Постанова

від 02.11.2011 по справі 5015/3586/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.11 Справа № 5015/3586/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Томкевич Н.

з участю представників:

від скаржника (позивача) - з'явився,

відповідача - з'явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«ЄвропакВ» , м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Львівської області від 08.09.2011 року, суддя Фартушок Т. Б., у справі № 5015/3586/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю В«ЄвропакВ» , м.Дніпропетровськ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю В«Кондитерська фабрика В«ЯричВ» , с.Старий Яричів

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 08.09.2011 року частково задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю В«ЄвропакВ» в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю В«Кондитерська фабрика В«ЯричВ» 14748,11 грн. основного боргу, 778,57грн. пені, 150,7грн. 3% річних, 482,51грн. інфляційних нарахувань, що складає заборгованість за поставлений відповідачу товар згідно договору №01-12/11 від 12.11.2010 року.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати поставленого товару відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про її стягнення, а також пені та передбачених ст.625 ЦК України нарахувань за несвоєчасне погашення заборгованості підлягають до задоволення.

В частині позовних вимог щодо стягнення 6000 грн. боргу відмовлено, оскільки вказана сума боргу сплачена відповідачем до подання позову в даній справі, тобто до 29.06.2011 року.

В частині позовних вимог щодо стягнення 24819,76 грн. боргу та нарахованих на вказану суму 527,89 грн. пені, 102,14 грн. три відсотки річних та 297,61 грн. інфляційних нарахувань в позові відмовлено, оскільки строк виконання даного зобов'язання по оплаті товару не настав в зв»язку з відсутністю товаророзпорядчих документів, передбачених п.2.4 договору, що є обов»язковою умовою згідно п.3.3 договору для здійснення оплати боргу.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 6000 грн. провадження в справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв»язку з відсутністю предмета спору, оскільки борг на вказану суму відповідачем погашено в процесі судового розгляду після порушення провадження по справі.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю в зв»язку з неповним з»ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що відповідачем не подано, а судом не встановлено доказів невиконання позивачем обов»язку щодо передачі відповідачу разом з товаром визначених п.2.4 договору товаро супровідних документів, що стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 24819,76 грн. боргу та нарахованих на вказану суму 527,89 грн. пені, 102,14 грн. три відсотки річних та 297,61 грн. інфляційних нарахувань.

Скаржник покликається на відсутність доказів витребування відповідачем вказаних документів в порядку ст.666 ЦК України, згідно якої якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару, документи, що стосуються товару та підлягають передачі разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Скаржник зазначає, що товар прийнято відповідачем без будь-яких зауважень, що свідчить про додержання позивачем умов договору щодо передання разом із товаром всіх документів, передбачених п.2.4 договору.

Скаржник також покликається на норми п.14 Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості №П-7 від 25.04.1966 року, якою передбачено, що відсутність супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції, а лише є підставою для складення акту про фактичну якість і комплектність поставленої продукції, в якому зазначається відсутність конкретних документів, проте, такого акту відповідачем складено не було.

З цих підстав скаржник вважає правомірним і визначення пені та передбачених ст.625 ЦК України нарахувань

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що згідно ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами, а тому, враховуючи факт невиконання позивачем вимог п.2.4 щодо представлення разом з товаром необхідних документів, відповідачем правомірно не здійснювалася оплата поставленого товару, право на затримку якої для відповідача передбачено в таких випадках п.3.3 договору.

Щодо покликання скаржника на ст.666 ЦК України, то відповідач вважає, що вказана норма встановлює лише право, а не обов»язок відповідача на звернення до позивача з вимогою на представлення передбачених п.2.4 договору документів, які при поставці товару були відсутні.

Аналогічно безпідставним відповідач вважає покликання скаржник на необхідність складення акту про фактичну якість і компактність поставленої продукції, складення якої передбачено п.14 Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості №П-7 від 25.04.1966 року, оскільки такий акт складається сторонами при наявності претензій щодо якості та комплектності товару, а не відсутності документів, що наявне в спірному випадку. Відсутність такого акту свідчить лише про відсутність у відповідача претензій щодо якості та комплектності товару, про що також свідчить і сам факт прийняття відповідачем товару без зауважень.

Відповідач покликається на те, що скаржником жодним чином не доведено факту виконання передбаченого п.2.4 договору обов»язку по поставці товару разом з супровідними документами, не подано ні доказів надання таких документів відповідачу, не подано оригіналів документів, не подано актів передачі документів чи інших доказів в підтвердження даного факту.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні викладеним в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.11.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю В«ЄвропакВ» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Кондитерська фабрика В«ЯричВ» (покупець) укладено договір №01-12/11, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого, продавець зобов'язується постачати покупцю і передавати у власність продукцію, а покупець зобов'язується приймати продукцію і оплачувати її на умовах цього договору. Загальна вартість договору складається з вартості окремих партій продукції, що постачаються продавцем покупцю відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п.2.4 договору, кожна поставка продукції повинна супроводжуватись наступними документами: податкова накладна; накладна; товарно-транспортна накладна; сертифікат якості; санітарно-епідеміологічний висновок; замовлення покупця з підписом та печаткою продавця.

Згідно п.3.1 договору, датою поставки продукції вважається дата передачі продукції покупцю, а відповідно до п.3.2 договору, поставка продукції здійснюється на умовах СРТ с.Старий Яричів; всі ризики на продукцію переходять до покупця з моменту її передачі на складі покупця.

Згідно п.3.3 договору, у випадку відсутності документів, зазначених у п.2.4 договору, покупець на свій вибір відмовляється від прийняття продукції, що не звільняє продавця від виконання обов'язків за договором, або оплата за продукцію затримується до моменту передачі їх продавцем покупцю.

Відповідно до п.п.6.1., 6.2 договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки продукції; форма оплати -перерахунок грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно п.11.5 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2011р.. Якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншу про припинення договору, дія договору вважається продовженою на наступнеий календарний рік.

На виконання умов договору відповідачем отримано від позивача за період з 01.03.2011 року по 28.03.2011 року продукцію на загальну суму 52913,92 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на представника відповідача: №010302/1 від 01.03.2011р. (довіреність серії ААВ №594661) на суму 5220грн.; №030301/1 від 09.03.2011р. (довіреність серії ААВ №594662 від 09.03.2011р.) -на суму 5220,05грн.; №110303/1 від 12.03.2011р. (довіреність серії ААВ №594663 від 11.03.2011р.) -на суму 17654,11грн.; №170302/1 від 21.03.2011р. (довіреність серії ААВ №594664) -на суму 7593,6грн.; №280303/1 від 28.03.2011р. (довіреність ААВ №594667) -на суму 17226,16грн. (а.с.10-19).

Проте, відповідач своїх зобов»язань по оплаті товару повністю не виконав.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи копії виписки з банківського рахунку позивача, 17.05.2011р. відповідачем здійснено оплату 3000 грн. з призначенням платежу -оплата за скотч по рах. №140202/1. Позивачем частково зараховано сплату боргу відповідачем за вищезазначеними накладними (а саме -- №010302/1 від 01.03.2011р.) в розмірі 1346,05грн., решта оплаченої 17.05.2011р. суми зараховано в рахунок залишку боргу відповідача за попередніми поставками, оскільки за поставки, здійснені позивачем до 01.03.2011р. залишок боргу відповідача складав 1653,95грн.

З цих підстав позивачем заявлено до стягнення згідно вимог позовної заяви 51567,87 грн. основного боргу за поставлений товар, розрахованого станом на 14.06.2011 року.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 14.06.2011 року становить 51567,87 грн., що і заявлено позивачем до стягнення згідно позовних вимог.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено часткову оплату отриманої продукції на загальну суму 6000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №168 від 20.06.2011р. на суму 2000грн. з призначенням платежу - оплата за ленту скотч по рах. №140202/1, 030301/1; №170 від 23.06.2011р. на суму 2000грн. з призначенням платежу - оплата за ленту скотч по рах. №030301/1; №171 від 29.06.2011р. на суму 2000грн. з призначенням платежу - оплата за ленту скотч по рах. №030301/1, 110303/1.

Тобто, вказані платежі позивачем здійснено до моменту подання позовної заяви в даній справі - 29.06.2011 року, а тому місцевий суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 6000 грн. боргу з цих підстав..

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що станом на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.03.2011р. по 12.03.2011р. становить 20748,11грн., а саме: за накладною №010302/1 від 01.03.2011р.- 3873,95грн. (враховуючи оплату згідно видаткової накладної №143 від 17.05.2011р. на суму 3000грн. при залишку боргу за попередніми поставками в розмірі 1653,95грн.): за видатковою накладною №030301/1 від 09.03.2011р. - 0 грн. (враховуючи оплати від 20.06.2011р., 23.06.2011р., 29.06.2011р., та дані щодо призначення платежу, зазначені у видаткових накладних та виписок з банківського рахунку позивача (оплата за ленту скотч по рах. 030301/1 ) та за видатковою накладною №110303/1 від 12.03.2011р- 16874,16грн. (враховуючи оплату від 29.06.2011р. з призначенням платежу, зазначеного у видатковій накладній від 29.06.2011р. №171 та банківській виписці з рахунку від 29.06.2011р. -оплата за ленту скотч по рах. № 110303/1 ).

Крім цього, у відповідача перед позивачем існує заборгованість за товар, поставлений згідно видаткових накладних №110303/1 від 12.03.2011р., №170302/1 від 21.03.2011р. (довіреність серії ААВ №594664) -на суму 7593,6 грн. та №280303/1 від 28.03.2011р. (довіреність ААВ №594667) -на суму 17226,16 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків (а.с.77), підписання якого та скріплення відбитком печатки відповідачем не заперечувалось, борг відповідача перед позивачем станом на 30.06.2011р. за договором становить 41567,92 грн. (за мінусом сплаченого 30.06.2011 року, тобто після подання позовної заяви, в розмірі 4000 грн.)

Судом також встановлено, що протягом розгляду справи відповідачем здійснено часткову оплату позивачу за отриману продукцію, що підтверджується копіями виписок з банківського рахунку позивача, а саме за 30.06.2011р. на суму 4000 грн. з призначенням платежу -оплата за ленту скотч і стретч плівку по рах. №1103 03/1; 01.07.2011р. на суму 1000грн. з призначенням платежу -оплата за ленту скотч і стретч плівку по рах. №1103 03/1 від 12.03.2011р. та 05.07.2011р. на суму 1000грн. з призначенням платежу -оплата за ленту скотч і стретч плівку по рах. №1103 03/1 від 12.03.2011р.

Таким чином, місцевим судом також правомірно припинено провадження в справі в частині стягнення з відповідача 6000 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв»язку з відсутністю предмета спору, оскільки борг на вказану суму відповідачем погашено в процесі судового розгляду після порушення провадження по справі.

На решту суму основного боргу відповідач доказів погашення його не подав і на час розгляду справи в суді, а тому апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 39567,87 грн., скасувавши рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог на суму 24819,76 грн. боргу.

При цьому, апеляційний суд вважає помилковим висновок місцевого суду, як і покликання відповідача на відсутність підстав для стягнення боргу в розмірі 24819,76 грн., який виник згідно видаткових накладних №110303/1 від 12.03.2011р., №170302/1 від 21.03.2011р. (довіреність серії ААВ №594664) -на суму 7593,6 грн. та №280303/1 від 28.03.2011р. (довіреність ААВ №594667) -на суму 17226,16 грн., оскільки строк виконання даного зобов'язання по оплаті товару не настав, з наступних підстав.

Право відповідача на затримку оплати за продукцію до моменту передачі документів, зазначених у п.2.4 договору, продавцем покупцю, передбачено п.3.3 договору, проте, відповідачем не подано, а судом не встановлено доказів невиконання позивачем обов»язку щодо передачі відповідачу разом з товаром визначених п.2.4 договору товаросупровідних документів.

Відповідно до ст.666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару, документи, що стосуються товару та підлягають передачі разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання, проте, жодних доказів витребування відповідачем вказаних документів у вищевказаному порядку відповідачем не представлено, а судом не встановлено.

Покликання відповідача на те, що вказаною нормою передбачено лише право, а не обов»язок щодо надсилання вимоги про передачу документів, не звільняє відповідача від обов»язку довести факт невиконання позивачем вимог п.3.3 договору. З пояснень сторін в судовому засіданні вбачається, що товар прийнято відповідачем без будь-яких зауважень.

Крім цього, вказаною умовою договору передбачено право на відмову від прийняття товару у випадку відсутності передбачених п.2.4 документів, яким відповідач не скористався, а з наявних в матеріалах справи претензії №29 від 15.04.2011 року (а.с.20) та поштового повідомлення про вручення відповідачу вказаної претензії 29.04.2011 року вбачається факт обізнаності відповідача про намір позивача стягнути спірну заборгованість, в тому числі, і ту, на яку строк виконання не настав, проте, жодних заперечень щодо стягуваної суми боргу чи повідомлення про недотримання позивачем вимог п.3.3 договору відповідачем на адресу позивача не направлено, таких суду не представлено. З аналізу наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про додержання позивачем умов договору щодо передання разом із товаром всіх документів, передбачених п.2.4 договору, оскільки жодних доказів в спростування такого факту відповідачем не представлено.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Ст.611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором, а згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається подвійною обліковою ставкою НБУ від суми простроченої заборгованості, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року з наступними змінами регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.7.1. договору у випадку затримки оплати за поставлено продукцію покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої частини поставки за кожен день затримки.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору в частині оплати отриманого товару, позивачем нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості за кожний день прострочки оплати на суму 1306,46 грн. пені за період з 01.04.2011 р. по 14.06.2011 р., яка підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 252,84грн. трьох відсотків річних за період по 14.06.2011 року та 780,12грн. інфляційних нарахувань за квітень-травень 2011р., які також підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки факт прострочки відповідачем виконання грошового зобов»язання підтверджується матеріалами справи та встановлено судом вище.

З цих підстав рішення місцевого суду також підлягає скасуванню в частині стягнення 527,89 грн. пені, 102,14 грн. три відсотки річних та 297,61 грн. інфляційних нарахувань, в задоволенні яких місцевим судом відмовлено, оскільки такі нараховані на суму боргу в розмірі 24819,76 грн., в якій судом першої інстанції відмовлено.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати в розмірі 584,39 грн. державного мита (455,67 грн. державного мита пропорційно задоволеним вимогам в суді першої інстанції та 128,72 грн. державного мита, належного до сплати за апеляційне провадження) та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

У відповідності до ст.8 Декрету КМ України, від 21.01.1993, № 7-93 "Про державне мито", сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Згідно п.г,ч.2 ст.3 Декрету КМ України, від 21.01.1993, № 7-93 "Про державне мито", із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови ставка мита із спорів майнового характеру складає 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Зважаючи на ту обставину, що скаржником сплачено на 140,82 грн. більше визначеного розміру, вказана сума підлягає поверненню з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 08.09.2011 року в справі за номером 5015/3586/11 -частково скасувати, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«ЄвропакВ» -частково задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Ярич» (80463, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.Старий Яричів, вул.Заводська, 1, ідентифікаційний код 36767366) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Європак» (49089, м.Дніпропетровськ, вул.Суворова, 35, оф.18, ідентифікаційний код 30927646) 24819,76 грн. боргу, 527,89 грн. пені, 102,14 грн. три відсотки річних, 297,61 грн. інфляційних нарахувань, 584,39 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення господарського суду Львівської області від 08.09.2011 року в справі за номером 5015/3586/11 - залишити без змін.

Повернути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Європак»(49089, м.Дніпропетровськ, вул.Суворова, 35, оф.18, ідентифікаційний код 30927646) 140,82 грн. зайво сплаченого державного мита.

Наказ та довідку видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

ОСОБА_1