Постанова

від 13.03.2007 по справі 41/456

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

13 березня 2007 р.                                                                                  

№ 41/456 

Вищий господарський суд України у

складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М.

і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства

з обмеженою відповідальністю "Софія-А", м. Київ,

на рішення господарського

суду міста Києва від 06.10.2006

зі справи №

41/456

за позовом товариства

з обмеженою відповідальністю "Нет Лайн" (далі -ТОВ "Нет

Лайн"), м. Київ,

до товариства

з обмеженою відповідальністю "Софія-А" (далі -ТОВ

"Софія-А")

про стягнення

21 500 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -

Каланчук Л.М.,  

відповідача -Степанюк

С.О., Яременка Я.В.,  

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Нет Лайн" звернулося

до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ

"Софія-А" 21 500 грн.    

Рішенням названого суду від

06.10.2006 (суддя Пилипенко О.Є.) позов задоволено. Прийняте судове рішення

мотивовано невиконанням відповідачем договірних зобов'язань та наявністю

правових підстав для задоволення позову.

У касаційній скарзі до Вищого

господарського суду України ТОВ "Софія-А" просить рішення місцевого

суду зі справи скасувати через неправильне застосування ним норм матеріального

права та в задоволенні позову відмовити. 

ТОВ "Нет Лайн" подало

відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та

просило рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Учасників судового процесу

відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу

України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце

розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення

місцевим господарським судом обставин справи та правильність застосування ним

норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін,

Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для

задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судом першої інстанції встановлено,

що:

- у квітні 2004 року сторонами

укладено усну угоду про виготовлення відповідачем поліграфічної продукції для

позивача, а саме - рекламних каталогів до виставки;

- сторонами узгоджено умови

договору щодо якості та форми каталогів, вартості та строків виконання робіт;

- з 15.04.2004  по 

22.04.2004  позивач  за 

рахунками  від  15.04.2004 № 132/с та від 20.04.2004 № 140/с

перерахував відповідачеві в оплату за виготовлення рекламних каталогів 21 500

грн.;  

- відповідач зобов'язання з

виконання робіт не виконав і продукцію позивачеві не передав; 

- 11.04.2005 позивач направив

відповідачеві претензію № 2 з вимогою повернути суму 21 500 грн., сплачену за

виготовлення рекламних каталогів, які не виготовлено та не передано, але

зазначена претензія залишилася без відповіді (а.с. 17);

- на підтвердження виконання

замовлених робіт відповідач подав акти виконаних робіт від 02.12.2004 № 294 і №

316, які, за його твердженням, з боку позивача було підписано менеджером ТОВ

"Нет Лайн" (ОСОБА_1);

- ОСОБА_1 заперечує факт виконання

відповідачем договірних зобов'язань (а.с. 39, 47);

- підписи від імені ОСОБА_1 на

актах виконаних робіт від 02.12.2004 № 294 і № 316 виконано не ОСОБА_1, що

підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи від 06.07.2006 №

3414 (а.с. 89-90);

- відповідачем не подано до суду

первісних бухгалтерських документів на підтвердження виконання ним робіт з

виготовлення продукції та її передачі позивачеві (актів приймання-передачі,

накладних на поставку продукції, довіреностей на одержання продукції). 

Причиною виникнення спору зі справи

стало питання про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ

"Софія-А" коштів у сумі 21 500 грн.

Відповідно до частини першої статті

202 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) правочином є дія особи,

спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою та другою

статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник)

зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони

(замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт

речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 638 ЦК України

договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх

істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет

договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для

договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї

із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт досягнення ТОВ "Нет

Лайн" і ТОВ "Софія-А" згоди з усіх істотних умов зазначеного

договору встановлено місцевим господарським судом і не оспорюється сторонами

(а.с. 43).

Згідно з статтею 525 ЦК України

одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не

допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 612 ЦК України

боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання

зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом;

боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за

завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала

після прострочення; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання

втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і

вимагати відшкодування збитків.

Отже, суд першої інстанції на

підставі оцінки поданих сторонами доказів, встановивши факт невиконання

відповідачем договірних зобов'язань та факт відмови позивача від прийняття

виконання (шляхом направлення претензії від 11.04.2005 № 2), дійшов

обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення даного позову.

Водночас твердження скаржника про

належне виконання ним зобов'язань за договором з посиланням на акти виконаних

робіт від 02.12.2004 № 294 і № 316 та на тотожність відбитків печатки позивача

на них не спростовують установлених місцевим господарським судом відсутності на

зазначених актах підписів уповноваженої особи позивача та неподання ТОВ

"Софія-А" інших доказів фактичного виконання робіт за договором.   

До того ж ці доводи стосуються

дослідження й оцінки фактичних обставин справи, тоді як відповідно до статті

1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,

касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи

перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального

і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або

вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові

господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того

чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази

або додатково перевіряти  докази.

Отже, рішення місцевого

господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам,

прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені

законом підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117,

1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення  господарського  суду 

міста Києва від 06.10.2006 зі справи № 41/456 залишити без змін, а

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-А" -

без задоволення.

Суддя               В.Селіваненко

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                               

                                               Б.Львов