Ухвала

від 19.01.2010 по справі 1-6/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Черкаської області

м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18033, (0472) 37-23-83

Справа № 11- 25/ 2010 року Головуючий по 1 інстанції

Категорія ч. 2 ст. 146. ч. 1 ст. Ткаченко О. М.

122 КК України Доповідач в апеляційній інстанції

ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Євтушенка В. Г.

суддів Літвінцева В. М.. Поєдинка 1. А.

за участі: прокурора Кожушко Н. В.

предст. потерпілого ОСОБА_2

адвоката ОСОБА_3

скаржника ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_3 на постанову Тальнівського районного суду від 16 червня 2009 року, якою залишено без задоволення заяву (клопотання) ОСОБА_4 про відновлення строку на апеляційне оскарження (відмовлено в відновленні строку).та визнано такою, що не підлягає розгляду апеляцію ОСОБА_4 на постанову Тальнівського районного суду від 11 березня 2009 року відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, судимості немає,

про застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку до особи, яка вчинила суспільно-небезпечні діяння, передбачені ч. 2 ст. 146. ч. 1 ст. 122 КК України.

Постановою Тальнівського районного суду від 16. 06. 2009 року залишено без задоволення заяву (клопотання) ОСОБА_4 про відновлення строку на апеляційне оскарження (відмовлено у відновленні строку), а подану ОСОБА_4 апеляцію на постанову того ж суду від 11. 03. 2009 року відносно нього визнано такою, що не підлягає розгляду.

Таке рішення суд мотивує тим, що згідно ч. 2 і 3 ст. 419 КПК України участь в судовому засіданні особи, щодо якої розглядається справа не є обов'язковою. ОСОБА_4 в суді дав пояснення, був завчасно повідомлений про час і місце продовження розгляду справи, а при проголошенні постанови суду 11. 03. 2009 року були присутні його захисник адвокат ОСОБА_5 та законний представник ОСОБА_6, які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 348 КПК України мали право подавати апеляцію. Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_4 є особою, яка відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства (п. 4 ч. 1 ст. 348КПК) не має права подавати апеляцію щодо застосування відносно неї примусових заходів медичного характеру.

У апеляції захисник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_3. посилаючись на порушення судом ч. З ст. 419 КПК і заочне застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4, якому про це не було відомо до травня місяця 2009 року, а також на те. що ОСОБА_4 не було направлено копії постанови суду, просить скасувати постанову суду від 16. 06. 200і ) року, відновити строк на апеляційне оскарження постанови суду від 11. 03. 2009 року відносно ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді, пояснення і промови учасників апеляційного розгляду справи: ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_3 які підтримали апеляцію. - прокурора, на думку якого апеляція підлягає задоволенню: - представника потерпілого, який вважає постанову суду законною і обгрунтованою, вивчивши матеріали справи і перевіривши^ доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 370 КПК України постанова суду в усякому разі підлягає скасуванню, якщо порушено право особи на захист.

Звертаючись до суду із заявою від 2. 06. 2009 року про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду від 11 березня 2009 року ОСОБА_4 посилається на те. що він не був присутній при проголошенні постанови суду, з якою він не був вчасно ознайомлений і яка йому не була вручена. ОСОБА_4 стверджує, що його захисник і законний представники неналежно виконали свої обов'язки, не повідомили йому про прийняте судом рішення і всупереч його волі не оскаржили рішення суду. Тому він сам. коли отримав копію постанови змушений оскаржувати постанову суду та звертатися за допомогою до іншого захисника.

Обставини, на які посилається ОСОБА_4 та його захисник підтверджуються матеріалами справи.

Постановою Тальнівського районного суду від 11 березня 2009 року відносно ОСОБА_4 постановлено рішення про застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку як до особи, яка вчинила суспільно-небезпечні діяння, передбачені ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 122 КК України.

Судовий розгляд справи судом проводився за участі останнього і суд вислухав пояснення ОСОБА_4 по суті справи, який фактично заперечував факт вчинення ним суспільно небезпечного діяння.

З протоколу судового засідання вбачається, що захисник і законний представник ОСОБА_4 в судовому засіданні 11. 03. 2009 року вже у відсутності ОСОБА_4 не заперечували проти застосування щодо останнього примусових заходів медичного характеру і в подальшому постанову суду не оскаржили. Судове рішення було проголошено у відсутності ОСОБА_4

У справі немає офіційних і достовірних даних про ознайомлення ОСОБА_4 з постановою суду від 11. 03. 2009 року, про вручення йому або направлення йому поштою копії цієї постанови до 2. 06. 2009 року.

Згідно укладеної угоди з ОСОБА_7 від 1. 06. 2009 року про надання юридичної допомоги, адвокат ОСОБА_3 також приніс до суду апеляцію в інтересах ОСОБА_7

За вказаних обставин колегія суддів вважає можливим визнати зазначені обставини поважною причиною пропуску ОСОБА_4 строку на оскарження постанови суду, а тому необхідним його поновлення і визнання його апеляції такою, що підлягає розгляду.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 348 КПК України, на який послався суддя, апеляцію має право подати законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру.

Крім того, таку апеляцію також може подати неосудна особа, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру, у разі, коли щодо неї не постановлено судом у порядку цивільного судочинства рішення про визнання її недієздатною (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3. 06. 2005 року № 7 Про практику застосуваннясудами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування).

Як стверджує ОСОБА_4, його захисник, а також представник потерпілого, -судового рішення про визнання ОСОБА_4 недієздатним не існує, що дає право ОСОБА_4 самому звертатися до суду, а також вільно вибрати собі захисника та звернутися з його допомогою до суду на захист своїх прав і інтересів.

Оскільки ці обставини не були враховані судом при винесенні постанови 16. 06. 2009 року, постанова підлягає скасуванню, а апеляцію ОСОБА_4 слід визнати такою, що підлягають розгляду.

Керуючись ст.. ст.. 365, 366 КПК України, колегія суддів. -

у хвали л а:

апеляцію адвоката ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Тальнівського районного суду від 16 червня 2009 року, якою відмовлено ОСОБА_4 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду та визнано такою, що не підлягає розгляду його апеляцію на постанову Тальнівського районного суду від 16 червня 2009 року відносно ОСОБА_4 скасувати.

Задовольнити клопотання ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_3 і поновити строк на апеляційне оскарження постанову Тальнівського районного суду від 11 березня 2009 року відносно ОСОБА_4

Апеляцію ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_3 на постанову Тальнівського районного суду від 11 березня 2009 року відносно ОСОБА_4 визнати такою, що підлягає розгляду.

Справу направити до Тальнівського районного суду для виконання вимог, передбачених ст.. ст.. 351-354 КПК України.

Судді