Рішення

від 15.09.2015 по справі 922/4386/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р.Справа № 922/4386/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобову Р.М.

розглянувши справу

за позовом Прокуратура Близнюковського району Харківської області, смт. Близнюки в інтересах держави в особі Управління Держземагенства в м. Харкові, м. Харків до 1. Близнюківської районної державної адміністрації, смт. Близнюки, 2. Фермерського господарства "Ніка 2011", смт. Близнюки; Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Реєстраційна служба Близнюківського районного управління юстиції, смт. Близнюки; про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку за участю представників сторін:

Прокурор - Боброва С.С., посв. від 15.05.2014р.;

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 23.12.2014р.;

Представник першого відповідача - не з'явився;

Представник другого відповідача - ОСОБА_2 (керівник);

Третя особа - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Близнюківського району Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області (далі за текстом - ГУ Держземагенства у Харківській області) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Близнюківської районної державної адміністрації (далі за текстом - Близнюківська РДА), фермерського господарства "Ніка 2011", (далі за текстом - ФГ "Ніка 2011"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - реєстраційної служби Близнюківського районного управління юстиції про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Близнюківської РДА 14.07.2011 року № 334 (зі змінами внесеними розпорядженням голови Близнюківської РДА від 05.10.2011 року № 537); визнання незаконним та скасування розпорядження голови Близнюківської РДА від 03.12.2012 № 1404; визнання недійсним укладеного між Близнюківською РДА та ФГ "Ніка 2011" договір оренди землі від 03.12.2012 року, а також скасування його державної реєстрації від 11.12.2012 року за № 632068154002247, вчиненої у Державному реєстрі земель відділом Держкомзему у Близнюківському районі; зобов'язання ФГ "Ніка 2011" повернути державі в особі ГУ Держземагентства у Харківській області земельну ділянку площею 50, 0000 га (кадастровий номер 6320681500:01:000:0318) вартістю, згідно нормативної грошової оцінки, 1 084 421, 31 грн., розташовану на території Бурбулатівської сільської ради Близнюківського району.

Ухвалою господарського суду від 29.07.2015р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 02.09.2015р. об 11:15 год.

Ухвалою господарського суду від 02.09.2015р. розгляд справи відкладався на 15.09.2015р. об 11:30 год.

У судовому засіданні 15.09.2015р. прокурор та представник позивача позов підтримали, наполягали на його задоволенні.

Представник першого відповідача у судове засідання 15.09.2015р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, через канцелярію суду надав заперечення на позов (вх. №№ 1267, 37225) та доповнення до заперечень (вх. № 36703), які судом долучені до матеріалів справи.

Представник другого відповідача, присутній у судовому засіданні 15.09.2015р., проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи у судове засідання 15.09.2015р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, заслухавши учасників судового процесу, судом встановлено наступне:

14.07.2011 року розпорядженням Близнюківської РДА № 334 надано дозвіл гр. ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та розпорядженням голови Близнюківської РДА від 05.10.2011 року № 537 внесено зміни до розпорядження Близнюківської РДА від 14.07.2011 року № 334 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства", в якому надано дозвіл ФГ "Ніка 2011" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 50 га із земель сільськогосподарського призначення (резервний фонд), розташованих за межами населених пунктів Бурбулатівської сільської ради для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 05.10.2011р. № 537 викладено у новій редакції розпорядження від 14.07.2011 р. № 334, відповідно до якого надано дозвіл фермерському господарству «Ніка 2011» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду земельну ділянку терміном на 49 років орієнтовною площею 50,0000 га із земель сільськогосподарського призначення (резервного фонду), розташованих за межами населених пунктів Бурбулатівської сільської ради для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 03.12.2012р. № 1404 затверджено проект землеустрою та надано в оренду фермерському господарству «Ніка 2011» земельну ділянку що знаходиться за межами населених пунктів Бурбулатівської сільської ради загальною площею 50,0000 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення - рілля, на території Бурбулатівської сільської ради терміном на 49 років.

На підставі вказаного розпорядження між Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та фермерським господарством «Ніка-2011» (орендар) укладено договір оренди землі від 03.12.2012р., зареєстрований у відділі Держкомзему у Близнюківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.12.2012р. за № 632068154002247. За умовами цього договору в оренду передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Бурбулатівської сільської ради загальною площею 50,0000 га; нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2012 рік становить 1.084.421,31 грн. (п.п.1, 2, 5 договору).

Винесення Близнюківською районною державною адміністрацією спірних розпоряджень після проведення державної реєстрації фермерського господарства (07.09.2011р.), а відтак і подальше укладення договору оренди землі на їх підставі, на думку прокурора та позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів в т.ч. визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст.16 ЦК України).

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в т.ч. шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом (ст.20 ГК України).

Відповідно до ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 20 ГК України визначено, що одним із способів захисту порушених прав суб'єктів господарювання є, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Статтею 16 ЦК України, серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом визначено визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади та органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Зважаючи на ці норми, підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

З урахуванням наведеного та у відповідності до положень ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про те, що умовою визнання обґрунтованими позовних вимог прокурора є доведення ним факту невідповідності спірних розпоряджень Близнюківської РДА законодавству та факту ущемлення цими актами прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Так, згідно ст. 13 Конституції України, ст. 373 ЦК України, ст. 1 ЗК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 14 Конституції України).

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону (ст. 84 ЗК України).

Згідно п.7 ч.1 ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля відноситься до відома місцевих державних адміністрацій. Згідно п.2 ч.1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону (ч.1, ч.2 ст.6 Закону України В«Про оренду земліВ» ).

Відповідно ст. 116 ЗК України (в редакції, яка діяла станом на момент винесення відповідачем спірного розпорядження) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За приписами ч. 1 ст. 124 ЗК України (у відповідній редакції) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 134 ЗК України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Закон України "Про фермерське господарство" визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Згідно п. "в" ч.1 ст.12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

У відповідності до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Згідно ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Отже, з приписів наведених норм права вбачається, що без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам.

При цьому, Цивільний кодекс України розмежовує людину, як учасника цивільних відносин (статті 24-26 Цивільного кодексу України), і юридичну особу, також як учасника таких відносин.

Судом встановлено, що 17.06.2011 року фізична особа ОСОБА_3 звернувся до Близнюківської РДА із заявою, в якій просив надати в довгострокову оренду земельну ділянку площею 41, 39 га із земель резервного фонду на території Острівщанської сільради для ведення фермерського господарства терміном на сорок дев'ять років.

Згідно Протоколу № 2 Постійно діючої районної комісії з питань земельних відносин при Близнюківській РДА від 11.07.2011 року комісією прийнято рішення про надання ОСОБА_5 земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Бурбулатівської сільради.

Судом встановлено, що 25.08.2011 року Близнюківська РДА (орендодавець) та фізична особа ОСОБА_3 (орендар) уклали тимчасовий договір оренди землі, терміном дії один рік до 31.12.2011 року, згідно п. п. 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Бурбулатівської сільської ради загальною площею 50, 00 га.

Згідно п. 15 тимчасового договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства, а після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 14 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З матеріалів справи вбачається, що в період дії вищезазначеного тимчасового договору оренди, 07.09.2011 року фізичною особою ОСОБА_3 зареєстровано ФГ "Ніка 2011", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 ЦК України та статті 4 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцівВ» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Судом встановлено, що розпорядженнями голови Близнюківської районної державної адміністрації був наданий дозвіл саме Фермерському Господарству "Ніка 2011" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду орієнтовною площею 50,0000 га із земель сільськогосподарського призначення (резервного фонду), розташованих за межами населених пунктів Бурбулатівської сільської ради для ведення фермерського господарства, та, відповідно, затвердження проекту землеустрою та надання в оренду відповідної земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення - рілля, на території Бурбулатівської сільської ради терміном на 49 років.

Зокрема, статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися, у тому числі, із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

У відповідності до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями)" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Суд зазначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Оскільки на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень Близнюківської РДА та укладення договору оренди землі від 03.12.2012 року, ФГ "Ніка 2011" вже набуло статусу юридичної особи, то отримання нею у подальшому земельної ділянки в оренду, яке відбулось без проведення земельних торгів, суперечить вимогам ст. 124 ЗК України, що є підставою для визнання спірних розпоряджень Близнюківської РДА та договору оренди недійсними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що решта позовних вимог, зокрема, про повернення державі в особі ГУ Держземагентства у Харківській області, земельну ділянку площею 50,000 га (кадастровий номер 6320681500:01:000:0318), розташовану на території Бурбулатівської сільської ради, яка є похідною від попередніх позовних вимог про визнання незаконними та скасування розпорядження голови Близнюківської РДА та визнання недійсним договору оренди землі від 03.12.2012р., також підлягає задоволенню.

Розглянувши вимогу прокурора про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію від 11.12.2012р. за № 632068154002247 договору оренди землі від 03.12.2012р., вчинений у Державному реєстрі земель відділом Держкомзему у Близнюківському районі, суд вважає її юридично неспроможною та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на зазначене.

Відповідно до ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Державну реєстрацію змін покладено на Реєстраційна служба Близнюківського районного управління юстиції (третя особа у справі).

Реєстраційна служба Близнюківського районного управління юстиції не є відповідачем у даній справі, що в свою чергу, унеможливлює задоволення позовних вимог до неї.

Згідно із ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позов прокурора Близнюківського району підлягає частковому задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 04.11.2014 року у справі № 922/4817/13.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України та п.4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до якої приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Таким чином судові витрати у даній справі, які складаються з 4872,00 грн. судового збору (1218,00грн. х 4 немайнові вимоги), покладаються пропорційно на відповідачів та підлягають стягненню на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 27, 29, 32, 33, 43, 44, 49, 65, 82- 85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Близнюківської районної державної адміністрації від 14.07.2011р. № 334 (зі змінами внесеними розпорядженням голови Близнюківської районної державної адміністрації від 05.10.2011р. № 537) про надання дозволу фермерському господарству "Ніка 2011" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду земельну ділянку терміном на 49 років орієнтованою площею 50 га із земель сільськогосподарського призначення (резервного фонду), розташованих за межами населених пунктів Бурбулатівської сільської ради для ведення фермерського господарства.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Близнюківської районної державної адміністрації від 03.12.2012р. № 1404 про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ФГ "Ніка" земельну ділянку, що знаходиться за межами населених пунктів Бурбулатівської сільської ради, загальною площею 50,000 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення - рілля, на території Бурбулатівської сільської ради терміном на 49 років.

Визнати недійсним укладений між Близнюківською районною державною адміністрацією (64801, Харківська область, смт. Близнюки, вул. Комсомольська, 39, код ЄДРПОУ 04059533) та Фермерським господарством "Ніка 2011" (64801, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37685871) договір оренди землі від 03.12.2012р.

Зобов'язати Фермерське господарство "Ніка 2011" (64801, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37685871) повернути державі в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16, код ЄДРПОУ 38385479) земельну ділянку площею 50,000 га (кадастровий номер 6320681500:01:000:0318) вартістю, згідно нормативної грошової оцінки, 1084421,31 грн., розташовану на території Бурбулатівської сільської ради Близнюківського району.

Стягнути з Близнюківської районної державної адміністрації (64801, Харківська область, смт. Близнюки, вул. Комсомольська, 39, код ЄДРПОУ 04059533) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код платника 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 2436,00 грн. судового збору.

Стягнути з Фермерського господарства "Ніка 2011" (64801, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37685871) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код платника 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 2436,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.09.2015 р.

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/4386/14