Постанова

від 16.02.2010 по справі 01/60-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

16.02.10 Справа № 01/60-38

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання М. Друзюк

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта) -ОСОБА_2 -представник

від відповідача (апелянта) -ОСОБА_3 -представник

розглянув апеляційні скарги Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Київ № 31/10-12549 від 16.12.2009 р. та ВАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз», м. Луцьк № 593/6-3 від 15.12.2009 р.

на рішення господарського суду Волинської області від 03.12.2009 р.

у справі № 01/60-38

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача ВАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз», м. Луцьк

про стягнення 10 344 227, 35 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Волинської області від 03.12.2009 р. у справі № 01/60-38 частково задоволено позов ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Київ, з ВАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз», м. Луцьк на користь позивача стягнуто 879 746, 44 грн. заборгованості, 104 701, 88 грн. пені, 1 960 852, 83 грн. інфляційних збитків, 268 611, 11 грн. 3 % річних, 7 922, 75 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 36, 66 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, провадження у справі в частині стягнення 5 297 739, 77 грн. заборгованості припинити, в позові про стягнення 631 024, 37 грн. пені, 1 048 952, 50 грн. інфляційних збитків та 152 598, 45 грн. 3 % річних відмовлено, з ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Київ на користь відповідача стягнуто 1 317, 94 грн. витрат на оплату вартості судової експертизи.

У своїй апеляційній скарзі та поясненнях по справі відповідач просить дане рішення скасувати в частині стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз», м. Луцьк 879 746, 44 грн. заборгованості, 104 701, 88 грн. пені, 1 960 852, 83 грн. інфляційних збитків, 268 611, 11 грн. 3 % річних та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити, посилаючись на те, що за результатами проведеного ВАТ «Волиньгаз» перерахунку вартості спожитого населенням у 2007 році природного газу станом на 01.01.2008 р. на загальну суму 8 058 429, 14 грн., де вартість природного газу становить 7 900 420, 84 грн., що підтверджується зведеною відомістю по тарифному коригуванню за спожитий природний газ населенням по факту використання за 2007 рік по ВАТ «Волиньгаз». Тому в березні 2008 року товариство зменшило заборгованість перед ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»на загальну суму 7 900 420, 84 грн. Також апелянт стверджує, що у березні 2008 року заборгованість перед ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»по договору № 06/06-785 від 29.12.2006 р. була повністю погашена, переплати були зараховані як проплати за наступні періоди і оскільки позивачем нарахування пені та 3 % річних проводилось в період з 01.10.2008 р. по 31.03.2009 р., тобто коли заборгованість вже була погашена, тому такі нарахування, на думку відповідача, є неправомірними. Відповідач, звертаючись до норм законодавства, дійшов висновку, що ст. 602 ЦК України та Законом України «Про виконавче провадження»не передбачені випадки недопустисмості зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому, він вказує на однорідність вимог, які зараховані як зустрічні.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду Волинської області в частині припинення провадження щодо основного боргу та часткового задоволення позовних вимог в частині пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким повністю задоволити вимоги позивача, мотивуючи тим, що проаналізувавши норми ст.ст. 526 - 532, 601 ЦК України, вважає, що взаємозалік за заявою однією із сторін може здійснюватися лише у разі згоди на це іншої сторони, що відповідає принципу диспозитивності прав сторін в галузі господарського та цивільного права. Однак, такої згоди від ДК «Газ України»не було. Так, з огляду на те, що ДК «Газ України»не давало згоди на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, останні були не однорідними і зобов'язання ДК «Газ України»повинні були виконуватись відповідно до вимог законодавства про виконавче провадження, а зобов'язання ВАТ «Волиньгаз»згідно умов договору, заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог була нікчемною, правових підстав для її прийняття та відповідно відображення в бухгалтерському обліку компанії не було. Також позивач вважає, що висновки суду щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 5 297 739, 77 грн. заборгованості не відповідають правовим нормам.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу ВАТ «Волиньгаз»залишити без задоволення, зазначаючи, що вимагаючи від ДК «Газ України»перерахунку вартості обсягів поставленого газу, відповідач фактично намагається в односторонньому порядку змінити умови договору.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційних скаргах та у відзиві на одну з них, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Матеріалами даної справи встановлено, що 29.12.2006 р. між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»і ВАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз»укладено договір № 06/06-785 на постачання природного газу з протоколом узгодження розбіжностей від 12.02.2007 р. та додатковими угодами № 1-11 від 31.01.2007 р., № 2 від 29.12.2006 р., № 3 від 29.12.2006 р., № 4 від 29.12.2006 р., № 5 від 29.12.2009 р., № 6 від 29.12.2006 р., № 7 від 29.12.2006 р., № 8 від 29.12.2006 р., № 9 від 29.12.2006 р., № 10 від 29.12.2006 р., № 11 від 29.12.2006 р.

На виконання умов зазначеного договору ДК «Газ України»впродовж січня-грудня 2007 року передала ВАТ «Волиньгаз»природний газ на суму 96 118 405, 07 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу (а. с. 32 - 43, т. 1).

Відповідно до п. 5.1 договору (в редакції згідно з протоколом узгодження розбіжностей від 12.02.2007 р.), оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Розподіл коштів здійснюється покупцем відповідно до порядку, який встановлено постановою НКРЕ України від 12.07.2000 р. № 759 «Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств».

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25 числа, наступного за місяцем поставки газу, а за можливі обсяги розбалансування газу (відтоки/притоки) -протягом 15 днів з моменту закінчення строку дії даного договору в частині поставки газу.

Відповідач зобов'язання по оплаті вартості спожитого газу за період січень-грудень 2007 року виконав частково, перерахувавши позивачу 89 940 918, 86 грн.

Із розрахунку заборгованості, поданого позивачем (а. с. 12 - 15, т. 1), вбачається, що позивачем враховано проплати, на які посилається відповідач, вказуючи, що ці проплати не були враховані позивачем в рахунок оплати переданого газу: у січні 2008 року - 3 088 847, 41 грн., в лютому 2008 року - 4 325 946, 49 грн., в березні 2008 року - 3 233 101, 15 грн., в квітні 2008 року - 3 671 304, 45 грн.

Наведеним підтверджується, що залишок заборгованості відповідача за природний газ, переданий на підставі договору № 06/06-785 від 29.12.2006 р. впродовж січня -грудня 2007 року з врахуванням фактично перерахованих відповідачем коштів становив 6 177 486, 21 грн.

Крім цього, судом встановлено, що відповідачем було проведено залік зустрічних однорідних вимог.

22.02.2008 р. відповідачем на адресу позивача надіслано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 365/3-1 від 20.02.2008 р. (а. с. 59, т. 1).

В заяві ВАТ «Волиньгаз»вказувало, що станом на 01.02.2008 р. має перед ДК «Газ України»зобов'язання в розмірі 9 623 686, 26 грн. з оплати за поставлений природний газ для потреб населення за договором № 06/06-785 від 29.12.2006 р., зобов'язання в розмірі 3 383 261, 66 грн. з оплати за природний газ для потреб бюджетних установ і організацій за договором № 27/12-02-06/07-133 від 19.12.200 6р., всього на суму 13 006 947, 92 грн., а ДК «Газ України»має заборгованість перед ВАТ «Волиньгаз»в розмірі 11 381 865, 14 грн., яка виникла у зв'язку із різницею тарифів на транспортування природного газу, яку присуджено до стягнення із ДК «Газ України»на користь ВАТ «Волиньгаз»рішенням господарського суду м. Києва від 13.07.2006 р. у справі № 6/230, яке залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 р. та Вищого господарського суду України від 21.02.2007 р.

Із заяви ВАТ «Волиньгаз»№ 356/3-1 від 20.02.2008 р. вбачається, що товариство повідомило позивача про те, що воно, керуючись ст. 601 ЦК України, зменшує дебіторську заборгованість ВАТ «Волиньгаз»перед ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»згідно постанови Вищого господарського суду України від 21.02.2007 р. на загальну суму 8 681 001, 43 грн. та відображає в бухгалтерському обліку суму 5 297 739, 77 грн. за договором № 06/06-785 від 29.12.2006 р. (а 3 383 261, 66 грн. -за договором № 27/12-02-06/07-133 від 19.12.2006 р.) як зменшення кредиторської заборгованості ВАТ «Волиньгаз»перед ДК «Газ України».

При цьому ВАТ «Волиньгаз»зазначило, що зобов'язання ВАТ «Волиньгаз»та ДК «Газ України»на суму 8 681 001, 43 грн. за договорами № 06/06-785 від 29.12.2006 р., № 27/12-02-06/07-133 від 19.12.2006 р. та згідно постанови Вищого господарського суду України від 21.02.2007 р. припиняються шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на дату подання заяви.

Факт відображення в бухгалтерському обліку ВАТ «Волиньгаз»операції зменшення заборгованості ВАТ «Волиньгаз»перед ДК «Газ України»на суму 8 681 001, 43 грн., з них: 5 297 739, 77 грн. за договором № 06/06-785 від 29.12.2006 р., та зменшення заборгованості ДК «Газ України»перед ВАТ «Волиньгаз»на суму 8 681 001, 43 грн. згідно постанови Вищого господарського суду України від 21.02.2007 р., підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 0392 від 30.09.2009 р . (а. с. 1 - 4, т. 2).

У матеріалах справи відсутні докази того, що виданий на примусове виконання рішення господарського суду м. Києва від 13.07.2006 р. у справі № 6/230 наказ № 6/230 від 07.11.2006 р. виконувався в примусовому порядку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З наведеного випливає, що зарахування є одностороннім правочином, для якого достатньо заяви однієї сторони.

Як передбачено ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги -це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

В розумінні ст. 601 ЦК України необхідною умовою для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог є те, щоб за обома вимогами вже настав строк виконання, оскільки неможливо пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 602 ЦК України, зарахування зустрічних вимог не допускається: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Закон України «Про виконавче провадження»не містить заборони щодо можливості проведення зарахування зустрічних вимог на стадії виконання судового рішення.

З огляду на викладене, за наявності умов, встановлених ст. 601 ЦК України, зарахування є можливим.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Так, факт заборгованості ДК «Газ України»перед ВАТ «Волиньгаз» на суму 32 643 906, 28 грн. у зв'язку з різницею тарифів на транспортування природного газу встановлений рішенням господарського суду м. Києва від 13.07.2006 р. у справі № 6/230 (а. с. 72 - 74, т. 1), яке залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 р. (а. с. 75 - 76, т. 1) та Вищого господарського суду України від 21.02.2007 р. (а. с. 77 - 78, т.1).

Отже, зустрічні вимоги є однорідними, оскільки в обох випадках у сторін існує грошове зобов'язання, кожна із сторін є як кредитором так і боржником.

Доказів визнання недійсним заліку як односторонньої угоди позивачем суду не подано.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 601 ЦК України, беручи до уваги положення цієї норми закону про те, що у випадку зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання припиняється, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5 297 739, 77 грн. заборгованості за природний газ, переданий йому за договором № 06/06-785 від 29.12.2006 р., правомірно припинено судом першої інстанції на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із припиненням на цю суму за цим договором зобов'язання відповідача перед позивачем зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Беручи до уваги факт перерахування відповідачем коштів на суму 89 940 918, 86 грн., залік зустрічних однорідних вимог за договором № 06/06-785 від 29.12.2006 р. на суму 5 297 739, 77 грн., залишок заборгованості відповідача за переданий йому впродовж 2007 року природний газ на підставі договору № 06/06-785 від 29.12.2006 р. становить 879 746, 44 грн. (96 118 405, 07 - 89 940 918, 86 - 5 297 739, 77).

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, вимога ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в частині стягнення з відповідача заборгованості за переданий йому впродовж 2007 року природний газ на підставі договору № 06/06-785 від 29.12.2006 р. обґрунтовано задоволена господарським судом на суму 879 746, 44 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі про те, що згідно п. 10 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМ України № 2246 від 09.12.1999 р., газопостачальні підприємства проводять щороку станом на 1 січня перерахунок оплати вартості використаного природного газу та суми нарахованих пільг окремо щодо кожного споживача залежно від обсягу фактичного використання газу у попередньому році та від диференційованих залежно від річних обсягів споживання роздрібних цін, що діяли в зазначеному році, на підставі чого ним проведено перерахунок вартості спожитого населенням у 2007 році природного газу станом на 01.01.2008 р. на загальну суму 8 058 429, 14 грн., не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.1 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМ України від 09.12.1999 р. № 2246, ці Правила регулюють відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами -споживачами газу.

Згідно ч. 8 п. 10 вказаних Правил, газопостачальні підприємства проводять щороку станом на 1 січня перерахунок оплати вартості використаного природного газу та суми нарахованих пільг окремо щодо кожного споживача залежно від обсягу фактичного використання газу у попередньому році та від диференційованих залежно від річних обсягів споживання роздрібних цін, що діяли в зазначеному році. Якщо за підсумками попереднього року фактичне використання природного газу споживачем не відповідає обсягам, на підставі яких визначалась ціна на природний газ, зокрема у разі перевищення обсягу використаного природного газу порівняно з встановленим у попередньому році, або у разі зменшення обсягу використаного природного газу порівняно з встановленим у попередньому році.

Отже, даний перерахунок ціни здійснюється лише виключно у разі перевищення або зменшення обсягів споживання природного газу.

Проте відповідач не надав суду доказів існування такого перевищення або зменшення обсягів спожитого природного газу.

Разом з цим, судом не беруться до уваги заперечення відповідача щодо коригування вартості використаного природного газу та суми нарахованих пільг окремо щодо кожного споживача залежно від обсягу фактичного використання газу у попередньому році та від диференційованих залежно від річних обсягів споживання роздрібних цін, що діяли в зазначеному році, також з тих підстав, що вони суперечать змісту ст.ст. 629, 632 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами; щодо недопущення зміни ціни після його виконання та п.п. 1, 10 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМ України від 09.12.1999 р. № 2246 щодо поширення дії Правил та проведення розрахунку населенням.

Згідно п.п. 3.3, 3.4, 4.3 договору, сторонами обумовлений порядок розрахунку та перерахунку за спожитий газ відповідно до положень ст.ст. 629, 632, 654 ЦК України та ст.188 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 ГК України, ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Позивачем також нарахована відповідачу пеня в розмірі 735 726, 25 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2009 р., 3 009 805, 33 грн. інфляційних нарахувань за період квітень 2007 року -лютий 2009 року, 421 209, 56 грн. 3 % річних за період з 25.03.2007 р. по 31.03.2009 р.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 230, п. 6 ст. 232 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В даному випадку договором № 06/06-785 від 29.12.2006 р. (п.п. 6.2, 6.3) передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 5.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву позивачем оформлено і надіслано до господарського суду 31.03.2009 р., пеню в розмірі 735 726, 25 грн. нараховано за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2009 р.

Обчислюючи пеню, позивач виходить із факту прострочення відповідачем платежу на суму 6 177 486, 21 грн.

Однак, при обчисленні пені слід врахувати, що 20.02.2008 р. відповідачем вчинено односторонній правочин - проведено зарахування зустрічних однорідних вимог за договором № 06/06-785 від 29.12.2006 р. на суму 5 297 739, 77 грн., що відповідно до ст. 601 ЦК України є підставою припинення зобов'язання в цій частині.

А тому до стягнення з відповідача підлягає пеня на суму 104 701, 88 грн. за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2009 р., виходячи з розрахунку: 879 746, 44 грн. х 12 % х 2 : 365 х 181 = 104 701, 88 грн., де 879 746, 44 грн. -сума простроченого платежу з врахуванням заліку взаємних вимог, 181 -кількість днів прострочки.

Враховуючи наведене, в позові про стягнення 631 024, 37 грн. пені (735 726, 25 - 104 701, 88) судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Не погоджуючись із розрахунками нарахування збитків, завданих інфляцією, процентів річних, виконаних позивачем при зверненні з позовом до суду, які не враховують вчиненого відповідачем 20.02.2008 р. одностороннього правочину -зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач подав свої розрахунки (а. с. 46 - 53, т. 2), за даними яких збитки, завдані інфляцією, за період квітень 2007 року -лютий 2009 року, обчислені з врахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог, фактично перерахованих коштів, становлять 1 960 852, 83 грн., 3 % річних за період з 25.03.2007 р. по 31.03.2009 р. - 268 611, 11 грн.

Враховуючи вчинення відповідачем 20.02.2008 р. одностороннього правочину -зарахування зустрічних однорідних вимог, вимога про стягнення з відповідача збитків, завданих інфляцією, за період квітень 2007 року -лютий 2009 року, 3 % річних за період з 25.03.2007 р. по 31.03.2009 р. обґрунтовано задоволена місцевим господарським судом в частині стягнення збитків, завданих інфляцією, на суму 1 960 852, 83 грн., в частині стягнення 3 % річних -на суму 268 611, 11 грн. (а. с. 46 - 52, т. 2).

Відповідно, в позові про стягнення 1 048 952, 50 грн. інфляційних збитків, 152 598, 45 грн. 3 % річних відмовлено, оскільки їх нарахування проведено без врахування заліку однорідних вимог.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 03.12.2009 р. у справі № 01/60-38 залишити без змін, апеляційні скарги Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Київ та ВАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз», м. Луцьк -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.