Постанова

від 15.02.2011 по справі 5/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.11 Справа № 5/24

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «ВТБ Банк»в особі Відділення «Закарпатська регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк»за № 1353/1600-04-2 від 05.11.2010р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2010р. (повний текст рішення виготовлено та підписано 01.11.2010р.)

у справі № 5/24

за позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Відділення «Закарпатська регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк, м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Котнар» (надалі ТзОВ «Котнар»), с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області

про зобов'язання вчинити юридично значимі дії

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Сторони належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції -листів, якими надіслано копії ухвали апеляційного господарського суду), які є в матеріалах справи.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2010р. у справі № 5/24 у задоволенні позову ВАТ «ВТБ Банк»до ТзОВ «Котнар»про зобов'язання вчинити юридично значимі дії відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване нормами Закону України «Про заставу»та Закону України «Про іпотеку», а також зокрема тим, що заміна предмета застави ставиться у пряму залежність від факту наявності іншого майна, яке може бути предметом застави (іпотеки) чи від факту достовірних відомостей про набуття такого майна у майбутньому. Позивач, вимагаючи спонукання відповідача виконати договірне зобов'язання - здійснити заміну предмета застави (іпотеки) подібним, але більшої вартості, не надав суду достатніх та допустимих доказів наявності у позивача такого майна, або достатніх доказів, що достовірно підтверджували б придбання такого майна у майбутньому.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копія якого додана до апеляційної скарги, ВАТ «ВТБ Банк»змінило найменування на ПАТ «ВТБ Банк»

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «ВТБ Банк»», позивач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2010р.у справі № 5/24, прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що полягає у порушенні судом принципу змагальності та незабезпеченні судом всебічного розгляду справи. Зокрема, посилаючись на Висновок щодо експертної оцінки №72/02 від 22.02.2010р., зроблений Управлінням оцінки та моніторингу застав ВАТ ВТБ Банк, яким встановлено зменшення ринкової вартості переданого у заставу (іпотеку) майна на суму 23 543 540 грн., скаржник стверджує про власне право вимагати заміни предмету застави (іпотеки) у відповідності до умов укладених із відповідачем угод застави (іпотеки) та на підставі ст. 9 і ч.1 ст.10 Закону України «Про іпотеку»та ч.1 ст.7 і ч.2 ст.8 Закону України «Про заставу».

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони участі уповноважених представників в судове засідання повторно не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені судом про час та місце розгляду справи у судовому засіданні ухвалою суду від 23.12.2010 р.

14 лютого 2011 року апеляційному господарському суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядження представника апелянта до Апеляційного суду Київської області.

Львівський апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання скаржника, оскільки нез'явлення представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Крім того, участь представників сторін в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, клопотань про долучення додаткових доказів сторонами не подано.

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні були повідомлені належним чином, розгляд справи відкладався; в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо предмету цього спору; явка учасників судового процесу у засідання апеляційного господарського суду обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступне.

На підставі кредитного договору від 26.06.2007р. №019KL (з наступними змінами і додатками), та Договору відновлювальної відкличної кредитної лінії від 14.08.2007р. №025KL (із наступними змінами і доповненнями) відповідач отримав у позивача кредит у сумі 2560000 доларів США та у сумі 4 800 000 доларів США, відповідно. Термін користування кредитними коштами сторонами обумовлено до 28.12.2011р. та до 30.06.2011р.

Факт передачі кредитних коштів у користування відповідачу сторонами не оспорюється.

Власні зобов'язання щодо повернення отриманих у кредит коштів та оплату за їх використання відповідач забезпечив заставою (іпотекою) майна, а саме: комплексами з місцезнаходженням в с. Мужієво, Берегівського району по вул. Леніна, 274а (п.1.3. іпотечного договору від 26.68.2007р., зареєстрованого в реєстрі за №1-28097р., іпотечного договору №025/1КL від 14.08.2008р., зареєстрованого в реєстрі за №1-4354,), а також рухомого майна, перелік якого міститься у положеннях договорів застави від 30.11.2007р., зареєстрованим в реєстрі за №3546, від 29.12.2007р. зареєстрованим в реєстрі за №3-4398, №025/2КL від 15.08.2008р., зареєстрованим в реєстрі за №2-4554 та №025/4KL від 30.09.2008р., зареєстрованим в реєстрі за №1-5212. Усі договори застави (іпотеки) сторонами нотаріально посвідчені.

Загальна вартість переданого у заставу майна на момент його передачі становила 56 391 065грн.

Умовами п.2.3. іпотечних договорів від 26.68.2007р., зареєстрованого в реєстрі за №1-28097р., та №025/1КL від 14.08.2008р., зареєстрованого в реєстрі за №1-4354, п.7.6. договору застави від 30.11.2007р., п.8.6. договору застави від 29.12.2007р., п.9.6. договору застави від 15.08.2008р. та від 30.09.2008р. передбачено обов'язок відповідача у разі зменшення вартості, загибелі, пошкодження або псування предмету застави, надати у заставу (іпотеку) інше майно такого ж виду на ту саму або більшу вартість.

Отже, іпотечні договори і договори застави, що формують правовідносини між учасниками спору, містять зобов'язання відповідача, яке в силу ст. 526 ЦК України повинно бути виконане належним чином, відповідно до умов договору, вимог цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Проведеною Управлінням оцінки та моніторингу застав ВАТ ВТБ Банк експертною оцінкою переданого у заставу майна (Висновок №72/02 від 22.02.2010р.) встановлено, що станом на 22.02.2010р. ринкова вартість переданого у заставу/іпотеку майна зменшилась на суму 23 543 540 грн. Висновки Управління оцінки та моніторингу застав ВАТ ВТБ Банк відповідачем не оспорюються.

Як свідчать матеріали справи, єдиною підставою, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, є встановлення факту зменшення ринкової вартості заставного майна, що настало об'єктивно - незалежно від діяльності заставодавця (відповідача у справі). При цьому, висновки позивача ґрунтуються на експертній оцінці, проведеній підрозділом позивача -управлінням оцінки та моніторингу застав ВАТ ВТБ Банку.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, договори застави та іпотечні договори, укладені між сторонами у справі, не містять обмовлення про попередню згоду заставодавця з висновками банку щодо ситуаційного визначення ринкової вартості предметів застави (іпотеки).

Крім того, як слідує з експертного висновку позивача, вартість переданого у заставу обладнання зменшилася за рахунок фізичного зносу, що потребує окремих експертних заключень. Таке зменшення вартості не можна сприймати як пошкодження чи знищення майна до рівня нездатності до застосування, що сталося з вини заставодавця (іпотекодавця).

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України „Про заставуВ» предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. При цьому, предметом застави може бути також і майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором (ч.3 ст.4 Закону України «Про заставу»).

Згідно зі ст.5 Закону України „Про іпотекуВ» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

- нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

- нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

При цьому, предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершенного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

Таким чином, заміна предмета застави ставиться у пряму залежність від факту наявності іншого майна, яке може бути предметом застави (іпотеки) чи від факту достовірних відомостей про набуття такого майна у майбутньому.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що факт зменшення ринкової вартості предмета застави (іпотеки) не породжує безумовного обов'язку заставодавця (іпотекодавця) здійснити заміну предметів застави (іпотеки).

За таких обставин, позивач, вимагаючи спонукання відповідача виконати договірне зобов'язання - здійснити заміну предмета застави (іпотеки) подібним, але більшої вартості, - повинен був надати суду достатні та допустимі докази наявності у позивача такого майна.

Натомість в матеріалах справи наявні витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна, витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та витяги з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, а також довідка КП „Берегівське бюро технічної інвентаризації БРРВ» від 20.07.2010р. №932, з яких вбачається, що у відповідача відсутнє майно, подібне майну, переданому у заставу відповідно до вищевказаних договорів.

Окрім того, відповідно до вимог ст.8 Закону України „Про заставуВ» , ч.5 ст.5 Закону України „Про іпотекуВ» та ст. 580 ЦК України обов'язок заставодавця (іпотекодавця) замінити предмет застави (іпотеки) рівноцінним виникає виключно у випадку знищення, або випадкового пошкодження такого предмета (ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження), що у спірній ситуації відсутнє (недоведене).

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2010р. у справі № 5/24 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.