Постанова

від 30.11.2011 по справі 13/49

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.11 Справа № 13/49

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді ОСОБА_1

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_2

При секретарі судового засідання Лісовська Н.В.

розглянув матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту», м. Львів, вих. № 156-з від 07.07.2011р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2009 року

у справі № 13/49, суддя Станько Л.Л.

за позовом Комунального підприємства «Київпастранс», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», м. Львів

про розірвання договору і стягнення 13 597 900,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_3, ОСОБА_4 -представники

від відповідача - не з'явився (повідомлений належним чином про час та місце судового засідання).

від скаржника -ЗАТ «Завод комунального транспорту»- не з'явився (повідомлений належним чином про час та місце судового засідання).

У судовому засіданні здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу (програмно-апаратного комплексу «Оберіг»).

Представникам позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяви про відвід суддів не надходили .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.06.2009 року у справі № 13/49 позов задоволено повністю, розірвано договір № 06/16 від 26.09.2007 р., укладений між ТОВ «Львівські автобусні заводи»та КП «Київпастранс», стягнуто з ТОВ «Львівські автобусні заводи»на користь КП «Київпастранс»13 597 900 грн. боргу, 25 585 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване невиконанням відповідачем договірного обов'язку в частині передання позивачу автобусів в кількості 60 одиниць, що є підставою для стягнення з нього відповідно 13 597 900 грн. проведеної позивачем передоплати за цей товар.

ЗАТ «Завод комунального транспорту», не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2009 року у справі № 13/49 скасувати та постановити нове рішення, яким залишити без розгляду позов КП «Київпастранс»до ТОВ «Львівські автобусні заводи»про розірвання договору № 06/16 від 26.09.2007 р. та стягнення 13 597 900 грн.

Скаржник зазначає, що судове рішення є передчасними та таким, що не ґрунтується на нормах закону та без врахування усіх обставин справи.

Зокрема, скаржник вказує на те, що 01.03.2006 року між ТОВ «Львівські автобусні заводи»та ЗАТ «Львівський автомобільний завод»(правонаступник якого є ЗАТ «Завод комунального транспорту») було укладено договір доручення № 01/03/06, відповідно до умов якого відповідач у справі зобов'язався здійснювати закупівлю товарно-матеріальних цінностей для скаржника, а скаржник зобов'язався відшкодовувати відповідачу понесені витрати та виплатити винагороду.

На виконання умов цього договору скаржник перерахував на рахунок відповідача кошти для закупівлі останнім товарно-матеріальних цінностей на суму 23 565 607,59 грн. Проте, відповідач у справі своїх зобов'язань за договором доручення не виконав -товарно-матеріальних цінностей на цю суму скаржнику не поставив, у зв'язку з чим скаржник звернувся до відповідача листом від 20.06.2011 року про повернення невикористаних за цим договором грошових коштів.

Листом № 434/1-Л від 28.06.2011 року відповідач повідомив скаржника про те, що у зв'язку із невиконанням ним рішень Господарського суду Львівської області від 09.06.2009 р. по справі № 13/49 та від 09.06.2009 р. по справі № 14/62 про розірвання договорів та стягнення відповідно 13 623 603 грн. і 6 337 703 грн., постановами державного виконавця від 20.05.2011 року на кошти відповідача накладено арешт, що унеможливлює повернення відповідачем отриманих за договором доручення № 01/03/06 від 01.03.2006 року грошових сум.

Крім того, скаржник посилається на те, що 22.01.2007 року між відповідачем та скаржником було укладено додаткову угоду № 2 до договору доручення № 01/03/06 від 01.03.2006 року, якою внесено зміни до договору, згідно з якими відповідач, зокрема, не вправі укладати без згоди скаржника будь-яких правочинів, ціна яких перевищує 100 000 грн., правочини, укладені без такої згоди є нікчемними, а також зобов'язаний негайно повідомляти скаржника про усі судові спори цивільні, господарські, адміністративні), учасником (стороною, третьою особою), яких є відповідач, оскільки рішення в таких справах впливатиме на виконання сторонами умов даного договору, а скаржник має першочергове право на купівлю транспортних засобів, які виробляє відповідач.

Таким чином, на думку скаржника, вищенаведені обставини справи, не були враховані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування та залишення позову без розгляду.

КП «Київпастранс»подало суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Позивач у справі зазначає, зокрема, про те, що скаржником не наведено норм матеріального та процесуального права, які є підставою для скасування рішення, не вказано в чому полягає суттєве порушення його прав та інтересів. Крім того, позивач зазначає, що існування зобов'язань між відповідачем та скаржником відповідно до умов договору від 01.03.2006 р. № 01/03/06 не є підставою вважати, що існує правовий зв'язок з договором про закупівлю № 06/16 від 26.09.2007 р.

Скаржник -ЗАТ «Завод комунального транспорту», та відповідач у справі участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, причин неявки суду не повідомили.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 16.11.2011 р. участь представників сторін обов'язковою не визнавалась, у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для вирішення спору по суті, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.09.2007 р. між ТОВ «Львівські автобусні заводи»(продавець) та КП «Київпастранс»(покупець) було укладено договір № 06/16 про закупівлю, відповідно до умов якого продавець взяв на себе зобов'язання здійснити поставку і передати у власність покупцеві нові автобуси А18D1 в кількості 100 (сто) одиниць, а покупець - прийняти та оплатити товар (далі по тексту -договір).

Відповідно до умов п.п. 2.5 та 3.4. договору, товар, за який сплачено

передоплату, повинен бути поставлений відповідачем в тримісячний строк з

дати отримання передоплати.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 2.5 договору позивач здійснив частинами передоплату та оплату товару на загальну суму 43 597 900 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом та сторонами у справі не заперечується, відповідачем станом на 17.03.2009 р., відповідно до актів приймання-передачі (копії знаходяться в матеріалах справи) здійснено поставку лише 40 автобусів, тобто по передоплаті відповідач за договором не здійснив поставки 60 одиниць автобусів.

За таких обставин, відповідачем станом на 17.03.2009 р. прострочено поставку 60 одиниць товару, у зв'язку з чим позивачем було направлено на його адресу претензію від 08.10.2008 р. № 06-3/341 з вимогою в 10-ти денний термін з моменту отримання претензії сплатити штрафні санкції, передбачені п. 6.1. договору за прострочення поставки товару, та в цей ж термін здійснити поставку і передати у власність покупця автобуси А183D1 (Т. І а.с. 106-109).

Проте, дана претензія була залишена відповідачем без належного реагування.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно із ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін лише у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з численними порушеннями та невиконанням відповідачем, зокрема, умов договору від 26.09.2007 р. № 06/16 позивачем у справі 16.01.2009 р. на його адресу була надіслана угода про розірвання цього договору та вимога про повернення грошових коштів (Т. І а.с. 111). Проте, позивач відповіді на цей лист не отримав.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.4 договору встановлено, зокрема, що при розірванні договору за ініціативою або з вини продавця (відповідач у справі), останній зобов'язаний повернути покупцю (позивачу у справі) кошти в обсязі різниці між сумою перерахованих коштів та вартістю поставлених автобусів у 10-ти денний строк від дати розірвання договору.

Таким чином, при розірванні договору від 26.09.2007 р. № 06/16 відповідач зобов'язаний повернути позивачу кошти в розмірі 13 597 900 грн. ( 43 597 900 грн. - 30 000 000 грн., де 43 597 900 грн. - сума перерахованих коштів, 30 000 000 грн. - вартість поставленого товару).

Відтак, враховуючи встановлений судом факт істотного порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу від 26.09.2007 р. № 06/16, а також умови цього договору, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано задоволив позов про розірвання договору купівлі-продажу від 26.09.2007 р. № 06/16 та стягнення 13 597 900 грн.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правомірності оскаржуваного рішення та не можуть слугувати підставою для його скасування чи зміни, з огляду на наступне:

Як вбачається з преамбули договору купівлі-продажу № 06/16 від 26.09.2007 р., укладеного між сторонами у справі, ТОВ «Львівські автобусні заводи»діяло на підставі висновку Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель № 0004003-вс (протокол від 11.09.2007 р. № 41), який був наданий позивачу у справі на виконання вимог Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»та яким було встановлено можливість закупівлі позивачем у відповідача автобусів.

В обґрунтування своїх доводів скаржник покликається на те, що 01.03.2006 року між ТОВ «Львівські автобусні заводи»та ЗАТ «Львівський автомобільний завод»(правонаступник якого є ЗАТ «Завод комунального транспорту») було укладено договір доручення № 01/03/06, відповідно до умов якого відповідач у справі зобов'язався здійснювати закупівлю товарно-матеріальних цінностей для скаржника, а скаржник зобов'язався відшкодовувати відповідачу понесені витрати та виплатити винагороду.

Також, скаржник посилається на додаткову угоду № 2 до договору доручення № 01/03/06 від 01.03.2006 року, підписану між сторонами, якою внесено зміни до договору, згідно з яким відповідач, зокрема, не вправі укладати без згоди скаржника будь-яких правочинів, ціна яких перевищує 100 000 грн., правочини, укладені без такої згоди є нікчемними, а також зобов'язаний негайно повідомляти скаржника про усі судові спори цивільні, господарські, адміністративні), учасником (стороною, третьою особою), яких є відповідач, оскільки рішення в таких справах впливатиме на виконання сторонами умов даного договору

При цьому, предметом договору доручення № 01/03/06 від 01.03.2006 р., який укладений між відповідачем у справі, як повіреним, та скаржником, як довірителем, було зобов'язання відповідача у справі здійснити закупівлю товаро-матеріальних цінностей для довірителя.

Натомість, відповідно до умов договору купівлі-продажу № 06/16 від 26.09.2007 р. відповідач у справі виступив продавцем товару, а не його покупцем.

Відтак, обставина, що між ТОВ «Львівські автобусні заводи»та ЗАТ «Завод комунального транспорту»мало місце укладення договору доручення, не може слугувати підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення у даній справі, оскільки факт виконання чи невиконання ТОВ «Львівські автобусні заводи»умов договору доручення не був предметом судового розгляду по даній справі.

Оскільки, предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу в частині непоставки ним товару та стягнення на підставі цього коштів, розмір яких становить різницю між сумою перерахованих коштів та вартістю поставленого відповідачем товару, то рішення суду по даній справі не зачіпає права та інтереси скаржника, оскільки він не є стороною цього договору, а на момент розгляду справи та прийняття судом рішення не являвся учасником цих правовідносин.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для зміни чи скасування такого. Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правомірності оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2009 року у справі № 13/49 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судові витрати за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Головуючий-суддя Мурська Х.В.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Кордюк Г.Т.