Постанова

від 28.01.2010 по справі 4/108-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

28.01.10 Справа № 4/108-38

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «НЕП»б/н від 01.12.2009 р.

на рішення Господарського суду Волинської області від 17.11.2009 р.

у справі № 4/108-38

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Санлайт Україна С.Р.Л.», м. Київ

до відповідача ТОВ «НЕП», м. Луцьк

про стягнення 311 341,86 грн.

за участю представників:

від позивача -ОСОБА_2 -представник;

від відповідача -не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 17.11.2009 р. у справі № 4/108-38, суддя Слободян П.Р., позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «НЕП»на користь ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»237 520 грн. основного боргу, 62 752,78 грн. втрат від інфляції, 11 069,08 грн. річних, 3113,41 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 16, 258, 526, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), а також зокрема тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по договору № 290108/3 від 29.01.2008 р. в частині повної оплати отриманого товару, а відтак заборгованість позивача перед відповідачем складає 237 520 грн. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача на час розгляду справи становить 237 520 грн. основного боргу, 62 752,78 грн. інфляційних втрат, 11 069,08 грн. - 3 % річних, які підлягають стягненню; доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «НЕП», відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 17.11.2009 р. у справі № 4/108-38 скасувати повністю.

Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та має місце неповне з'ясування обставин справи, зокрема, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, який був неналежним чином повідомлений про час та місце судового засідання, оскільки отримав копію ухвали суду від 10.11.2009 р. лише 17.11.2009 р. у другій половині дня. Як зазначає скаржник, жодні повідомлення про вручення або інші належні докази повідомлення ТОВ «НЕП»про дату та час судового розгляду на 17.11.2009 р. в матеріалах справи відсутні.

Також, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що видаткова накладна № СВ -000008119 від 03.03.2008 р., відповідно до якої отримано відповідачем товар, не містить жодних посилань на договір № 29018/3 від 29.01.2008 р.

Позивач -ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»- подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Волинської області від 17.11.2009 р. у справі № 4/108-38 залишити без змін з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

28.01.2010 р. на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача (26.01.2010 р. копія такого клопотання була подана суду шляхом факсимільного зв'язку) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника (адвоката ОСОБА_3В.) в судовому засіданні, яке призначене на 28.01.2010 р.

Враховуючи те, що у матеріалах справи достатньо відомостей та документів для вирішення спору по суті, додаткових доказів сторонами не подано, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні поданого клопотання, та можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи та заперечення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, суд встановив наступне.

ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.» звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ «НЕП» про стягнення з нього 237 520 грн. основного боргу, 62 752,78 грн. інфляційних втрат, 11 069,08 грн. - 3 % річних.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 29.01.2008 року між ТОВ «НЕП» (Покупець), в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, та ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.» (Продавець), в особі генерального директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту підприємства, був укладений договір № 290108/3 (а.с. 5-6).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець продає Покупцю обладнання, перелік якого, комплектація і ціна наведені в Специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Ціна на продукцію визначається у Специфікації (Додаток № 1) до Договору і включає в себе вартість упаковки, маркування, вантажно-розвантажувальних робіт, робіт з маркетингу, транспортування на склад Покупця, митному оформленню, а також всі види податків та зборів (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.2. Договору розрахунок за продукцію, що поставляється Продавцем за цим Договором, здійснюється Покупцем поетапно: 50 % від суми Договору -попередня оплата; 50 % від суми Договору -доплата протягом 5 (п'яти) календарних днів за фактом постачання продукції на об'єкт (склад) Покупця.

Відповідно до п. 3.2. Договору продукція поставляється із товарно-супроводжувальними документами: відвантажувальні накладні; технічний паспорт і керівництво з експлуатації українською/російською мовою.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 290108/3 від 29.01.2008 р. позивач згідно специфікації до Договору передав представнику відповідача за довіреністю № 523342 від 29.02.2008 р. (а.с. 9) продукцію (дизель-генераторну установку SIS у відкритому виконанні з комплектом автоматики) вартістю 302 520 грн., що підтверджується копією видаткової накладної № СВ -000008119 від 03.03.2008 р. (а.с. 8).

Відповідач частково оплатив вартість поставленої продукції на суму 65 000 грн., що підтверджується банківськими виписками від 15.02.2008 р. на суму 10 000 грн., від 01.04.2008 р. на суму 10 000 грн., від 07.04.2008 р. на суму 15 000 грн., від 13.08.2008 р. на суму 30 000 грн. (а.с. 21-28 ).

Враховуючи вищенаведене, залишок заборгованості відповідача на час розгляду справи становить 237 520 грн. основного боргу. Доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів (що і є у даному випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, сума основного боргу, не спростована документальними доказами відповідачем, у відповідності до договору № 290108/3 від 29.01.2008 р. становить 237 520 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно задоволив позов про стягнення суми боргу в розмірі 237 520 грн. як обґрунтовано заявлений.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Відповідно до умов договору (п. 2.2.) розрахунок за продукцію, що поставляється Продавцем (позивачем) за цим Договором, повинен бути проведений протягом 5-ти календарних днів за фактом постачання продукції на об'єкт Покупця (відповідача).

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач не провів розрахунок за поставлену продукцію у встановлені умовами Договору строки.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано 3 % річних від простроченої суми за період з 08.03.2008 р. по 25.09.2009 р. в розмірі 11 069,08 грн. та втрат від інфляції за період з 08.03.2008 р. по 25.09.2009 р. в сумі 62 752,78 грн. (а.с. 4).

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції правильно встановлено, що з відповідача належить стягнути 62 752,78 грн. інфляційних втрат та 11 069,08 грн. - 3 % річних за період з 08.03.2008 р. по 25.09.2009 р.

Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України та ч. 4 ст. 232 ГК України, є позовні вимоги про стягнення з відповідача 62 752,78 грн. інфляційних втрат, 11 069,08 грн. - 3 % річних.

Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судовою колегією не беруться до уваги з огляду на наступне.

Згідно п. 3.17. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75, ухвала про прийняття апеляційної скарги до розгляду надсилається учасникам процесу з повідомленням про вручення. Решта процесуальних документів надсилається учасникам процесу рекомендованою поштою.

Відповідно до п. 3.5.11. Інструкції на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 10.11.2009 р. розгляд справи за клопотанням відповідача був відкладений на 17.11.2009 р. та зобов'язано сторін провести звірку взаємних розрахунків, відповідача повторно представити суду відзив на позовну заяву. Згідно штампу суду на звороті у лівому нижньому куті зазначеної ухвали, процесуальний документ був надісланий сторонам 10.11.2009 р. А відтак, відповідач був належними чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не звільняють сторону по договору № 290108/3 від 29.01.2008 р. від оплати вартості отриманого згідно видаткової накладної № СВ -000008119 від 03.03.2008 р. товару.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ :

1. Залишити рішення Господарського суду Волинської області від 17.11.2009 р. у справі № 4/108-38 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «НЕП»- без задоволення.

2. Судові витрати покласти на скаржника.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.