Постанова

від 17.10.2011 по справі 11/62

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.11 Справа № 11/62

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

ОСОБА_1,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача -ОСОБА_2

від відповідача -не з'явився

від третьої особи -не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 сільської ради, вих.№457 від 15.07.2011 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 21.06.2011 року, суддя Бобрик Г.Й.

у справі № 11/62

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я», с.Солочин, санаторій «ОСОБА_4 полонини»Свалявського району

до відповідача ОСОБА_3 сільської ради, с.Солочин

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Дочірнє підприємство «Санаторій «ОСОБА_5»ЗАТ лікувально-оздоровчих профспілок України «Укрпрофоздоровниця», с.Солочин

про визнання права власності на нерухоме майно

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.08.2010 року по справі №11/62, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2010 року, позов ТзОВ «Сузір'я»задоволено, визнано за останнім право власності на нерухоме майно: оздоровчий комплекс на 200 місць з басейном, лікувальний корпус -шоста черга будівництва, загальною площею 1632,87 м.кв., що розташовані за адресою: с.Солочин, санаторій «ОСОБА_4 полонини»Свалявського району Закарпатської області.

Постановою Вищого господарського суду від 08.02.2011 року вказані рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.06.2011 року по справі №11/62 позов ТзОВ «Сузір'я»задоволено, визнано за останнім право власності на нерухоме майно: оздоровчий комплекс на 200 місць з басейном, лікувальний корпус -шоста черга будівництва, загальною площею 1632,87 м.кв., що розташовані за адресою: с.Солочин, санаторій «ОСОБА_4 полонини»Свалявського району Закарпатської області.

Суд у рішенні посилаючись на положення ст.16, 331, 375, 392, 415, ЦК України, Закону України «Про основи містобудування», Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затв. Постановою КМУ від 08.10.2008 року №923, умови договору оренди від 31.12.2004 року, договору суборенди від 10.08.2007 року, прийшов до висновку про правомірність позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Сорочинська сільська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 21.06.2011 року по справі №11/62, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ТзОВ «Сузір'я»відмовити, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що 10.08.2007 року між Дочірнім підприємством «ОСОБА_4 ОСОБА_5»та ТзОВ «Сузір'я»укладено договір суборенди, згідно якого останньому передано в тимчасове володіння та користування земельну ділянку для будівництва нового лікувального корпусу, проте, до повноважень головного лікаря не належить передача земель в суборенду. Поряд з цим, апелянт посилаючись на положення ст.24,26 Закону України «Про планування і забудову територій»вказує, що для виконання будівельних робіт необхідний відповідний дозвіл, який видається на підставі зазначених у вказаному Законі документів.

Представники відповідача (скаржника) та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Поряд з цим, відповідачем (скаржником) на виконання вимог ухвал Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2011 року, 15.08.2011 року, 29.08.2011 року, 03.10.2011 року по справі №11/62 не подано доказів сплати державного мита за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі.

Оскільки явка представників позивача та третьої особи не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Представник позивача в судовому засідання проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях по справі. Поряд з цим, подав суду технічну документацію на будівництво спірного об'єкту.

Від ДП «Санаторій «ОСОБА_5»до суду надійшли пояснення по справі, в яких останнє вказує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Зокрема, третя особа зазначає, що договір суборенди від 10.08.2007 року укладено ДП «Санаторій «ОСОБА_5»за попередньо отриманим дозволом ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». Зокрема, рішенням Наглядової ради ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»від 11.07.2007 року №Р2-5 надано дозвіл передати цілісний майновий комплекс в оренду строком на 3 роки ТзОВ «Сузір'я», а згідно із ч.1 ст.191 ЦК України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять всі види майна, призначені для його діяльності включаючи земельні ділянки, будівлі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

31.12.2004 року між Сорочинською сільською радою (в тексті договору -орендодавець) та Дочірнім підприємством «Санаторій «ОСОБА_5»ЗАТ лікувально-оздоровчих профспілок України «Укрпрофоздоровниця»(в тексті договору -орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться на території Сорочинської сільської ради для обслуговування санаторію «Квітка Полонини».

Пунктом 30 договору оренди від 31.12.2004, передбачено право орендаря, ДП "Санаторій "ОСОБА_4 полонини", проектувати та будувати нові об'єкти на земельній ділянці, надавати в суборенду земельну ділянку чи її частину на свій розсуд, але з дотриманням умов даного договору тощо.

10.08.2007 року між ДП «Санаторій «ОСОБА_5»ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»(в тексті договору -орендар) та ТзОВ «Сузір'я»(в тексті договору -суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки, згідно умов якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне володіння і користування (суборенду) земельну ділянку площею 5,3447га, яка знаходиться за адресою: с.Солочин, 1а Свалявського району.

ТзОВ «Сузір'я»на підставі акту приймання-передачі передано у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 5,3447га, яка знаходиться за адресою: с.Солочин, 1 «а»Свалявського району.

Додатковою угодою №1 до договору суборенди земельної ділянки від 10.08.2007 р. продовжено строк дії договору до 11.08.2013 року.

Пунктом 6.1 вказаного договору передбачено право суборендаря самостійно визначати напрямки своєї господарської діяльності відповідно до призначення земельної ділянки та умов цього договору, отримувати продукцію і доходи, здійснювати забудову земельної ділянки з додержанням законодавства України та умов договору оренди земельної ділянки з додержанням законодавства України та умов договору оренди земельної ділянки від 31.12.2008 року, укладеного між орендарем і орендодавцем.

Згідно з наведеним, ТзОВ «Сузір'я»здійснило будівництво на орендованій земельній ділянці оздоровчого корпусу на 200 місць з басейном та лікувального корпусу - шоста черга будівництва, загальною площею 1632,87 м.кв.

23.02.2010 року позивач звернувся до ОСОБА_3 сільської ради з листом за вих.№24, в якому просить останню прийняти рішення про видачу свідоцтва на право власності на лікувальний корпус (шоста черга будівництва) лікувально-оздоровчий комплекс побудованого за адресою: с.Солочин, санаторій «ОСОБА_4 полонини»Свалявського району Закарпатської області.

Листом від 23.03.2010 року вих.№111-а ОСОБА_3 сільська рада у відповідь на зазначений вище лист ТзОВ «Сузір'я»повідомила останнє про неможливість прийняття позитивного рішення.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Позивач, подаючи такий позов повинен підтвердити наявність права власності на спірне майно.

Згідно із ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст.375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Судом відзначено, що право на забудову земельної ділянки, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування". При цьому під правом на забудову (будівництво) розуміється можливість користувача земельної ділянки здійснювати на ній будівництво у порядку, встановленому законом. Недотримання особами, що здійснюють будівництво, вимог, передбачених статтею 375 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого будівництва самочинним.

Позивач здійснив будівництво на земельній ділянці, орендованій згідно договору суборенди від 10.08.2007 року, укладеного між Дочірнім підприємством "Санаторій "ОСОБА_5" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сузір"я", у відповідності до п.6.1, яким, зокрема, передбачено право суборендаря -ТзОВ «Сузір'я»здійснювати забудову земельної ділянки з додержанням вимог законодавства України та умов договору оренди земельної ділянки від 31.12.2004 року, укладеного між ОСОБА_3 сільською радою та Дочірнім підприємством «Санаторій «ОСОБА_4 полонини» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Позивачем, відповідно до вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 08.02.2011 року до матеріалів справи долучено договір оренди від 31.12.2004 року (арк.справи 15 т.ІІ); договір №1 про внесення змін та доповнень до договору оренди цілісного майнового комплексу ДП санаторій «ОСОБА_4 полонини»ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»від 10.08.2007 року (арк. справи 34 т.ІІ), відповідно до п.7.1 якого строк дії договору від 10.08.2007 р. встановлено з 11.08.2010 року до 11.08.2013 року; додаткову угоду №1 до договору суборенди земельної ділянки від 10.08.2007 року (аркуш справи 35 т.ІІ), пунктом 3.1 якої термін дії договору суборенди встановлено до 11.08.2013 року.

Як зазначено ДП „Санаторій „ОСОБА_5В» правомірність повноважень ДП „Санаторій „ОСОБА_5В» на передачу орендованої земельної ділянки в суборенду 10.08.2007 року було предметом судового розгляду по справі №2/4 за позовом ОСОБА_3 сільської ради до Дочірнього підприємства «Санаторій «ОСОБА_5» ЗАТ лікувально-оздоровчих профспілок України «Укрпрофоздоровниця»про розірвання договору оренди земельної ділянки від 31.12.2004 року. Рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.02.2009 року, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2009 року, у зазначеному позові відмовлено з посиланням на те, що у пункті 30 договору оренди від 31.12.2004 сторони передбачили право орендаря надавати в суборенду земельну ділянку чи її частину та те, що умови договору оренди не містять обмежень та умов стосовно необхідності погодження договору суборенди з власником земельної ділянки.

Слід також зазначити, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 13.01.2011 року по справі №2/120, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 сільської ради до ТзОВ «Сузір'я», треті особи -ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укпрофоздоровниця», Федерація професійних спілок України про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 10.08.2007 року.

Вказані рішення набрали законної сили.

Враховуючи наведене, укладення ДП "ОСОБА_4 квітка ОСОБА_5" договору суборенди від 10.08.2007 з ТОВ "Сузір"я" відповідає повноваженням орендаря та умовам договору оренди від 31.12.2004.

Відповідно до п.п.2 та 3 "Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 №923 (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного об'єкту в експлуатацію), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється комісією і полягає у підтвердженні нею готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, комунікацій та споруд інженерної і транспортної інфраструктури, їх інженерно-технічного оснащення та забезпечення, пускових комплексів, черг будівництва відповідно до погодженої та затвердженої в установленому порядку проектної документації. Приймальна комісія утворюється інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт на підставі письмової заяви замовника об'єкта будівництва, форма якої затверджується в установленому порядку Мінрегіонбудом.

Пунктами 9 та 14 Порядку передбачено, що результати роботи приймальної комісії оформляються актом готовності об'єкта до експлуатації, форма якого затверджується в установленому порядку Мінрегіонбудом. На підставі акта готовності об'єкта до експлуатації інспекція державного архітектурно-будівельного контролю протягом двох днів від дати підписання видає замовнику або уповноваженій ним особі свідоцтво про відповідність збудованого об"єкту проектній документації, вимогам стандартів, будівельних норм і правил за формою, затвердженою в установленому законодавством порядку Мінрегіонгобудом.

З матеріалів справи вбачається, що 08.07.2009 року державною приймальною комісією оформлено акт готовності спірного об'єкту до експлуатації.

10.08.2009 року інспекцією Держархбудконтролю у Закарпатській області позивачу видано свідоцтво №07000100 про відповідність збудованого об'єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, яке одночасно свідчить про відповідність спірного об'єкту будівництва проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджує його готовність до експлуатації.

Відповідно до пункту 18 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, вказане вище свідоцтво є підставою для укладення договорів про постачання на об'єкти будівництва необхідних для їх функціонування ресурсів (води, газу, тепла, електроенергії), включення даних про такі об'єкти будівництва до державної статистичної звітності та оформлення права власності на них.

Згідно із ч.2 ст.415 ЦК України землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

Частиною 2 ст.331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право власності, а відтак відповідно до статті 392 ЦК України, позивачем правомірно пред'явлено позов про визнання права власності.

Ні підставі вищенаведеного суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що головний лікар Дочірнього підприємства «ОСОБА_4 ОСОБА_5»не мав повноважень на укладення з ТзОВ «Сузір'я»договору суборенди земельної ділянки, згідно якого останньому передано в тимчасове володіння та користування земельну ділянку площею 0,4 га для будівництва нового лікувального корпусу.

Зокрема, вказане спростовується рішенням суду по справі №2/120, яке набрало чинності.

Щодо зауважень скаржника на відсутність дозволу на будівництво, слід зазначити, що в матеріалах справи наявний дозвіл на будівництво лікувально-оздоровчого комплексу «Сузір'я»наданий ОСОБА_3 сільською радою 19.06.2003 р. (арк.справи 11 т.І).

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Поряд з цим, при поданні апеляційної скарги на рішення по даній справі, апелянтом (ОСОБА_3 сільською радою) не сплачено державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі - 12750 грн., що підтверджується актом господарського суду Закарпатської області від 18.07.2011 року, долученого господарським судом до матеріалів апеляційної скарги та справи №11/62.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2011 року, 15.08.2011 року, 29.08.2011 року, 03.10.2011 року по справі №11/62, суд зобов'язував апелянта (ОСОБА_3 сільську раду) подати докази сплати державного мита за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі, проте, ОСОБА_3 сільською радою вимог ухвал суду не виконано, доказів сплати державного мита не подано, а тому з нього підлягає стягненню в доход державного бюджету - 12750 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 21.06.2011 року по справі №11/62 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 сільської ради без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 сільської ради (Закарпатська область, Свалявський район, с.Солочин, 241 а, код ЄДРПОУ 25445006) в доход державного бюджету - 12750 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

ОСОБА_1