.

При цьому для привильного застосування положень спеціального Закону про банкрутство судам необхідно було встановити дату порушення справи про банкрутство та дату визнання боржника (відповідача) банкрутом.

Вказане свідчить про порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. ст. 4 7 , 43 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В той же час допущені порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України), у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати вищевикладене, з'ясувати обставини здійснення справи про банкрутство відповідача, а також проаналізувати пов'язані з цим правові наслідки та розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі № 910/25707/14 скасувати.

Справу № 910/25707/14 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук