Постанова

від 26.04.2011 по справі 1/65

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.11 Справа № 1/65

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Краєвська М.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційні скарги ТзОВ «Енергетичні стратегії та біотехнології»від 09.03.2011 р. б/н та ПАТ «Сведбанк», м. Київ від 09.03.2011 р. № 233

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.02.2011 р.

у справі № 1/65

за первісним позовом ТзОВ «Енергетичні стратегії та біотехнології», м. Чернівці

до ПАТ «Сведбанк», м. Київ в особі Чернівецького відділення АТ «Сведбанк», м. Чернівці

про визнання кредитного договору № 2501/0608/05-009 від 09.06.2008 року недійсним

та за зустрічним позовом ПАТ «Сведбанк», м. Київ

до ТзОВ «Енергетьичні стратегії та біотехнології», м. Чернівці

про стягнення 87 623,08 євро, що за офіційним курсом НБУ (10,286 грн. до євро) еквівалентно 899 766,36 грн.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом : не з'явився

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2 -представник

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 28.02.2011 р. у справі № 1/65 (суддя Желік Б.Є.) у задоволені первісних позовних вимоги ТзОВ «Енергетичні стратегії та біотехнології»до ПАТ «Сведбанк»в особі Чернівецького відділення АТ «Сведбанк»про визнання кредитного договору № 2501/0608/05-009 від 09.06.2008 року недійсним -відмовлено, зустрічні позовні вимоги ПАТ «Сведбанк»в особі Чернівецького відділення АТ «Сведбанк»задоволені частково: стягнуто з ТзОВ «Енергетичні стратегії та біотехнології»на користь ПАТ «Сведбанк»в особі Чернівецького відділення АТ «Сведбанк»788 372,48 грн . заборгованості і 8 119,72 грн . на відшкодування судових витрат у справі по зустрічному позову. У решті позовних вимог по зустрічному позову -відмовлено.

Приймаючи рішення в частині первісних позовних вимог, господарський суд виходив з того, що матеріали справи свідчать про право відповідача здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, оскільки надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України у жодної зі сторін кредитного договору. Щодо зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції мотивував рішення тим, що станом на день звернення банку з зустрічною позовною заявою у справі, відповідач за зустрічним позовом наданий йому кредит та нараховані банком відсотки не сплатив, однак з сумою заборгованості погоджується, про що зазначає у своєму листі (а.с. 76); вимога банку про стягнення пені за період з 09.07.2009р. по 08.01.2010р., не підлягає до задовлення у зв'язку з пропуском строку позовної давності встановленої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки банк звернувся з вимогою до суду 01.02.2011р..

ТзОВ «Енергетичні стратегії та біотехнології»не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду подало апеляційну скаргу від 09.03.2011 р. б/н, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 28.02.2011 року у даній справі та прийняти нове, яким первісні позовні вимоги задоволити повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, зокрема, що кредитний договір укладено внаслідок помилки стосовно суттєвих умов договору, які мають істотне значення, оскільки грошовою одиницею в Україні є гривня, а ст. 524 ЦК України передбачено виконання зобов'язань в грошовій одиниці України -гривні; до участі у справі не залучено Національний банк України як третю особу, яка здійснює контроль за діяльністю банків, які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій. Також скаржник вважає, що по даному кредитному договорі банком не отримано індивідуальні ліцензії для здійснення валютних операцій. Крім цього, апелянт зазначає, що банк не інформував позичальника про можливі ризики у випадку різкої зміни курсу валют, тобто ввів позивача в оману, а тому кредитний договір має бути визнаний недійсним.

ПАТ «Сведбанк»також не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду подало апеляційну скаргу від 09.03.2011 р. № 233, в якій просить скасувати рішення господарського суду у даній справі в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог в стягненні пені по кредиту та відсоткам, судових витрат з урахуванням позовних вимог щодо пені та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, зокрема, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що строк позовної давності переривався, у зв'язку зі зверненням банку 20.05.2010 року у Шевченківський районний суд м. Чернівці з позовом до товариства (позичальника) та поручителя за кредитом -громадянина ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та пені за цим же предметом і підставою. Проте, у зв'язку з поданням ТзОВ «Енергетичні стратегії та біотехнології»до господарського суду зустрічної позовної заяви до ПАТ «Сведбанк»про визнання кредитного договору недійсним, 13.12.2010 року провадження районним судом у справі в частині вимог до товариства було закрито з підстав непідвідомчості даної справи суду загальної юрисдикції. В зв'язку з чим, апелянт вважає, що позовна давність переривалась відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України.

Позивач за первісним позовом в судове засідання явку уповноваженого представника в судові засідання 29.03.2011 року та 19.04.2011 року не забезпечив хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, однак подав відзив на апеляційну скаргу від 15.04.2011 року, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Сведбанк»та задоволити вимоги товариства викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі.

ПАТ «Сведбанк»також подано відзив на апеляційну скаргу за первісним позовом № 322 від 23.03.2011 року, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги товариства, в частині відмови в задоволенні позовних вимог по первісному позову рішення суду залишити без змін.

Також, 05 квітня 2011 року ПАТ «Сведбанк»подано додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких останній наводить аналогічні апеляційній скарзі доводи для задоволення вимог зустрічної позовної заяви.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

09 червня 2008 року між ТзОВ «Енергетичні стратегії та технології» (позивачем) і ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» (відповідачем) укладено кредитний договір №2501/0608/05-009, який підписаний сторонами без зауважень (а.с.13-15).

Відповідно до пп. 1.1 кредитного договору (зі змінами та доповненнями) банк зобов'язався надати товариству кредитну лінію у розмірі 64 000,00 євро на строк з 09 червня 2008 року по 08 червня 2009 року включно.

10.06.2008 року позичальник звернувся до банку з заявою про надання йому згідно з наведеним вище кредитним договором коштів в сумі 64 000,00 євро для проплат контракту №05-03/08 від 20.03.2008 р. (а.с.55).

Згідно розпорядження бухгалтерії від 10.06.2008 року валютним ордером № F10_687-390 від 10.06.2008 року на виконання умов кредитного договору сума кредиту була перерахована товариству (а.с. 56-57).

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника банку, колегія судова вважає, що апеляційну скаргу ТзОВ «Енергетичні стратегії та технології»слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ПАТ «Сведбанк»- задоволити та скасувати рішення суду в частині відмови у стягнені пені.

При цьому колегія суддів виходила з наступного:

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Між тим, диспозиція норми частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом .

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті.

Так, згідно з статтею 345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом України «Про банки і банківську діяльність.»

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав для визнання недійсним кредитного договору, ТзОВ «Енергетичні стратегії та технології»вважає відсутність у банку індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», частиною 1 статті 5 якого передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

При цьому, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (частина 4 статті 5 Декрету). Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, такі операції як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (підпункт "в" пункту 4 статті 5 Декрету) та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету).

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Національним банком України 07.12.2007 року відповідачу видана банківська ліцензія №38 з дозволом №38-2 (і додатком до нього) на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої банк має право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України (а.с. 26-28).

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України у жодної зі сторін кредитного договору, а її відсутність у сторін не дає підстав для визнання недійсними кредитного договору та додаткових договорів до нього, у яких містяться положення про видачу кредитів у іноземній валюті та сплату відсотків за користування цими кредитами іноземною валютою. Відсутність у необхідних випадках відповідних індивідуальних ліцензій може бути підставою лише для застування до учасників валютних відносин передбачених законодавством України певних заходів відповідальності.

Крім цього, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду, що укладаючи спірний у справі договір на отримання кредиту в іноземній валюті, позичальник знав у якій саме валюті йому буде наданий кредит, а значить прийняв на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу. Тому є безпідставним посилання позивача за первісним позовом на помилку, нібито допущену ним при укладенні договору на отримання кредиту в євро, оскільки у дійсності йому був потрібен кредит у національній валюті, та на дії банку, який як вважає товариство, ввів його в оману, запевнивши у вигідності отримання кредиту саме в іноземній валюті.

Щодо зустрічних позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Як встановлено господарським судом, за заявою позичальника про надання йому згідно з кредитним договором коштів в сумі 64 000,00 євро для проплат контракту №05-03/08 від 20.03.2008 р., банком згідно розпорядження бухгалтерії від 10.06.2008 року, валютним ордером № F10_687-390 від 10.06.2008 року сума кредиту перерахована товариству на його особовий рахунок (а.с. 55-57).

Однак, відповідач за первісним позовом взятих на себе зобов'язань по договору не виконав та наданий йому кредит разом з відсотками не повернув, в наслідок чого у останнього виникла заборгованість по кредиту у розмірі 788372,48 грн. (по курсу гривні до євро) .

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання за договором кредиту, згідно якого, та в силу ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Крім наведеного, у своєму листі ТзОВ «Енергетичні стратегії та технології»з сумою заборгованості по кредиту погодилось (а.с. 76).

Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції правомірно задоволено зустрічні позовні вимоги в частині стягнення основної суми кредиту та відсотків по кредиту в сумі 788372,48 грн. (по курсу гривні до євро) .

Також, позивач за зустрічним позовом просив, з посиланнями на порушення позичальником п. 6.1 та п. 7.1.8 кредитного договору стягнути з останнього пеню в розмірі 111 393,88 грн. Проте, місцевим господарським судом у даній вимозі було відмовлено, оскільки на думку суду, банк звернувся з позовом про стягнення суми пені за період з 09.07.2009р. по 08.01.2010р. до суду 01.02.2011 року (а.с.34), пропустивши встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України строк позовної давності.

Однак, судова колегія з даним висновком суду першої інстанції погодитись не може, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2010 року банком було подано позовну заяву з аналогічними позовними вимогами до ТзОВ «Енергетичні стратегії та біотехнології»як позичальника за кредитним договором та до ОСОБА_3 як поручителя до Шевченківського районного суду м. Чернівці. Предметом цього позову було солідарне стягнення з ТзОВ «Енергетичні стратегії та біотехнології»(позичальник) та ОСОБА_3 (поручитель) 64 000,00 євро (еквівалентно 676 622,40 грн.) основного боргу, 5 359,69 євро (еквівалентно 56 663,85 грн.) відсотків та 10 866,91 євро (еквівалентно 114 887,42 грн.) пені за невиконання умов кредитного договору № 2501/0608/05-009 від 09.06.2008 року, всього 848 173,67 грн. сума вимог визначена станом на 26.04.2010 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21.05.2010 року було відкрито провадження у справі № 2-2314/10 (а.с. 87).

Проте, у зв'язку з поданням ТзОВ «Енергетичні стратегії та біотехнології»зустрічного позову до ПАТ «Сведбанк»про визнання даного кредитного договір недійсним, ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13.12.2010 року провадження у справі в частині вимог ПАТ «Сведбанк»до ТзОВ «Енергетичні стратегії та біотехнології»про стягнення заборгованості та зустрічного позову товариства про визнання недійсним кредитного договору провадження у справі закрито у зв'язку з непідвідомчістю спору та роз'яснено щодо права звернення з таким позовом в порядку господарського судочинства, що і було зроблено банком.

На дані обставини і покликався банк у своєму поясненні від 28.02.2011 року № 219 (а.с. 77), проте господарським судом цього до уваги не взято.

Оскільки, первісний позов до Шевченківського районного суду м. Чернівці було подано ПАТ «Сведбанк»правомірно і в межах позовної давності, а провадження у справі № 2-2314/10 закрито у зв'язку з поданням ТзОВ «Енергетичні стратегії та біотехнології»зустрічного позову, то посилання апелянта на необхідність застосування ч. 2 ст. 264 ЦК України є підставним і обґрунтованим, так як позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предмет позову є лише частина вимог на явку має право позивач.

Згідно з ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання, перебіг позовної давності починається заново, причому час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, в тому числі і пені остання нарахована за період з 09.07.2009 року по 08.01.2010 року (тобто за 6 місяців) і позовна давність для пред'явлення позову як вважав господарський суд закінчилась 08.07.2010 року.

Проте, позов було подано до Шевченківського районного суду м. Чернівці 20.05.2010 року, тобто в межах позовної давності, що на думку колегії суддів апеляційного господарського суду дає підстави до застосування ч. 2 ст. 264 ЦК України, про що і заявляє ПАТ «Сведбанк»у своєму поясненні від 28.02.2011 року до господарського суду в межах справи № 1/65 (а.с. 78).

ПАТ «Сведбанк»зі зустрічним позовом звернувся до господарського суду 01.02.2011 року, після отримання ухали Шевченківського районного суду м. Чернівці, а отже, колегія суддів приходить до висновку, що банком позовна давність не пропущена.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Чернівецької області від 28.02.2011 року у даній справі слід скасувати частково в частині відмови у стягненні пені. В решті рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст.49, п.10 ч.2 ст.105 ГПК України у зв'язку з частковим скасуванням рішення колегією суддів здійснено новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Енергетичні стратегії та біотехнології» від 09.03.2011 р. б/н залишити без задоволеня.

2. Апеляційну скаргу ПАТ «Сведбанк», м. Київ від 09.03.2011 р. № 233 задоволити.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.02.2011 року у справі № 1/65 скасувати в частині відмови у стягненні пені. В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні стратегії та біотехнології»(м. Чернівці вул. М.Тореза,70 п/р 26007059156401 у АТ «Сведбанк»,МФО 300164, код ЄДРПОУ 35463570) на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(м. Київ, вул..Комінтерну, 30 код ЄДРПОУ 19356840 в особі Чернівецького відділення АТ «Сведбанк»м. Чернівці, вул.. Головна,36-38 п/р 37395001222501, МФО 300164, код 19356840) пеню в розмірі 111 393,88 грн..

В решті рішення суду залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні стратегії та біотехнології»(м. Чернівці вул. М.Тореза,70 п/р 26007059156401 у АТ «Сведбанк»,МФО 300164, код ЄДРПОУ 35463570) на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(м. Київ, вул..Комінтерну, 30 код ЄДРПОУ 19356840 в особі Чернівецького відділення АТ «Сведбанк»м. Чернівці, вул.. Головна,36-38 п/р 37395001222501, МФО 300164, код 19356840) 1113,94 грн. судових витрати по сплаті державного мита.

4. Доручити господарському суду Чернівецької області видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу направити в місцевий господарський суд.

Головуючий - суддя Краєвська М.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.