РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" вересня 2015 р. Справа № 902/695/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Розізнана І.В.
судді Грязнов В.В. ,
судді Бучинська Г.Б.
при секретарі судового засідання Романчук М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення господарського суду Вінницької області від 09.06.15 р. у справі № 902/695/15 (суддя Білоус В.В.)
за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (м.Дніпропетровськ)
до приватного підприємства "А1" (м. Ладижин, Вінницька область)
про стягнення 25867, 78 грн., з яких: 17 250 грн. - заборгованості за кредитом, 5664, 61 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 2176, 92 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 776,25 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю № 516-К-Н-О від 03.02.2015;
відповідача - не з'явився;
Судом роз'яснено представнику права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з відповідача - приватного підприємства "А1" 25867, 78 грн. заборгованості, з яких: 17250 грн. - непогашений кредит, 5664, 61 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 2176.92 грн. пеня, 776, 25 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.06.2015 р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Вінницької області від 09.06.2015р., публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, "Умов та правил надання банківських послуг".
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2015р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.09.2015р. розгляд справи відкладено, зобов`язано позивача надати суду до 22.09.2015р. належним чином завірену копію заяви відповідача про відкриття поточного рахунку, обґрунтований розрахунок суми заборгованості (заборгованість за кредитом, заборгованість по відсотках за користування кредитом, комісія за користування кредитом, пеня) із зазначенням у розрахунку сум на які здійснюються нарахування та періоди нарахування.
Позивачем, на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 08.09.2015р., надано суду копію заяви відповідача про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 20.03.2013р., довідку про стан заборгованості відповідача станом на 22.09.2015р. та виписку з рахунку відповідача з 21.03.2013р. по 17.06.2015р.
Розпорядженням голови суду від 21.09.2015р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Сініциної Л.М. та відповідно до п. 6.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В.
В судових засіданнях 08.09.2015р., 22.09.2015р. представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та обґрунтованим, тому просить апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати.
Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання.
Згідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2015р. та від 08.09.2015р. направлялись відповідачу на адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного суду приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце судового розгляду, проте не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому процесі, відзиву на апеляційну скаргу з документальним обґрунтуванням своїх заперечень суду не надав.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача у справі про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.
Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши надану юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2013р. приватне підприємство "А1" звернулося до ПАТ КБ "Приватбанк" із заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, яка оформлена на бланку типової форми у вигляді анкети, містить підпис банку та клієнта.
Підписавши заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг приватне підприємство "А1" погодилось з "Умовами та правилами надання банківських послуг", тарифами банку, які разом з цією заявою (анкетою) складають договір банківського обслуговування.
Також, судом встановлено, що приватне підприємство "А1" звернулося до ПАТ КБ "Приватбанк" із заявою про відкриття поточного рахунку від 21.03.2013р. Згідно вказаної заяви банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розміри якого банк оповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок, встановлення, змінення ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифів банку, розміщених в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Підписавши заяву приватне підприємство "А1" приєдналося до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua. Клієнтом накладено електронно-цифровий підпис у системі - клієнт-банкінгу Приват24 21.03.2013р. (а.с. 32).
На виконання умов договору банківського обслуговування, позивач надав відповідачу кредитний ліміт в розмірі 18000 грн., що підтверджується випискою з 01.06.2014 року по 27.11.2014 року з рахунку відповідача №26000055310050 (а.с. 51) та довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів, виданою ПАТ КБ "Приватбанк" клієнту ПП "А1" (а.с.48).
Відповідач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 17 250 грн.
Позивач направив на адресу відповідача претензію № 30321VIL0S07N від 09.10.2014р. з вимогою погасити заборгованість (а.с.52). Проте, претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Оскільки відповідачем не погашено кредитну заборгованість, позивач звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з відповідача 25867, 78 грн. заборгованості, з яких: 17250 грн. - непогашений кредит, 5664, 61 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 2176, 92 грн. пеня, 776, 25 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором банківського обслуговування від 21.03.2013р., відсотків, комісії за користування кредитом та пені.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що заявами від 20.03.2013р. та 21.03.2013р. відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах ПАТ КБ "ПриватБанк" - договорі банківського обслуговування в цілому.
Відповідно до 3.2.1.1.16. Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк /інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" - електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч.1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 181 ЦК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що укладення між позивачем та відповідачем договору банківського обслуговування шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі та не суперечить чинному законодавству.
Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2014р. по справі №922/4160/13.
У зв`язку з цим невірним є висновок суду першої інстанції щодо недосягнення сторонами згоди з усіх істотних питань передбачених законодавством для договору банківського рахунку, неукладеністю договору, недоведеністю підписання цього договору відповідачем в установленому законом порядку.
Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.
Відповідно до п. 3.2.1.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Пунктом 3.2.1.2.2.2. Умов передбачено, що клієнт зобов`язується сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно п.п.п 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3.
Розділом 3.2.1.4.1. Умов затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулюванню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, клієнт сплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.
У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється з дати сплати (п. 3.2.1.4.9 Умов).
Відповідно до п. 3.2.1.2.2.7 Умов, клієнт сплачує банку винагороду відповідно до п.п. 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6, 3.2.1.4.11.
Відповідно до п. 3.2.1.1.17 Умов при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки, утримувачем яких є сам власник поточного рахунку, або на будь-які пластикові картки (за винятком зарахувань заробітної плати на зарплатні картки банку), а також на погашення будь-яких кредитів, з суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісійна винагорода в розмірі 3% від суми перерахувань. Клієнт доручає банку списувати суми такої комісійної винагороди, що підлягають до сплати банку, зі свого поточного рахунку.
Матеріалів справи підтверджується, що банк свої зобов'язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, надавши клієнту кредитний ліміт, що підтверджується наданими у справі доказами.
Проте, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, наявність боргу не спростував, будь-яких доказів у погашення боргу за кредитом, оплати відсотків та комісії за користування кредитом не надав. Претензія банку про сплату боргу, що направлена на адресу відповідача, залишена останнім без відповіді та відповідного реагування.
Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору.
Водночас, ч.1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.
В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Отже, зважаючи на встановлений господарським судом факт порушення відповідачем зобов'язання за договором банківського обслуговування в частині повернення кредитних коштів, сплати відсотків та комісії за користування кредитом, який відповідачем не спростований, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 17250 грн. боргу за кредитом, 5664,61 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 776, 25 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.
При цьому, апеляційним судом береться до уваги, що відповідач користувався наданими йому позивачем грошовими коштами, що підтверджується банківською випискою по рахунку з 21.03.2013р. по 04.06.2015р. та наданою апеляційному суду випискою з рахунку відповідача за період з 21.03.2013р. по 17.06.2015р.
Позивач також, згідно розрахунку (а.с.49-50) нарахував пеню в розмірі 2176,92 грн. за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором банківського обслуговування за період з 26.04.2013р. р. по 27.11.2014р.
Судова колегія зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесено неустойку, штраф та пеню.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 та ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Одночасно, враховуючи характер спору, для врегулювання відносин, що склалися між сторонами, суд керується положеннями "Умов та правил надання банківських послуг" ПАТ "КБ "ПриватБанк", до яких приєднався відповідач.
Відповідно до 3.2.1.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2.5, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно п. 3.2.1.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Відповідно до п. 3.2.1.5.7. Умов терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.
Таким чином, сторонами відповідно до умов ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 1 ст. 259 ЦК України погоджено інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж встановлений у вказаній статті та змінений в сторону збільшення строк позовної давності.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2176,92 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, її розмір перевірений судом, є арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору. Нарахування пені здійснено за прострочення виконання зобов'язання за періоди, які відповідають вимогам ст. 232 ГК України і п. 3.2.1.5.4 Умов та правил надання банківських послуг.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений доказами у справі та підлягає задоволенню, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги у зв'язку з її задоволенням покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення господарського суду Вінницької області від 09.06.15 р. у справі № 902/695/15 - задоволити.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 09.06.15 р. у справі № 902/695/15 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
3. Стягнути з приватного підприємства "А1" (24321, Вінницька обл., м. Ладижин, вул. Кравчика Петра, буд. 33, код ЄДРПОУ 38023129) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 17250 грн. - непогашеного кредиту, 5664, 61 грн. - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 2176,92 грн. пені, 776, 25 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом.
4. Стягнути з приватного підприємства "А1" (24321, Вінницька обл., м. Ладижин, вул. Кравчика Петра, буд. 33, код ЄДРПОУ 38023129) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 1827 грн.
5. Стягнути з приватного підприємства "А1" (24321, Вінницька обл., м. Ладижин, вул. Кравчика Петра, буд. 33, код ЄДРПОУ 38023129) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 913,50 грн.
6. Доручити господарському суду Вінницької області видати судові накази.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
8. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суд | Рівненський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 22.09.2015 |
Оприлюднено | 30.09.2015 |
Номер документу | 51070692 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Рівненський апеляційний господарський суд
Розізнана І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні