Рішення

від 06.03.2007 по справі 15/568

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/568

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.07                                                                                 Справа № 15/568.

Суддя Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Демос», м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс та комерція», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 6678 грн. 14 коп.

За участю представників сторін:

від позивача – Молчанов С.В., представник по довіреності від 03.01.07.;

від відповідача –Горшков В.В., представник по довіреності від 05.02.07.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 6678,14 грн., як інфляційних витрат у сумі 5339 грн. 37 коп. та 3 % річних у сумі 1338 грн. 77 коп. за невиконання рішення суду по справі № 18/401.

Представник позивача 19.01.2007р. у судому засіданні подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, яким зменшено розмір позовних вимог до 6 374,93 грн., що складаються з індексу інфляції у сумі –5060 грн. та 3% річних від простроченої суми –1314, 52 грн., станом на 30.11.2006 р.

Клопотання з даними вимогами вручено представнику відповідача 19.02.2007 року.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин вказане клопотання розцінено судом як заява про зменшення розміру позовних вимог та прийнято до провадження.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги з урахуванням клопотання від 19.01.2007р.

Відповідач проти позову заперечує з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, зданому до суду в засіданні 06.03.2007р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 23.11.2004р. у справі №18/401 за позовом ТОВ «Демос»до ТОВ «Автосервіс і комерція»постановлено стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 19 155 грн. 04 коп. по оплаті вартості покрівельного матеріалу (левізолу), поставленого за договором від 20.06.1999р. №7/1, пеню у сумі 1 329 грн. 83 коп., втрати від інфляції в сумі 1 917 грн. 42 коп., витрати на державне мито в сумі 224 грн. 02 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 72 грн. 65  коп.

На виконання даного рішення було видано наказ суду, загальна сума, що підлягала стягненню за яким становила 22 698 грн. 96 коп.

На виконання вказаного судового рішення відповідачем 24.12.2004р. сплачено 100 грн.

Позивачем у дані справі заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3% річних, нараховані за період з 25.12.2004р. по 12.12.2006р. на загальну суму постановлену до стягненню за рішенням суду у справі №18/401, за вирахуванням 100 грн. сплачених відповідачем до початку періоду за який здійснено нарахування у даній справі, тобто на 22 598 грн. 96 коп. та з урахуванням перерахування позивачу 25.06.2006р. –1 501 грн. 96 коп.

Заявлені до стягнення інфляційні нарахування та 3% річних позивач обґрунтовує положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням суду від 23.11.2004р. у справі №18/401 встановлено факт існування у відповідача перед позивачем  грошового зобов'язання у сумі 19 155 грн. 04 коп. по оплаті вартості покрівельного матеріалу (левізолу), поставленого за договором від 20.06.1999р. №7/1, що постановлено стягнути як борг.

На час вирішення спору у справі №15/568 в суді вказане грошове зобов'язання у сумі 19 155 грн. 04 коп. по договору від 20.06.1999р. №7/1 відповідачем не виконано. Стягнуті з відповідача на користь позивача кошти у сумах 100 грн. та 1 501 грн. 96 коп. згідно законодавства зараховуються в рахунок сплати стягнутих за рішенням суду штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та судових витрат, що своїми поясненнями також підтвердили представники сторін в засіданні суду.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР, а також ст. 526 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р. та застосовується до тих прав та обов'язків що виникли та продовжують існувати після набрання законної сили, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства.

У зв'язку з тим, що станом на 01.01.2004р. продовжував існувати обов'язок відповідача за вказаними правовідносинами по сплаті грошових коштів, до наведених правовідносин застосовуються правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що набули чинності з 01.01.2004р., відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п.4 прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з системного аналізу норм законодавства, у даному випадку простроченим є грошове зобов'язання у сумі 19 155 грн. 04 коп. по оплаті вартості покрівельного матеріалу (левізолу), поставленого за договором від 20.06.1999р. №7/1. Решта присуджених рішенням суду по справі №18/401 сум (пеня, інфляційні, судові витрати) не може вважатися простроченим грошовим зобов'язанням в контексті ст. 625 Цивільного кодексу України, тобто боргом на який відповідно до даної норми може нараховуватися індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Присудження в судовому порядку до стягнення сум пені, інфляційних нарахувань та судових витрат, не є за правовою природою зобов'язанням, в розумінні даного поняття за ст. 509 ЦК України визначеного як правовідношення, а тому відповідно не може вважатися простроченим грошовим зобов'язанням внаслідок чого нараховуються інфляційні та 3% річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Тому, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню:

- суму 3% річних, нарахованих за визначений позивачем період з 25.12.2004р. по 12.12.2006р. на прострочену суму боргу –19 155 грн. 04 коп., в розмірі 1 130 грн. 38 коп.;

- суму щомісячних індексів інфляції, нарахованих на прострочену суму боргу –19 155 грн. 04 коп. за період з січня 2005р. по листопад 2006р., в розмірі 4 228 грн. 56 коп. При цьому, період за який судом присуджуються інфляційні нарахування, визначено в межах заявленого позивачем періоду без врахування періоду з 25.12.2004р. по 31.12.2004р., оскільки щомісячний індекс інфляції за своєю природою не може бути нарахований  за 7 днів. Застосування такої методики розрахунку співпадає з порядком розрахунку наведеним в листі Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», в якому зокрема вказується, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому слід вважати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається наступного місяця - червня.

Факт наявності боргу у сумі 19 155 грн. 04 коп., як простроченого грошового зобов'язання за договором від 20.06.1999р. №7/1, на яке нараховані інфляційні та 3% річних, встановлено рішенням суду та не заперечується відповідачем. Стягнені при виконанні судового рішення у справі №18/401 з відповідача на користь позивача кошти у сумах 100 грн. та 1 501 грн. 96 коп. не підлягають зарахуванню в суму безпосереднього основного боргу, оскільки зараховуються в рахунок сплати стягнутих за рішенням суду судових витрат, штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, що відповідає вимогам ст. 534 Цивільного кодексу України, та також підтверджено поясненнями представників сторін в засіданні суду.

Заперечення відповідача проти позову, з посиланням на те, що прострочення виконання ним зобов'язання є наслідком порушення державною виконавчою службою Закону України «Про виконавче провадження»та відповідно відсутність у відповідача протиправної поведінки відхиляються судом з наступних підстав.

По-перше: відповідачем не доведено в установленому порядку неправомірність дій чи бездіяльності  державної виконавчої служби – шляхом подачі скарги в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України та винесення відповідного судового рішення (ухвали) за результатами її розгляду.

По-друге: відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, доказів належного виконання грошового зобов'язання у сумі 19 155 грн. 04 коп. по оплаті вартості покрівельного матеріалу (левізолу), поставленого за договором від 20.06.1999р. №7/1 не надав. Так, на даний час вказане зобов'язання не є припиненим.

Вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з відповідача підлягають стягненню суми 3% річних у розмірі 1 130 грн. 38 коп. та щомісячних індексів інфляції в розмірі 4 228 грн. 56 коп. У задоволенні решти вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 471, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 85 грн. 74 коп. державного мита, а також 99 грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс і комерція», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Новікова, б. 2, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 13380553 на користь: Товариства з обмеженою відповідальністю «Демос», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Леніна, б. 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 13384717 кошти у сумі 5 358 грн. 94 коп. (з яких 4228,56 грн. - інфляційні нарахування на прострочену суму боргу та 1 130 грн. 38 коп. - 3% річних); витрати зі сплати державного мита у сумі 85 грн. 74 коп., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 99 грн. 19 коп. Видати наказ.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 07.03.2007р.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко