Постанова

від 07.09.2015 по справі 920/446/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р. Справа № 920/446/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Сирота О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3426 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 14.05.15 р. у справі № 920/446/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ-СААДУН", м. Суми

про стягнення 28161,02 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ-СААДУН", м. Суми 28161,02 грн. у тому числі: 12000,00 грн. заборгованості за кредитом, 8952,00 грн. - заборгованості за відсотками, 5095,23 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання та 2113,79 грн. - заборгованості по комісії за користуванням кредитом.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором банківського обслуговування б/н від 18.06.2012 р. щодо сплати заборгованості за кредитом, та відсотків за його користування, та ін.

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.05.2015 р. у справі № 920/446/15 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ-СААДУН" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк" 12000,00 грн. заборгованості за кредитом, 8952,00 грн. заборгованості за відсотками, 5095,23 грн. пені, 2113,79 грн. заборгованості по комісії та 1827,00 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 14.05.2015 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення позову, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неукладення сторонами Договору банківського обслуговування № б/н від 18.06.2012 р. та ін.

25.08.2015 р. від відповідача надійшло клопотання про виклик свідка Хаміда Сафаа Саадун Хаміда.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати від 07.09.2015 р. у зв'язку з відпусткою суддів Могилєвкіна Ю.О. та Потапенко В.І. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Пушай В.І., судді Плужник О.В., судді Істоміна О.А.

У судовому засіданні 07.09.2015 р. колегія суддів розглянула заявлене клопотання про виклик свідка Хаміда Сафаа Саадун Хаміда та відмовила у його задоволенні, оскільки директор ТОВ "АЛ-СААДУН" - Хамід Сафаа Саадун Хамід особисто уповноважив свого представника, як особу, яка має відповідні права та обов'язки, в тому числі надавати пояснення, наводити доводи та інші права в усіх органах державної влади у тому числі і в судах.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, його представник у судове засідання не з'явився.

Представник відповідача підтримує доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Враховуючи факт належного повідомлення позивача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 18.06.2012 р. відповідачем підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно з якою відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування у вигляді заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (а. с. 30).

Згідно з довідкою про встановлені кредитні ліміти (а. с. 46), відповідачу станом на 21.06.2013 р. встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26002060925189 в розмірі 12000,00 грн.

Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою відповідача становлять договір банківського обслуговування.

Із банківської виписки по рахунку відповідача та розрахунку суми заборгованості вбачається, що станом на 17.02.2015 р. своєчасного та повного повернення сум кредиту, відсотків за користування ним та комісії відповідачем не виконано. Таким чином, заборгованість останнього перед позивачем є непогашеною і становить: 12000,00 грн. - за кредитом; 8952,00 грн. - за відсотками, які нараховані на поточне сальдо простроченої заборгованості за період 02.08.2013 р. - 17.02.2015 р., та 2113,79 грн. - по комісії за користуванням кредитом за період з 01.08.2013 р. - 01.02.2015 р.

Крім того, за порушення строків повернення суми кредиту та процентів за користування ним позивач нарахував відповідачу 5095,23 грн. пені за період з 13.05.2013 р. по 17.02.2015 р.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32 , 34 ГПК України , доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до умов договору відповідачу встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № 26002060925189 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до п. 3.2.1.1.16. Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті відсотків та винагороди.

Відповідно до 3.2.1.1.8. Умов, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).

Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов, ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк. Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Як свідчать матеріали справи, свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 12000,00 грн. Факт надання кредиту підтверджується випискою по рахунку відповідача станом на 17.02.2015 р.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо сплати кредиту, процентів та комісій за його користування в повному обсязі не виконав, його заборгованість перед позивачем складає:

- 12000,00 грн. - заборгованість за кредитом;

- 8952,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 2113,79 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

Крім того, позивачем також нарахована пеня за прострочення виконання зобов'язань за договором у сумі 5095,23 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 346 ГК України , кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 2 ст. 1056 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 525 , 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до розділу Умов 3.2.1.4. яким затверджено порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню. Клієнт виплачує Банку за користування кредитом, проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому Дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Як вже було зазначено вище, факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором та порушення відповідачем умов зазначеного договору щодо сплати кредиту, процентів та комісій за його користування підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростований.

Розрахунок існуючої заборгованості позивачем здійснено арифметично вірно, на підставі умов укладеного між сторонами договору та відповідних вимог чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 12000,00 грн. заборгованості за кредитом, 8952,00 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 02.08.2013 р. - 17.02.2015 р. та 2113,79 грн. заборгованості по комісії за період з 01.08.2013 р. - 01.02.2015 р.

Згідно зі ст. 610 ЦК України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 зазначеної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1 , 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.2.1.4.1.3 Умов, зокрема передбачено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Згідно з п. 3.2.1.4.1.4 Умов, під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Оскільки відповідач допустив порушення своїх зобов'язань відповідно до укладеного договору банківського обслуговування від 18.06.2012 р. щодо строків повернення кредиту, комісії, сплати процентів, позивачем обґрунтовано нараховано йому пеню в сумі 5095,23 грн. згідно з розрахунком (а. с. 47-48), яка також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 14.05.15 р. у справі № 920/446/15 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 14.05.15 р. у справі № 920/446/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 10.09.2015 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Істоміна О.А.