Постанова

від 16.11.2011 по справі 5015/1392/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.11 Справа № 5015/1392/11

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради за № 1104/вих.-2941 від 22.08.2011 року.

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.08.2011 року

у справі № 5015/1392/11

за позовом: ТзОВ «Коттем», м. Львів

до відповідача-1: Львівська міська рада, м. Львів

до відповідача-2: ВАТ «Науково-дослідний інститут прикладної акустики», м. Львів

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, м. Львів

про визнання права власності

За участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_2, ОСОБА_3 -представники

від відповідача-1: ОСОБА_4 -представник

від відповідача-2: ОСОБА_5 -директор

від третьої особи: не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.08.2011 року у справі № 5015/1392/11 (суддя Чорній Л.З.) задоволено позовні вимоги ТзОВ «Коттем»: визнано за ТзОВ «Коттем»право власності на будівлю Д-1 загальною площею 228,9 м. кв., що знаходиться за адресою: вул. Плугова, 6 «б»у м. Львові з урахуванням підвалу площею 47,8 кв.м..

При винесенні рішення, суд першої інстанції виходив із того, що висновком судової будівельної експертизи підтверджено існування спірного підвального приміщення на момент укладення договору купівлі-продажу приміщення майстерні від 11.12.2000 р. «Д-1», яке знаходилося за адресою м. Львів, вул. Плугова, 6, а оскільки права та охоронювані законом інтереси як відповідача, так і третіх осіб не порушені та іншого не доведено, то відповідно до положень ст. 392 Цивільного кодексу України вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Львівською міською радою подано апеляційну скаргу № 1104/вих.-2941 від 22.08.2011 року, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що:

- проведені роботи містять ознаки самочинного будівництва (здійснені без відповідного дозволу чи належно затвердженого проекту), а відповідно до ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває права власності на нього, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок;

- положеннями ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій», що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт -це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Контроль за виконанням будівельних робіт здійснюється також інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальних згідно з чинним законодавством.

- позивач із заявою про розгляд питання щодо самочинного будівництва, в порядку передбаченому Положенням про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 406 від 06.05.2005 року, у Львівську міську раду не звертався, що свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачем-1 Львівською міською радою;

- пунктом 1 договору купівлі-продажу приміщення, укладеного між ВАТ «Науково-дослідний інститут прикладної акустики»та ТзОВ «Коттем», чітко зазначено, що об'єктом продажу є приміщення майстерні «Д-1»за адресою вул. Плугова, 6 у м. Львові. У технічному паспорті приміщення «Д-1»займають приміщення першого поверху.

Також, апелянт зазначає, що на момент виготовлення технічного паспорту до укладення договору купівлі продажу будівлі, площа будівлі складала 182,3 кв.м., що підтверджується матеріалами справи, а тому посилання позивача на те, що площа будівлі могла бути іншою з урахуванням 47,8 кв.м. є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, які є у матеріалах справи.

Окрім цього, скаржник зазначає, що правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розміщена самочинно реконструйована будівля, позивач суду теж не представив. Земельна ділянка на сьогодні перебуває у власності територіальної громади міста Львова, яку уособлює Львівська міська рада.

Представник позивача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу № 18/02 від 02.11.2011 року, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з підстав викладених у ньому. А саме, позивач зазначає, що жодного самочинного будівництва товариство не вчиняло і не могло вчиняти, оскільки підвальне приміщення міститься під першим поверхом і висновком судової будівельної експертизи підтверджено, що жодного втручання в несучі конструкції не було, проведення ремонту приміщення першого поверху не свідчить про проведення реконструкції і право власності на приміщення першого поверху зареєстровано згідно чинного законодавства.

Також, позивач стверджує, що відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Крім цього, позивач вважає, що право власності на будинок чи споруду не залежить від права власності на земельну ділянку, що підтверджується ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 01.07.2004 р. № 1952-IV, де зазначено, що право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, квартиру може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, крім випадків, якщо власником земельної ділянки та житлового будинку, будівлі, споруди, квартири, розташованих на ній, є та сама особа.

У запереченні на відзив ТзОВ «Коттем»№ 1104/вих.-3619 від 16.11.2011 року, відповідач зазначає, що:

- пунктом 9 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 року №01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом»визначено, які документи можуть бути підтвердженням наявності у позивача права власності у справах про визнання права власності. У вказаному пункті зазначено, що підтвердженням права власності можуть бути насамперед правовстановлюючі документи, перелік яких наведено у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/2. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи позивача на приміщення півпідвалу площею 47,8 кв.м., а відтак право власності у ТзОВ «Коттем»на приміщення ніколи не виникало;

- в результаті укладення договору купівлі-продажу приміщення ТзОВ «Коттем»набуло право власності на приміщення, а не на будівлю. Крім цього, у зазначеному договорі чітко зазначено адресу об'єкта - вул. Плугова, 6. Первинно предметом позову були приміщення за адресою вул. Плугова, 6, однак 28.04.2011 року позивачем подано зміни до позовної заяви, якими змінено предмет спору та вказано приміщення за адресою вул. Плугова, 6-«б». При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували те, що будівля за адресою вул. Плугова, 6 та вул. Плугова, 6-«б»-це одна і та ж будівля;

- позивачем не подано жодних доказів того, що спірна будівля за адресою вул. Плугова, 6-«б»перебуває у їх власності, оскільки за договором купівлі-продажу позивач набув право власності на приміщення за адресою вул. Плугова, 6;

- у відповідності до акту прийому-передачі будинку на вул. Плуговій, 6 від 14.12.2000 року, стеля та підлога у приміщенні відсутні, а тому незрозуміло, яким чином могло з'явитися спірне приміщення без проведення реконструкції будівлі.

Крім цього, в судовому засіданні відповідачем-2 також подано відзив на апеляційну скаргу № 35 від 15.11.2011 року, в якому останній зазначає, що за договором купівлі-продажу, об'єктом продажу була окрема будівля літера «Д-1», а саме приміщення майстерні площею 182,3 кв.м.. Після відчуження даного об'єкта, відповідач-2 будь-якого відношення до нього не мав та на даний час будь-яких претензій чи зауважень до позивача товариство не має.

Третя особа -Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області в судове засідання участь уповноваженого представника не забезпечила, відзив не подала, про причини неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (долучене до матеріалів справи).

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

На підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2000 року, укладеного між ВАТ «Науково-дослідний інститут прикладної акустики»та ТзОВ «Коттем», останній придбав нежитлове приміщення площею 182,3 кв.м., а саме приміщення майстерні «Д-1», яке знаходилося за адресою м. Львів, вул. Плугова, 6. Як вбачається з акту прийому-передачі будинку від 14.12.2000 року, який було складено сторонами згідно договору купівлі-продажу, на момент передачі приміщення потребувало ремонту.

Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 02.08.2001 року № 1028 «Про присвоєння номера будівлі Д-1, загальною площею 182,3 кв.м. присвоєно поштовий номер 6-«б», відповідно до чого внесено зміни в технічну документацію.

Як встановлено судом першої інстанції, спірне приміщення знаходилось в поганому технічному стані, в зв'язку з чим позивачем здійснено ремонтні роботи, в тому числі відремонтовано підвал площею 47,8 кв.м. Після проведеного ремонту позивачем виготовлено новий технічний паспорт на будівлю (складений 25.06.2001 р.) в якому зазначено, що дана будівля складається із підвалу площею 47,8 кв.м. та першого поверху площею 181,1 кв.м. Таким чином, фактично загальна площа будівлі складає 228,9 кв.м., з яких 47,8 кв.м. -підвал.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи позивача та заперечення відповідача-1 колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Львівської міської ради підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

ТзОВ «Коттем»звернулось до господарського суду з позовом до Львівської міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача ВАТ «Науково-дослідний інститут прикладної акустики»про визнання права власності товариства на будівлю «Д-1», загальною площею 228,9 кв. м. за адресою вул. Плугова, 6 у м. Львові.

Змінами до позовної заяви (а.с. 30-32, 39-40) позивач просить визнати право власності за ТзОВ «Коттем»на будівлю «Д-1», загальною площею 228,9 кв. м. за адресою вул. Плугова, 6-«б»у м. Львові, яку придбано за договором купівлі-продажу приміщення від 11.12.2000 року, засвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 5274, з урахуванням підвалу, який оремо не числився в технічному паспорті.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.04.2011 року залучено до участі у справі відповідачем-2 ВАТ «Науково-дослідний інститут прикладної акустики».

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що після купівлі приміщення площею 182,3 кв.м. згідно договору купівлі-продажу від 11.12.2000 року, на яке Львівським ОДК БТІ та ЕО видано реєстраційне посвідчення (а.с. 12), товариством здійснено ремонт підвального приміщення площею 47,8 кв.м., який існував в момент укладення договору, однак в технічному паспорті на будівлю «Д-1», по вул. Плуговій, 6 у м. Львові, який виготовлено 05.08.1998 року не був зазначений.

Оскільки позивач бажає відчужити дане приміщення, а розбіжності в технічному паспорті і фактично наявних приміщень виключають можливість оформлення договору про їх відчуження, тому він звернувся з позовом до Львівської міської ради на підставі ст. 392 ЦК України, вважаючи, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Статтею 392 ЦК України, встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Такий позов може бути пред'явлено до будь-якої особи, яка словами чи діями заявила про свої претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи. Позивач, пред'являючи такий позов повинен подати докази вчинення відповідачем дій, у тому числі його висловлювань, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання права власності.

Спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне і тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні правовстановлюючі документи, і це право оспорює відповідач (коментар до ст. 392 ЦК України під редакцією проф.. ОСОБА_7Г.).

Як вбачається із матеріалів справи, нежитлове приміщення площею 182,3 кв.м. під літерою Д-1, у м. Львові по вул. Плуговій, 6 позивачем придбано у ВАТ «Науково-дослідний інститут прикладної акустики»на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2000 року, на підставі якого, позивачу, Львівським ОДК БТІ та ЕО 06.07.2001 року видано реєстраційне посвідчення за реєстровим номером 1356.

Отже, на вказане приміщення площею 182,3 кв.м. у позивача наявні правовстановлюючі документи, і ні Львівська міська рада, ні ВАТ «Науково-дослідний інститут прикладної акустики»не оспорюють право на це приміщення і не заявляють свої претензії щодо нього. А тому, на думку Львівського апеляційного господарського суду, відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на нежитлові приміщення площею 182,3 кв.м. під літерою «Д-1»по вул. Плуговій, 6-«б»у м. Львові на підставі ст. 392 ЦК України.

Щодо визнання за позивачем права власності на приміщення підвалу площею 47,8 кв.м. будівлі за адресою: вул. Плугова, 6-«б»у м. Львові, який позначений на технічному паспорті складеному 25.06.2001 року, вимоги позивача до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 182 ЦК України, встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 року № 1952-IV, в редакції Закону від 11.02.2010 року №1878-VI, встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Пунктом 3 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та інших законодавчих актів України»від 11.02.2010 року № 1878-VI, встановлено, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2010 року №1692/5, державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ.

Згідно п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, встановлено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування.

Розділом 2 та 3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, встановлено порядок подання документів для проведення державної реєстрації прав та порядок проведення державної реєстрації прав.

В матеріалах справи відсутні докази, що позивач звертався до органу місцевого самоврядування для оформлення права власності та видачі свідоцтва і йому було відмовлено, як і відсутні докази звернення з заявою про реєстрацію права власності, в порядку встановленому Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, і йому було відмовлено.

Львівська міська рада як орган місцевого самоврядування, яка виступає відповідачем-1 у справі, так і відповідач-2, не перебувають з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені правові вимоги про визнання права власності, та не оспорюють та не претендують на таке право.

Таким чином, встановивши, що відповідач не оспорює право власності на нерухоме майно та не відмовляє в його оформлені, місцевий господарський суд передчасно прийшов до висновку про задоволення позову на підставі ст. 392 ЦК України.

Такий висновок апеляційного господарського суду узгоджується із практикою Верховного Суду України (постанова від 12.09.2011 року у справі № 16/55, постанова від 20.06.2011 року у справі № 16/257).

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 84 ГПК України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Задовольняючи позов про визнання права власності, місцевий господарський суд в резолютивній частині рішення задоволив позов до двох відповідачів, при цьому не врахував, що ні відповідач-1, ні ВАТ «Науково-дослідний інститут прикладної акустики»не заперечують речове право позивача на нерухоме майно загальною площею 288,9 кв.м., в тому числі 47,8 кв.м. підвал, по вул. Плуговій, 6 у м. Львові та не заявляють свої права так і не пред'являють таких прав.

Доводи Львівської міської ради викладені в апеляційній скарзі, апеляційна інстанція до уваги не приймає та відхиляє, оскільки позивач підставою заявленого позову не зазначив здійснення ним самочинного будівництва нерухомого майна, а тому покликання Львівської міської ради на вимоги ст. 376 ЦК України, частина 5 якої регулює питання визнання судом права власності на нерухоме майно самочинно збудоване, які і на рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 406 від 06.05.2005 року «Про затвердження Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові» є помилкове, оскільки відповідно до ст. 54 ГПК України, підстава позову -це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Крім того, апеляційна інстанція зазначає, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення покликав судові витрати на позивача.

Однак, відповідно до ст. 49 ГПК України «Розподіл господарських витрат», в редакції Закону України від 31.05.2011 року № 3445-VI (чинної на момент прийняття рішення), господарський суд має право покласти на сторону державне мито не залежно від результатів вирішення спору, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Отже, ця норма застосовується як процесуальна санкція незалежно від результатів вирішення спору (коментар до ст. 49 ГПК України під редакцією ОСОБА_8Д.).

Однак, місцевий господарський суд в порушення норм ч. 2 ст. 49 ГПК України, не навів доводів застосування даної норми та не вказав які неправомірні дії позивача призвели до виникнення спору.

Крім того, слід зауважити, що зазначення в резолютивній частині рішення про видачу наказу згідно ст. 116 ГПК України та видача місцевим господарським судом 12.09.2011 року наказу (а.с. 105) є безпідставними, оскільки як зазначено в п. 30 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 року «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року», якщо в рішенні господарського суду йдеться виключно про визнання права власності і не зазначається про виконання певних дій (передачу майна, видачу документів, що посвідчують відповідне право, тощо), то наказ на виконання такого рішення не видається.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 30.08.2011 року прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 30.08.2011 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові ТзОВ «Коттем»відмовити.

3. Стягнути з ТзОВ «Коттем» (79000, м. Львів, вул. Шевченка, 106; р/р 26007500010001 у Львівській філії КБ «Надра», МФО 325978, ЗКПО 13823714) на користь Львівської міської ради 42,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т..

суддя Давид Л.Л.

суддя Мурська Х.В.