Постанова

від 18.01.2011 по справі 38/220-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2011 року Справа № 38/220-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Верхогляд Т.А. - доповідача,

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі: Литвин А.П.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2010 року у справі № 38/220-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Пожтехнологія”, м. Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про стягнення 64 018 грн. заборгованості за договором поставки

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2010 року у справі № 38/220-10 (суддя Бондарєв Е.М.) позовні вимоги задоволено частково.

          Стягнуто з відповідача на користь позивача 52 559 грн. 93 коп. заборгованості, 525 грн. 60 коп. витрат по сплаті державного мита та 193 грн. 76 коп. витрат, пов'язаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          В задоволенні вимог про стягнення штрафу та пені відмовлено.

          26.10.2010 року видано наказ на виконання рішення.

          Рішення мотивовано порушенням відповідачем вимог ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, умов договору № 188д/10а від 21.01.2010 року, наявністю заборгованості за отриманий товар в розмірі 52 559 грн. 93 коп.

          Відмовляючи в стягненні штрафу та пені, господарський суд послався на відсутність підстав для задоволення таких вимог, оскільки письмовий правочин щодо забезпечення зобов'язання сторонами не укладався.

          Не погодившись з рішенням суду, відкрите акціонерне товариство “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” подало апеляційну скаргу.

          В апеляційній скарзі зазначає, що судом порушено вимоги ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

          Зазначає на відсутність у відповідача рахунків-фактур на оплату отриманого товару, невиконання саме позивачем умов договору щодо їх виставлення.

          Вважає неправильним посилання господарського суду на ч. 1 ст. 666 ЦК України, оскільки витребування товаросупроводжувальних документів є правом, а не обов'язком покупця. Його невикористання не є доказом надання продавцем необхідних для оплати отриманого товару документів.

          Просить рішення скасувати, в позові відмовити.

          Відзив на апеляційну скаргу позивач не надав.

          Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

          Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

          Сторони по даній справі є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір № 188д/10а від 21.01.2010 року на поставку товару (а.с.10).

          Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) товар згідно додаткам - специфікаціям до договору, які є його невід'ємною частиною. Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

          Відповідно до пункту 2.1 договору найменування товару, його кількість та якісні характеристики, ціна товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість товару, поставка якого буде здійснюватися, вказуються у додатках-специфікаціях, які з моменту підписання сторонами є невід'ємними частинами договору.

          Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

На виконання умов договору позивачем була здійснена поставка товару відповідачу на загальну суму 52 559, 93 грн., що підтверджується видатковим накладними №РН-0000154 від 08.04.2010 року та №РН-0000155 від 08.04.2010 року (а.с.12-17).

Відповідно до п.5.2 договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Умови оплати - по факту поставки на протязі 5-ти банківських днів з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлену продукцію.

Відповідач умови договору та вимоги закону не виконав, доказів оплати отриманого товару суду не надав. Його доводи про відсутність підстав для оплати в зв'язку з неотриманням від позивача відповідних документів є необґрунтованими, належним чином оціненими господарським судом.

Так, умовами договору сторони узгодили питання здачі-приймання товару, а саме те, що на поставлений товар постачальник надає покупцеві (його представнику) рахунки-фактури на товар, сертифікат якості підприємства-виробника, податкові накладні, видаткові накладні, копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (копію свідоцтва про реєстрацію платника єдиного податку).

Документи вказані в п.6.1 договору передаються постачальником покупцеві або вказаному ним представнику “з рук в руки” або іншим способом в день поставки товару. У випадку відсутності необхідних документів в день поставки або наявності в них помилок по провині постачальника, поставлений товар до приймання не належить (п.6.2 Договору).

          Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Аналогічні положення передбачено і ст. 525, 526 ЦК України.

          Таким чином, висновок господарського суду про стягнення заборгованості є законним та обґрунтованим.

          Відмовляючи в стягненні на користь позивача пені та штрафу, суд правильно зазначив, що відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Сторонами в письмовій формі, відповідно до вимог ч.1 ст. 547 ЦК України, не було узгоджено умови про неустойку. Тому підстави для стягнення пені та штрафу відсутні.

          Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Відповідачем апеляційна скарга не доведена.

          Підстав для її задоволення та скасування чи зміни рішення господарського суду не вбачається.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2010 року у справі № 38/220-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.В. Тищик