Рішення

від 21.10.2009 по справі 32/460

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/460

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  32/460

21.10.09

За позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Принт»

до             Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінар-Медіа»

про                        стягнення 39 774,75 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача          Левчук Ю.О. –предст.  

Від Відповідача      Лисич Ю.В. –предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імідж Принт»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінар-Медіа»з позовом про стягнення 32500,00 грн. заборгованості та 6569,06 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором на виготовлення поліграфічної продукції № 15 від 30 січня 2008 року, зокрема, прострочення оплати за виготовлену продукцію.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні. У відзиві на позовну Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінар - Медіа»зазначило, що факт здавання продукції Позивачем та її приймання Відповідачем оформлюється актом здавання-приймання продукції, який підписується повноважними представниками сторін в момент передачі виготовленої продукції, який Позивачем не був наданий в розпорядження суду в якості доказу належного виконання зобов'язань по виготовленню і передачі поліграфічної продукції Позивачем Відповідачу. При цьому  вартість поліграфічних робіт вказується в додатках до Договору, які вважаються виконаними після підписання сторонами акту здавання –приймання виготовленої продукції, який є невід'ємною частиною Договору. Відповідач вважає, що належне виконання зобов'язання по Договору з боку Позивача не підтверджується доказами, а саме додатками до Договору та актом здавання-приймання виготовленої продукції, що передбачено умовами Договору. Також Відповідач вважає, що Позивач невірно розрахував суму пені, що сплачується за прострочення здійснення платежу за Договором.

21.10.2009 в судовому засіданні представник Відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з недоплатою Позивачем державного мита, в задоволенні якого відмовлено у зв'язку з тим, що зазначений факт не впливає на вирішення спору по суті. Також, відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідності витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміни неналежного відповідача. При цьому Господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що недоплата державного мита не є тією обставиною, через яку спір не може бути розглянуто.

Також в зазначеному судовому засіданні представник Відповідача подав пояснення в яких зазначив, що відповідно до Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо -  технічного призначення та товарів народного споживання по якості»затвердженої наказом Госарбітражу при CM CCСP від 25.04.1966 № П-7 зі змінами від 23.07.1975 № 115, по результатам приймання продукції по якості та комплектності за участі представників, вказаних в п.п. 19 и 20 даної інструкції, складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. Акт повинен бути складений в день закінчення приймання продукції по якості та комплектності (п. 29). До акту складеному в відповідності до порядку, передбаченому п. 29 даної інструкції, повинні бути докладені: в) транспортні документи (накладна, коносамент); г) документ, що підтверджує повноваження представника, видане для участі в прийманні (п. 31). Отже, Відповідно до Договору та чинного законодавства Позивач зобов'язаний в момент передачі продукції надати Відповідачеві акт здавання-приимання продукції та долучити до нього видаткову накладну та довіреність, що надає можливість Відповідачеві прийняти продукцію та в подальшому здійснити розрахунки. 16.10.2009 Позивачем, на підтвердження виконання умов Договору, а саме передачі продукції відповідно до видаткової накладної № ИП 0000809 від 08.10.2008, долучено до матеріалів справи акт здавання-приимання продукції від 01.10.2008. Однак, долучений акт складений сторонами раніше, ніж видаткова накладна, на яку посилається Позивач як доказ передачі продукції Відповідачеві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

30 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імідж Принт»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінар-Медіа»був укладений Договір на виготовлення поліграфічної продукції № 15.

Відповідно до умов Договору Позивач передав представникам Відповідача поліграфічну продукцію на суму 42200,00 грн., що підтверджується Актами здавання-приймання  продукції до Договору № 15 від 30 січня 2008 року, складеними та підписаними сторонами 12.09.2008 та 01.10.2008, видатковими накладними: № ИП –0000726 від 12 вересня 2008 року на суму 17 850,00 грн., № ИП –0000809 від 08 жовтня 2008 року на суму 24 350,00 грн.

Згідно умов п. 3.3 Договору розрахунок за продукцію повинен був бути виконаний Відповідачем протягом п'яти банківських днів з моменту виготовлення Продукції.

Проте Відповідач у встановлені п. 3.3. Договору строки розрахунок за виготовлену продукцію в повному обсязі не провів, заборгованість за Договором складає 32 500,00 грн.

16.10.2009 у судовому засіданні представник Відповідача надав відзив на позовну заяву в якому просив суд у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Принт»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінар –Медіа»відмовити в повному обсязі. Свої заперечення представник Відповідача мотивував тим, що у Відповідача не виникло зобов'язання здійснювати оплату згідно умов Договору, оскільки 5-ти денний строк, протягом якого Відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки по Договору, які сторони визначили для себе його умовами, починається з моменту підписання сторонами Актів здавання –приймання продукції. Відповідач стверджує, що продукція, яку згідно умов Договору Позивач мав передати Відповідачу не передана, про що свідчить відсутність актів здавання –приймання продукції, підписаних сторонами. Тому обов'язок щодо сплати Відповідачем суми боргу на користь Позивача не настав.

Дослідивши докази, письмові пояснення та заперечення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Предметом Договору № 15 на виготовлення поліграфічної продукції від 30 січня 2008 року є обов'язок Позивача виготовити поліграфічну продукцію на умовах, визначених у Додатках до Договору, та відповідно обов'язок Відповідача сплатити вартість продукції, яка визначається заявками на виготовлення поліграфічної продукції, оформлених у вигляді Додатків до Договору.

Згідно із заявкою на виготовлення поліграфічної продукції, що міститься в Додатку № 6 до Договору № 15 від 30 січня 2008 року, підписаного сторонами 10 вересня 2008 року, Відповідач замовив, а Позивач взяв на себе зобов'язання виготовити поліграфічну продукцію, вартість якої становить 17 850,00 грн. (з ПДВ).

Згідно із заявкою на виготовлення поліграфічної продукції, що міститься в Додатку № 7 до Договору № 15 від 30 січня 2008 року, підписаною сторонами 25 вересня 2008 року, Відповідач замовив, а Позивач взяв на себе зобов'язання виготовити поліграфічну продукцію, вартість якої становить 24 350,00 грн. (з ПДВ).

Виходячи із п. 6.3. Договору, Додаток вважається виконаним після підписання Сторонами Акту здавання –приймання виготовленої Продукції, який стає невід'ємною частиною цього Договору.

В підтвердження належного виконання зобов'язання зі своєї сторони, що полягає у передачі Позивачем Відповідачу готової продукції зі складу, Позивач надав суду, як доказ, Акт здавання –приймання продукції до Договору № 15 від 30 січня 2008 року, складений і підписаний сторонами 12 вересня 2008 року та Акт здавання –приймання продукції до Договору № 15 від 30 січня 2008 року, складений та підписаний сторонами 01.10.2008. Загальна вартість переданої готової продукції згідно Актів складає 42 100,00 грн. Згідно з  пункту 5.2. Акту здавання –приймання продукції до Договору № 15 від 30 січня 2008 року, складеного і підписаного сторонами 12 вересня 2008 року та Акту здавання –приймання продукції до Договору № 15 від 30 січня 2008 року, підписаного сторонами 25 вересня 2008 року, повноважний представник Відповідача прийняв вказану в п. 1.1. продукцію, без зазначення жодних претензій по кількості та якості продукції.

Складання та підписання актів здавання –приймання продукції, відповідно до умов Договору, є підтвердженням належного виконання взятих зобов'язань Позивачем.

Згідно з п. 3.3. Договору, Замовник зобов'язується здійснити оплату повної вартості протягом 5-ти банківських днів після виготовлення продукції та підписання Акту здавання –приймання виготовленої продукції.

Суд вважає, що твердження Відповідача про відсутність у сторін належним чином оформлених  Додатків до Договору та Актів здавання –приймання продукції є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та спростовується належним чином завіреними копіями цих документів наявними в матеріалах справи.

Таким чином, судом встановлено, що обов'язок щодо оплати 17 850,00 грн. Відповідач мав виконати до 18 вересня 2008 року, а обов'язок щодо оплати 24 350,00 грн. Відповідач мав виконати строком до 07 жовтня 2008 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем свої зобов'язання щодо оплати виготовленої Позивачем продукції виконано частково на суму 9700, 00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 526  ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем за Договором належним чином доведений, документально підтверджений та Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за передану та неоплачену продукцію згідно Акту здавання –приймання продукції до Договору № 15 від 30 січня 2008 року, складеного і підписаного сторонами 12 вересня 2008 року та Акту здавання –приймання продукції до Договору № 15 від 30 січня 2008 року, складеного та підписаного сторонами 01 жовтня 2008 року визнаються судом обґрунтованими, доведеними належним чином, а отже такими, що підлягають задоволенню в сумі 32 500,00 грн.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності  учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського  зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені) становить один рік.

Відповідно до п. 4.2. Договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.  

Проте суд не може погодитись з розрахунком пені, наданим Позивачем з урахуванням розміру подвійної облікової ставки, встановленої згідно з постановою НБУ від 21.04.2008           № 107 в розмірі 12% за період існування заборгованості з огляду на наступне.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, Позивач має право стягнути з Відповідача пеню лише в межах 6 місяців.

Однак, Позивачем нарахування штрафних санкцій здійснено з перевищенням строків передбачених чинним законодавством. З огляду на це, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на його користь пені у розмірі                  3 717,99 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодовуються Відповідачем.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінар-Медіа»(02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 12 А,  оф. 66, код ЄДРПОУ 32848488)   з будь –якого рахунку виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Принт»(04201, м. Київ, вул. Кондратюка, буд 1, код ЄДРПОУ 33694243) 32 500,00 (тридцять дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 3 717 (три тисячі сімсот сімнадцять) грн. 31 коп. пені,  362 (триста шістдесят дві) грн. 18 коп. держмита, 214 (двісті чотирнадцять) грн. 90 коп. за сплату витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Принт»(04201, м. Київ, вул. Кондратюка, буд 1, код ЄДРПОУ 33694243) на користь державного бюджету 7 (сім) грн. 06 коп. державного мита.   

В іншій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                О.О. Хрипун