Постанова

від 16.09.2015 по справі 906/500/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

16 вересня 2015 року Справа № 906/500/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - пред-ка Безпальчука Ю.О.(пост.дов.№ 13 від 01.08.2015 р.)

відповідача - пред-ка Скиданчук І.В.(пост.дов.№ 3 від 05.01.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги Украіни" на рішення господарського суду області від 26.05.15 р.

у справі № 906/500/15 (суддя Вельмакіна Т.М. )

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудкомплекс-2005"

до відповідача Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 97343,81 грн.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 26.05.2015 р. у справі № 906/500/15 задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудкомплекс-2005» до дочірнього підприємств «Житомирський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Вирішено стягнути з дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудкомплекс-2005» 69625,44 грн. боргу, 2653,22 грн. відсотків річних, 247161,43 грн. інфляційних нарахувань та 1940,80 грн. судового збору. Відмовлено у стягненні 303,72 грн. інфляційних нарахувань.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач дочірнє підприємство «Житомирський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 26.05.2015 р. у справі № 906/500/15 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що при вирішенні справи судом першої інстанції було допущено неповне з'ясуванням обставин справи, що згідно з ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення.

Доводить, що правовідносини сторін мають ґрунтуватися на договорі перевезення вантажу, який укладений у спрощений спосіб, шляхом підписання товарнотранспортних накладних та актів надання послуг, що не суперечить вимогам ч.1 ст.181 ГК України.

Вважає, що договір поставки № 4 від 01.03.2013 р. не може бути належним доказом в даній справі, оскільки жодних документів, які б підтверджували факт продажу товару (відсіву) позивачем в матеріалах справи немає, а відсів перевозився позивачем на прохання відповідача відповідно до товарно - транспортних накладних .

Пояснює, що позивачем у березні 2012 року здійснено перевезення щебеню фракції 40-70 у кількості 200 т, який отримано відповідачем за видатковою накладною № 4 від 07.03.2013 р. Рахунок на оплату був виставлений 04.03.2013 р. та оплачений відповідачем у повному обсязі.

Посилаючись на ч.27 п.1, п.п.11.1, 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, зазначає, що товарно-транспортна накладна являється первинним документом та повинна відповідати вимогам, які ставляться до таких документів, тоді як акти надання послуг № 195 від 17.12.2013 р. та № 214 від 30.12.2013 р. з боку замовника підписані невстановленою особою, без розшифровки підпису. Позивач не подав документів на підтвердження повноважень невідомої особи на представництво інтересів підприємства, а у відповідача вказані документи відсутні взагалі. Вважає, що відповідач не вчинив жодних дій, які підтверджують подальше схвалення та визнання вищевказаних актів наданих послуг з боку юридичної особи.

Звертає увагу суду, що письмовий договір на перевезення вантажу, в якому сторони мали обумовити, зокрема, вартість перевезення, не укладався.

Крім того, пояснює, що перевезення здійснювалося позивачем в грудні 2013 року. 17.12.2013 р. та 30.12.2013 р. позивачем та відповідачем підписані акти надання послуг на загальну суму 69625,44 грн., що є вартістю отриманих послуг з перевезення. Товарно- транспортні документи підписані відповідно за період з 02.12.2013 р. по 27.12.2013 р. Отже, на думку скаржника, рахунки на оплату мали бути виписані 20.12.2013 р. та 02.01.2014 р.

Стверджує, що з урахуванням ч.2 ст.530 ЦК України оплата за рахунками мала здійснитися протягом 7 - ми днів з дати їх виставлення, відповідно до 27.12.2013 р. та 09.01.2014 р. А тому строк позовної давності для вимоги позивача про стягнення боргу за послуги з перевезення вантажу слід вважати таким, що сплив з 28.06.2014 р. та 10.07.2014 р. Позивач звернувся за захистом порушеного права щодо обов'язку оплати лише 09.04.2015 р., тобто з пропуском строку позовної давності.

Доводить, що акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2014 р. не може вважатись доказом наявності або ж відсутності заборгованості в даній справі, оскільки відомості про повноваження будь-яких осіб відповідача на визнання заборгованості відсутні. Вважає, що суд першої інстанції не дослідивши докази та не повністю з'ясувавши обставини справи неправомірно не застосував строки позовної давності. Просить застосувати строк позовної давності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудкомплекс-2005" вважає, що оскаржуване рішення ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору та вірно застосовано судом норми матеріального та процесуального права.

Пояснює, що 01 березня 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю «Рембудкомплекс-2005» та філією «Народницький райавтодор» дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» укладений договір поставки № 4. Зміни до договору не вносились.Договір є змішаним, оскільки містить елементи договору купівлі-продажу та перевезення. При цьому в перелік наданих послуг сторонами включено одночасно і поставку товару і його перевезення, обсяг якого визначається виходячи із перевезених тон та кілометрів пробігу.

ТОВ «Рембудкомплек-2005» вважає, що судом першої інстанції правомірно було встановлено, що підписання акту звірки, відповідно до норм статті 264 ЦК України та роз'яснень у п.4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», свідчить про переривання перебігу позовної давності.

Звертає увагу, що належними доказами підтвердження суми заборгованості за договором, в сукупності з іншими документами, є податкові накладні №222 від 17.12.2013 р. на суму 40896,00 грн. та №226 від 30.12.2013 року на суму 28729,44 грн., в яких міститься посилання на вищевказаний договір.

Також, позивач звертає увагу на той факт, що до матеріалів справи залучена відповідь Головного управління Міндоходів у Житомирській області з роздруківками податкових декларацій з ПДВ з додатками Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) за грудень 2013 року, поданих ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в електронному вигляді, з яких вбачається вчасне надання відповідачем до податкових органів звітності по спірній поставці, що неможливо здійснити без отримання цінностей/послуг від контрагента та податкових накладних по вказаних господарських операціях. Судом першої інстанції правильно та законно зроблено висновки про беззаперечні докази отримання скаржником послуг за договором, а відображення вказаної заборгованості як податкового кредиту свідчить про визнання наявності боргу скаржником перед ТОВ «Рембудкомплекс-2005» у заявленій сумі.

Вважає, що посилання апелянта на невідповідність товаро-транспортних накладних вимогам Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мін транспорту України від 14.10.1997 р. №363 суперечать вимогам чинного законодавства.

Звертає увагу, що відповідно до пункту 5.8. Положення філії «Народницький райавтодор» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» відносини філії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються підприємством, і доручень підприємства. Контроль за діяльністю філії здійснюється шляхом надання підприємству статистичної звітності і податкових декларацій. Згідно з пунктом 5.3. вказаного положення зазначено, що за результатами виконаних робіт філія складає і підписує від імені підприємства акти виконаних робіт, представляє їх підприємству для розрахунків з замовниками. Тобто, наявними в матеріалах справи доказами, спростовуються доводи апелянта про недійсність вчиненого правочину.

ТОВ «Рембудкомлпекс-2005» вважає акт вівірки розрахунків належним та допустимим доказом у справі, який буде оцінений судом разом з іншими доказами. Акти звірки - це бухгалтерський документ, який складається на підставі первинних документів, і його дані свідчать, що по бухгалтерському обліку філії «Народницький райавтодор» рахується кредиторська заборгованість в сумі 69625,44 грн., що ще раз підтверджує реальність надання послуг за договором поставки.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали свої позиції.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

01.03.2013 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудкомплекс-2005" та філією "Народицький райавтодор" дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" укладений договір поставки № 4 /а.с.14-15, 106-108/.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник/позивач зобов'язаний поставляти і передавати у власність покупцю/відповідачеві щебеневу продукцію різних фракцій, а покупець зобов'язаний приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно з п.1.2. договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікаціями, що підписуються сторонами та є додатками до цього договору.

Умовами п.2.1. договору сторони обумовили, що поставка товару постачальником здійснюється своїм транспортом.

Відповідно до п.2.2. договору датою відвантаження товару є дата виписки видаткової накладної.

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені у специфікації (п.5.1. договору).

Відповідно до п.6.1. договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом авансованого перерахування покупцем грошових коштів на банківський рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі. У специфікації № 1 від 01.09.2012 р., яка є додатком № 1 до договору поставки № 4 від 01.03.2013 р., визначено порядок розрахунків шляхом попередньої оплати та кінцевий розрахунок - по факту поставки за фактичну кількість перевезених тон та км пробігу /а.с.16, 109/.

Згідно з п.7.1. договору, у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2013 р. (п.10.1.договору).

Відповідно до п.10.2. договору, закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Договір поставки № 4 від 01.03.2013 р. та додаток № 1 до нього - специфікація № 1 підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Колегія суддів звертає увагу, що підпис представника відповідача скріплений печаткою філії «Народницький райавтодор» дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». Печатка відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України є обов'язковим реквізитом договору та підтверджує повноваження особи на укладання договору, тому безпідставними є доводи відповідача про порушення норм ст.215 ЦК України, враховуючи повноваження філії, визначені Положенням філії «Народницький райавтодор» дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України».

Так, згідно з п.п.5.1.,5.5 Положення філії "Народицький райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ДАК "Автомобільні дороги України" філія самостійно здійснює господарську діяльність відповідно до завдань, встановлених підприємством, та самостійно здійснює бухгалтерський і податковий облік. Відповідно до п.5.8 Положення відносини філії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються підприємством, і доручень підприємства. Контроль за діяльністю філії здійснюється шляхом надання підприємству статистичної звітності і податкових декларацій /а.с.58-59/.

В установленому порядку договір не визнаний недійсним з будь-яких підстав.

В кожному разі відповідно до норм ст..241 ЦК України подальше схвалення (зокрема, шляхом виконання) правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Матеріалами справи підтверджено, що сторони виконували умови договору поставки № 4 від 01.03.2013 р.

Зокрема, факт виконання транспортних перевезень на умовах договору поставки № 4 від 17.12.2013 р. підтверджений товарно-транспортними накладними /а.с.30-41/ та актами надання послуг № 195 від 17.12.2013 р. та № 214 від 30.12.2013 р./а.с.17-18/. При цьому обсяги виконаних перевезень, відображені в актах, відповідають даним товарно-транспортних накладних /а.с.30-41/.

Відповідач виконав оплату за щебеневу продукцію, що підтверджено матеріалами справи і не заперечується сторонами у справі. Вартість послуг перевезення не входить у вартість поставленої щебеневої продукції, і умовами договору, а саме п.п.2.1, 5.1 та умовами специфікації до договору, де визначено, що кінцевий розрахунок виконується по факту поставки за фактичну кількість перевезених тонн та км пробігу.

Відповідач не виконав оплату за надані послуги з перевезення, заперечує факт виконання перевезень на умовах договору поставки № 4 від 17.12.2013 р., вважає, що такі перевезення відбувались як господарські операції за межами договору поставки і доводить про пропуск строку позовної давності, для відновлення якого відсутні підстави.

Колегія суддів наведенні заперечення оцінює як безпідставні, враховуючи конкретні обставини справи.

Так, актами надання послуг № 195 від 17.12.2013 р. та № 214 від 30.12.2013 р./а.с.17-18/, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, підтверджено виконання позивачем транспортних перевезень відповідно 48000 т/км продукції на суму 40896,00 грн. та 33720 т/км продукції на суму 28729,44 грн. зі строком поставки за заявою покупця.

Акти містять посилання на договір № 4 від 01.03.2013 р. як підставу транспортних перевезень. Виконання таких перевезень відповідає умовам п.2.1 договору поставки; облік та розрахунок за тони і км пробігу передбачено специфікацією № 1; поставка саме відсіву також відповідає умовам п.1.1 договору, де погоджено сторонами поставку щебеневої продукції різних фракцій.

Вищеперелічені первинні документи містять необхідні реквізити відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 (з подальшими змінами та доповненнями), зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 р. за № 168/704, - тому є належними доказами того, що господарські операції фактично відбулась, і, відповідно - доказом зобов'язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.

Крім того, належними доказами наявності боргу за договором, в сукупності з іншими доказами у справі згідно зі ст..43 ГПК України, є:

- податкові накладні № 222 від 17.12.2013 р. на суму 40896,00 грн. та № 226 від 30.12.2013 р. на суму 28729,44 грн., в яких міститься посилання на вказаний договір /а.с.98-99/;

- розшифровка податкових зобов'язань відповідача (додаток № 5) за грудень 2013 року, в якій відображено спірну заборгованість /а.с.87-88, 111-113 /;

- роздруківка податкових декларацій з ПДВ з додатками Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) за грудень 2013 року, поданих ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в електронному вигляді, з яких вбачається вчасне надання відповідачем до податкових органів звітності по спірній поставці, що неможливо здійснити без отримання цінностей/послуг від контрагента та податкових накладних по вказаних господарських операціях /а.с.124-129/;

- акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2013 р. по 01.11.2014 р. на суму 69625,44 грн. підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками /а.с.22/. Акт містить посилання на дати та суми операцій, за якими відбувається вивірка, і такі відомості відповідають даним актів про надання послуг від 17 та 30 грудня 2013 року. Отже, зміст акту вивірки розрахунків відповідає поданим позивачем первинним документам, тому цей акт є письмовим доказом, що підтверджує наявність боргу в сукупності з іншими доказами згідно зі ст..ст.34,36,43 ГПК України.

Заперечення відповідача щодо неналежного підписанта є необґрунтованими, враховуючи, що повноваження особи, яка підписала акт вивірки, підтверджено наявністю відбитку печатки. Виконання вивірок зі складанням актів про це відповідає п.5.3 Положення філії «Народницький райавтодор» дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ДАК "Автомобільні дороги України", де визначено, що за результатами виконаних робіт і послуг філія складає і підписує від імені підприємства акти виконаних робіт, представляє їх підприємству для розрахунків з замовниками.

Отже, на умовах договору поставки № 4 від 01.03.2013 р. між сторонами відбулись правовідносини з поставки. Договір є договором змішаного типу (складний), оскільки містить елементи різних зобов'язань - купівлі-продажу та перевезення, що відповідає нормам ст.628 ЦК України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До переліку наданих послуг сторонами включено окремо перевезення, обсяг якого визначається виходячи із перевезених тон та км. пробігу.

Згідно зі ст.ст.1-4, 181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Відповідно до п.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не сплатив 40896 грн. і 28729,44 грн., а всього - 69625,44 грн. боргу за послуги з перевезення. Термін оплати таких послуг визначений п. 6.1 договору та специфікацією і настав відповідно17 та 30 грудня 2013 року.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення обґрунтованої позовної вимоги про стягнення з відповідача 69625,44 грн. боргу.

Підстав для застосування строку позовної давності колегія суддів не вбачає, оскільки сторони підписали акт вивірки розрахунків станом на 01.11.2014 р., який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої вирішений спір у даній справі. Такі дії свідчать про визнання боргу та відповідно до норм ст.268 ЦК України переривають перебіг позовної давності. Оскільки позов поданий до суду 03.04.2015 р. (згідно з вхідним штемпелем суду), тому позовна давність, враховуючи норми ст.ст.258, 260-261 ЦК України, - не спливла.

Відповідно до норм ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання має місце, колегія суддів погоджується із обґрунтованими висновками суду першої інстанції про стягнення відсотків річних у заявленій сумі 2653,22 грн. за період з 18.12.2013 р. по 31.03.2015 р. від суми боргу 40896,00 грн. та за період з 31.12.2013 р. по 31.03.2015 р.від суми боргу 28729,44 грн.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування інфляційних втрат за період з січня 2014 року по лютий 2015 року в розмірі 24761,43 грн. та задоволення позову в цій частині. У задоволенні вимог в частині стягнення суми інфляційних нарахувань 303,72 грн. суд першої інстанції правомірно відмовив як помилково обрахованій.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 26.05.2015 р. у справі № 906/500/15 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни за ст.104 ГПК України. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно з ч.1 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105,106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Житомирської області від 26.05.2015 р. у справі № 906/500/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 906/500/15 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.