Постанова

від 28.02.2017 по справі 917/1037/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 917/1037/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г. розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Приват-Агро-Альянс" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 року у справі Господарського суду№ 917/1037/15 Полтавської області за позовомТОВ "Приват-Агро-Альянс" доТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" простягнення 5 101 589, 93 грн. у судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Приват-Агро-Альянс": Дорошенко С.О. (довіреність від 10.08.2016 року), ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод":Тереза Ю.О. (довіреність №04-2 від 03.01.2017 року). В С Т А Н О В И В :

13.05.2015 року ТОВ "Агрофірма "Покровська" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовними вимогами до ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" (далі - відповідача) про стягнення заборгованості за договором №4/0912/1 на купівлю-продаж цукрових буряків урожаю 2012 року від 04.09.2012 року з урахуванням інфляційного збільшення боргу і 3% річних на загальну суму 5 101 589, 93 грн.; витрати зі сплати судового збору на суму 73 080 грн. покласти на відповідача (том 1, а.с. 2 - 32) .

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.08.2015 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського від 21.09.2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено (том 1, а.с. 106 - 111, 154 - 158) .

Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2015 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду із наданням вказівок щодо необхідності дослідження судами обставин укладення Правочину про припинення зобов'язання зарахуванням від 28.02.2013 року компетентними посадовими особами від імені позивача та відповідача у справі; обґрунтування належними документами зустрічних зобов'язань відповідача на суму 2 552 809, 72 грн. за договором №04/09/12/1 від 04.09.2012 року за передані товарно-матеріальні цінності та момент їх перетворення у грошові, з врахуванням умов укладеного договору; обґрунтування належними документами зустрічних зобов'язань відповідача на суму 1 355 103, 50 грн. за договором №13/09/12/1 від 13.09.2012 року за передані товарно-матеріальні цінності та момент їх перетворення у грошові, з врахуванням умов укладеного договору, а також прийняття до уваги висновків касаційного суду про можливість зарахування зустрічних вимог відповідача до позивача на суму 111 990, 08 грн., щодо якого здійснюється процедура банкрутства відповідно до статей 19, 23 до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) , та з огляду на встановлене дійти висновку про можливість задоволення позовних вимог ТОВ "Агрофірма "Покровська" до ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" по предмету даного спору (том 1, а.с. 187 - 192).

В ході нового розгляду справи 15.03.2016 року позивачем подано до місцевого господарського суду заяву про зменшення позовних вимог на суму 111 990, 08 грн., яку прийнято судом та продовжено розгляд спору про стягнення з відповідача заборгованості за договором №4/0912/1 від 04.09.2012 року на суму 3 907 913, 22 грн. (том 2, а.с. 65-66).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.05.2016 року здійснено заміну позивача - ТОВ "Агрофірма "Покровська" його процесуальним правонаступником - ТОВ "Приват-Агро-Альянс" (том 3, а.с. 63).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.05.2016 року (суддя Киричук О.А.) у позові відмовлено з підстав припинення грошових зобов'язань позивача зарахуванням зустрічних грошових вимог відповідача до позивача на підставі Правочину про припинення зобов'язання зарахуванням від 28.02.2013 року в порядку статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (том 3, а.с. 65 - 67) .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, правонаступник позивача - ТОВ "Приват-Агро-Альянс" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції від 19.05.2016 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 3 907 913, 22 грн., судові витрати позивача покласти на відповідача, мотивуючи неповнотою з'ясування місцевим господарським судом обставин справи на предмет укладення Правочину про припинення зобов'язання зарахуванням від 28.02.2013 року директором ТОВ "Агрофірма "Покровська" ОСОБА_6 з перевищенням наданих йому статутом товариства повноважень, а також здійсненням процесуального правонаступництва позивача без оголошення сторонам у судовому засіданні від 19.05.2016 року ухвали про заміну позивача правонаступником, що є безумовною підставою для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції по суті спору відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пуль О.А., судді: Білоусова Я.О., Шевель О.В.) апеляційну скаргу правонаступника позивача задоволено частково, рішення Господарського суду Полтавської області від 19.05.2016 року скасовано з процесуальних підстав та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову (том 4, а.с. 13 - 26).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, правонаступник позивача звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 10.11.2016 року та рішення суду першої інстанції від 19.05.2016 року, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 241, 601 ЦК України, статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 83 ГПК України, що полягало у неналежній оцінці судами обставин справи на предмет наявності у відповідача невиконаних зобов'язань перед позивачем за договором №4/0912/1 від 04.09.2012 року та невідповідності їх висновків про відмову в позові фактичним обставинам справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників правонаступника позивача - Дорошенка С.О. та відповідача - Терезу Ю.О., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків .

Відповідно до положень статті 203 ГК України та статті 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Також, за вимогами частини 2 статті 601 ЦК України, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названих правових норм залік можливий лише при наявності сукупності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема, можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав строк їх виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень . Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частинами 1, 2 статті 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04.09.2012 року між ТОВ "Агрофірма "Покровська" (позивач, продавець) та ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" (відповідач, покупець) укладено договір №4/0912/1 на купівлю-продаж цукрових буряків урожаю 2012 року з додатками, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався посіяти та виростити цукрові буряки на площі 1198,86 га., передати їх покупцю (відповідачу) в кількості 47 954,4 тонн в заліковій вазі, що відповідає вимогам стандарту ДСТУ 4327-2004 "Коренеплоди цукрових буряків для промислового переробляння. Технічні умови" та зміни №1 до ДСТУ 4327-2004; покупець оплачує продавцю прийняті в рахунок договору кондиційні цукрові буряки у заліковій вазі для виробництва цукру квоти "А" за ринковими цінами, визначеними додатковими угодами, але не менше 408 грн., у тому числі ПДВ, за одну тонну цукрового буряка в заліковій вазі при базисній цукристості 16%; при відхиленні фактичної цукристості від базисної, ціна визначається з урахуванням коефіцієнта перерахунку за затвердженою шкалою (Постанова КМУ №868 від 02.06.2000 року); оплата відповідачем за здані цукрові буряки здійснюється таким чином: 90% вартості цукрового буряка оплачується на підставі рахунку продавця до 31.12.2012 року, а остаточний розрахунок проводиться покупцем після завершення виробничого сезону в термін до 01.02.2013 року, але не раніше підписання Акта звірки взаєморозрахунків (пункти 2.1.1., 3.1. договору) (том 1, а.с. 9 - 14).

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що на виконання умов договору позивачем (продавцем) реалізовано відповідачу (покупцю) буряки у кількості 14 661 527 кг на загальну суму 5 981 903, 30 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними (том 1, а.с. 15 - 19).

Судами встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати цукрових буряків виконав частково, сплативши лише 1 962 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку (том 1, а.с. 20) .

Отже, звертаючись до суду з позовом до відповідача, позивач обґрунтовував позовні вимоги на суму 3 421 712, 97 грн. як основний борг відповідача за договором №4/0912/1 від 04.09.2012 року, що становить різницю між вартістю цукрових буряків, строк оплати якої настав, та сумою здійсненої відповідачем оплати (5 383 712, 97 грн. - 1 962 000 грн.). Також, позивачем на підставі статті 625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати на суму 1 743 360, 75 грн. та 3% річних на суму 240 457, 36 грн. за період прострочення з 01.01.2013 року по 05.05.2015 року, а всього заявлено вимог до відповідача на суму 5 101 589, 93 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідно до пункту 3.2. договору №4/0912/1 від 04.09.2012 року, відповідач надав позивачу аванс: у вигляді товарного кредиту, відвантаживши товарно-матеріальні цінності на загальну суму 690 033, 20 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними у вересні-грудні 2012 року; у грошовій формі, перерахувавши на рахунок позивача 1 962 000 грн. згідно платіжних доручень у вересні-грудні 2012 року; у вигляді послуг на суму 809 962, 40 грн., факт надання яких підтверджується оформленим сторонами актом №КОЦ-000026 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2012 року (том 2, а.с. 110 - 188).

Надання авансу у формі товарного кредиту узгоджується з умовами пунктів 3.3., 3.14. договору №4/0912/1 від 04.09.2012 року, згідно якого продавець (позивач) розраховується з покупцем (відповідачем) за поставлені товарно-матеріальні цінності і грошові кошти цукровим буряком до 31.10.2012 року; при проведенні розрахунків в першу чергу продавець передає цукровий буряк в кількості, необхідній для погашення заборгованості за отриманий товарний кредит, грошовий аванс та надані послуги покупцем.

Отже, в договорі №4/0912/1 від 04.09.2012 року сторони спору погодили погашення їх взаємної заборгованості шляхом вчинення дій з поставки товарів (робіт, послуг).

З огляду на таке, суди дійшли висновку, що виходячи з умов договору №4/0912/1 від 04.09.2012 року щодо розрахунків за поставлений буряк та можливості погашення позивачем одержаного товарного кредиту, вартості наданих відповідачем послуг і грошового авансу шляхом поставки відповідачу обумовленого договором цукрового буряка, станом на 01.01.2013 pоку у відповідача виникли зобов'язання перед позивачем з оплати за договором №4/0912/1 від 04.09.2012 року на суму 1 921 717, 37 грн.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що 15.02.2013 року позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду до договору №4/0912/1 від 04.09.2012 року, якою сторони визнали, що взаємні зобов'язання сторін на суму 3 461 995, 60 грн. є припиненими виконанням, а заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 519 908, 30 грн. та підлягає погашенню грошовими коштами протягом 3-х днів з моменту підписання додаткової угоди або може бути погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (том 2, а.с. 106).

Судами встановлено, що 28.02.2013 року між позивачем та відповідачем укладено Правочин про припинення зобов'язання зарахуванням на суму 3 907 913, 22 грн., предметом якого визначено проведення заліку зустрічних однорідних вимог позивача до відповідача за договором №04/09/12/1 від 04.09.2012 року на суму 3 907 913, 22 грн. за вирощений та поставлений відповідачу цукровий буряк, а з боку відповідача до позивача зазначено про наявність заборгованості позивача перед відповідачем за передані йому товарно-матеріальні цінності на суму 2 552 809, 72 грн. за договором №04/09/12/1 від 04.09.2012 року та заборгованість позивача перед відповідачем за передані йому товарно-матеріальні цінності на суму 1 355 103, 50 грн. за договором №13/09/12/1 від 13.09.2012 року (пункт 1.3 Правочину) (том 1, а.с. 49 - 50) .

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог (з урахуванням заяви про їх зменшення при новому розгляд справи) про стягнення з відповідача, як покупця, заборгованості за договором №4/0912/1 від 04.09.2012 року на суму 3 907 913, 22 грн., виходив з того, що Правочин про припинення зобов'язання зарахуванням від 28.02.2013 року є належним та достатнім доказом в обґрунтування припинення грошових зобов'язань позивача зарахуванням зустрічних грошових вимог відповідача до позивача в порядку статті 601 ЦК України.

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд взяв до уваги доводи апеляційної скарги правонаступника позивача про порушення судом першої інстанції вимог частини 3 статті 24 ГПК України щодо оголошення в судовому засіданні результату розгляду клопотання про заміну позивача правонаступником як безумовної підстави для скасування рішення місцевого господарського суду про відмову в позові згідно пункту 2 частини 3 статті 104 ГПК України, скасував оскаржуване судове рішення по суті спору та прийняв у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи правонаступника позивача про наявність у відповідача невиконаних зобов'язань з оплати за придбані у позивача цукрові буряки за договором №4/0912/1 від 04.09.2012 року з посиланням на недійсність правочину про зарахування зустрічних вимог від 28.02.2013 року апеляційний суд спростував з огляду на відсутність підстав для визнання такого правочину недійсним в порядку пункту 1 частини 1 статті 83 ГПК України в межах провадження у даній справі, оскільки позов ТОВ "Агрофірма "Покровська" про визнання недійсним Правочину про припинення зобов'язання зарахуванням від 28.02.2013 року, заявлений у справу №917/324/13-г про банкрутство ТОВ "Агрофірма "Покровська", залишено без розгляду, а провадження у справі №917/311/16 за позовом ТОВ "Агрофірма "Покровська" про визнання недійсним Правочину про припинення зобов'язання зарахуванням від 28.02.2013 року припинено Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2016 року у зв'язку з виключною підсудністю справ у спорах з майновими вимогами до боржника, в тому числі спорах про визнання недійсними правочинів, укладених боржником, господарському суду, який розглядає справу про банкрутство боржника, при цьому, ТОВ "Приват-Агро-Альянс", як кредитор позивача-боржника, не звертався з позовом про визнання недійсним спірного Правочину про припинення зобов'язання зарахуванням від 28.02.2013 року в межах справи №917/324/13-г про банкрутство ТОВ "Агрофірма "Покровська".

Відтак, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про дійсність Правочину про припинення зобов'язання зарахуванням від 28.02.2013 року в силу положень статті 204 ЦК України та припинення зобов'язань відповідача перед позивачем за договором №4/0912/1 від 04.09.2012 року у зв'язку із взаємозаліком зустрічних однорідних вимог, що є підставою для відмови в позові про стягнення основної суми боргу та сум інфляційних втрат та 3% річних, що є складовою частиною основної заборгованості.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з обґрунтованістю та законністю висновків суду першої апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи правонаступника позивача за змістом касаційної скарги про неналежну оцінку апеляційним судом обставин справи на предмет недійсності правочину про зарахування зустрічних однорічних вимог позивача та відповідача та наявності у відповідача заборгованості перед позивачем з оплати вартості придбаного цукрового буряка на суму позовних вимог, з урахуванням їх зменшення позивачем при новому розгляді справи, з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані судом апеляційної інстанції, зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 111 7 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 року у справі №917/1037/15 прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для її зміни чи скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ТОВ "Приват-Агро-Альянс" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 року у справі №917/1037/15 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

Н.Г. Ткаченко