Рішення

від 18.08.2010 по справі 19/115

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

18.08.10 Справа№ 19/115

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: ФОП ОСОБА_1, м.Ужгород;

До Відповідача: ФОП ОСОБА_2,м.Львів;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ЗАТ В«Завод комунального транспортуВ» , м.Львів;

Про : стягнення 8666,38грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: ОСОБА_3- предст. (дов. №2296 від 17.08.2010р.);

Відповідача: ОСОБА_4 -предст. (дов. № 08/10 від 18.08.2010р.);

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився.

Сторонам, які взяли участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору :

Позовні вимоги заявлено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, місто Ужгород до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів про стягнення 8666,38грн.

Обставини Справи:

Ухвалою суду від 16.07.2010р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 10.08.2010р.

В судове засідання 10.08.2010р. представник позивача не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить повідомлення про вручення №4946067 отримане 30.07.2010р, подав заяву (вх.№ канц.15038 від 09.08.2010р.) з доданими документами на виконання вимог ухвали суду від 16.07.2010р.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав частково.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не зявився, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 10.08.2010р. розгляд справи відкладено на 18.08.2010р.

В судове засідання 18.08.2010р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання з'явився, подав Відзив на позовну заяву (вх.№ канц. 15748 від 18.08.2010р.), зі змісту якого вбачається, що відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, наведених у Відзиві. Крім цього, відповідачем подано Клопотання (вх.№ канц.15749 від 18.08.2010р.), згідно з яким відповідач просить суд, у випадку повного чи часткового задоволення позовних вимог позивача, розстрочити виконання рішення рівними частинами на 6(шість) місяців.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання 18.08.2010р. не зявився, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Заслухавши пояснення сторін у справі, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, доданих до справи та оцінивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

12.11.2008р. між ФОП ОСОБА_1, м.Ужгород (позивач, Перевізник) та ФОП ОСОБА_2, м.Львів (відповідач, Платник) було укладено Заявку-Договір б/н на автотранспортне перевезення (надалі-Договір).

За умовами вказаного Договору Перевізник зобов'язався здійснити перевезення вантажу; електрообладнання на палетах вагою 2,7т за маршрутом Чехія, Прага-Стращніце -Україна, м.Львів.

Вартість перевезення, згідно з умовами п.7 Договору - 1500 доларів США по курсу НБУ.

На виконання умов Договору Перевізником надано Платнику автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2 для перевезення вантажу та надано послуги по перевезення вантажу за маршрутом, передбаченим у Договорі, загальною вартістю 8690,85грн.

Факт надання послуг та їх вартість підтверджується відмітками вантажоотримувача в ЦМР (міжнародній товаро-транспортній накладній) А №003012 від 14.11.2008р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) б/н від 01.12.2008р., підписаним та скріпленим печатками Перевізника та Платника.

Згідно з п.9 Договору, повна оплата проводиться в термін не більше 10 днів після отримання оригіналів документів (АВР, Рах.ТТН).

Відтак, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за надані позивачем послуги не пізніше 11.12.2009р.

Натомість, Відповідачем -ОСОБА_2 вартість наданих послуг згідно виставленого Позивачем рахунку №17 від 18.11.2008р. здійснено часткову попередню оплату, згідно з випискою з банківського рахунку позивача вбачається, що відповідачем 25.11.2008р. проведено перерахунок коштів у розмірі 4690,85грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент подання позову становила 4000,00грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (ст.7 Господарського кодексу України). Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.3 ст.207 ЦК України В«правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин від імені юридичної особи, підписується особами, уповноваженим на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюються печаткоюВ» . Обов'язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при його укладенні. Документи у правочині, сторонами якого є юридичні особи, підписуються особами, уповноваженими на це установчими документами (статутом, засновницьким договором) та скріплюються печаткою юридичної особи.

Згідно із вимогами ч.1.ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 189 ГК України суб'єкти господарювання у господарській діяльності можуть використовувати вільні ціни, які у відповідності до вимог ч.1 т. 190 ГК України визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих на які встановлено державні ціни.

Згідно зч.4 ст.882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно із вимогами ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач за наявності наданих йому прав та можливостей доказів оплати повного погашення заборгованості перед позивачем не представив. Крім цього, відповідачем фактів не надання чи неналежного надання послуг за Заявкою-договором № б/н на автотранспортне перевезення від 12.11.2008р. також не доведено.

Згідно із вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 4000,00грн є підставними. Дана сума підлягає стягненню.

Згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання -господарською організацією (ч.ч. 6, 7 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 12 Договору передбачено, що простій чи неподача автомобіля оплачується в розмірі 50 доларів США за добу. Водночас, п.11 Договору передбачено норму часу завантаження 48 годин та норму розвантаження 48 годин.

Позивачем у судовому засіданні також усно підтверджено, що відповідачем як при завантажені так і при розвантажені норму у 48 годин не порушено.

Позивачем не представлено жодних доказів, які б свідчили про порушення відповідачем норми часу завантаження чи розвантаження, а відтак, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення із відповідача оплати за простій у розмірі 3186,70грн. є необґрунтованими, у їх задоволенні слід відмовити.

Крім цього, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Однак, зважаючи на те, що позивачем проведено нарахування відповідачу індексу інфляції та 3% річних від суми заборгованості з урахуванням простою, тобто від суми 7186,7грн, суд, за власною ініціативою здійснив перерахунок індексу інфляції та 3% річних виходячи з підтвердженої суми боргу 4000,00грн.

Відтак, позовні вимоги в частині індексу інфляції та 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 704,64грн.- втрат від інфляції та 174,57грн. 3% річних.

Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача -судові витрати слід покласти на нього, пропорційно задоволеним позовним вимогам, керуючись ст. 49 ГПК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (79029, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (88000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_4) 4000,00грн.-основного боргу, 704,64грн.-індексу інфляції, 174,57грн.- 3% річних, а також 48,79грн.- витрат на оплату державного мита та 236,00грн.-витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст.85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.