Постанова

від 21.09.2015 по справі 826/16333/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 вересня 2015 року 11:45 № 826/16333/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.10.2014 №0009972201 та від 03.10.2014 №0009962201.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з його контрагентами, не відповідають дійсності. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даними контрагентами у періоді, що перевірявся та зазначив, що у відповідача не було законних підстав для оформлення спірних податкових повідомлень-рішень, так як податкова перевірка позивача була проведена на підставі постанови слідчого про призначення позапланової перевірки, а в результаті такої перевірки має складатись лише акт. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 16.09.2014 №435/1-22-01/37923407 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 03.10.2014 №0009972201 та від 03.10.2014 №0009962201 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

У судовому засіданні 14.09.2015 суд, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

У відповідності до положень статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в письмовому провадженні замінив Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на правонаступника Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів при проведенні фінансово-господарських операцій за період з 01.01.2012 по 30.06.2014, у тому числі пов'язаних з наданням послуг товариству з обмеженою відповідальністю «Антарекс-Плюс», товариству з обмеженою відповідальністю «Фортуна-Контракт», товариству з обмеженою відповідальністю «Фатрон», товариству з обмеженою відповідальністю «Пенталін», товариству з обмеженою відповідальністю «Лінк Груп», товариству з обмеженою відповідальністю «Велор Інвест», товариству з обмеженою відповідальністю «Мостсіті», товариству з обмеженою відповідальністю «Гранд Інвест ЛТД», товариству з обмеженою відповідальністю «Глобалтранс сіті», товариству з обмеженою відповідальністю «Анрі Сервіс ЛТД», товариству з обмеженою відповідальністю «Гриф Девелопмент Інвестмент», товариству з обмеженою відповідальністю «Віп Консалт», товариству з обмеженою відповідальністю «Реніз-Плюс-Т», товариству з обмеженою відповідальністю «Фуд Онлайн», товариству з обмеженою відповідальністю «Лфйт-Біз Консалт», товариству з обмеженою відповідальністю «Екопровайд», товариству з обмеженою відповідальністю «Метакомп», товариству з обмеженою відповідальністю «БК» Лато», товариству з обмеженою відповідальністю «Авлон Інвест ЛТД», а також щодо збирання, зберігання, перевезення, оброблення, знешкодження та утилізації відходів (у тому числі небезпечних).

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011»:

пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 443 587,31 грн.;

пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 202 976,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві складено акт від 16.09.2014 №435/1-22-01/37923407 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 03.10.2014 №0009972201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 253 720,00 грн., у тому числі: 202 976,00 грн. - основний платіж, 50 744,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 03.10.2014 №0009962201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 554 484,14 грн., у тому числі: 443 587,31 грн. - основний платіж, 110 896,83 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 03.10.2014 №0009972201 та від 03.10.2014 №0009962201 товариство з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» оскаржило їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 16.09.2014 №435/1-22-01/37923407 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Пенталін», товариством з обмеженою відповідальністю «Мостсіті», товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалтранс сіті», товариством з обмеженою відповідальністю «Анрі Сервіс ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Віп Консалт», товариством з обмеженою відповідальністю «Реніз-Плюс-Т», товариством з обмеженою відповідальністю «Трансфергруп».

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» та його контрагентами укладено наступні договори:

- з товариством з обмеженою відповідальністю «Анрі Сервіс ЛТД» від 01.06.2013 №01/06/2013, від 01.07.2013 №01/07/2013-ПВС, від 01.07.2013 №01/07/2013-РТД;

- з товариством з обмеженою відповідальністю «Мостсіті» від 01.09.2013 №ТР/09;

- з товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалтранс сіті» від 01.01.2014 №01/01/14-ТР;

- з товариством з обмеженою відповідальністю «Віп Консалт» від 01.08.2013 №01/08/13-ВС;

- з товариством з обмеженою відповідальністю «Реніз-Плюс-Т» від 01.04.2014 №ВС-04/14/1;

- з товариством з обмеженою відповідальністю «Трансфергруп» від 01.05.2014 №010514-ТЕС;

- з товариством з обмеженою відповідальністю «Пенталін» від 01.01.2014 №01/14/УВ.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» (замовник/експедитор) та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Анрі Сервіс ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Мостсіті», товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалтранс сіті», товариством з обмеженою відповідальністю «Трансфергруп» (перевізник) укладено типові договори про транспортно-експедиторські послуги від 01.06.2013 №01/06/2013, від 01.09.2013 №ТР/09, від 01.01.2014 №01/01/14-ТР, від 01.05.2014 №010514-ТЕС відповідно до яких перевізник зобов'язується доставити або організувати перевезення від свого імені і за рахунок замовника/експедитора довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник/експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів від 01.06.2013 №01/06/2013, від 01.09.2013 №ТР/09, від 01.01.2014 №01/01/14-ТР, від 01.05.2014 №010514-ТЕС; податкових накладних; актів надання послуг; виписок з банківських рахунків; товарно-транспортних накладних; рахунків на оплату.

Дослідивши договори на транспортно-експедиторські послуги від 01.06.2013 №01/06/2013, від 01.09.2013 №ТР/09, від 01.01.2014 №01/01/14-ТР, від 01.05.2014 №010514-ТЕС, суд встановив, що ними передбачено оформлення замовником/експедитором транспортного замовлення (заявки) на кожне перевезення, яке є невід'ємною частиною договору (підпункт 2.1 пункту 2 договору), проте жодного замовлення позивачем не надано.

Суд наголошує на тому, що позивачем не надано доказів можливості надання його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Мостсіті», товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалтранс сіті», товариством з обмеженою відповідальністю «Анрі Сервіс ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Трансфергруп» послуг перевезення, зокрема не надано доказів перебування на праві власності чи в користуванні автомобільної техніки, зокрема автомобілів КАМАЗ АЕ 75-63 АЕ, ДАФ АЕ 12-15 НЕ, КАМАЗ АЕ 02-54 ЕЕ, які зазначені в товарно-транспортних накладних.

Окрім того, суд звертає увагу, що договір від 01.06.2013 №01/06/2013 укладений на надання послуг перевезення, а податкові накладні та акти надання послуг виписані на надання розвантажувально-навантажувальних послуг, в той час як в товарно-транспортних накладних зазначено, що навантаження здійснювалось силами позивача, а розвантаження товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна контракт».

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Анрі Сервіс ЛТД» (виконавець) укладено договір про створення науково-технічної продукції від 01.07.2013 №01/07/2013-РТД, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт: розгляд відповідності нормативним документам проведених розрахунків та перевірка наявності повноти пакету документів для отримання дозволу та лімітів на утворення та розміщення відходів.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 01.07.2013 №01/07/2013-РТД, податкових накладних, актів надання послуг та додатку до акта надання послуг від 30.09.2013 №1, виписок з банківських рахунків, рахунків на оплату.

Дослідивши договір про створення науково-технічної продукції від 01.07.2013 №01/07/2013-РТД, суд встановив, що ними передбачено оформлення замовлень (підпункт 1.2 пункт 1), надання вихідних даних, необхідної характеристики та іншу інформацію згідно тематики договірних робіт за її результатами (підпункт 3.3 пункту 3), проте жодного замовлення чи звітів за результатами виконання робіт позивачем не надано.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» (замовник) та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Анрі Сервіс ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Пенталін», товариством з обмеженою відповідальністю «Віп Консалт», товариством з обмеженою відповідальністю «Реніз-Плюс-Т» (виконавець) укладено договори про надання послуг із сортування, відновлення та оброблення відходів від 01.07.2013 №01/07/2013-ПВС, від 01.01.2014 №01/14/УВ, від 01.08.2013 №01/08/13-ВС, від 01.04.2014 №ВС-04/14/1 відповідно до яких замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по сортуванню, відновленню та переробці відходів.

Згідно підпунктів 1.2 та 1.3 пункту 1 вказаних договорів сортування, відновлення та переробка відходів буде здійснюватись за місцем знаходження потужностей, або за місцем знаходження контрагентів виконавця на підставі цивільно-правових договорів між виконавцем і особою, яка буде здійснювати відновлення та сортування, у разі, якщо ця операція буде виконуватися не на потужностях виконавця.

Виконавець бере на себе зобов'язання організовувати збирання, сортування, транспортування та передачу на подальшу переробку або утилізацію використаної тари й упаковки, яка була випущена у вільний обіг на територію України товаровиробником разом із своєю продукцією.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів від 01.07.2013 №01/07/2013-ПВС, від 01.01.2014 №01/14/УВ, від 01.08.2013 №01/08/13-ВС, від 01.04.2014 №ВС-04/14/1; податкових накладних; актів надання послуг; виписок з банківських рахунків; товарно-транспортних накладних.

Дослідивши договори про надання послуг з сортування, відновлення та оброблення відходів від 01.07.2013 №01/07/2013-ПВС, від 01.01.2014 №01/14/УВ, від 01.08.2013 №01/08/13-ВС, від 01.04.2014 №ВС-04/14/1, суд встановив, що ними передбачено оформлення заявок (підпункт 2.1 пункт 2), відомостей (паспорта або інше, якщо такі існують) відходів, проте жодного замовлення чи інформації про відходи позивачем не надано.

Водночас, вказаними договорами передбачено, що виконавець здійснює доставку відходів на адресу власними транспортними засобами та екологічно безпечним методом.

Згідно пунктом 4 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 №1070, виконавець послуг з вивезення побутових відходів визначається на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Збирання та перевезення побутових відходів здійснюються спеціально обладнаними для цього транспортними засобами .

Позивачем не надано суду доказів, що товариство з обмеженою відповідальністю «Анрі Сервіс ЛТД», товариство з обмеженою відповідальністю «Пенталін», товариство з обмеженою відповідальністю «Віп Консалт», товариство з обмеженою відповідальністю «Реніз-Плюс-Т» є товариствами, які визначені на конкурсних засадах такими, які мають право на надання послуг з вивезення побутових відходів та мають спеціально обладнані для цього транспортні засоби.

Окрім того, суд наголошує на тому, що з наданих позивачем товарно-транспортних накладних не вбачається на виконання яких саме договорів вони виписані.

Також, позивачем не надано доказів наявності у вказаних контрагентів позивача потужностей де буде здійснюватись сортування, відновлення та переробка відходів та/або цивільно-правових договорів між виконавцем та особою, яка буде здійснювати відновлення та сортування, у разі, якщо ця операція буде виконуватися не на потужностях виконавця.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України (редакції, чинній на момент здійснення спірних правочинів), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу наданих позивачем документів, суд дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено право на включення до валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Пенталін», товариством з обмеженою відповідальністю «Мостсіті», товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалтранс сіті», товариством з обмеженою відповідальністю «Анрі Сервіс ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Віп Консалт», товариством з обмеженою відповідальністю «Реніз-Плюс-Т», товариством з обмеженою відповідальністю «Трансфергруп».

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження товариством з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» податку на додану вартість на суму 443 587,31 грн. та податку на прибуток на суму 202 976,00 грн. і відсутність підстав для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2014 №0009972201 та від 03.10.2014 №0009962201.

Доводи позивача про те, що перевірка, за результатами якої винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, була проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а тому відповідач не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень, суд відхиляє, з огляду на наступне.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого , прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори , податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Норми пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України не містять застережень, зокрема, щодо виду складу злочину або ж суб'єктного складу осіб, за фактом якого та у відношенні яких порушено кримінальну справу.

Відповідно до пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення .

За таких обставин, Податковим кодексом України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) чітко визначено, що за результатами перевірки платника податків на підставах визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виноситься податкове повідомлення-рішення протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили, в тому випадку якщо предметом розслідування в кримінальному провадженні є податки та/або збори (стаття 212 Кримінального кодексу України) та перевіряючу особу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення .

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме на підставі постанови слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів СУ ГУ МВС України у місті Києві від 07.08.2014.

Згідно постанови слідчого від 07.08.2014 відділом розслідування особливо важких справ та злочинів, учинених організованими групами та злочинними організаціями, СУ ГУ МВС України у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 01.10.2013 №12013110010012247 по факту шахрайських дій з боку службових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» та інших товариств при зборі, зберіганні та утилізації небезпечних відходів, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України.

Слідче управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві листами від 24.12.2014 №12/3-7985 та від 27.07.2015 №12/3-2902 повідомило суд, що у кримінальному провадженні від 01.10.2013 №12013110010012247 проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на повне, всебічне та неупереджене розслідування, а також збирання доказів, необхідних для повідомлення винній особі про підозру у вчинені кримінального правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що кримінальне провадження відкрите за фактом порушення частини другої статті 190 Кримінального кодексу України, а саме: шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому та відповідно позивачу не було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення.

Таким чином, в даному випадку відповідач мав правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» відмовити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурси-2011» (код ЄДРПОУ 37923407) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський