Ухвала

від 29.10.2010 по справі 19/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2010 р. Справа № 19/126

За позовом Закритого акціонерного товариства «Речовий ринок»

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю компанія «Рівненський РКЦ»

про стягнення помилково перерахованих коштів в сумі 19200 грн. 00 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №04 від 14.09.2010 року);

від відповідача : ОСОБА_3 (довіреність №б/н від 04.10.2010 року)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Речовий ринок»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю компанія «Рівненський РКЦ»про стягнення помилково перерахованих коштів в сумі 19200 грн. 00 коп.. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач платіжним дорученням №318 від 13 липня 2010 року перерахував на рахунок відповідача 19200 грн. Згідно призначення платежу оплата була здійснена за послуги згідно договору від 13.07.2010 року, проте між сторонами не існує договірних відносин, відтак позивач вважає, що вказані кошти були помилково перераховані по системі Клієнт-Банк бухгалтером, за що останній був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, зазначивши наступне: відповідно до Акту прийому-передачі реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ «Речовий ринок»від 14 липня 2010 року, відповідач здійснив передачу реєстру власників іменних цінних паперів (далі - Реєстру власників) позивача до зберігача ТОВ «Регістр Інфо», з яким позивач уклав договір про відкриття рахунків у цінних паперах власникам у зв'язку із переведенням випуску іменних акцій документарної форми існування у бездокументарну форму існування (дематеріалізацією випуску акцій).

Порядок дій учасників депозитарної системи при прийнятті емітентом рішення про переведення випуску іменних акцій документарної форми існування у бездокументарну форму встановлений «Положенням про порядок переведення випуску іменних акцій документарної форми існування у бездокументарну форму існування», затвердженого рішенням ДКЦПФР від 30.06.2000 року №98, із змінами, внесеними згідно з рішеннями ДКЦПФР №398 від 14.09.2004 року та №955 від 29.08.2008 року (далі - Положення №98).

У відповідності до п. 3.6 Розділу 3 Положення №98 реєстратор здійснює передачу реєстру за умови оплати емітентом послуг щодо ведення системи реєстру та його передачі, якщо інше не передбачено договором про ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

Згідно п.6.3. Договору на ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ «Речовий ринок»№159 від 14.12.1999 року (далі - Договір №159 від 14.12.1999 року) реєстратор здійснює передачу реєстру за умови оплати емітентом послуг щодо ведення системи реєстру і відшкодування реєстратору видатків, які пов'язані з передачею реєстру. Відповідно до п.п. 2.1.10. п. 2.1. Розділу 2 Договору №159 емітент зобов'язаний відшкодувати реєстратору видатки, які пов'язані з передачею реєстру.

Відповідно до тарифів Відповідача, діючих на момент передачі реєстру, видатки відповідача по передачі реєстру, а саме надання послуг по зберіганню документів та інформації системи реєстру та здійснення контролю за зберіганням, надання довідок, письмових відповідей на запити уповноважених осіб, а також забезпечення пред'явлення первинних документів системи реєстру емітента відповідно до вимог чинного законодавства, в т.ч. нормативних актів ДКЦПФР, становлять 19200 грн. 00 коп..

Таким чином, сплативши 19200 грн. 00 коп. в оплату видатків відповідача по передачі реєстру до дати його передачі, визначеної сторонами, позивач виконав у повному обсязі свої зобов'язання перед відповідачем, та відповідно, відповідач, зі своєї сторони, виконав зобов'язання по передачі Реєстру власників позивача до зберігача ТОВ «Регістр Інфо», що підтверджено Актом прийому-передачі від 14 липня 2010 року, підписаним представниками реєстратора, емітента та зберігача та засвідчений печатками кожної із сторін.

Отже, на підставі вищевикладеного відповідач стверджує, що заявлена позовна вимога про повернення грошових коштів після належного виконання зобов'язань сторонами є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Позивач посилається на норми ст.179 ГК України, відповідно до якої майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. В той же час позивач заперечує проти існування договірних відносин між позивачем та відповідачем, оформлених договором від 13.07.2010 року на суму 19200 грн. 00 коп., та трактує сплачені кошти у сумі 19200 грн. 00 коп. згідно досягнутої згоди між сторонами як помилково перераховані кошти по системі Клієнт-Банк бухгалтером позивача.

Разом з тим, ТОВ "Рівненський РКЦ" зазначив, що між позивачем та відповідачем існують договірні відносини та зобов'язання, зокрема відповідно Договору №159 від 14.12.1999 року, відповідно до якого відповідач зобов'язаний здійснювати ведення Реєстру власників позивача, а позивач здійснювати оплату послуг відповідача своєчасно та у повному обсязі відповідно до умов договору та діючих тарифів відповідача, в тому числі оплатити видатки реєстратора по передачі Реєстру власників.

Крім того, на думку відповідача, позивачем у позовній заяві викладено невірне застосування норм матеріального права, на які спирається позивач у позовній заяві у своїх доводах. Зокрема стаття 192 ЦК України жодним чином не визначає гроші (грошові кошти) як майно, про що йдеться у позовній заяві, а визначає грошову одиницю України - гривню як законний платіжний засіб на території України. Більше того, ст. 387 Глави 29 «Захист права власності»ЦК України містить положення про захист права власності власника майна; ст. 400 Глави 31 «Право володіння чужим майном» ЦК України встановлює обов'язок недобросовісного володільця повернути майно власнику. У зв'язку з чим пояснюємо, що Відповідач не заволодівав жодним чином будь-яким майном позивача, тому посилання на правові норми, які визначають правовий режим та регулюють право власності (Книга третя Розділ 1 «Право власності»ЦК України), якими обґрунтовується позовна заява позивача, а також вимоги про повернення майна позивача від відповідача є повністю безпідставними, та таким, що позбавлені правового підґрунтя.

Тим самим посилання на ст.1212 Глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави»Підрозділу 2 «Недоговірні зобов'язання»Розділу IІІ «Окремі види зобов'язань»Книги п'ятої «Зобов'язальне право»ЦК України не може бути правовим обґрунтуванням у спорі, що виник щодо оплати послуг (видатків) реєстратора власників іменних цінних паперів при передачі Реєстру власників у зв'язку із дематеріалізацією випуску акцій.

Також, застосування положення ч.2 ст.530 ЦК України, на що спирається позивач у позовній заяві, є помилковим та позбавленим правового сенсу, оскільки а ні Договором №159 від 14.12.1999 року, ні Договором від 13.07.2010 року, ні жодним нормативним актом ДКЦПФР не встановлений обов'язок реєстратора (відповідача по справі) повернення грошових коштів емітентові (позивачу по справі), які становлять оплату видатків реєстратора по передачі Реєстру власників після факту передачі Реєстру власників.

Крім того, зобов'язання про повернення коштів та термін його виконання, що передбачено у п.2.35 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року №22, та на яку спирається позивач, застосовується у разі помилкового зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача, що, на думку відповідача, не відповідає наявним фактичним обставинам. Факт здійснення помилкового платежу відсутній, оскільки позивач здійснив оплату видатків відповідача по передачі Реєстру власників 13.07.2010 року, внаслідок чого 14.07.2010 року Відповідач здійснив передачу Реєстру власників, що підтверджено Актом прийому-передачі реєстру від 14.07.2010 року.

Згідно ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони

укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.

У відповідності до ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, виконання позивачем своїх зобов'язань по оплаті послуг відповідача відповідно до Розділу 4 Договору від 13.07.2010 року та проведення повної оплати 13.07.2010 року є підтвердженням про згоду на укладення Договору від 13.07.2010 року.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі вищевикладеного, відповідач стверджує, що факт «притримання належних позивачу коштів», про що йдеться у позовній заяві, відсутній, натомість має місце несумлінне ставлення позивача, що полягає у не переданні відповідачу примірника Договору від 13.07.2010 року, та недобросовісні спроби повернення коштів, сплата яких передбачена Положенням ДКЦПФР №98 та в силу Договірних відносин між позивачем та відповідачем згідно Договору №159 від 14.12.1999 року.

На підставі того, що відповідач здійснив передачу Реєстру власників позивача у встановлений строк, відповідно до Акту прийому-передачі від 14.07.2010 року, тобто належно виконав свої зобов'язання, а позивач сплатив суму видатків відповідача по передачі Реєстру власників у повному обсязі та у встановлений строк, тобто належним чином виконав своє зобов'язання, відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання між позивачем та відповідачем припинені виконанням, проведеним належним чином.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимови підлягають задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

13.07.2010 року згідно платіжного доручення №318 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Рівненський РКЦ» було перераховано грошові кошти в сумі 19200 грн.00 коп., при цьому в графі «Призначення платежу»зазначено: оплата за послуги згідно Договору від 13.07.2010 року.

У відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні ТОВ «Рівненський РКЦ»вказав, що зазначені в платіжному дорученні №318 від 13.07.2010 року кошти в розмірі 19200,00 грн. дійсно були зараховані на розрахунковий рахунок підприємства.

В судовому засіданні позивачем до матеріалів справи додано Договір про влаштування системи кондиціювання від 13.07.2010 року, укладений між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вентиляція-Плюс»та Закритим акціонерним товариством «Речовий ринок», при цьому представник позивача пояснив, що кошти перераховані ТОВ «Рівненський РКЦ»платіжним дорученням №318 від 13.07.2010 року необхідно було перерахувати за виконані роботи ТОВ «Вентиляція-Плюс».

Згідно п.30.1 ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Позивач посилається на те, що грошові кошти на рахунок відповідача були перераховані помилково.

Згідно п.1.24. ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

За змістом пункту 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. Неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

В порядку п.п.23.1, 23.2, 23.4 ст.23 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання. Розрахунковий документ може бути відкликаний тільки в повній сумі. Ініціатор до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування їх на рахунок отримувача або видачі в готівковій формі обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Документ на відкликання коштів ініціатор подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів. Банк отримувача в день одержання вказівки повертає кошти за реквізитами, зазначеними в ній, якщо на час надходження такої вказівки вони не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів ініціатором.

Крім того, відповідно до п.3.4 вказаної Інструкції платник до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Лист про відкликання коштів платник подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів. Банк отримувача, одержавши цю вказівку, цього самого операційного дня перераховує кошти з відповідного рахунку на той самий рахунок у банку платника, з якого вони надійшли, якщо на час надходження вказівки кошти не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів платником.

Однак, позивач своїм правом на відкликання коштів не скористався.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 року №22, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

В якості призначення платежу, виходячи з платіжного доручення позивачем зазначено: «оплата за послуги згідно Договору від 13.07.2010 року», проте як зазначив позивач між ним та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Рівненський РКЦ»такий договір не укладався. Це твердження відповідачем не спростоване.

На підтвердження наявності між сторонами договірних відносин та відповідно підстав перерахування грошових коштів в сумі 19200 грн. 00 коп. відповідачем зазначено, що між ЗАТ «Речовий ринок» та ТОВ «Рівненський РКЦ»був укладений Договір від 13.07.2010 року, який відповідач направив позивачу для підписання, а останній вказаний договір не повернув.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 та ч.2 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, зміст договору становлять умови, що визначені угодою сторін, яка спрямована, зокрема, на встановлення зобов'язань, і договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до положень ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Сторонами всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано суду доказів укладення між ЗАТ «Речовий ринок»та ТОВ «Рівненський РКЦ»Договору від 13.07.2010 року, доказів надіслання вказаного договору позивачеві та доказів його виконання сторонами.

Крім того, відповідач зазначив, що між ЗАТ «Речовий ринок»та ТОВ «Рівненський РКЦ»існують договірні відносини та зобов'язання відповідно Договору №159 від 14.12.1999 року, згідно з умовами якого відповідач зобов'язаний здійснювати ведення Реєстру власників позивача, а позивач здійснювати оплату послуг відповідача своєчасно та у повному обсязі відповідно до умов договору та діючих тарифів відповідача, в тому числі оплатити видатки реєстратора по передачі Реєстру власників.

Проте з матеріалів справи вбачається, що позивач в платіжному дорученні в призначенні платежу зазначив Договір від 13.07.2010 року, а не Договір №159 від 14.12.1999 року.

Інших доказів, які б в установленому порядку спростовували викладені позивачем обставини відповідачем не представлено та судом не встановлено.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, при цьому термін "майно" у контексті частини 1 статті 1212 містить у собі не тільки майно в розумінні статті 190 ЦК, але і гроші (грошові кошти).

Отже, підставою для виникнення зобов'язання за вищенаведеною нормою права є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором.

Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч.1ст.469 Цивільного кодексу України особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.

Строк, протягом якого неналежний отримувач повинен повернути кошти, що помилково зараховані на його рахунок, визначений п.6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»№227/95 від 16.03.1995 року, відповідно до якого підприємства, незалежно від форм власності, мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Судом встановлено, що грошові кошти перераховувалися без правової підстави в зв’язку з чим відповідач є неналежним отримувачем цих коштів.

Таким чином, беручи до уваги викладені вище обставини, грошові кошти, які перераховані Закритим акціонерним товариством «Речовий ринок»на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Рівненський РКЦ»у розумінні ст.1212 ЦК України є безпідставно набутим майном та підлягають поверненню позивачу.

З огляду на наведене, позовні вимоги Закритого акціонерного товариство «Речовий ринок» суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Рівненський РКЦ»(м.Рівне, м-н Незалежності, 3, код ЄДРПОУ 23305624 р/р 26008247416001 в РФ КБ «Приватбанк»м.Рівне, МФО 333391) на користь Закритого акціонерного товариство «Речовий ринок»(33028, м.Рівне, вул.Замкова, 34а, код ЄДРПОУ 23306167, р/р 26002054707318 в РФ ПАТ КБ «Приватбанк»м.Рівне, МФО 333391) 19200 грн. помилково перерахованих коштів, витрати на оплату державного мита в розмірі 192,00 грн. та витрати та оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн..

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписано «29» жовтня 2010 року