Рішення

від 15.04.2010 по справі 2-233/10

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-233/10

Провадження № -

15.04.2010 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області

У складі:

Головуючого - судді Чорнобук В.І.

При секретарі - Пильченко А.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю магазину, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. В обгрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що 25 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір по проведенню комплексу ремонтно-будівельних робіт, згідно якого ОСОБА_1 повинна була провести реконструкцію кіоску, який належав ОСОБА_2 у нежитлову будівлю магазину, літ. А-1, заг. площею 20,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 30Г.

При цьому ОСОБА_2, повинен був прийняти виконані ОСОБА_1 роботи та сплатити грошову суму у розмірі три тисяч сімсот гривень.

Виконавши належним чином свої зобовязаня за договором ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з проханням сплатити їй грошову суму у розмірі три тисяч сімсот гривень. Однак. ОСОБА_2 почав ухилятись від виконання узятих на себе зобов"язаннь.

Просила суд стягнути з ОСОБА_2 грошову суму в розмірі три тисячі сімсот гривень та судові витрати покласти на останнього.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_1 та Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю магазину літ. А-1, заг. площею 20,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 30Г. В обґрунтування зустрічних позовних вимог було зазначено, що дійсно, ОСОБА_2 фактично в натурі належав кіоск, заг. площею 20,3 кв.м., який був розміщений ОСОБА_2 у 2004 році на вільній від забудови території (пустирі).

У 2007-2009 році, ОСОБА_2, у зв'язку із аварійним станом вказаного кіоску, був вимушений провести його реконструкцію, в результаті якої дане нерухоме майно було переобладнано у капітальну нежитлову будівлю магазину, літ. А-1. заг. площею 20.3 кв.м.. що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи. 30Г. При цьому ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 для того щоб вона взяла на себе частину ремонтно-будівельних робіт спрямованих на вищезазначену реконструкцію. У звязку із браком коштів ОСОБА_2 був не взмозі вчасно розрахуватися із ОСОБА_1 за виконану роботу, однак станом на 29. 03.2010 року ОСОБА_2 повністю розрахувався із ОСОБА_1 сплатив їй грошову суму боргу в повному обсязі.

Таким чином станом на березень 2010 року ОСОБА_1 вже не мас підстав хтя задоволення своїх позовних вимог.

При цьому, у зв'язку з тим, що вищевказана реконструкція була проведена без отримання належного дозволу з боку органів державної влади, виходячи з чого дана реконструкція є самовільним будівництвом, ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами, в яких просив суд визнати право власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю магазину, літ. А-1, заг. площею 20.3 кв.м., що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 30Г, без акту введення в експлуатацію.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила факт сплати їй грошової суми боргу в

ювному обсязі у березні 2010 року, проти зустрічного позову не заперечувала.

Представник ОСОБА_2 проти первісного позову заперечував, на задоволенні -зустрічного позову наполягав з викладених у ньому підстав.

Представник Дніпропетровської міської ради у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, надав до суду письмові пояснення, згідно до яких просив суд розглянути спір без його участі та ухвалити рішення зідповідно до чинного законодавства та матеріалів справи.

Заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 фактично в натурі належав кіоск, заг. площею 20,3 кв.м . який був розміщений ОСОБА_2 у 2004 році на вільній від забудови території (пустирі).

Даний факт підтверджується листом виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська від 20.12.2004 року згідно якого будівництво вказаного нерухомого майна було здійснено саме ОСОБА_2 У вказаному листі виконавчий комітет Бабушкінської районної рада м. Дніпропетровська не заперечував проти закріплення та передачі в користування ОСОБА_2 відведеної під будівництво земельної ділянки.

Згідно листа від 29.07.2004 року ОСОБА_2 попередньо погодив розміщення торгівельного кіоску за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-2, в районі будинку № 6 із Управлінням споживчого ринку міської ради.

Рішенням сесії Дніпропетровської міської ради № 73/33 від 25.01.2006 року ОСОБА_2 було погоджено місце тимчасового розташування торгівельного кіоску (попередній кадастровий номер 1210100000:0106:03011) на ж/м Тополя-2, в районі будинку № 6 та дозволено розробляти проект землеустрою.

У 2007-2009 році, ОСОБА_2, у зв'язку із аварійним станом вказаного кіоску, був вимушений провести його реконструкцію, в результаті якої дане нерухоме майно було переобладнано у капітальну нежитлову будівлю магазину літ. А-1, заг. площею 20,3 кв.м., що розташована і а адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 30Г. При цьому ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 для того щоб вона взяла на себе частину ремонтно-будівельних робіт спрямованих на вищезазначену реконструкцію. У звязку із браком коштів ОСОБА_2 був не взмозі вчасно оозрахуватися із ОСОБА_1 за виконану роботу, однак станом на 29.03.2010 року ОСОБА_2 повністю розрахувався із ОСОБА_1 сплативши їй грошову суму боргу в повному обсягі, про що було підтвердежно ОСОБА_1 у судовому засіданні. Таким чином, у зв'язку із фактичним виконанням ОСОБА_2 своїх зобовязань перед ОСОБА_1 та відсутністю у останньої будь-яких доказів про існування перед нею інших зобов'язань з боку ОСОБА_2 у задоволені позову ОСОБА_1 належить віхмовити як у необгрунтованому по суті.

При цьому зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи вищевказана реконструкція була проведена без отримання належного дозволу з боку органів державної влади, виходячи з чого дана реконструкція є самовільним будівництвом адже згідно п.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самовільним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети або без належного дозволу або належним чином затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно технічного висновку №16/133 від від 21 березня 2010 р. виданий ТОВ "Стеконік. ЛТД" /код юридичної особи: 20208369, ліцензія серія АБ, №051349 від 15.07.2008р., дійсна з 20 грудня 2005 р. до 20 грудня 2010р./ про технічний стан будівельних конструкцій нежнтлової будівлі магазину, заг. площею 20,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, З0Г, нежитлова будівля магазину відповідає будівельним, санітарним і протипожежним нормам та експлуатація даного об'єкту можлива за прямим призначенням, що свідчить про відсутність необхідності замовляти та отримувати відповідний акт введення в експлуатацію.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, незаборонених законом.

У відповідності до ч. 2 ст 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання дог овору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

На підставі ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.

У відповідності до ч. З ст. 2 ЗУ «Про власність», кожний громадянин України має право володіти, користуватися й розпоряджатися майном особисто або разом з іншими.

Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою, а також у випадку втрати їм документа, що засвідчує його право власності.

На підставі вищезгаданого, керуючись ст.. 220, 375,376, 392 ЦК України, ст. 10. 11, 60,212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ча про стягнення грошових коштів - відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на магазин - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлову будівлю магазину, літ. А-1, заг. площею 20,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 30Г. без акту введення в експлуатацію.

Рішення роже бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції ш. лхом подачі в 10 денний строк з дня проголошенья-рішення заяви на апеляційне оскарження поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею іу копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: