Рішення

від 24.05.2016 по справі 906/500/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" травня 2016 р. Справа № 906/500/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 01.03.2016);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №9 від 06.01.2016).

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудкомплекс-2005"

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 97343,81 грн.

В судовому засіданні 20.05.2016 оголошувалась перерва до 24.05.2016.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 97343,81 грн., з яких: 69625,44 грн. - основний борг, 2653,22 грн. - 3% річних, 25065,15 грн. - інфляційні.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.05.2015 у справі №906/500/15 (суддя Вельмакіна Т.М), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.09.2015р. (колегія суддів у складі головуючого судді Маціщук А.В., суддів Гулової А.Г., Петухова М.Г.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудкомплекс-2005" задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 69625,44 грн. основного боргу, 2653,22грн. 3% річних, 24761,43 грн. інфляційних та 1940,80 грн. судового збору, у стягненні 303,72 грн. інфляційних відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2016 касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 та рішення господарського суду Житомирської області від 26.05.2015 у справі №906/500/15 скасовано. Справу №906/500/15 передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області в іншому складі суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2016 справу №906/500/16 розподілено судді Кудряшовій Ю.В.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.03.2016 прийнято справу №906/500/16 до свого провадження та призначити справу до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд. -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувшись до суду з позовом зазначив, що між позивачем та Філією "Народицький райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" укладено договір поставки №4 від 01.03.2013 (а.с. 14-15 том 1), за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупцю визначену цим договором щебеневу продукцію різних фракцій (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно п. 1.2. договору, найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікаціями, що підписуються між сторонами та є додатками до цього договору.

Умовами п. 2.1. договору сторони обумовили, що поставка товару постачальником здійснюється своїм транспортом.

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені у специфікації (п. 5.1. договору).

Позивач також зазначив, що згідно специфікації №1 від 01.09.2012 визначено найменування продукції - щебінь фр. 40-70 в кількості 200 тонн, загальною вартістю 26023,20 грн. Умови поставки: доставка постачальником з складу м. Коростень Житомирської області до с. Радча Народицького р-ну, 86 км. Строк поставки: за заявою покупця. Порядок розрахунків: попередня оплата шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Кінцевий розрахунок - по факту поставки за фактичну кількість перевезених тон та км пробігу (а.с. 16 том 1).

В судовому засіданні 07.04.2016 представник позивача пояснив, що зазначення дати специфікації №1 - 01.09.2012 є суто механічною помилкою та зазначив. що дата договору №4 від 01.03.2016 ідентична даті специфікації №1.

На підтвердження існування заборгованості позивачем подано акти надання послуг та товарно-транспортні накладні (а.с. 17-18, 30-41 том 1).

ТОВ "Рембудкомплекс-2005" вважаючи договір поставки №4 від 01.03.2013 договором змішаного типу (складним), оскільки містить елементи різних зобов'язань: купівлі-продажу та перевезення, звернулося до суду з позовом про стягнення 69625,44 грн. вартості послуг за транспортні перевезення.

Відповідач, в свою чергу зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню та наполягає, що правовідносини сторін мають ґрунтуватися на договорі перевезення вантажу, доказом чого є подані товарно-транспортні накладні, акти надання послуг №195 від 17.12.2013, №214 від 30.12.2013. Письмовий договір на перевезення вантажу, в якому сторони мали обумовити вартість перевезення, не укладався, існувала лише усна домовленість.

Також відповідач вважав. що з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України оплата за рахунками мала здійснитися протягом 7-ми днів з дати їх виставлення, тобто до 27 грудня 2013 року та до 09 січня 2014 року.

Отже відповідач вважає, що в силу положень ч. 5 ст. 315 ГК України та ст. 165 Статуту автомобільного транспорту шестимісячний строк пред'явлення позову позивач пропустив.

Крім цього, позивач звернувся до суду з пропуском встановленим ст. 925 ЦК України річним строком позовної давності.

За наведених обставин. відповідач просив застосувати строк позовної давності та відмовити в позові.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши надані в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу Україні та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно ст. 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши договір 34 від 01.03.2013, специфікацію №1 (а.с. 16) та товарно-транспортні накладні (а.с. 30-41), господарським судом встановлено, що об'єктом поставки згідно специфікації №1 (що є невід'ємною частиною договору №4 від 01.03.2013) є щебінь фракції 40-70 в кількості 200 тонн. а згідно товарно-транспортних накладних є відсів.

З пояснень позивача від 07.04.2016 вбачається, що гранітний відсів та щебінь фракції 40-70 мм є різними видами продукту подрібнення гірських порід.

Також судом взято до уваги те, що кількість фактично поставленої гранітної продукції згідно товарно-транспортних накладних (1360 т) значно перевищує кількість, зазначену в специфікації (200 т).

Виходячи з вищенаведеного, господарський суд прийшов до висновку, що послуги перевезення вантажу згідно товарно-транспортних накладних (а.с. 30-41) та актів надання послуг №195 від 17.12.2013, №214 від 30.12.2013 надавались поза межами договору №4 від 01.03.2013.

Зобов'язання з перевезення даного вантажу виникло з договору перевезення, що укладений в момент прийняття перевізником від відправника вантажу разом з відповідним транспортним документом, який супроводжував вантаж і, по суті, є письмовою формою договору.

Крім цього, суд вважає що позивачем здійснено перевезення товару в кількості 81720т/км, вартістю 69625,44 грн. При цьому, кількість т/км, зазначених в актах, відповідає т/км, відображеним у товарно-транспортних накладних.

Належними доказами підтвердження суми заборгованості за Договором, в сукупності з іншими документами, є податкові накладні №222 від 17.12.2013 на суму 40896,00 грн. та №226 від 30.12.2013 на суму 28729,44 грн.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України N1379 від 01.11.2011 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071 (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), є звітними розрахунковими податковими документами.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 8 наказу Міністерства фінансів України від 22.09.2014 №957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 за №1235/26012 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу отримувача (покупця) цих товарів/послуг. У разі відмови постачальника (продавця) товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувач (покупець) таких товарів/послуг має право в порядку, передбаченому пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника (продавця).

Так, Головним управлінням Міндоходів у Житомирській області до матеріалів справи надано роздруківки податкових декларацій з ПДВ з додатками Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) за грудень 2013, поданих ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в електронному вигляді, з яких вбачається вчасне надання відповідачем до податкових органів звітності по спірній поставці, що неможливо здійснити без отримання цінностей/послуг від контрагента та податкових накладних по вказаних господарських операціях.

Наведене є беззаперечним доказом отримання відповідачем послуг перевезення вантажу, а відображення вказаної заборгованості, як податкового кредиту, свідчить про визнання наявності боргу перед позивачем у заявленій сумі.

Варто зауважити, що представником відповідача в судовому засіданні 12.05.2015 для долучення до матеріалів справи надано розшифровку податкових зобов'язань (додаток №5) за грудень 2013 року, в якій відображено спірну заборгованість (а.с. 111-113).

Тобто, з грудня 2013 відповідачу було відомо про існування заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу.

Також в матеріалах справи містяться рахунки №199 від 17.12.2013 та №200 від 30.12.2013 (а.с. 68, 87 том 2). Заперечень щодо отримання рахунків відповідач не надав.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Визначаючи момент виникнення у відповідача обов'язку оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, господарським судом взято до уваги п.п. 1.7. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, яким визначено, що оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Наведені норми повністю узгоджуються з п.14.4. Наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні».

За таких обставин, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 69625,44 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 2653,22 грн. 3% річних, 25065,15 грн. інфляційних.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є сумі 2613,17 грн., нарахованих:

в сумі 1552,93 грн. за період з 24.12.2013 (сім днів з дня пред'явлення вимоги) по 31.03.2015 на суму боргу 40896,00 грн.;

в сумі 1060,24 грн. за період з 06.01.2014 (сім днів з дня пред'явлення вимоги) по 31.03.2015 на суму боргу 28729,44 грн.

В стягненні 40,05 грн. 3% річних суд відмовляє.

Також господарський суд, перевіривши розрахунок інфляційних, вважає вірним нарахування в сумі 24761,43 грн., зокрема нарахованих:

в сумі 14544,16 грн. за січень 2014 року по лютий 2015 року на суму боргу 40896,00грн.;

в сумі 10217,27 грн. за січень 2014 року по лютий 2015 року на суму боргу 28729,44грн.

В стягненні 303,72 грн. інфляційних господарський суд відмовляє.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, господарський суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, пред'явлених у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти.

Також положеннями ст. 315 ГК України також встановлено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Підстав для застосування строку позовної давності господарський суд не вбачає, оскільки сторони підписали акт звірки розрахунків станом на 01.11.2014 (а.с. 22 том 1), який підтверджує наявність заборгованості в сумі69625,44 грн. Такі дії свідчать про визнання боргу та відповідно до норм ст. 268 ЦК України переривають перебіг позовної давності. Оскільки позов поданий до суду 03.04.2015 р. (згідно з вхідним штемпелем суду), тому позовна давність, враховуючи норми ст.ст. 258, 260-261 ЦК України, - не спливла.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 69625,44 грн. - основного боргу; 2613,17 грн. - 3% річних; 24761,43 грн. - інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Перемоги, буд. 75, ід. код 32008278)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудкомплекс-2005" (10004, АДРЕСА_1, ід. код 33309655) - 69625,44грн. основного боргу; - 2613,17 грн. 3% річних; 24761,43 грн. інфляційних; 1939,98 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.05.16

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу.