Постанова

від 24.01.2011 по справі 14/288-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2011 року Справа № 14/288-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т.Г. (доповідача),

суддів: Головка В.Г., Логвиненка А.О.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.

Представники сторін

від позивача: ОСОБА_1, фізична особа - підприємець, посвідчення ЯАА№515599 від 04.06.03;

від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність ВМВ№748276 від 06.02.09;

від відповідача-1: ОСОБА_3, представник, довіреність ВМС№987167 від 27.05.09;

від відповідача-2: ОСОБА_4, представник, довіреність №б/н від 04.01.11;

від третьої особи: ОСОБА_4, представник, довіреність №5/7-1 від 12.01.11;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2010 року по справі №14/288-10

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, вул. Рєпіна, б. 8/1

до відповідача-1 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Осіння, б. 19, кв. 716

до відповідача-2 Комунального підприємства "Міськавтопарк", 49000, м. Дніпропетровськ, пл. ім. В.І.Леніна, 1

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6 транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради, 49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 75

про ліквідацію платної парковки (нічної стоянки), заборону вчиняти певні дії та скасування свідоцтва про реєстрацію.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2010р. (суддя Панна С.П.) в позові відмовлено.

Рішення обґрунтоване тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження підстав порушення його прав як підприємця фактом існування парковки. Також суд першої інстанції при винесенні рішення посилався на п. 2.3.14 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 02.07.2010 року № 427 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», яким передбачено наступне: ліцензіат зобов'язаний забезпечувати зберігання автотранспортних засобів відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про автомобільний транспорт». А саме, згідно з цією нормою, власникам (користувачам) транспортних засобів забороняється зберігання їх у житлових зонах поза спеціально відведеними для цього майданчиками. З наведеного, господарський суд дійшов до висновку, що позивач є ліцензіатом і здійснює підприємницьку діяльність, пов'язану з перевезенням вантажів, у зв'язку з чим він позбавлений права зберігати належний йому на праві власності вантажний автомобільний транспорт у житловій зоні.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог позивача.

При цьому скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що:

- судом першої інстанції не було враховано п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306, а також той факт, що територія, де мешкає позивач, не відноситься до житлової зони;

- господарським судом було помилково зазначено про подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог, оскільки з цієї заяви вбачається, що вони була подана до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по іншій справі і цей документ був лише одним з додатків до заперечень КП «Міськавтопарк»на позовну заяву;

- ФОП ОСОБА_5 у порушення вимог суду, викладених в ухвалі від 28.09.2010р., не надала суду правовстановлюючі документи на землю та дозвільну документацію на діяльність парковки, а також не надавала на погодження ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області схему організації дорожнього руху на території парковки.

ФОП ОСОБА_5 проти апеляційної скарги заперечує, просить відмовити в її задоволенні, а рішення залишити без змін, оскільки діяльність відповідача 1 з організації та експлуатації платної стоянки законом не заборонена, а позивачем, в свою чергу, не надано доказів порушення його прав як власника будинку №8/1 по вул. Рєпіна у м. Дніпропетровську та підприємця.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2010 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено у судовому засіданні 08.12.2010р. на 12 год. 15 хв.

Ухвалою від 08.12.2010 року розгляд справи відкладався до 12.01.2011 року на 12:15год.

В судовому засіданні 12.01.2011 року оголошувалась перерва до 24.01.2011 року на 12:40 год.

ОСОБА_6 транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, оскільки в позові не зазначено з посиланням на норми права, які саме права позивача як підприємця, були порушені відповідачем. Навпаки, на думку третьої особи, у позові міститься посилання на порушення особистого немайнового права особи, і жодним чином не вказується про порушення прав цієї фізичної особи як учасника господарських правовідносин, тобто суб'єкта підприємницької діяльності.

КП «Міськавтопарк»не скористалось своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, водночас, у судове засідання направило представника, який усно повідомив про те, що він проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення без змін.

В судовому засіданні 24.01.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача і пояснення представників сторін і третьої особи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін, виходячи з наступного.

22.11.2007р. між Управлінням транспорту і зв'язку Дніпропетровської міської ради, як управлінням, та КП «Міськавтопарк», як уповноваженою організацією, було укладено договір № НОМЕР_1 на право надання послуг з паркування автотранспорту, згідно п. 1.1 якого, управління доручило, а уповноважена організація прийняла на себе обов'язки по справлянню збору за припаркування з власників автотранспортних засобів та наданню послуг з паркування на парковці:

- адреса парковки: м. Дніпропетровськ, вул. Рєпіна, в районі №16;

- кількість машино-місць: 25;

- дні роботи: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7;

- час роботи: з 19:00 до 08:00 (а.с. 82, том 1).

На підставі договору № НОМЕР_1 на право надання послуг з паркування автотранспорту від 22.11.2007р. управлінням транспорту Дніпропетровської міської ради було видано свідоцтво про реєстрацію серії С № 00346 стосовно парковки за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рєпіна, в районі буд. 16, терміном дії з 22.11.2007 року до 22.11.2010 року (а.с. 83, том 1).

12.12.2007р. відбулось засідання конкурсного комітету КП «Міськавтопарк», яке було оформлено протоколом №3, відповідно до якого саме Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_5 поміж двох претендентів було надано дозвіл на відкриття та функціонування платної нічної парковки (а.с. 92-95, том 1).

17.12.2007р. між КП «Міськавтопарк», як уповноваженою організацією, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, як оператором, було укладено договір за № НОМЕР_1 про організацію та експлуатацію платної парковки, згідно п. 1.1 якого уповноважена організація доручила, а оператор прийняв на себе обов'язки по справлянню збору за припаркування автотранспорту:

- адреса парковки: м. Дніпропетровськ, вул. Рєпіна, в районі №16;

- кількість машино-місць: 25;

- дні роботи: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7;

- час роботи: з 19:00 до 08:00 (а.с. 11-14, том 1).

Також у матеріали справи було надано технічний паспорт парковки, розташованої у м. Дніпропетровську по вул. Рєпіна, 16 на 25 машиномісць (а.с. 86-87, том 1).

Крім того, за скаргою позивача 11.11.2009р. було проведено комісійне обстеження експлуатаційного стану місця тимчасового зберігання транспортних засобів приналежного ФОП ОСОБА_5 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рєпіна, в районі будинку №16. При обстеженні комісії встановлено, що претензій з боку представників комісії до відповідача 1 немає, також встановлено факт самовільного переносу огорож присадибних ділянок приватних будинків 8, 10, 12 по вул. Рєпіна у м. Дніпропетровську в бік проїзної частини, що не відповідає встановленим межам та порушує чинне законодавство (а.с. 1-3, том 2).

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Переглянувши рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, судова колегія приходить до висновку про те, що позивачем не був доведений факт порушення його прав як приватного підприємця -суб'єкта господарської діяльності, з огляду на що у задоволенні позовних вимог було обґрунтовано відмовлено.

Так, як стверджує позивач у позовній заяві, парковка була організована біля будинків № 6 - 20 по вул. Рєпіна у м. Дніпропетровську, але в порушення п. 7.50 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», відповідно до яких відстань від автостоянок легкових автомобілів до житлових будинків повинна бути не меншою ніж 15 метрів, парковка розташована дуже близько від житлових будинків, що є порушенням прав та інтересів позивача. Також позивач посилався на порушення його спокою вночі, перешкоджання заїзду його автомобілю до будинку позивача, необхідність систематичного порушення правил дорожнього руху (з огляду на незаконне розташування парковки).

Позивачем було надано у матеріали справи документи, що підтверджують факт його одруження, наявність у його дружини права власності на земельну ділянку, розташовану у м. Дніпропетровську по вул. Рєпіна, 10, наявність у позивача права власності на частину домоволодіння, яка розташована у м. Дніпропетровську по вул. Рєпіна, 8, а також на транспортні засоби , зокрема державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП № 085917, договір купівлі-продажу нерухомого майна за № 124-НД/124-Н від 15.08.1996р. тощо (а.с. 15, 18-20,66 том 1).

Згідно з п. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Водночас, на думку суду апеляційної інстанції, позивачем не надано доказів, які б вказували на порушення або оспорювання його прав як суб'єкта підприємницької діяльності існуванням парковки.

Судова колегія враховує, що матеріали справи містять документи, що свідчать про наявність конфлікту (спору) між мешканцями прилеглих до парковки будинків та оператором платної парковки -Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 Вказане, зокрема, підтверджується наступними документами:

- ухвалами Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, уточненою позовною заявою позивача до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (а.с. 96-101, том 1);

- публікацією у засобі масової інформації (а.с. 24, том 1);

- листами управління МВС України в Дніпропетровській області від 10.06.2008р., Управління Державтоінспекції УМВС України у Дніпропетровській області від 21.04.2008р., Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області від 25.06.2009р., якими було надано відповіді на запит ОСОБА_7, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 60-62, том 1);

- постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 19.10.2009р. Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (а.с. 10, том 2);

- колективним листом мешканців будинків по вул. Рєпіна у м. Дніпропетровську «Щодо розміщення автопарковки в районі будинку 16 по вул. Рєпіна у м. Дніпропетровську»від 03.11.2010р., який був одержаний господарським судом Дніпропетровської області 04.11.2010р. (а.с. 109, том 1).

З вказаних документів вбачається, а в колективному листі мешканців прилеглих будинків від 03.11.2010р. прямо зазначено, що мешканці будинків по вул. Рєпіна у м. Дніпропетровську не задоволені розміщенням парковки в районі будинку 16 по вул. Рєпіна, вже майже три роки намагаються відновити свої порушені права. Також у вказаному листі вказано, що знаходження парковки порушує не лише права ОСОБА_1 як підприємця, а й права всіх мешканців будинків по вул. Рєпіна як громадян України.

Таким чином, позивачем у порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних і допустимих доказів порушення або оспорювання його прав як суб'єкта підприємницької діяльності. На думку суду, право на безперешкодне пересування (у тому числі вільний проїзд) та спокійний сон є особистими правами фізичної особи, а не правами суб'єкта господарювання.

Стосовно посилання скаржника на той факт, що господарським судом в оскаржуваному рішенні було помилково зазначено про подання позивачем уточнень до позовної заяви судова колегія виходить з наступного.

Дійсно уточнена позовна заява, наявна у матеріалах справи, призначалась для подання у Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська і була надана у якості додатку до відзиву відповідача 2 на позовну заяву.

Водночас, судова колегія вважає, що ця обставина не вплинула суттєвим чином на законність і правильність прийняття рішення. Натомість, повторно розглянувши справу і керуючись ст. 101 ГПК, України судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Посилання скаржника на те що, на час винесення рішення судом першої інстанції такий вид діяльності як надання послуг з перевезення вантажів, вже не підлягав ліцензуванню, спростовуються наступним.

Дійсно, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності»від 19.10.2010р. №2608-VI було внесено зміни до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а саме ст. 9 вказаного закону було викладено у новій редакції, відповідно до якої ліцензуванню підлягає надання послуг з перевезення лише небезпечних вантажів. Водночас, Прикінцевими положеннями вказаного закону було передбачено, що він набирає чинності з дня його опублікування. З огляду на те, що вказаний Закон був опублікований у газеті «Урядовий кур'єр»16.11.2010р., то відповідна норма набрала чинності саме з дня опублікування Закону.

Суд апеляційної інстанції враховує, що оскаржуване рішення було винесене 05.11.2010р., тобто тоді, коли норма про відсутність необхідності ліцензування послуг з перевезення вантажів ще не набрала чинності.

З наведеного вбачається, що господарський суд першої інстанції правомірно і законно відмовив скаржнику у задоволенні його позовної заяви.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На думку суду апеляційної інстанції судове рішення, що оскаржується позивачем в апеляційному порядку, у повному обсязі відповідає викладеним вимогам.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2010 року по справі №14/288-10 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2010р. у справі №14/288-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_8 СуддяОСОБА_9 СуддяОСОБА_10

Постанову виготовлено в повному обсязі 31.01.11р.