Рішення

від 10.06.2014 по справі 21/315

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2014 р. Справа № 21/315

10.06.2014 року Справа № 1/552-10/180

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Фартушку Н.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства «Постінтур», Львівська область, м. Дрогобич,

до відповідача: Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, Львівська область, м. Дрогобич,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, Львівська область, м. Дрогобич,

про: стягнення вартості ремонту орендованого приміщення.

за позовом: Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, Львівська область, м. Дрогобич,

до відповідача: Приватного підприємства «Постінтур», Львівська область, м.Дрогобич,

про: стягнення 6 347 грн. 72 коп.

За участю представників:

Від позивача (ПП «Постінтур»): не з'явився;

Від відповідача (ВК Дрогобицької міської ради): не з'явився;

Від відповідача (УКРВО Дрогобицької міської ради): не з'явився.

Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Постінтур» до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради про стягнення 32 103 грн. 83 коп. вартості ремонту орендованого приміщення та за позовом Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради до Приватного підприємства «Постінтур» про стягнення 6 347 грн. 72 коп.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.04.2006 року (суддя Данко Л.С.) порушено провадження у справі №1/458-9/130 за позовом Приватного підприємства «Постінтур» до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про стягнення 38 227 грн. 36 коп. відшкодування вартості ремонту орендованого приміщення, вказану справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.05.2006 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64 (докази в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в відповідних ухвалах суду у справі.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.08.2006 року провадження у справі зупинено до 29.08.2006 року.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.08.2006 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.09.2006 року про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64 (докази в матеріалах справи).

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.09.2006 року у справі №1/458-9/130 позовні вимоги Приватного підприємства «Постінтур» задоволено частково, вирішено стягнути з Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради на користь Приватного підприємства «Постінтур» 38 227 грн. 36 коп. суми основного боргу, 382 грн. 30 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2008 року рішення господарського суду Львівської області від 13.09.2006 року у справі №1/458-9/130 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого Господарського суду України від 19.04.2007 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 року та рішення господарського суду Львівської області від 13.09.2006 року у справі №1/458-9/130 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.06.2007 року (суддя Довга О.І.) справу прийнято до провадження, справі присвоєно №1/552-10/180 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.06.2007 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64 (докази в матеріалах справи).

Ухвалою від 16.08.2007 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, про що третя особа була належним чином повідомлена під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64 (докази в матеріалах справи).

Ухвалою господарського суду Львівської області (суддя Масловська Л.З.) від 12.11.2007 року порушено провадження у справі №21/315 за позовом Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради до Приватного підприємства «Постінтур» про стягнення 6 347 грн. 72 коп. та звільненні орендованого приміщення.

Голова господарського суду Львівської області ухвалою 10.01.2008 року справу №21/315 об'єднав у спільне провадження із справою №1/552-10/180 та закріпив за об'єднаним провадженням №1/552-10/180.

Ухвалою від 03.04.2008 року провадження у справі №1/552-10/180 зупинено у зв'язку із призначенням судової будівельно-технічної експертизи.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи по господарській справі за позовом ПП «Постінтур» до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 29.12.2010 року 3255 встановлено, що в період 2004 - 2005 років в будинку за адресою: м. Дрогобич, вул. 22 січня, буд. 47 проведено наступні роботи: проведено заміну покриття даху метало профілем з частковою заміною конструктивних елементів даху (крокви, обрешітка) площею 351, 168 м. кв. та встановлення вхідних металевих дверей. вартість проведених робіт станом на 2004 - 2005 роки становить 29 014 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Львівської області (суддя Довга О.І.) від 28.01.2011 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.02.2011 року, про що сторони і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64 (докази в матеріалах справи).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.05.2011 року провадження у справі зупинено у зв'язку з призначенням повторної судової інженерно-технічної експертизи.

Повідомленням від 29.07.2013 року, вих. №2119, зареєстрованим канцелярією суду 12.08.2013 року за вх. №1584, Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз повернуто матеріали справи №1/552-10/180 до господарського суду Львівської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.09.2013 року прийнято справу до провадження, поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 24.09.2013 року, про що сторони належним чином повідомлені під розписку: позивач - 14.09.2013 року рекомендованою поштою №82100 0083031 7, відповідач - 11.09.2013 року рекомендованою поштою №82100 0082122 9, третя особа - 11.09.2013 рекомендованою поштою №82100 0082119 9 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.10.2013 року провадження у справі зупинено у зв'язку з призначенням повторної судової інженерно-технічної експертизи

Ухвалою господарського суду Львівської області від 263.05.2014 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.06.2014 року, про що сторони і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача були належним чином повідомлені під розписку: позивач: 30.05.2014 року рекомендованою поштою №82100 0133649 9, відповідач - 30.05.2014 року рекомендованою поштою №82100 0133658 8, третя особа - 30.05.2014 року рекомендованою поштою №82100 0133657 0 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

05.11.2007 року позивачем подано уточнення позовних вимог (вх. №23871), у яких збільшує позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 32 103 грн. 83 коп. витрат на проведення ремонту, 5 598 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 1 582 грн. 37 коп. трьох відсотків річних, 8 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, 450 грн. 00 коп. витрат на відрядження по слуханню справи та 477 грн. 34 коп. державного мита.

Третя особа у своєму відзиві на уточнення до позовної заяви зазначає, що вказані витрати не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, оскільки витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню лише у тому випадку, якщо таку правову допомогу надає адвокат, чиї повноваження і статус підтверджуються належними і допустимими доказами у справі.

Щодо нарахування позивачем відповідачу інфляційних втрат і трьох відсотків річних третя особа вказує на те, що позивачем не пред'являлась відповідачу вимога про сплату інфляційних втрат і трьох відсотків річних, а відтак, строк виконання вказаного зобов'язання у відповідача не настав.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 450 грн. 00 коп. витрат на відрядження третя особа вказує, що вказані витрати позивача не доведені належними і допустимими доказами у справі, оскільки позивачем не подано авансових звітів про відрядження, посвідчень про відрядження із відмітками суду про прибуття і вибуття представника до суду, а також доказів відшкодування цих витрат на користь представника позивача.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 32 103 грн. 83 коп. витрат на проведення ремонту, 5 598 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 1 582 грн. 37 коп. трьох відсотків річних, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Абзацами 3 та 4 пункту 3.12. вказаної Постанови передбачено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК (абзаци 1 та 2 пункту 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Абзацом 5 пункту 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Як вбачається із матеріалів справи в судовому засіданні 09.10.2007 року сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтей 22 ГПК України, а відтак, суд перейшов до початку розгляду справи по суті.

Таким чином, заява позивача від 05.11.2007 року вх. №23871 про уточнення позовних вимог в частині уточнення суми вартості проведених ремонтних робіт та стягнення з відповідача на користь позивача 32 103 грн. 83 коп. вартості проведених ремонтних робіт є заявою про зменшення позовних вимог.

В частині клопотання позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 5 598 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 1 582 грн. 37 коп. трьох відсотків річних вказана заява є заявою, яка спрямована на одночасну зміну предмета і підстави позову, яка подана після початку розгляду справи по суті, а відтак, в задоволенні уточнення позовних вимог (від 05.11.2007 року вх. №23871) в частині клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача 5 598 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 1 582 грн. 37 коп. трьох відсотків річних слід відмовити.

Щодо клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача 8 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, 450 грн. 00 коп. витрат на відрядження по слуханню справи та 477 грн. 34 коп. державного мита суд зазначає про те, що вказані витрати входять до складу судових витрат, розподіл яких між сторонами здійснюється судом при винесенні рішення у справі.

Представник позивача в судове засідання 10.06.2014 року не з'явився, подав клопотання (вх. №24878/14), у якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча 30.05.2014 року був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується долученим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового відправлення №82100 0133658 8.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання (вх. №24930/14), у якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

Приписами частин першої та третьої статті 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Відповідно до частин першої та третьої статті 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд, оглянувши і дослідивши матеріали справи і подані позивачем та третьою особою клопотання (від 10.06.2014 року вх. №24878/14 та №24930/14) про відкладення розгляду справи відхиляє їх з підстав закінчення законодавчо встановленого строку розгляду справи, а також того, що відповідачем та третьою особою до вказаних клопотань не додано жодних належних і допустимих доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України в підтвердження обставин, на які відповідач та третя особа покликаються у своїх клопотаннях як на підставу неможливості забезпечення явки повноважного представника в судове засідання і відкладення розгляду справи.

10.06.2014 року представником позивача подано клопотання (вх. №24879/14), у якому просить суд викликати в судове засідання експерта Львівського НДІСЕ для отримання відповідей на запитання.

Так, у вказаному клопотанні позивач обґрунтовує необхідність виклику експерта для дачі пояснень з приводу висновку судової експертизи посиланням на те, що із Висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи від 05.05.2014 року №3635 у справі не вбачається чи врахував експерт вартість та обсяг робіт із врахуванням середньої заробітної плати в будівельній галузі в 2004-2005 роках, та виконання всього обсягу і переліку робіт, зазначених у Дефектному акті на ремонт нежитлового приміщення на вул. 22 Січня, буд. 47 у м. Дрогобич Львівської області від 29.04.2004 року.

Відповідно до частин першої - третьої статті 30 ГПК України в судовому засіданні може брати участь судовий експерт. Права та обов'язки судового експерта визначаються ГПК України та Законом України «Про судову експертизу». Судовий експерт зобов'язаний за ухвалою господарського суду з'явитись на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань. Висновок робиться у письмовій формі.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи Висновку повторної судової інженерно-технічної експертизи по господарській справі за позовом ПП «»Постінтур» до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 05.05.2014 року №3635, експертом при вирішенні питання обсягу та вартості проведених ремонтних робіт враховано дефектний акт від 29.04.204 року та встановлено обсяги фактично здійснених робіт - встановлення вхідних металевих дверей з демонтажем старих дерев'яних дверей, демонтовано перекриття даху з азбоцементних листів на площі 351, 168 м. кв., укріплено кроквяні ноги розшиванням дошками у двох місцях, влаштовано крокви в одному місці об'ємом 0,25 м. куб., влаштовано лати з брусків під покрівлю на площі 50 м. кв., влаштовано покриття даху з метало профільних оцинкованих листів на площі 351,168 м. кв. (аркуш №4,5 Висновку) При визначенні вартості вказаних робіт експертом враховано середню заробітну плату в будівельній галузі в 2004-2005 роках в розмірі 1 000 грн. 00 коп. згідно із довідкою ГУ статистики у Львівській області від 22.03.2011 року №18 (аркуш висновку №7).

Відтак, оглянувши і дослідивши подане позивачем клопотання (від 10.06.2014 року, вх. №24879/14) суд дійшов до висновку про те, що вказане клопотання є безпідставним і необґрунтованим, тому в його задоволенні слід відмовити.

Спір розглядається у відповідності до поданого 05.11.2007 року позивачем (вх. №52870/13) заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Приватне підприємство «Постінтур» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 13835551, знаходиться за адресою: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. 22 січня, буд. 40, що підтверджується долученими до матеріалів справи Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №363122 та Довідкою Львівського обласного управління статистики №4182 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 26307196, знаходиться за адресою: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, буд. 1, що підтверджується долученою до матеріалів справи Довідкою Львівського обласного управління статистики №137 (докази в матеріалах справи).

Третя особа: Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 35019550, знаходиться за адресою: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, буд. 1, що підтверджується долученим до матеріалів справи Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №199289 (докази в матеріалах справи).

31.10.2003 року між Приватним підприємством «Постінтур» (надалі - позивач, орендар) та Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради (надалі - відповідач, орендодавець) укладено Договір оренди нежитлових приміщень, будинків та споруд №ЛД-251 (надалі - договір ЛД-251), за умовами якого орендодавець передав, а орендар згідно акту приймання-передачі прийняв у строкове платне користування нерухоме майно мансарди загальною площею 56,6 м. кв., яке розташоване у будинку за адресою: м. Дрогобич, вул. 22 січня, буд. 47 (надалі - об'єкт оренди).

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, за основними ознаками визначення договору, зазначений договір є договором оренди майна у сфері господарювання.

Розділом 3 договору ЛД-251 визначено термін оренди, розділом 3 - орендну плату.

Так, згідно пунктів 2.1. та 2.2. договору ЛД-251 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє з 01.11.2003 року по 31.01.2005 року. В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Пунктом 2.5. договору ЛД-251 сторони встановили, що договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін цей договір може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, визначених чинним законодавством України.

Згідно пункту 3.1. договору ЛД-251 орендна плата за перший місяць оренди становить 150 грн. 11 коп. з урахуванням податку на додану вартість. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди нараховується відповідно до умов методики розрахунку орендної плати з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до пункту 3.2. договору ЛД-251 орендна плата за договором вноситься не пізніше п'ятнадцятого числа за поточний місяць.

Згідно пунктів 4.3.8. та 4.3.14. договору ЛД-251 орендар зобов'язувався самостійно і за власний рахунок здійснювати поточний ремонт орендованого приміщення один раз на рік, а також при необхідності, прийняти пайову участь в ремонті фасаду, даху та благоустрою прилеглої до об'єкта оренди території пропорційно займаній площі.

Розділом 5 договору ЛД-251 встановлено відповідальність сторін, розділом 7 відновлення об'єкту оренди та умови його повернення.

Так, у відповідності до пункту 5.1. договору ЛД-251 в разі порушення умов договору орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф в розмірі 40 мінімальних заробітних плат.

Пунктом 7.1. договору ЛД-251 сторони погодили, що орендар має право залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо такі поліпшення можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.

Згідно пункту 7.2. договору ЛД-251 орендар не має права на компенсацію витрат, якщо він за рахунок власних коштів здійснив за згодою поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди.

Пунктом 7.3. договору ЛД-251 сторонами встановлено, що у разі розірвання договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря останній зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди в належному стані з урахуванням пунктів 4.3.8, 4.3.14, 7.1. та 7.2. договору.

Змінами і доповненнями до договору від 03.03.2004 року сторонами погоджено викласти пункт 7.2. договору в наступній редакції:

« 7.2. орендар має право на безспірну компенсацію витрат, якщо він за рахунок власних коштів здійснив за письмовою згодою орендодавця поліпшення орендованого майна без заподіяння йому шкоди. Поліпшення орендованого майна орендарем проводиться лише на підставі Дефектного акту, який завіряється Департаментом міського господарства Дрогобицької міської ради та Кошторису, який складається орендарем самостійно на підставі об'ємів робіт, що відображені в Дефектному акті.».

В подальшому, під час дії договору ЛД-251 позивач звертався до відповідача із проханням надати дозвіл на проведення капітального ремонту будинку, в якому знаходиться об'єкт оренди.

Листом від 05.04.2004 року відповідач повідомив позивача про те, що не заперечує проти проведення капітального ремонту і порекомендував позивачу звернутись до відповідача для оформлення Дефектного акту.

Дефектним актом від 29.04.2004 року затверджено перелік робіт та їх об'єми, необхідні для капітального ремонту будинку №47 по вул. 22 січня у м. Дрогобичі. Вказаний акт затверджено Департаментом міського господарства Дрогобицької міської ради (належним чином завірена копія акту в матеріалах справи).

Зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, затвердженим встановлено вартість ремонтних робіт з капітального ремонту будинку №47 по вул. 22 січня в м. Дрогобичі в розмірі 66 492 грн. 00 коп. Вказаний кошторис затверджено Департаментом міського господарства Дрогобицької міської ради 18.05.2005 року (належним чином завірена копія кошторису в матеріалах справи).

Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року затверджено вартість виконаних підрядних робіт в розмірі 21 524 грн. 40 коп. Вказану довідку складено МВТК ПП «Корунд» (належним чином завірена копія довідки в матеріалах справи).

Актом від 03.01.2005 року комісією в складі директора ПП «Постінтур» ОСОБА_1, начальника Державної насіннєвої інспекції в Дрогобицькому районі Львівської області ОСОБА_2, громадянки України ОСОБА_3 та депутата Дрогобицької міської ради ОСОБА_4 встановлено, що внаслідок випадіння значної кількості снігу порушилась щільність покрівлі будинку №47 по вул. 22 січня у м. Дрогобичі, що стало наслідком незадовільного стану крокв, шиферу, обрешітки даху вказаного будинку. Внаслідок вказаного талі води потрапили на дерев'яне перекриття даху, приміщення мансарди і першого поверху, що призвело до неможливості використання вказаних приміщень за їх цільовим призначенням. (належним чином завірена копія акту в матеріалах справи).

27.01.2005 року між Приватним підприємством «Постінтур» та Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради укладено Договір оренди нежитлових приміщень, будинків та споруд №53 (надалі - договір 53), за умовами якого орендодавець передав, а орендар згідно акту приймання-передачі прийняв у строкове платне користування нерухоме майно мансарди загальною площею 56,6 м. кв., яке розташоване у будинку за адресою: м. Дрогобич, вул. 22 січня, буд. 47 (надалі - об'єкт оренди).

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За основними ознаками визначення договору, зазначений договір є договором оренди майна у сфері господарювання.

Розділом 2 договору 53 визначено термін оренди, розділом 3 - орендну плату.

Так, згідно пунктів 2.1. та 2.2. договору 53 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє з 27.01.2005 року по 31.12.2005 року. В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Пунктом 2.5. договору 53 сторони встановили, що договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін цей договір може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, визначених чинним законодавством України.

Згідно пункту 3.1. договору 53 орендна плата за перший місяць оренди становить 302 грн. 86 коп. з урахуванням податку на додану вартість. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди нараховується відповідно до умов методики розрахунку орендної плати з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до пункту 3.2. договору 53 орендна плата за договором вноситься не пізніше двадцять п'ятого числа за поточний місяць.

Згідно пунктів 4.3.8. та 4.3.14. договору 53 орендар зобов'язувався самостійно і за власний рахунок здійснювати поточний ремонт орендованого приміщення один раз на рік, а також при необхідності, прийняти пайову участь в ремонті фасаду, даху та благоустрою прилеглої до об'єкта оренди території пропорційно займаній площі.

Розділом 5 договору 53 встановлено відповідальність сторін, розділом 7 відновлення об'єкту оренди та умови його повернення.

Так, у відповідності до пункту 5.1. договору 53 в разі порушення умов договору орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф в розмірі 40 мінімальних заробітних плат.

Згідно пункту 5.2. договору 53 у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар зобов'язується сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день несвоєчасної оплати, яка нараховується відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 7.1. договору 53 сторони погодили, що орендар має право залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо такі поліпшення можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.

Згідно пункту 7.2. договору 53 орендар не має права на компенсацію витрат, якщо він за рахунок власних коштів здійснив за згодою поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди.

Пунктом 7.3. договору 53 сторонами встановлено, що у разі розірвання договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря останній зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди в належному стані з урахуванням пунктів 4.3.8, 4.3.14, 7.1. та 7.2. договору.

Актом приймання-передачі від 27.01.2005 року відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування приміщення за договором від 27.01.2005 року №53. Вказаний акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірена копія акту в матеріалах справи).

Листом від 11.01.2006 року №3-29/79 відповідач повідомив позивача про те, що, у зв'язку із неналежним виконанням позивачем умов договору щодо своєчасної і повної сплати орендної плати відповідачу відмовляється від договору від 27.01.2005 року №53, а також просить в термін до 25.01.2006 року повернути приміщення, які були предметом вказаного договору (належним чином завірена копія листа в матеріалах справи).

Актом приймання-передачі від 24.01.2006 року позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове мансардне приміщення, розташоване за адресою: м. Дрогобич, вул. 22 січня, буд. 47 загальною площею 56,6 м. кв. Окрім того, вказаним актом сторони підтвердили, що договір оренди розірвано за погодженням сторін. Вказаний акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірена копія акту в матеріалах справи).

З підстав наведеного позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 32 103 грн. 83 коп. вартості ремонту орендованого приміщення за договором від 31.10.2003 року №ЛД-251.

Відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву та відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, вважає його безпідставним і необґрунтованим, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав того, що станом на дату закінчення позивачем ремонтних робіт з капітального ремонту між сторонами укладено новий договір оренди з приводу оренди частини будинку 47 по вул. 22 січня у м. Дрогобичі, умовами якого не передбачено права позивача на відшкодування вартості невід'ємних покращень об'єкта оренди за договором.

Також, як на підставу своїх заперечень проти позову, відповідач вказує на те, що згідно пункту 4.2. Положення про виконавчий комітет Дрогобицької міської ради, затвердженого ухвалою п'ятої сесії Дрогобицької міської ради четвертого демократичного скликання від 24.12.2002 року №97, виконавчий комітет, крім повноважень, наданих йому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснює надані йому законодавством повноваження, серед яких, є органом приватизації комунального майна і орендодавцем комунального майна з наданням йому усіх повноважень, прав, обов'язків і відповідальності відповідно до законів і інших нормативно-правових актів.

Відповідач зазначає про те, що затвердження зведеного кошторису входить до виключної компетенції виконавчого комітету Дрогобицької міської ради. Вирішення питань, віднесених до компетенції відповідача, відбувається шляхом розгляду на засіданнях виконавчого комітету і винесення відповідного рішення з цих питань за наслідками такого розгляду. На засідання виконавчого комітету, який є уповноваженим органом як власник і орендодавець орендованого за договором приміщення в будинку №47 по вул. 22 січня у м. Дрогобичі, питання про затвердження Дефектного акту з переліком і обсягами робіт з капітального ремонту будинку №47 по вул. 22 січня у м. Дрогобичі не виносилось, жодне рішення з цього приводу відповідачем не приймалось. В підтвердження наведеного відповідач звертає увагу суду на те, що у Дефектному акті від 29.04.2004 року відсутні відомості про дату і номер рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, яким такий Дефектний акт було затверджено.

З підстав наведеного відповідач вказує на те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами в розумінні статтей 33 та 34 ГПК України факту погодження відповідачем обсягу і переліку робіт з капітального ремонту об'єкта оренди за договором від 31.10.2003 року №ЛД-251, факту погодження відповідачем проведення таких робіт, а також здачі вказаних робіт.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву проти позову заперечує, вважає його безпідставним і необґрунтованими, просить суд відмовити позивачу в задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи із того, що станом на час виконання позивачем робіт з капітального ремонту приміщень у будинку №47 по вул. 22 січня у м. Дрогобичі договірні відносини між сторонами були врегульовані Договором оренди нежитлових приміщень, будинків та споруд від 27.01.2005 року №53, пункт 7.2. якого не передбачав права позивача як орендаря приміщення, на відшкодування відповідачем вартості здійснених невід'ємних покращень об'єкта оренди.

Щодо позовних вимог Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради до Приватного підприємства «Постінтур» про стягнення 6 347 грн. 72 коп. УКРВО Дрогобицької міської ради у своїй позовній заяві (№21/315) зазначає про те, що вказана заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання ПП «Постінтур» взятих на себе договірних зобов'язань із сплати орендної плати за користування приміщеннями за Договором оренди нежитлових приміщень, будинків та споруд від 27.01.2005 року №53 і складається із суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за договором в розмірі 5 971 грн. 48 коп. та пені за порушення порядку і строків сплати орендної плати за договором в розмірі 376 грн. 24 коп.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частини другої статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у чинній на момент розірвання договору від 27.01.2005 року №53 редакції) встановлено, що орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.

Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Частиною третьою статті 27 вказаного Закону визначено, що у випадку, якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 604 ЦК України Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Таким чином, Приватне підприємство «Постінтур» та Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради шляхом укладення 27.01.2005 року Договору оренди нежитлових приміщень, будинків і споруд №53 дійшли згоди про заміну первісних зобов'язань щодо оренди нежитлових приміщень, які розташовані в будинку №47 по вул. 22 січня у м. Дрогобичі, і виникали із Договору оренди нежитлових приміщень, будинків і споруд від 31.10.2003 року №ЛД-251 новими зобов'язаннями, які врегульовано сторонами у Договорі оренди нежитлових приміщень, будинків і споруд від 27.01.2005 року №53.

Пункт 7.2. Договору оренди нежитлових приміщень, будинків і споруд від 27.01.2005 року №53 не передбачає права позивача, як орендаря приміщення, на відшкодування вартості здійснених ним невід'ємних покращень об'єкта оренди.

Окрім того, позивачем станом на час розгляду справи по суті не доведено належними і допустимими доказами в розумінні статтей 33 та 34 ГПК України факту розгляду відповідачем питання про затвердження Дефектного акту про обсяги і перелік робіт з капітального ремонту орендованого за договором від 31.10.2003 року №ЛД-251 приміщення у встановленому пунктом 4.2. Положення про виконавчий комітет Дрогобицької міської ради, затвердженого ухвалою п'ятої сесії Дрогобицької міської ради четвертого демократичного скликання від 24.12.2002 року №97 порядку.

Відтак, станом на час виконання позивачем робіт з капітального ремонту орендованого приміщення мансарди будинку №47 по вул. 22 січня у м. Дрогобичі відносини між сторонами були врегульовані Договором оренди нежитлових приміщень, будинків і споруд від 27.01.2005 року №53, а позивачем не доведено факту погодження Дефектного акту про перелік і обсяги робіт з капітального ремонту орендованого приміщення, відтак, позивач не мав права на відшкодування вартості здійснених ним покращень орендованого за договором майна. Таким чином, позовні вимоги Приватного підприємства «Постінтур» про стягнення з Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради на користь ПП «Постінтур» 38 277 грн. 36 коп. вартості ремонту орендованого приміщення є безпідставними і необґрунтованими, в їх задоволенні слід відмовити повністю.

Щодо позовних вимог Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради до Приватного підприємства «Постінтур» про стягнення 6 347 грн. 72 коп. суд зазначає наступне.

Як вбачається із долученого Управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради до матеріалів справи розрахунку суми заборгованості із сплати орендної плати, заборгованість в розмірі 5 971 грн. 48 коп. виникла внаслідок порушення позивачем порядку і строку внесення орендної плати за користування орендованим за Договором від 31.10.2003 року №ЛД-251 майном за період з березня 2005 року по лютий 2007 року включно.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи Договір від 27.01.2005 року №53 розірвано за погодженням сторін 24.01.2006 року, що підтверджується Актом приймання-передачі від 24.01.2006 року б/н. Відтак, право третьої особи нараховувати позивачу орендну плату існувало саме до цього часу.

Третьою особою за період з березня 2005 року по січень 2006 року нараховано позивачу орендну плату в розмірі 3 524 грн. 42 коп., позивачем здійснено часткове погашення суми вказаної заборгованості в розмірі 2 136 грн. 91 коп.

Таким чином, заборгованість позивача перед третьою особою із сплати орендної плати за договором складає 1 387 грн. 51 коп., станом на час розгляду справи сторонами і третьою особою доказів її погашення суду не заявлено та не подано.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною першою статті 19 цього ж Закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між позивачем-2 та відповідачем з господарського Договору оренди нежитлових приміщень, будинків та споруд від 27.01.2005 року №53.

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Ухвалою Дрогобицької міської ради від 28.02.2007 року №230 Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради визначено правонаступником Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради в частині повноважень останнього як органу приватизації та орендодавця комунального майна, а також в частині зобов'язань з орендної плати за договорами оренди нежитлових приміщень.

Актом приймання-передачі від 02.04.2007 року Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради передав, а Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради прийнято дебіторську та кредиторську заборгованість орендарів за оренду приміщень (належним чином завірена копія акту приймання-передачі від 02.04.2007 року в матеріалах справи).

Окрім стягнення суми основної заборгованості за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 376 грн. 24 коп. пені, нарахованої за період з вересня 2006 року по лютий 2007 року у відповідності до пункту 5.2. договору від 27.01.2005 року №53 (розрахунок суми пені в матеріалах справи).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (у чинній редакції) передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв'язку із розірванням 24.01.2006 року договору від 27.01.2005 року №53, зобов'язання позивача із сплати орендної плати за договором припинились в січні 2006 року, а відтак, нарахування третьою особою позивачу до сплати пені за прострочення сплати орендної плати за договором за період з вересня 20006 року по лютий 2007 року не є документально і нормативно обґрунтованим, а тому в задоволенні позову Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради про стягнення Приватного підприємства «Постінтур» на користь Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради 376 грн. 24 коп. пені слід відмовити.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Постінтур» до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради (зменшені) про стягнення 32 103 грн. 83 коп. вартості ремонту орендованого приміщення не є документально та нормативно обґрунтованими, відповідачем спростовані, а тому в задоволенні позову слід відмовити, а позов Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради до Приватного підприємства «Постінтур» про стягнення 5 971 грн. 48 коп. заборгованості зі сплати орендної плати за договором та 376 грн. пені за прострочення сплати орендної плати за договором є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення частково.

Відповідно до частини першої статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України від 19.12.1992 року № 2887-ХІІ «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 18.04.200 року та 11.01.2007 року укладено Договір про надання юридичних послуг №1 та №2 відповідно, проте позивачем не долучено до матеріалів справи жодних належних і допустимих доказів в розумінні статтей 33 та 34 ГПК України в підтвердження того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5 станом на час укладення із Приватним підприємство «Постінтур» мала статус адвоката в розумінні статті 2 Закону України «Про адвокатуру», а відтак в задоволенні клопотання позивача про включення до складу судових витрат 8 000 грн. 00 коп. витрат на оплату правової допомоги слід відмовити.

Щодо клопотання про включення до складу судових витрат 450 грн. 00 витрат на відрядження, суд зазначає, що, у відповідності до статті 44 ГПК України, витрати на відрядження представника у судове засідання не є судовими витратами у справі, а відтак не підлягають відшкодуванню на стороні, на користь якої відбулось рішення. Відтак, в задоволення клопотання позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 450 грн. 00 коп. витрат на відрядження представника в судове засідання слід відмовити.

Окрім того, судом встановлено, що за Висновок судової будівельно-технічної експертизи по господарській справі від 29.12.2010 року №255 Приватним підприємством «Постінтур» сплачено 4 600 грн. 00 коп., за Висновок повторної судової інженерно-технічної експертизи по господарській справі від 05.05.2014 року №3635 Приватним підприємством «Постінтур» сплачено 1 839 грн. 00 коп. (докази в матеріалах справи).

Відтак, суд дійшов до висновку про те, що до складу судових витрат слід включити понесені позивачем витрати на оплату судових експертиз у справі в розмірі 6 439 грн. 00 коп.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог у відповідності до статті 49 ГПК України та стягнути з ПП «Постінтур» на користь Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради 22 грн. 30 коп. державного мита та 25 грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20 - 22, 27, 32 - 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Приватного підприємства «Постінтур» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. 22 січня, буд. 40; код ЄДРПОУ 13835551) до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради (82100, Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 26307196) про стягнення 32 103 грн. 83 коп. вартості ремонту орендованого приміщення відмовити повністю.

2. Позов Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради (82100, Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 35019550) до Приватного підприємства «Постінтур» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. 22 січня, буд. 40; код ЄДРПОУ 13835551) про стягнення 6 347 грн. 72 коп. задоволити частково.

3. Стягнути з боржника: Приватного підприємства «Постінтур» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. 22 січня, буд. 40; код ЄДРПОУ 13835551) на користь стягувача: Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради (82100, Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 35019550) 1 387 грн. 51 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, 22 грн. 30 коп. державного мита та 25 грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

10.06.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 16.06.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.