Рішення

від 02.02.2012 по справі 2-1493/12

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-5197/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого -судді - Лозинської М.І.,

при секретарі- Продан М.В., ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Торгівельна фірма В«ЯвірВ» , третя особа: Голова Правління Приватного акціонерного товариства В«Торгівельна фірма В«ЯвірВ»ОСОБА_3 про зміну формулювання причин звільнення, зобов`язання внести зміни до трудової книжки та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства Торгівельна фірма В«ЯвірВ»до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої матеріально відповідальною особою,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в липні 2011 року звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просила зобов`язати Приватне акціонерне товариство В«Торгівельна фірма В«ЯвірВ»змінити формулювання причин звільнення з пункту 2 частини 1 статті 41 КзПП України в зв`язку з чим внести зміни в трудову книжку. Крім того позовна заява містила вимоги щодо прийняття окремої ухвали відносно дій посадових осіб торгівельної фірми щодо незаконності звільнення позивачки і направити ії відповідним органам для вжиття заходів щодо усунення причин та умов порушення законодавства про працю. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що в 1977 році почала свій трудовий стаж з учня продавця школи магазину В«КиївгалантерейторгаВ» , в 1992 році переведена виконуючою обов`язки завідуючої комори № 3 КСЦ В«ЯвірВ» , яке в подальшому було перейменовано у Приватне акціонерне товариство Торгівельна фірма В«ЯвірВ» .

Наказом ПАТ Торгівельна фірма В«ЯвірВ»від 29 червня 2011 року вих.№ 8 ії звільнено з посади завідуючої комори № 4 ПрАТ ТФ В«ЯвірВ»з 29 червня 2011 року за пунктом 2 частини 1 статті 41 КзПП України у зв`язку із втратою довіри. Вважає своє звільнення незаконним , таким ,що відбулось з грубим порушенням вимог трудового законодавства, у зв`язку з відсутністю підстав для звільнення за цією статтею. Підстави ,зазначені в наказі про звільнення , позивачка не визнає , оскільки інвентаризація товарно-матеріальних цінностей за наслідками якого виявлена нестача товару не проводилась, з результатами інвентаризації, які оформлені відповідачем ії не знайомили; вважає, що нестача товару на суму 320 тис. гривен не пов`язана жодним чином з виконанням нею своїх посадових обов`язків, докази які свідчать про втрату довіри у відповідача відсутні. Як зазначає позивачка, 09.06.2011 року нею було подано заяву на ім`я директора В«ЯвірВ»про звільнення ії за власним бажанням з 10.06.2011 року, натомість ії звільнили з підстав втрати довіри. При цьому позивачка зазначає ,що таке формулювання причин звільнення спричинило їй моральні страждання, оскільки такий запис у трудовій книжці практично не надає їй шансів на працевлаштування та забезпечення будь-якими засобами для існування. Проте, вимог про стягнення моральної шкоди та середнього заробітку нею не заявлені, виходячи із моральних засад.

В судовому засіданні позивачка та ії представник позовні вимоги підтримали та просили їх задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечував, вважав їх такими , що не підлягають задоволенню.

В ході розгляду справи представником відповідача були заявлені зустрічні позовні вимоги до позивачки ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 204 864 грн.20 копійок, які відповідно до Ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 03.10.2011 року об`єднанні в одне провадження з первісним позовом. ( а.с.178 т.1).

В обґрунтування своїх вимог представник відповідача зазначив, що позивачка є матеріально відповідальною особою з якою 18 червня 2004 року укладений договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність згідно з яким відповідачка , як бригадир разом із трьома іншими членами бригади ( робітниками № 4), а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, прийняли на себе колективну матеріальну відповідальність за забезпечення зберігання майна та інших цінностей, переданих їм на зберігання. Як зазначає представник відповідача в зустрічному позові відповідно до наказів від 16 травня 2005 року № 10; від 04 жовтня 2010 року № 9; від 29 грудня 2010 року всі інші члени бригади, згідно з договором про колективну матеріальну відповідальність звільнились і таким чином вважає відповідач єдиним працівником, який несе відповідальність за збереження матеріальних цінностей переданих на склад № 4 є позивачка. В обґрунтування позовних вимог представник відповідача також посилається на те, що між ПП Довгун та ВАТ В«Торгівельна фірма В«ЯвірВ»був укладений договір зберігання від 25 жовтня 2006 року, за якими відповідно до переліку визначеного додатком № 1 до договору передавались матеріальні цінності у комору № 4 на підставі видаткових накладних. Посилаючись на результати проведеної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 03 червня 2011 року у коморі № 4 , яка проводилась у зв`язку з ліквідацією комори, внаслідок чого було встановлено відсутність матеріальних цінностей на суму 204 864грн.20 коп., відповідач звернувся з позовними вимогами про стягнення шкоди , заподіяної товариству на зазначену суму. При цьому , відповідач в позові посилається на те, що позивачка відмовилась від підпису в акті проведеної інвентаризації , перешкоджала роботі комісії, складські документи, що підтверджуються рух матеріальних цінностей по складу не передала до бухгалтерії. На підставі викладених обставин, представник відповідача просив задовольнити позовні вимоги.

Третя особа - Голова правління Приватної акціонерної компанії В«Торгівельна фірма В«ЯвірВ»ОСОБА_7, будучи повідомленим належним чином про місце, день та час судового розгляду, в судове засідання не зВ»явився, про причини неявки суду не повідомив, у зв`язку з чим судом ухвалено про розгляд справи у відсутності третьої особи.

Вислухавши пояснення позивачки та ії представника, представника відповідача, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного докази окремо, а також достатність і взаємний звВ»язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_2 з 1977 року прийнята на роботу в В«КиївгалантерейторгВ»де працювала на різних посадах; з 1992 року перебувала у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством Торгівельна фірма В«ЯвірВ» , яка численні рази змінювало свою організаційно-правову форму та назву. ( а.с.15- 18 т.1).

Відповідно до Наказу ПАТ Торгівельна фірма В«ЯвірВ»від 29.06.2011 року № 8 позивачку ОСОБА_2 звільнено з займаної посади завідуючої комори № 4 ПрАТ ТФ В« ЯвірВ»за пунктом 2 частини 1 статті 41 КзПП України за втрату довірВ»я. а.с.14).

Не погоджуючись з формулюванням підстав звільнення позивачка звернулась до суду з вимогами про зміну формулювання підстав звільнення з пункту 2 частини 1 статті 41 КзПП України на статтю 38 КзПП України , - звільнення за власним бажанням відповідно до поданої заяви від 09 червня 2011 року. ( а.с. 13 т.1).

Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 41 КзПП України звільнення з підстав втрати довіри передбачено в разі вчинення винних дій працівником, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довірВ»я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу за наявності трьох необхідних передумов: вчинення працівником винних дій; вчинення винних дій працівником, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності; вчинення працівником винних дій, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри.

При цьому підлягає з`ясуванню судом, з яких підстав проведене звільнення працівника згідно з наказом , і перевіряти їх на відповідність закону.

Як вбачається з Наказу від 29.06.2011 року про звільнення позивачки, підставою для звільнення за втрату довірВ»я є проведена з 01 травня 2011 року ліквідація оптової комори № 4 як структурної одиниці інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, в результаті якої виявлена нестача матеріальних цінностей на суму 320 тис. гривень00 копійок, які знаходились на відповідальному зберіганні та в зв`язку неможливістю ОСОБА_2 пояснити таку нестачу ії звільнено з займаної посади.

Судом встановлено, що 18 червня 2004 року між ВАТ ТФ В«ЯвірВ»в особі керівника ОСОБА_8 та ОСОБА_2 як керівником колективу (бригади) складу № 4 укладений договір про колективну ( бригадну) матеріальну відповідальність згідно з яким колектив взяв на себе колективну ( бригадну) матеріальну відповідальність за забезпечення зберігання майна , приход та розхід товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до укладеного Договору членами колективу є керівник колективу- позивачка; а також ОСОБА_4-старший комірник; ОСОБА_5-комірник; комірник ОСОБА_6 ( а.с.65-67 т.1).

Відповідно до умов договору всі члени колективу, які несуть колективну відповідальність, окрім позивачки, звільнені за власним бажанням ( а.с.68-70 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до Наказу від 24 квітня 2011 року з 01 травня 2011 року ліквідовано оптову комору № 4, як структурну одиницю. ( а.с.61 т.1).

Відповідно до акту проведеної інвентаризації цінностей по за балансовому обліку у коморі № 4 , виявлена нестача товарно-матеріальних цінностей на суму 204864,20 копійок ( а.с.155-158 т.1).

При цьому, відповідно до інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберігання ОСОБА_2 виявлено товар на 11грн.20 копійок станом на 01.06.2011 року .( а.с.20 т.1).

Посилаючись на зазначений акт, та те ,що всі члени колективу звільнені , відповідач просить стягнути з позивачки зазначений розмір шкоди.

Відповідно до статті 135-2 КзПП України, Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, затвердженого наказом Міністерства праці України від 12 травня 1996 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 1996 року за № 287/1312 при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв`язаних із зберіганням, обробкою, продажем ( відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватись коллективна ( бригадна) матеріальна відповідальність.

При чому підставою для притягнення членів колективу ( бригади) до матеріальної відповідальності є матеріальна шкода, заподіяна розкраданням, нестачею, умисним знищенням або зіпсуття матеріальних цінностей, а також їх знищенням через недбалість, що підтверджується інвентаризаційними документами.

Притягання колективу ( бригади) до матеріальної відповідальності проводиться власником після ретельної перевірки причин утворення шкоди з урахуванням письмових пояснень, поданих членами колективу ( бригади), а у разі необхідності, також і висновків спеціалістів.

Як зазначила в ході розгляду справи позивачка, інвентаризація на яку посилається представник відповідача не проводилась, а лише оформлена в паперовому вигляді, з матеріалами інвентаризації ії не знайомили.

Оцінюючи законність проведеного звільнення, доводи та твердження відповідача, суд вважає, що підстави проведеного звільнення, які зазначені в наказі, не відповідають матеріалами справи та обставинам ,що встановлені в ході розгляду справи.

Так, в наказі про звільнення позивачки зазначається про нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 320 тис. гривен, при цьому матеріали інвентаризації свідчать про нестачу товарів на суму 204864,20 копійок. Посилання представника відповідача , що даних розбіжностей, з посиланням на облік товару на позабалансовому рахунку та відмовою позивачки надати первинну бухгалтерську документацію, суд вважає необґрунтованими виходячи із наступного.

Відповідно до вимог пункту 2 ч.1 статті 41 КзПП України сам факт нестачі грошових чи товарних цінностей, отриманих працівником під звіт, не є достатньою підставою для звільнення працівника за втрату довіри.

Надані представником позивача накладні про прийняття товару (а.с.91-154 т. 1) не підтверджують прийняття товару саме позивачкою. Представником позивача не доведено, що товари зазначені у акті інвентаризації приймались на зберігання саме позивачкою, враховуючи наявність колективної відповідальності.

Відповідно до Типового договору про колективну ( бригадну) матеріальну відповідальність прийом цінностей, ведення обліку і подання звітності про рух цінностей здійснюється в установленому порядку власником колективу( бригадиром) , а при тимчасовій відсутності останнього-членом колективу ( бригади), визначеним власником.

Планові інвентаризації проводяться у строки, встановлені діючими правилами. Позапланові інвентаризації проводяться при зміні колективу (бригадира), коли з колективу ( бригади) вибуває більше 50 відсотків його членів, а також одного або кількох членів колективу.( бригади).

Такі ж самі вимоги щодо проведення інвентаризації встановлені і Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69.

Проте, як встановлено судом, інвентаризація при звільненні членів колективу всупереч вимогам законодавства не проводилась, що є прямим порушенням ведення бухгалтерського обліку. Крім того, представником відповідача не надано доказів про проведення в цілому інвентаризації по товариству , в тому числі по балансовим, позабалансовим рахункам, тощо.

Враховуючи наведене, відсутні доказів винних дій позивачки в нестачі товарно-матеріальних цінностей, оскільки враховуючи відсутність інвентаризації на час звільнення членів колективу, неможливо встановити внаслідок яких обставин та чиїх дій утворилась нестача товару.

Також суд не може вважати доведеним розмір шкоди, який визначений актом інвентаризації, оскільки відповідні спеціалісти при проведенні інвентаризації не залучались, аудиторський висновок не складався, а зважаючи на те, що відповідно до ст. 135-2 КзПП України члени колективу матеріально відповідальних осіб несуть матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості матеріальних цінностей пропорційно до окладу (тарифної ставки) та часу за період від останньої інвентаризації до виявлення шкоди, посилання представник відповідача на зазначений акт, як доказ спричиненої шкоди , саме в такому розмірі є хибним.

Відповідно до частини 3 статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причин звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, орган , який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання причин і вказати в рішенні причину звільнення.

Судом встановлено, що 09 червня 2011 року позивачка зверталась до керівництва ПАТ ТФ В«ЯвірВ»з заявою про звільнення ії за власним бажанням з 10.06.2011 року ( а.с.13 т.1).

Враховуючи наведене, виходячи з того, що суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача підстав для звільнення позивачки за втрату довір`я , оскільки докази на які посилається представник відповідача не підтверджують підстави проведеного звільнення, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та зміну формулювання причин його звільнення з роботи з пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України на статтю 38 КЗпП України у зв`язку з чим в свою чергу зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачкою не заявлені, судом питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вирішується.

Відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 107 грн.30 копійок.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.41,135-2,235 КЗпП України, Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69, Типовим договором про колективну ( бригадну) матеріальну відповідальність, затвердженого наказом Міністерства праці України від 12 травня 1996 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 1996 року за № 287/1312, ст.ст.11, 60,209,212-215,218,294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Торгівельна фірма В«ЯвірВ» , третя особа: Голова Правління Приватного акціонерного товариства Торгівельна фірма В«Явір В«ОСОБА_7 про зміну формулювання причин звільнення, зобов`язання внести зміни до трудової книжки задовольнити.

Змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_2 з роботи з посади завідуючої комори № 4 Приватного акціонерного товариства Торгівельна фірма В«ЯвірВ»проведеного відповідно до Наказу від 29 червня 2011 року № 8 з пункту 2 частини 1 статті 41 КзпП України на статтю 38 КзпП України.

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство Торгівельна фірма В«ЯвірВ»внести в трудову книжку ОСОБА_2 відомості про зміну формулювання причин звільнення з роботи , а саме: з зазначенням підстав звільнення за статтею 38 КЗпП України.

Зустрічний позов Приватного акціонерного товариства Торгівельна фірма В«ЯвірВ»до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої матеріально відповідальною особою залишити без задоволення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Торгівельна фірма В«ЯвірВ»на користь держави судовий збір 107 грн.30 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, мають право на його оскарження на протязі десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: