Постанова

від 15.09.2015 по справі 813/2559/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 876/4276/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача Гринчука А.М.,

представника відповідача Ониська З.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Промтехнол" до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

26 березня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Промтехнол" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі-ДПІ у Франківському районі м. Львова) за №0000042201 від 20 лютого 2014 року, №0000201702 від 18 лютого 2014 року та №0000032201 від 20 лютого 2014 року.

Ухвалою від 24 березня 2015 року Львівський окружний адміністративний суд на підставі приписів п.3 ч.1 ст. 157 КАС України (досягнення сторонами примирення) закрив провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №0000032201 від 20 лютого 2014 року в повному обсязі та податкового повідомлення - рішення №0000042201 від 20 лютого 2014 року в частині суми 381 595, 75 грн., у тому числі основного платежу в розмірі 325 914, 00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 55 681, 75 грн.

Постановою від 24 березня 2015 року Львівський окружний адміністративний суд решту позовних вимог задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000042201 від 20 лютого 2014 року в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 22401 грн., з яких 22400,00 грн. - основний платіж та 1 грн. штрафні санкції.

В задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині скасування податкового повідомлення-рішення за №0000201702 від 18 лютого 2014 року, суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Франківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій підприємства позивача з ПП ,,МКМ-Сервіс" та ПП ,,Авторесурс-Сервіс". Відповідач також вважає, що господарські операції, які відображені позивачем у наданих суду документах, не мають достатньої доказовості, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, а тому така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування валових витрат.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що на підставі висновків планової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Промтехнол" з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, оформленої актом за №143/22-10/34368271 від 03.02.2014 року, ДПІ у Франківському районі м. Львова прийняла податкові повідомлення-рішення:

- №0000042201 від 20 лютого 2014 року, яким збільшила ТзОВ ,,Промтехнол" грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 403996,75 грн., в т.ч. 348314,00 грн. за основним платежем та 55682,75 грн. за штрафними санкціями;

- №0000032201 від 20 лютого 2014 року, яким збільшила товариству грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 174653,25 грн., в т.ч. 141309,00 грн. за основним платежем та 33344,25 грн. за штрафними санкціями ;

- № 0000201702 від 18 лютого 2014 року, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за штрафними санкціями на суму 510,00 грн.

Оскільки провадження в частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000032201 від 20 лютого 2014 року повністю та податкового повідомлення - рішення №0000042201 від 20 лютого 2014 року в частині суми 381 595, 75 грн. закрите, а постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000201702 від 18 лютого 2014 року не оскаржена, апеляційному перегляду підлягає рішення суду щодо правомірності податкового повідомлення - рішення №0000042201 від 20 лютого 2014 року в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 22401,00 грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач на порушення приписів пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств" допустив завищення валових витрат по господарських операціях з ПП ,,МКМ-Сервіс" на суму 30 392,00 грн. та з ПП ,,Авторесурс-Сервіс" на суму 59208,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 1 кв. 2011 року на загальну суму 22400,00 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов, зокрема на підставі висновків актів ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 23.06.2011 року №1649/23-209/35383180 ,,Про результати позапланової виїзної перевірки ПП ,,МКМ-Сервіс" та ДПІ у Франківському районі м. Львова №134/23-2/37030617 від 14.12.2012 року ,,Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП ,,Авторесурс-Сервіс", згідно яких встановлено відсутність зазначених платників податків за місцезнаходженням, відсутність власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування, транспортних засобів та інших основних засобів, відсутність достатньої кількості штатних працівників на підприємстві, що, на думку податкового органу, підтверджує відсутність фактичного отримання та відвантаження товарів, надання послуг.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, відповідач не вжив заходів щодо витребування первинних документів, які були вилученні правоохоронними органами, не дослідив цих документів, а тому дійшов помилкового висновку щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами.

Однак, апеляційний суд не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на такі обставини.

З акту перевірки (т.1 а.с. 41-42) апеляційний суд вбачає, що згідно оборотно-сальдових відомостей, картки по рах. 63 ,,Розрахунки з замовниками та підрядникаим" ТзОВ ,,Промтехнол" мало взаєморозрахунки з ПП ,,МКМ-Сервіс" на загальну суму 36470,25 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 6078,38 грн. Вартість ТМЦ (деталі та приладдя для автотранспортних засобів) позивач відніс до складу валових витрат у І кварталі 2011 року в сумі 30392,00 грн..

Відповідно до податкової звітності ТзОВ „Промтехнол" самостійно зменшило податковий кредит по взаєморозрахунках з ПП ,,МКМ-Сервіс" шляхом подання 18.03.2011 року та 09.06.2011 року уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень та лютий 2011р. на суму відповідно 880,04 грн. та 5198,34 грн..

В акті перевірки ( т.1 а.с 42-43) також зафіксовано, що згідно оборотно-сальдових відомостей, картки по рах. 63 ,,Розрахунки з замовниками та підрядникаим" ТзОВ ,,Промтехнол" мало взаєморозрахунки з ПП ,,Авторесурс-Сервіс" на загальну суму 71050,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 11841,67 грн.. Вартість товарів (робіт, послуг) позивач відніс до складу валових витрат у І кварталі 2011 року в сумі 59208,00 грн..

Згідно податкової звітності ТзОВ „Промтехнол" самостійно зменшило податковий кредит по взаєморозрахунках з ПП ,,Авторесурс-Сервіс" шляхом подання 29.03.2011 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2011р. на суму 11841,67 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Розділу XIX Прикінцевих положень ПК України, вказаний Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу (податок на прибуток), який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що у 1-му кварталі 2011 року для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток застосовувались положення Закону України 28.12.1994 року № 334/94-ВР,,Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит та формування валових витрат не можна вважати законним.

У той же час відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

Суд першої інстанції дослідив надані сторонами докази та встановив, що згідно протоколу виїмки від 20 грудня 2011 року посадова особа податкової міліції вилучила у позивача документи щодо взаємовідносин з ПП ,,МКМ-Сервіс" та ПП ,,Авторесурс-Сервіс" за період з 01.01.2011р. по 01.11.2011р., а саме податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, угоди на транспортно-експедиційне перевезення.

Суд першої інстанції також вживав заходів щодо витребування цих документів від слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міністерства доходів і зборів у Львівській області та Сихівського районного суду. Однак, слідче управління повідомило про скерування матеріалів кримінальної справи №139-0668 до Сихівського районного суду, а суд повідомив про те, що кримінальна справа №139-0668 до суду не надходила.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що саме на податковий орган покладається обов'язок під час перевірки вживати заходи щодо витребування первинних документів у разі їх вилучення правоохоронними органами.

Разом з тим апеляційний суд враховує об'єктивні обставини, за яких податковий орган не зміг витребувати вилучені у позивача документи для дослідження ( відсутність їх у слідчому управлінні та суді).

Тому колегія суддів визнає передчасними висновки суду першої інстанції щодо недоведеності податковим органом правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з доводами податкового органу про те, що ТзОВ „Промтехнол", виправивши самостійно виявлені помилки щодо декларування податкового кредиту по господарських операціях з ПП ,,МКМ-Сервіс" та ПП ,,Авторесурс-Сервіс", тобто, фактично визнавши відсутність здійснення цих операцій, зобов'язане було провести коригування валових витрат по цих операціях.

Крім того, факт відсутності реального характеру зазначених операцій підтверджується актами перевірок ПП ,,МКМ-Сервіс" та ПП ,,Авторесурс-Сервіс".

Оцінюючи усі докази в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки позивач не зменшив валові витрати по господарських операціях, які фактично не відбувались, що призвело до заниження податку на прибуток, податковий орган правомірно визначив податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 22400,00 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки наведеним обставинам, а тому дійшов помилкового висновку щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 22401,00 грн.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 22401,00 грн. не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні цих позовних вимог.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000201702 від 18 лютого 2014 року постанову суду першої інстанції слід залишити в силі.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст.198, ст. ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі № 813/2559/14 в частині задоволення позовних вимог - скасувати.

В задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за №0000042201 від 20 лютого 2014 року в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 22401 грн. - відмовити.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Постанова в повному обсязі складена 18 вересня 2015 року.