Постанова

від 21.09.2015 по справі 917/1037/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2015 р. Справа № 917/1037/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І. , суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Кузніцовій І.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н, від 17.09.2015 р.),

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №127/8, від 24.06.2014 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№4390 П/1-12) на рішення господарського суду Полтавської області від 03 серпня 2015 року по справі № 917/1037/15,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агрофірма В«ПокровськаВ» , с. Абрамівна, Машівський район, Полтавська обл.,

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Кобеляцький комбікормовий заводВ» , с. Підгора, Полтавська область, Кобеляцький район,

про стягнення 5101589,93,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ТОВ В«Агрофірма В«ПокровськаВ» (позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ В«Кобеляцький комбікормовий заводВ» (відповідача), в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за договором №4/0912/1 на купівлю - продаж цукрових буряків урожаю 2012 року від 04.09.2012 року з урахуванням інфляційного збільшення боргу і 3% річних в розмірі 5101589,93 грн., та стягнути 73080,00 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03 серпня 2015 року по справі № 917/1037/15, (суддя Тимощенко О.М.) в позові відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції від 03 серпня 2015 року по справі № 917/1037/15, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивач надав клопотання (вх. № 13237, від 21.09.2015 року) в якому просить витребувати оригінали документів договору №13/09/12/1, від 13.09.2012 р., правочину про припинення зобов'язання зарахуванням, від 28.02.2013 року, договору № 5/1112/33 від 01.11.2012 року про від ступання права вимоги.

Оригінали укладених між сторонами договорів надані відповідачем позивачу для огляду.

Відповідач надав відзив (вх. №13233, від 21.09.2015 року) в якому заперечує проти апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача а також дослідивши доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Покровська" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кобеляцький комбікормовий завод" (відповідач, покупець) було укладено договір на купівлю - продаж цукрових буряків урожаю 2012 року № 4/0912/1 з додатками (а.с. 09-14).

Відповідно до п. 2.1.1. договору продавець (позивач) зобов'язався посіяти та виростити цукрові буряки на площі 1198,86 га., передати їх покупцю (відповідачу) в кількості 47954,4 тон в заліковій вазі, що відповідає вимогам діючого стандарту ДСТУ 4327-2004 "Коренеплоди цукрових буряків для промислового переробляння. Технічні умови" та зміни №1 до ДСТУ 4327-2004.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що покупець (відповідач) оплачує продавцю (позивачу) прийняті в рахунок договору кондиційні цукрові буряки у заліковій вазі для виробництва цукру квоти "А" за ринковими цінами визначеними додатковими угодами, але не менше 408,00 грн. у тому числі ПДВ, за одну тону цукрового буряку в заліковій вазі при базисній цукристості 16 %.

При відхиленні фактичної цукристості від базисної, ціна визначається з урахуванням коефіцієнту перерахунку за затвердженою шкалою (Постанова КМУ №868 від 02.06.2000 року).

Оплата за здані цукрові буряки здійснюється наступним чином: - 90 % вартості цукрового буряка оплачується на підставі рахунку продавця до 31.12.2012 року; - остаточний розрахунок проводиться покупцем після завершення виробничого сезону в термін до 01.02.2013 року, але не раніше підписання Акту звірки взаєморозрахунків.

На виконання умов договору позивачем (продавцем) реалізовану відповідачу (покупцю) буряків у кількості 14661527 кг. на загальну суму 5981903,3 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними №71 від 03 жовтня 2012 року, №72 від 19 жовтня 2012 року, №73 від 22 жовтня 2012 року, №86 від 10 листопада 2012 року, №82 від 27 листопада 2012 року (а.с. 15-19).

Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати цукрових буряків виконав частково, сплативши лише 1962000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 20).

Позивачем на адресу відповідача 06.04.2015 року було направлено вимогу про сплату боргу, акт звірки взаєморозрахунків та рахунками на оплату по договору № 4/0912/1 на суму 3421712,97 грн. та 598190,33 грн. з ПДВ, однак відповіді на направленні документи з боку відповідача на адресу позивача не надходило. (а.с. 23-29).

Також позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нарахована до стягнення з відповідача інфляційні в сумі 1743360,75 грн. та 3% річних в сумі 240457,36 грн. на залишок заборгованості з погашення першої частини боргу (90%) 3421712,97 грн. за весь період прострочення - з 01.01.2013 року по 05.05.2015 року.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору купівлі - продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також колегією суддів встановлено, що 28 лютого 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено правочин про припинення зобов'язання зарахуванням (а.с. 49-50), предметом правочину було проведення заліку зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Кобеляцький комбікормовий завод» і ТОВ «Агрофірма «Покровська» на суму 3907913,22 грн. (п. 1.1. правочинну).

В пункті 1.3. правочину сторони визначили зміст заліку: станом на 28 лютого 2013 р. заборгованість ТОВ «Кобеляцький комбікормовий завод» перед ТОВ «Агрофірма «Покровська» складає 3907913,22 грн. № 04/09/12/1 від 04.09.2012 р. за цукровий буряк. Станом на 28 лютого 2013 р. заборгованість ТОВ «Агрофірма «Покровська» перед ТОВ «Кобеляцький комбікормовий завод» складає 2552809,72 грн. № 04/09/12/1 від 04.09.2012 р. за ТМЦ.

Станом на 28 лютого 2013 р. заборгованість ТОВ «Агрофірма «Покровська» перед ТОВ «Кобеляцький комбікормовий завод» складає 1355103,50 грн. № 13/09/12/1 від 13.09.2012 р. за ТМЦ.

Під час розгляду справи представник позивача висловив сумніви щодо існування договорів, які вказані в правочині про припинення зобов'язання зарахуванням від 28.02.2013 року, оскільки оригінали цих договорів відсутні на підприємстві позивача та не відображенні в бухгалтерському обліку. Крім того звертає на неправильну нумерацію договору від 13.09.2012 р.

Надаючи оцінку цим доводам з урахуванням доказів по справі колегія суддів звертає увагу, що відсутність договорів на підприємстві позивача не свідчить, що такі договори не укладалися. Оригінали були надані відповідачем для огляду та засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи. Щодо помилки в номері договору а саме в п. 1.3. договору про припинення зобов'язання зарахуванням вказано « 13/09/12/1, від 13.09.2012 р.» а оригінал має номер « 13/09/12/2, від 13.09.2012 р.» у колегії суддів є підстави стверджувати, що в п. 1.3. в номері договору є технічна описка, оскільки в подальшому, а саме в акті звірки розрахунків, сторони підтвердили суми боргу саме на підставі цих договорів та інших договорів не укладалося.

Відповідно правил ст. 601 Цивільного Кодексу України вимога сторони 1 в сумі 3907913,22 грн. погашається зустрічною сторони 2 на таку ж суму.

Крім того, 01 листопада 2012 року між Приватним підприємством «Агростар Полтава» (первісний кредитор), між позивачем (боржник) та відповідачем (новий кредитор) було укладено договір № 5/1112/33 про відступлення права вимоги (а.с. 51-52). За цим договором новий кредитор (відповідач) одержав право замість первісного кредитора (ПП «Агростар Полтава»), вимагати від боржника (позивача) сплати грошових коштів в розмірі 111990,08 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного Кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи існування зустрічних вимог, які виникли між сторонами, відповідач направив на адресу позивача заяву №76 від 16.05.2013 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 111990,08 грн. (а.с. 79), що підтверджується журналом вихідної кореспонденції ТОВ «Кобеляцький комбікормовий завод» 2013 р. - 2015 р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. с. 74-78).

Згідно з частиною 3 статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь - якими іншими способами.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (дана позиція викладена в листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р., № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Посилання позивача на те, що зарахування вимог за правочином від 28.02.2013 року не відбулося в зв'язку з неоднорідністю вимог та ненастанням строку виконання зобов'язання, а за заявою №76 від 16.05.2013 року не відбулося, оскільки відповідач не заявив свої кредиторські вимоги до позивача в строк визначений в постанові господарського суду Полтавської по справі № 917/324/13-г, колегією суддів до уваги не приймаються виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, правочин про припинення зобов'язання зарахуванням від 28 лютого 2013 року, договір про відступлення права вимоги № 5/1112/33 від 01 листопада 2012 року, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог №76 від 16.05.2013 року були укладені до затвердження реєстру кредиторів по справі №917/324/13-г ухвалою від 09.08.2013 року.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність правочину про припинення зобов'язання зарахуванням від 28 лютого 2013 року та заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №76 від 16.05.2013 року прямо законом не встановлена. Доказів визнання правочину про припинення зобов'язання зарахуванням від 28 лютого 2013 року та заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №76 від 16.05.2013 року недійсними в судовому порядку позивач суду не подав.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що взаємозалік зустрічних позовних вимог на суму 3907913,22 грн. на підставі укладеного між позивачем та відповідачем правочину про припинення зобов'язання зарахуванням від 28 лютого 2013 року та взаємозалік зустрічних позовних вимог на суму 111990,08 грн., на підставі заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог №76 від 16.05.2013 року, відбувся у відповідності до вимог ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що судом відмовлено в стягненні основного боргу, а стягнення інфляційних та 3% річних, заявлених позивачем до стягнення з відповідача перебуває у прямій залежності від стягнення основного боргу, колегія суддів залишає без задоволення похідні від основного боргу вимоги про стягнення з відповідача 1743360,75 грн. інфляційних та 240457,36 грн. 3% річних.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача, є необґрунтованою, безпідставною і підлягає залишенню без задоволення, оскільки апелянт не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи, тому рішення господарського суду Полтавської області від 03 серпня 2015 року у справі № 917/1037/15 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03 серпня 2015 року у справі № 917/1037/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 21.09.2015 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.