Рішення

від 18.11.2011 по справі 2-2277/11

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-2277/11

Провадження №2/1306/6930/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2011 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Крамара О.В.

при секретарі - Малик О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Капітолій» м.Житомир в особі представництва в м.Дрогобичі про визнання правочину недійсним , -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом в якому просить: визнати недійсним договір укладений між ним та ПП «Капітолій», як такий що вчинений внаслідок обману та зобов?язати відповідача повернути йому 32677,59 грн. у подвійному розмірі та зобов?язати відповідача відшкодувати завдану моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в газеті «Фортуна» він прочитав повідомлення про те, що в місті Дрогобичі працює представництво ПП «Капітолій», яке надає грошові кредити згідно програми «Лідер-плюс» на вигідних умовах. Для цього потрібно мінімум часу та мінімальний пакет документів.

Зважаючи на те, що йому були потрібні чималі кошти на лікування (він - інвалід II групи, і потрібна термінова операція) та оплату за навчання неповнолітнього сина, він прийшов 14.05.2008 року в представництво «Капітолій». Вже там їх Адміністратор пояснила, що в дійсності він зможе отримати бажаний кредит. При цьому сказала, щоб він довго не вагався і як найшвидше оплатив одноразовий внесок коштів для підписання даного договору на отримання грошей. Вислухавши адміністратора, заплатив вказану суму 14.05.2008 року та підписав договір.

Через деякий час він зателефонував адміністратору з приводу надання йому кредиту. Остання повідомила про те, що він має сплатити додатково ще 16666 грн, для того щоб отримати згідно договору даний кредит. Він здивувався і звернувся до адміністратора за поясненням. Його запевнили, що така процедура пришвидшить отримання кредиту. Таким чином він здійснював виплати на їх вимоги 22.05.2008р., 11.07.2008р., 31.07.2008р. та 12.09.2008р. Кожного разу йому повідомляли, що необхідно здійснити ще виплати і так.далі.

Слід за цим, такі повідомлення надавали йому систематично, коли він звертався в телефонному режимі. В інакшому випадку дану суму, яку він мав би отримати, виплатять через пів року. При закінченні піврічного строку у нього вже почав зароджуватись якийсь неспокій, зрештою терпець урвався і він звернувся про розірвання договору та повернення сплачених ним коштів.

В повідомленні про розірвання договору було зазначено, що повернення сплачених ним коштів адміністратор здійснює згідно п.8.2 ст.8 Договору. З даним повідомленням погодитись не можна, оскільки як вбачається зі змісту Договору, можна зробити висновок що ПП «Капітолій» здійснює фінансову діяльність шляхом залучення грошових коштів у вигляді реєстраційного та адміністративного платежів від фізичних осіб та безоплатно користується цими коштами впродовж тривалого періоду.

Згідно з ч. 3 ст. 5 ЗУ від 12.07.2001 року «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фін послуг», діяльність по залученні грошових коштів може здійснюватись спеціально створеними для цієї мети структурами після отримання ними дозволу на такий вид діяльності. В протилежному випадку юридичні особи, що здійснюють таку діяльність без спецдозволу несуть відповідальність, встановлену КК України.

Враховуючи те, що за змістом договору відсутні будь-які посилання на відповідні ліцензії, він дійшов висновку про те, що ПП «Капітолій» здійснює господарську діяльність з порушенням діючого законодавства.

Згідно з ч. 1 ст.203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити чинному законодавству України. В протилежному випадку такий правочин є нікчемним.(ч.2 ст.215 ЦКУ). Ст.. 227 ЦКУ встановлено що договір, укладений юридичною особою без надання відповідного дозволу може бути визнаний судом недійсним, а якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на укладення такого договору, вона зобов?язана відшкодувати моральну шкоду.

Гроші, які він вніс на рахунок ПП «Капітолій» йому ніхто не повернув та кредит надавати відмовились.

Таким чином вважає, що порушено його права як власника майна. Переконаний, що представник ПП «Капітолій» навмисно ввела його в оману, щоб заволодіти його майном, оскільки, як тепер йому пояснили сторонні люди, він попався до рук пройдисвітів і вони ним маніпулювали як їм вигідно.

Усе це принесло йому душевні страждання. Почалися систематичні головні болі, підвищився тиск, погіршився емоційний стан. Загальна слабкість організму, пригнічений настрій супроводжує його весь цей час. Все це йому - інваліду II групи аж ніяк не покращує стан здоров?я. Таке становище завдає йому та його сім?ї моральних страждань, призводить до порушення нормальних життєвих зв?язків. Моральні збитки оцінює в 5000 грн.

Згідно до вимог ст..230 ЦКУ «Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 ст. 229 ЦКУ), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, або якщо вона замовчувала їх існування.

«Сторона, яка застосувала обман, зобов?язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв?язку з вчиненням цього правочину.

Враховуючи вищенаведені обставини в нього виникла необхідність звернутися з даним позовом в суд за захистом своїх прав.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просить позов задоволити.

Відповідач ПП «Капітолій» м.Житомир в судове засідання не з?явився, подав письмове заперечення, в якому вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

1. Між ними був укладений оспорюваний договір за програмою придбання товарів у групах «NЛідер-плюс».

Згідно п. 1.3 ст. 1 додатку № 2 до Договору послуги, які є предметом Договору, надаються шляхом формування груп учасників програми, метою яких є придбання Товару, зазначеного в додатку №1 до Договору.

Адміністратор програми (ПП «Капітолій») здійснює оплату вартості Товару чи надає відповідну суму позики учаснику тільки після отримання ним ОСОБА_2 та належного виконання умов Договору.

Порядок участі в Асигнаційному заході, за результатами якого Адміністратор надає учасникам Дозвіл, а також умови його отримання визначені в ст. 4 додатку № 2 до Договору.

Відповідно до п. 4.10 ст. 4 зазначеного вище додатку №2, учасник повинен надіслати заяву на участь в Асигнаційному заході до центрального офісу Адміністратора не пізніше, ніж за два дні до дати його проведення. Про дату проведення Асигнаційного заходу учасник може дізнатися в будь-якому консультаційному пункті Адміністратора або безпосередньо в його центральному офісі в м.Житомирі.

Відповідно до п. 4.11 ст. 4 додатку №2 до Договору перший та наступний дозволи

надаються в такому порядку:

- перевагу має той учасник, який надіслав заяву, яка містить максимальне

повідомлення та найбільшу кількість сплачених Загальних платежів.

Про необхідну кількість Загальних платежів, а також про максимальне повідомлення позивач може дізнатися безпосередньо в центральному офісі Адміністратора.

Такий правочин за своєю природою є договором про надання послуг, загальні положення якого встановлені главою 63 Цивільного кодексу України.

Договір про надання послуг з адміністрування придбання в групах прямо не передбачений цивільним законодавством і є змішаним договором відповідно до ст. 628 ЦК України. Такий договір не суперечить положенням ч.1 ст. 6 Цивільного кодексу України, згідно якої сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Позивач двічі приймав участь в Асигнаційних заходах, які проводилися відповідачем, але не отримав Дозвіл відповідно до умов Договору, оскільки ним було сплачено недостатню кількість Загальних платежів. Це підтверджується переліком учасників, які отримали Дозвіл та квитанціями про сплату Загальних платежів на день проведення Асигнаційного заходу.

Таким чином, відповідач не мав підстав для надання позивачу ОСОБА_2 на отримання товару чи відповідної суми у позику. Тобто в тій частині Договір виконаний відповідачем належним чином.

Щодо вимоги про визнання договору недійсним зазначають наступне.

Підприємство здійснює свою діяльність відповідно чинного законодавства України, в тому числі керується розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг №5555 від 31.03.2006 року «Про можливість надання юридичними особами-суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств». ПП «Капітолій» надає послуги з надання коштів у позику у відповідності з вимогами цивільного законодавства. Підприємство проводить свою діяльність за програмами адміністрування придбання товарів в групах, які передбачають надання фізичним особам грошової позики для придбання ними нерухомості, автомобілів та інших товарів. Для здійснення такої діяльності підприємство укладає з фізичними особами-громадянами України відповідні цивільно-правові договори, які містять умови зазначених програм.

Адміністрування придбання в групах - це послуга, що надається адміністратором (юридичною особою) та передбачає залучення грошових коштів від фізичних осіб, їх об'єднання та використання для придбання товарів цими особами через придбання в групах. При цьому придбанням в групах є використання об'єднаних коштів учасників групи для придбання товарів кожному з цих учасників за рахунок періодичних платежів учасників групи. Групою є визначене коло осіб, що формується адміністратором для придбання кожним з учасників групи певного виду товару за рахунок об'єднаних грошових коштів цих учасників. Учасниками систем придбання в групах є особи, що сплачують грошові кошти на рахунки адміністратора з метою придбання певного виду товару. Між кожним учасником та адміністратором укладається договір про надання послуг з адміністрування придбання в групах, за яким одна сторона (адміністратор) за плату зобов'язується забезпечити придбання товару другій стороні (учаснику) за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників певної групи, а друга сторона зобов'язується сплатити ціну товару та вартість надання послуги шляхом внесення періодичних платежів.

Така діяльність має деякі ознаки фінансових послуг, визначених в Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", але не підпадає повністю під жодну конкретну фінансову послугу в розумінні ст. 4 Закону та не врегульована Законом в повній мірі. При цьому, Закон у редакції, яка була чинна на день укладання Договору, не містив норм щодо обов'язковості здійснення діяльності з адміністрування придбання товарів у групах фінансовими установами та на підставі ліцензії.

Такий правочин за своєю природою є договором про надання послуг, загальні положення якого встановлені главою 63 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція міститься в листі Міністерства юстиції України до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 23.11.2005р. за №24-91-2809.

Звертають увагу на те, що позика надається відповідачем фізичним особам безоплатно (тобто не є фінансовим кредитом) на підставі окремого договору після виконання умов Основного договору з адміністрування придбання в групах.

З приводу діяльності «придбання товарів у групах» існує економіко-правовий аналіз Центру економічних досліджень та управлінського консультування «Консульт» №03-31.03.2010, який був зроблений на вимогу ПП «Капітолій». В зазначеному Аналізі спеціалісти дійшли до висновку, що діяльність з адміністрування придбання товарів у групах не підлягає ліцензуванню і є законною.

Відповідно до законодавства України, юридичні особи здійснюють свою діяльність, яка прямо не заборонена законом, відповідно до законодавства, яке є чинним на момент здійснення такої діяльності.

Щодо вимог про стягнення сплачених грошових коштів, то в п.3.1 вказаного договору передбачено, що за порушення, невиконання або неналежне виконання взятих по Договору зобов'язань, Сторони несуть відповідальність згідно умов даного договору, Додатків до нього. В п.4.3 договору передбачено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку лише на умовах, зазначених у додатку № 2 до договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. В статті 651 ЦК України визначено, що розірвання договору допускається лише за згоди сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором, договір є відповідно розірваним.

Позивач не заперечує того факту, що договір не виконується ним з жовтня 2008 року.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються і сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту розірвання договору.

Згідно умов спірного договору та додатків до нього позивач сплатив відповідачу одноразовий реєстраційний платіж за те, що його включили до групи по Програмі «NЛідер-плюс». Таким чином, ця послуга згідно умов договору відповідачем виконана. По вересень 2008 року позивач сплачував чисті внески на придбання товару та щомісячні адміністративні витрати, які направлені на здійснення відповідачем своїх обов'язків по договору, зокрема на проведення Асигнаційних заходів.

У зв'язку із несплатою Загального платежу за два місяці договір був розірваний Адміністратором відповідно до п.8.2 ст. 8 додатку № 2 до нього. Відповідно усі сплачені позивачем адміністративні витрати були направлені відповідачем на виконання умов спірного договору. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до умов спірного договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу лише чистий внесок після закриття групи. На даний час група 202 не закрита, що підтверджується відповідною довідкою, таким чином підстав для повернення чистих внесків немає. Решта коштів, внесених позивачем на рахунок відповідача, стягненню з останнього не підлягає відповідно до ст. 653 ЦК України.

Також позивач не надав доказів навмисного введення його в оману та завдання йому моральної шкоди. Його твердження є голослівними, а тому не можуть бути належними та допустими доказами.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання звернутися до суду.

Відповідно до ч. З ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та не підтверджуються жодними доказами.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов переконання, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного:

Договір № 01592 від 14 травня 2008 року, та додатки № 1 та № 2 до нього, з яких вбачається, що цей договір укладено між позивачем та відповідачем, відповідно до умов п. 1.1 договору адміністратор відповідача взяв на себе зобов'язання вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, зазначеного в додатку № 1, на умовах діяльності програми "NЛідер-плюс", здійснювати оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму у позику.

Відповідно до вимог п. 1.6 додатку № 2 до договору, якщо протягом 120 днів починаючи з дати підписання договору адміністратор не повідомить учаснику номер його групи та код у групі, то адміністратор зобов'язується повернути цьому учаснику будь-яку раніше сплачену ним на рахунок адміністратора суму коштів протягом п'яти банківських днів.

Відповідно з п. 8.1 даного додатку, учасник, який виявив бажання розірвати договір в односторонньому порядку має право на отримання сплачених коштів протягом 28 банківських днів.

Згідно квитанцій які маються в матеріалах справи позивач ОСОБА_1. за період часу з травня по вересень (включно) 2008 року сплатив на рахунок відповідача кошти в сумі 32677 грн. 59 коп.

З довідки № 673 від 04.11.2011 р. ПП "Капітолій" вбачається, що група № 202 налічує 152 учасників, які приймають участь у програмі, з яких 149 отримали дозвіл на придбання товару. Група не закрита.

В переліку учасників, які отримали дозвіл на придбання товару від 30.05.2008 р. по групі 202, відповідач вказує, що такий дозвіл отримали 14 учасників.

З оглянутих статуту Приватного підприємства «Капітолій» затвердженого 27 лютого 2008р., свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 14 квітня 2009 р. та

довідки АА № 049930 з єдиного державного реєстру, вбачається, що відповідач

зареєстрований як юридична особа, що він немає права надавати фінансові послуги по

наданню кредитів для населення.

Твердження відповідача, що оспорюваний позивачем договір не має на меті надання фінансових послуг, а його предметом є надання послуг з придбання товару, спростовується змістом цього договору, в якому зазначено: "Адміністративний платіж -одноразова плата, що сплачується учасником на користь адміністратора після отримання дозволу, пов'язана із купівлею та організацією передачі товару у власність учасника або наданням відповідної суми у позику".

Тому твердження відповідача, що діяльність по наданню грошової позики не підпадає під жодну конкретну фінансову послугу в розумінні ст. 4 Закону України та неврегульована законом України в повній мірі, є необгрунотованим.

Відповідно до положень ст. 4 п. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовою послугою є "надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту".

Тому суд приходить до переконання, що відповідно до умов оспорюваного договору відповідач зобов'язався надати позивачеві фінансову послугу у виді надання коштів у позику.

Це положення також випливає з листа Міністерства юстиції України № 24-91-2809 від 23.11.2005 р., у якому зазначено, що адміністрування придбання в групах є "синтетичним видом фінансових послуг, який не підпадає під жодний їх вид".

Проте, оскільки оспорюваним договором не передбачено придбання відповідачем в користь позивача конкретного товару, а тільки надання позики для його придбання, то суд приходить до переконання, що цей договір скерований на надання фінансової послуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа".

Як написав представник відповідача в заперечені на позовну заяву, в них не має ліцензії на надання фінансових послуг.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки внутрішня воля позивача була спрямована на отримання від відповідача грошової позики то твердження відповідача, що він взяв на себе зобов'язання з надання послуги позивачеві по придбанню товару є необгрунтованим, оскільки в договорі немає жодної вказівки який саме товар повинен придбати відповідач на користь позивача.

Так як відповідач не мав ліцензії на надання фінансової послуги, то відповідно до положень ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.

Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Враховуючи те що відповідач не мав права на надання позивачеві фінансової послуги в виді надання грошової позики (кредиту) на придбання товару, то укладаючи оспорюваний договір представник відповідача ввів позивача в оману, тим більше запевнивши позивача, що необхідні йому грошові кошти будуть надані йому протягом трьох місяців, то відповідач має право на відшкодування йому моральної шкоди, яка полягає в тому, що позивач передав відповідачеві свої грошові кошти, які відповідач використовував тривалий час на свій розсуд, а тому позивач зазнав матеріальної шкоди в виді втрати відсотків, передбачених по депозитних вкладах громадян, він не міг реалізувати свій намір щодо придбання необхідної йому речі, повинен був вживати додаткових заходів щодо відновлення свого порушеного права, тому вимоги про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на положеннях ст.ст. 23, 1167 ЦК України, суд частково погоджується з розміром відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу) такий правочин визнається недійсним.

Обман мав місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона змовчує їх існування.

Представник відповідача при укладенні оспорюваного договору ввів позивача в обман, оскільки запевнив позивача про можливість отримання грошової позики протягом трьох місяців, а також скривши від позивача ту обставину, що відповідач не має ліцензії на надання фінансових послуг, відповідач не спростував тверджень позивача, що він не укладав би оспорюваний ним договір якби знав, що для отримання позики необхідно здійснити 90 платежів, а також, що він не укладав би цей договір, якщо б знав, що відповідач не має відповідної ліцензії.

Вимога позивача про повернення відповідачем сплачених ним грошових коштів у подвійному розмірі не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки відповідно з ч. 3 ст. ст. 230 ЦК України в подвійному розмірі відшкодовуються тільки збитки, що завдані у зв'язку з вчиненням правочину, що визнається недійсним, а оскільки позивач не навів в чому полягають його збитки та який їх розмір, то відповідач повинен повернути позивачеві тільки ті кошти, які сплачені позивачем.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 227, 230 ЦК України, Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, визнати недійсним договір № 01592 від 14 травня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП "Капітолій" м.Житомир.

Стягнути в користь ОСОБА_1 з ПП "Капітолій" АДРЕСА_1, поштовий індекс 10008, код ЄДРПОУ 30961540, п/р 260016019 МФО 311528 в АППБ «Аваль" 32677 (тридцять дві тисячі шістсот сімдесят сім) гривень 59 коп. в рахунок незаконно отриманих коштів та 1000 (одну тисячу) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 33677 гривень 59 копійок.

Стягнути з ПП "Капітолій" АДРЕСА_2, поштовий індекс 10008 в користь держави: судовий збір в сумі 336 гривень 78 копійок та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення - з дня отримання такого .

Суддя: Крамар О.В.