Постанова

від 24.09.2009 по справі 4/115-09

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/115-09

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

24.09.09 р.                                                                                          № 4/115-09          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                     (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Шкурдова  Л.М.

судді-доповідача

При секретарі судового засідання –Лебедєвій С.В.,

За участю представників сторін відповідно протоколу судового засідання від 24.09.2009 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Управління механізації будівельних робіт», м. Бровари на рішення господарського суду Київської області від 11.06.2009 року

по справі № 4/115-09 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом    товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Спецтехніка», м. Бровари

до                   відкритого акціонерного товариства «Управління механізації будівельних   

                     робіт», м. Бровари      

про                 стягнення 46 874 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Київської області від 11.06.2009 року у справі № 4/115-09 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 45 018 грн. основної заборгованості за договором № 2612208/1С від 26.12.2008 року, 1 060,70 грн. боргу за зберігання відремонтованих агрегатів, 159,10 грн. –3% річних від простроченої суми, 462,40 грн. державного мита та 116,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить рішення від 11.06.2009 року у справі № 4/115-09 скасувати.  

Заявник апеляційної скарги, зокрема зазначає, що позивачем порушено умови договору і два гідроциліндри відвала не відремонтовані позивачем, а сума боргу не може бути сплачена за рахунком-фактурою  № 1-13442 від 16.09.2008 року , оскільки виставлена за три з половиною місяці до підписання договору.

          Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.07.2009 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 17.09.2009 року.

          Однак 17.09.2009 року відповідач не з'явився у судове засідання, у зв'язку із чим, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 24.09.2009 року.

          24.09.2009 року відповідач також не з'явився у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що дає підстави розглядати справу за відсутністю відповідача(заявника скарги).

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального  законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 11.06.2009 року у справі № 4/115-09 без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Спецтехніка»(далі-виконавець) та відкритим акціонерним товариством «Управління механізації будівельних робіт»(далі-замовник) було укладено договір № 261208/ІС (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по проведенню ремонтних та відновлювальних робіт вузлів і агрегатів, належного відповідачу, екскаватора Atlas-1304 серійний номер 136М39157.

З метою встановлення обсягу необхідних ремонтних робіт та найменування використовуваних запасних частин позивачем було проведено огляд наданого на ремонт екскаватора Atlas-1304, після якого було складено перелік використовуваних запчастин та виконуваних робіт.

Зазначений перелік є додатком № 1 до договору, він затверджений і підписаний повноважними представниками сторін.

На підставі вказаного переліку позивачем було направлено відповідачу рахунок-фактуру № 1-13442 від 16.09.2008 року на суму 40 134,00 грн.

Поряд з тим, у зазначеному додатку № 1 до договору вказано, що перелік використовуваних запчастин та виконуваних робіт є попереднім, в ході проведення робіт цей перелік може бути змінений або доповнений, при виникненні необхідності в додаткових роботах всі зміни попередньо погоджуються із замовником до їх проведення.

У зв'язку із виявленням у ході проведення ремонту екскаватора необхідності здійснення додаткових робіт, сторонами було підписано додаток № 2 до договору, який також затверджений і підписаний повноважними представниками сторін.

Для здійснення додаткової оплати позивачем було направлено відповідачу рахунок-фактуру № 1-13970 від 26.12.2008 р. на суму 7 884 грн.

Позивач свої зобов'язання, передбачені договором, виконав.

На підтвердження виконання робіт сторонами були підписані двосторонні акти: № 1-00000021 від 17.02.2009 року про те, що позивач виконав ремонт екскаватора за рахунком-фактурою № 1-13442 від 16.09.2008 року на суму 40 134, 00 грн., а відповідач прийняв роботи на вказану суму; акт № 1-00000029 від 27.02.2009 року про те, що позивач виконав ремонт екскаватора за рахунком - фактурою № 1-13970 від 26.12.2008 року на суму 7 884,00 грн., а відповідач прийняв роботи на вказану суму; акт приймання - передачі виконаних робіт до договору № 261208/1С від 26.12.2008 року згідно з яким позивач виконав ремонт екскаватора на загальну суму 48 018,00 грн., в тому числі ПДВ 8 003,00 грн., а відповідач прийняв роботи на вказану суму

Поряд з тим, у акті зазначено, що відремонтовані агрегати знаходяться на зберіганні позивача, до здійснення повного розрахунку відповідачем. Вказані документи свідчать, що всі роботи за договором були виконані позивачем та прийняті відповідачем.

Згідно з п. 2.2 і п. 2.3. Договору оплата виконаних робіт повинна бути здійснена Відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача на підставі рахунків - фактур № 13442 від 16.09.2008 року і № 13970 від 26.12.2008 року до 15.02.2009 року, тобто сторони у договорі домовились згідно яких саме рахунків-фактур буде здійснено оплату виконаних відповідачем робіт.

Колегією суддів встановлено, що до підписання вищевказаних договорів на проведення ремонтних робіт техніки, у сторін була усна домовленість, про що свідчить і перерахунок відповідачем 17.09.2008 року на рахунок позивача в якості часткової оплати за ремонт екскаватора згідно рахунку - фактури № 1-13442 від 16.09.2008року 3 000,00 грн.

Також даний факт часткової оплати свідчить про прийняття відповідачем обов'язків по договору, а тому, заборгованість з урахуванням  сплаченої суми на даний час становить 45 018,00 грн.

До того ж, наявність вказаної заборгованості було підтверджено сторонами шляхом підписання акту звіряння розрахунків станом на 27.02.2009 року

Приписами ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно приписів ст. 525 та ст. 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв'язку із викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в розмірі 45 018,00 грн., оскільки вони є обґрунтованими та документально підтверджуються.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а відтак, вимога позивача щодо стягнення 3% річних, які складають суму у 159,10 грн. також правомірно підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами, колегія суддів зазначає наступне:

Частиною 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У зв'язку із наведеним колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що вимога про стягнення процентів за користування грошовими коштами в сумі 636, 42 грн. заявлена позивачем, задоволенню не підлягає, оскільки сторонами даний розмір в договорі встановлений не був, а положеннями вказаних статей регулюються штрафні санкції, до яких не відносяться проценти за користування чужими коштами.

Колегією суддів встановлено, що п. 5.2 договору передбачено оплату відповідачем за зберігання позивачем відремонтованих агрегатів, а саме: у випадку несплати протягом одного календарного місяця вартості запасних частин і робіт по ремонту агрегатів, відповідач відшкодовує позивачу витрати, пов'язані з відповідальним зберіганням, в розмірі 20 (двадцять) % від вартості ремонту за кожен місяць зберігання.

Як вбачається із акту прийому-передачі виконаних робіт до договору № 261208/1С у позивача на зберіганні знаходиться два гідроциліндра.

Колегія суддів погоджується із розрахунком позивача, та вважає, що сума яка підлягає стягненню за зберігання відремонтованих агрегатів становить 1060,70 грн.

Ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а відповідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на наведені норми заявник скарги не надав до суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження своїх вимог.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 29.12.1976 року «Про судове рішення»законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 11.06.2009 року у справі № 4/115-09 є законним та обґрунтованим.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу  –залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 11.06.2009 року у справі № 4/115-09  -  залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 4/115-09 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

Головуючий суддя:                                                                      

Судді:

Дата відправки  25.09.09                                                                       Шкурдова Л.М.