Рішення

від 16.08.2010 по справі 25/121

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

16.08.10 Справа№ 25/121

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Трускавець) до відповідача:Приватного підприємства В«Прикарпаття - 1В» (м.Трускавець) про :стягнення заборгованості в сумі 345 101,62 грн. Суддя :ОСОБА_2 При секретарі :ОСОБА_3 Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_4-представник, довіреність від 15.07.2010 року від відповідача :ОСОБА_5-представник, довіреність від 15.07.2010 року Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Трускавець) до Приватного підприємства В«Прикарпаття - 1В» (м.Трускавець) про стягнення заборгованості в сумі 345 101,62 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.07.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 29.07.2010 року. Ухвалою від 29.07.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 05.08.2010 року, для надання доказів по справі. Ухвалорю від 05.08.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 16.08.2010 року, за клопотанням сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.07.2010 року, про оголошення перерви від 29.07.2010 року, від 05.08.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.07.2010 року, про оголошення перерви від 29.07.2010 року, від 05.08.2010 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

05.08.2010 року за вх.№14842 відповідач подав відзив на позов, в якому визнає суму боргу та штрафних санкцій та просить суд відстрочити виконання стягнення боргу.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 16.08.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

07.12.2009 року між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (надалі -позивач) та Приватним підприємством В«Прикарпаття- 1В» (надалі -відповідач) укладено договір купівлі-продажу з відстроченням платежу (надалі -договір).

Згідно п.1 вказаного договору, позивач зобовВ»язувався передати відповідачу у власність будівельні матеріали в асортименті, кількості та за цінами, що вказані в специфікації, яка є невідВ»ємною частиною договору, на загальну суму 325 677,00 грн., а відповідач зобовВ»язувався прийняти цей товар і сплатити за нього визначену грошову суму.

Сторони домовилися, що відповідач розраховується з позивачем в термін до 31.12.2009 року, згідно п.3 договору.

Згідно із накладною від 07.12.2009 року №9, позивач передав, а відповідач прийняв будівельні матеріали на загальну суму 192 840,00 грн., а згідно із накладною від 11.12.2009 року №8 -на суму 132 837,00 грн. таким чином, за вказаним вище договором позивачем передано, а відповідачем отримано будівельних матеріалів на суму 325 677,00 грн.

На думку позивача, в порушення умов договору та норм чинного законодавства україни, відповідач не розрахувався за передані йому будівельні матеріали.

Отже, на момент звернення з позовом, заборгованість відповідача становить 325 677,00 грн.

Крім того, позивачем нараховано 3% річних в розмірі 4 443,48 грн. та інфляційні втрати в розмірі 14 981,14 грн., що підялгають сплаті відповідачем. Відповідач погодився із розрахунком цих сум.

Отже, загальна сума боргу відповідача перед позивачем, за підрахунокм останнього, становить 345 101,62 грн.

05.08.2010 року за вх.№14842 відповідач подав відзив на позов, в якому визнає суму боргу та просить суд відстрочити виконання стягнення боргу.

В судовому засіданні відповідач 16.08.2010 року суму заборгованості визнав, однак, станом на момент розгляду справи докази погашення заборгованості суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовВ»язання, що виникає між субВ»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субВ»єкт (зобовВ»язана сторона, в тому числі боржник) зобовВ»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субВ»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субВ»єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовВ»язаної сторони виконання її обовВ»язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовВ»язання, які виникають між субВ»єктами господарювання або між субВ»єктами господарювання і негосподарюючими субВ»єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобовВ»язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, субВ»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовВ»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовВ»язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовВ»язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобовВ»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обВ»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В судовому засіданні відповідач підтримав заявлене клопотання про розтермінування сплати боргу в розмірі 345 101,62 грн. щомісячно на два місяці рівними частинами. Тому, суд дійшов до висновку, що, з врахуванням важкого фінансового становища ПП В«Прикарпаття - 1В» , клопотання останнього слід задоволити та розстрочити виконання судового рішення щодо стягнення боргу на два місяці рівними частинами. Позивач щодо заявленого розтермінування не заперечив.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, визнав позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем виконані не повністю, а також відповідач в судовому засіданні 16.08.2010 року визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, а у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або поршують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Трускавець) до Приватного підприємства В«Прикарпаття - 1В» (м.Трускавець) про стягнення заборгованості в сумі 345 101,62 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.В»аВ» ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України В«Про державне митоВ» № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №445 від 24.06.2010 року на суму 3 451,02 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №446 від 24.06.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути із Приватного підприємства В«Прикарпаття - 1В» (82200, Львівська область, м.Трускавець, бульвар Торосевича,6 код ЄДРПОУ 36518190) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Грушевського, 14; ідентифікаційний № НОМЕР_1) -борг у сумі 345 101 (триста сорок пВ»ять тисяч сто одну) грн. 62 коп., 3 451 (три тисячі чотириста пВ»ятдесят одну) грн. 02 коп. -сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

3. Розтермінувати виконання судового рішення по справі №25/121, здійснивши стягнення суми 345 101,02 грн. в рівних частинах помісячно у термін на 2 (два) місяці.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.