Постанова

від 27.10.2011 по справі 32/112

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.11 Справа № 32/112

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий-суддя Давид Л.Л.

Суддів Кордюк Г.Т.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кіт М.С.

розглянувши матеріали апеляційної ОСОБА_2 особи підприємця ОСОБА_3 (вх. № місцевого суду 1375/11-01 від 29.08.2011 р., вх. № апеляційного суду 1960 від 06.09.2011 р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2011 р.

у справі № 32/112 (суддя -Сухович Ю.О.)

за позовом ОСОБА_2 особи -підприємця ОСОБА_4, м. Львів

до ОСОБА_2 особи -підприємця ОСОБА_3, м. Львів

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_2 особи -підприємця ОСОБА_5, м. Харків

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Придніпровський», с. Привільне, Нікопольський район, Дніпропетровська область

про стягнення 184 132,80 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_7 -представник (довіреність зареєстрована в реєстрі за №1468 від 07.06.2011 р.), ОСОБА_8- представник (довіреність зареєстрована в реєстрі за №3386 від 30.11.2010 р.);

від відповідача: не з»явились;

від третьої особи 1: не з»явились;

від третьої особи 2: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.08.2011 р. у справі №32/112 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 особи -підприємця ОСОБА_4, м. Львів (надалі -Позивач) до ОСОБА_2 особи -підприємця ОСОБА_3, м. Львів (надалі -Відповідач) за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_2 особи -підприємця ОСОБА_5, м. Харків та за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні - Позивача ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Придніпровський», с. Привільне, Нікопольський район, Дніпропетровська область про стягнення 184 132,80 грн. Стягнуто з Відповідача на користь ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_4 82 312,00 грн. вартості товару, 823,12 грн. державного мита та 105,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог -відмовлено.

Відповідач -фізична особа -підприємець ОСОБА_3, не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу (вх. № місцевого суду 1375/11-01 від 29.08.2011 р., вх. № апеляційного суду 1960 від 06.09.2011 р.), в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

Скаржник вказує, що договір-доручення №345 від 10.01.2010 р. укладений між ФОП ОСОБА_5 (виконавець, експедитор, «Федорова», діє на підставі Статуту) та ФОП ОСОБА_4 (довіритель, клієнт, «Яремчук», директор, діє на підставі статуту, засновник) в жодній мірі не стосується Відповідача, так як він не є його стороною, умови договору не схвалював та не приєднувався до нього. Крім цього, вказує, що договір заявка №255 від 10.06.2010 р. подано суду було в трьох різних копіях з різними істотними умовами, проте з однаковим номером і датою, а відтак не може братись до уваги. Щодо товаро-транспортної накладної №062960 від 12.06.2010 р., така не підписана ні Відповідачем, ні його представником (працівником).

Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та припинити провадження у справі.

Представник Позивача -ФО-підприємця ОСОБА_4 у відзиві (вхід. № суду 8382 від 27.10.11 р.) заперечує доводи апеляційної скарги, посилаючись на те, що місцевим господарським судом досліджено укладений між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 договір-доручення №345 від 10.01.2010 р. Сторони погодилися з тим, що в рамках даного договору відповідно до глави 65 ЦК України, Замовник виступає в якості Довірителя, а Виконавець - як повірений. Щодо надання Позивачем суду трьох різних копій договору-заявки, зазначає, що ОСОБА_5 виступає самостійно, а не як повірений, оскільки між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 укладено договір-доручення №345 від 10.01.2010 р. на транспортно -експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні. Відповідно до умов цього Договору ФОП ОСОБА_5 на найвигідніших умовах для ФОП ОСОБА_4 взяла на себе обов»язок укласти договори на поставку вантажів, що останньою було зроблено, підписуючи договір-заявку на перевезення вантажу з ФОП ОСОБА_3 Помилково, на думку Відповідача, Скаржник вважає, що між ним та ПП ОСОБА_4 не існує жодних договірних відносин і відповідно не несе перед ФОП ОСОБА_4 ніяких зобов»язань. Усі супроводжуючі документи, зокрема, товарно-транспортні накладні, накладні на тару виписані для автопідприємства перевізника ПП ОСОБА_3, автомобіль НОМЕР_1, водій ОСОБА_9 Замовником згідно цих же накладних є ПП ОСОБА_4 вантажовідправником -ВАТ «Придніпровський», вантажоотримувачем ПП ОСОБА_4, що і відповідає договорам-заявкам укладеним між ПП ОСОБА_4, ПП Федоровою та ПП ОСОБА_3 Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

Відповідач та треті особи участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином буди повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 22.09.2011 р.

Ухвалою суду від 22.09.2011 р. участь представників сторін визначено обов»язковою та зобов»язано сторін, а саме: Позивача - надати для огляду в судовому засіданні оригінали первинних документів, на підставі яких з точки зору Позивача, виникли обов»язки Відповідача щодо прийняття до перевезення вантажу; Відповідача -надати для огляду в судовому засіданні оригінали первинних документів , на підставі яких водієм Відповідача здійснювались перевезення вантажу Позивача.

Відповідач витребуваних доказів не подав, в судове засідання 27.10.11 р. участі уповноваженого представника не забезпечив.

В судовому засіданні 27.10.11 р. представники Позивача заперечили доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві.

Враховуючи те, що розгляд справи ухвалою суду відкладався і відповідно сторони мали час та можливість подати додаткові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень, що ними зроблено не було, а відтак судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників Позивача ва даному судовому засіданні та представника Відповідача в попередньому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

10.01.2010 р. ОСОБА_2 особою - підприємцем ОСОБА_4 (клієнт-замовник) та ОСОБА_2 особою -підприємцем ОСОБА_5 (виконавець -експедитор) укладено договір доручення №345 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (Т-1, а.с.14-16), згідно п. 1.1. якого Виконавець (експедитор) зобов»язується від імені і за рахунок замовника (Клієнта) укласти договір про доставку вантажів у внутрішніх сполученнях із третьою стороною -Перевізником. Сторони погодилися з тим, що в рамках даного договору відповідно до гл. 65 Цивільного кодексу України , Замовник виступає в якості Довірителя, а Виконавець -як повірений. Пунктом 1.2. визначено, що організовуючи перевезення вантажів Сторони керуються даним Договором та нормативними актами в галузі внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно на підставі вищевказаного договору ФОП ОСОБА_5 використовуючи факсимільний зв»язок уклала з ФОП ОСОБА_3 договір-заявку №255 (Т-1, а.с.17, 33), згідно якого останній повинен був здійснити перевезення 10 тон черешні з с. Привільне Нікопольського району Дніпропетровської області до м. Львова. ОСОБА_7 завантаження 11.06.2010 р., дата вивантаження 12.06.2010 р., автомобіль НОМЕР_2 (рефрежиратор).

Як встановлено місцевим господарським судом, 12.06.2010 р. Відповідачем подано на завантаження автомобіль НОМЕР_2 (фургон-рефрежиратор) в с.Привільне Дніпропетровської області, який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ІНА №549875 від 11.11.2003 р. (Т-1, а.с.19).

По наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних № 062958 від 12.06.2010 р. (Т-1, а.с.35) та № 062960 від 12.06.2010 р. (Т-1, а.с.42) ТзОВ «Придніпровський»відпустило 9 524 кг. черешні на загальну суму 76 192,00 грн. в дерев»яних ящиках к кількості 1 360 штук по ціні 3,75 грн. на загальну суму 6 120,00 грн. з ПДВ. Відповідно ТзОВ «Придніпровський»відвантажив товар на загальну суму 82 312,00 грн. (Т-1, а.с.34,44).

13.06.2010р. при прибутті товару на склад позивача, який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Курмановича, 1а було складено акт приймання-передачі за кількістю та якістю (Т-1, а.с.52-56), який підписали Позивач, Відповідач (із зауваженнями), водій відповідача та інші особи. Зокрема в акті було зазначено про порушення температурного режиму (температура +29 градусів С); закріплення вантажу (зміщення ящиків); неналежне транспортування. Вага не була визначена по причині витікання соку.

14.06.2010р. представником торгово-промислової палати оглянуто продукцію та складено висновок № 1-1076-В (Т-1, а.с.64), в якому було зафіксовано ті ж порушення, що вказані в акті приймання вантажу за кількістю та якістю. Якість товару експертом не визначалась по причині спливу строку для проведення експертизи по якості (12 год. моменту поступлення товару).

З обставин справи вбачається, що 09.06.2010 р. між ФОП ОСОБА_4 (продавець) та Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма «Гал-експорт» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 9/6 (Т-1, а.с.78-79), згідно якого продавець продає, а покупець купує черешню у кількості 9 524,00 кг. по ціні 16,00 грн. за 1 кг. на загальну суму 152 384,00 грн. Товар упакований в дерев»яні ящики у кількості 1 360 шт. Загальна вартість дерев»яних ящиків становить 6 120,00 грн. з ПДВ. Згідно п.1.3. договору купівлі-продажу загальна сума договору становить 158 504,00 грн. (з врахуванням вартості ящиків 6 120,00 грн. з ПДВ.). Поставка товару повинна бути здійснена до 15.06.2010р. (п.4.1. договору купівлі-продажу).

Умовами договору купівлі-продажу, зокрема п. 7.4. передбачено, що у випадку нездійснення продавцем поставки товару у визначений п.4.1 термін, продавець зобов»язується сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від суми непоставленого товару протягом 3-ох днів з моменту виставлення покупцем рахунку на сплату штрафних санкцій.

Як вказано в позовній заяві, через неналежне виконання зобов»язань за договором перевезення та непоставку товару до вантажоодержувача, Позивач не зміг виконати зобов»язань за договором купівлі-продажу, у зв»язку з чим ним, на підставі п.7.4. договору купівлі-продажу, сплачено ПП ВКФ «Гал-експорт» штраф в сумі 30 476,80 грн. Що підтверджується прихідно касовими ордерами: від 21.06.2010 р. на суму 7 619,20 грн.; 22.06.2010 р. на суму 7 619,20 грн.; 23.06.2010 р. на суму 7 619,20 грн.; та 24.06.2010 р. на суму 7 619,20 грн. (Т-1, а.с.82).

Крім того, Позивач зазначає, що ним не отримано прибуток від реалізації черешні в сумі 70 072,00 грн. (152 384,00 грн. вартість черешні за договором купівлі-продажу - 82 312,00 грн. собівартість черешні).

Відтак, просить стягнути з Відповідача 70 072,00 грн. не отриманого прибутку, 30 476,80 грн. штрафних санкцій, сплачених ПП ВКФ «Гал-Експорт», 672,00 грн. витрат за проведення експертизи Львівською торгово-промисловою палатою (сплачених позивачем на підставі рахунку-фактури № 1-1076-В від 15.06.2010 р., в підтвердження чого ним подано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 350 від 15.06.2010 р. (Т-1, а.с.80)), 600, 00 грн. за проведення дослідження технічного стану холодильної установки (що встановлена в автомобілі, яким відповідачем здійснювалось перевезення, в підтвердження чого ним подано квитанцію № 10973.469.8 від 17.06.2010р. (Т-1, а.с.81)).

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним.

У відповідності до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту зокрема може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтями 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов»язковим для виконання.

Згідно вимог ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов»язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов»язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За умовами п. 8.18 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні встановлено, що ящики, бочки та інші штучні вантажі слід вантажити таким чином, щоб при різкому гальмуванні, рушанні та на крутих поворотах виключалась можливість зсуву, навалки на борти , потертості вантажу і тари; для цього між окремими місцями вантажу не дозволяється залишати проміжків або між ним треба встановляти дерев»яні прокладки та розпірки відповідної довжини та міцності. Пунктом 8.20 даних правил встановлено, що водій зобов»язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовами безпеки руху та забезпечення цілісності рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні вантажу, які загрожують його збереженню.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. \

Згідно ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п.3 ст.225 ГК України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Таким чином, стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв»язку між протиправною поведінкою і збитками, вина. При цьому важливим елементом об»єктивної сторони правопорушення є причинний зв»язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов»язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки наслідком протиправної дії.

Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт заподіяння шкоди, розмір понесених збитків, безпосередній причинно-наслідковий зв»язок між заподіянням шкоди і збитками та вину особи, яка заподіяла шкоду.

Як встановлено матеріалами справи згідно договору-заявки №255 у Відповідача виник обов»язок по перевезенню черешні в кількості 10 тон із завантаженням 11.06.2010 р. з с. Привільне Дніпропетровської області та вивантаженням 12.06.2010 р. у м. Львові (Т-1, а.с.18).

Факту здійснення перевезення Відповідач не заперечує, однак заперечує вину, зокрема посилається на присутність при перевезенні експедитора, який здійснював оформлення, завантаження, оплату вантажу, контролював температурний режим і який відповідно, на його думку, несе повну матеріальну відповідальність у випадку побиття, псування, втрати якості товару.

У відповідності до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін , а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 2 ст. 34 ГПК України вказує, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуит підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України в підтвердження присутності експедитора крім пояснень водія немає.

Як вбачається з обставин справи, Відповідач доставив вантаж Позивачу 13.06.2010 р. за адресою м. Львів вул.Курмановича, 1а і належних доказів, які б підтвердили причину запізнення доставки вантажу не подано.

Також Відповідач посилається на те, що на товарно-транспортній накладній №062960 від 12.06.2010 р. (Т-1, а.с.42) стоїть не підпис водія, який здійснював перевезення, в підтвердження чого подано ним висновок №2378 експертного почеркознавчого дослідження від 07.07.2010 р. (Т-1, а.с.143-145).

Як вбачається з матеріалів справи, в зв»язку з вищенаведеним, Господарським судом Львівської області ухвалою від 30.11.2010 р. призначено по справі судову почеркознавчу та судово бухгалтерську експертизу (Т-1, а.с.246-248), і враховуючи те, що Відповідач заперечує справжність підпису обов»язок по оплаті такої покладено на відповідача. Однак, такий листом, б/н від 25.03.2011 р. відмовився оплачувати проведення такої експертизи (Т-2, а.с.39).

У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що як вбачається Відповідачем не зроблено.

Крім цього місцевим господарським судом правомірно зроблено висновок, що у розумінні ст. 41, 42 ГПК України наданий Відповідачем висновок не можна оцінювати як висновок судового експерта, оскільки такий був наданий на звернення ФОП ОСОБА_3 за власною ініціативою.

Як вбачається з довідки виданої ТзОВ «Придніпровський»за вих. № 103 від 23.06.2010р. (Т-2, а.с.113) черешню в кількості 9 524 кг. на загальну суму 76 192,00 грн. згідно накладних №№ 202, 203 від 12.06.2010р., ящики у кількості 1 360 шт. на суму 6 120,00 грн. згідно накладної № 205 від 12.06.2010р. та виписані товарно-транспортні накладні за №№ 062960, 062958 від 12.06.2010р. було відпущено водію. До цих документів було долучено протоколи випробування зразків, що підтверджують якість продукції.

Факт оплати за черешню 76 192,00 грн. підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 440 від 12.06.2010 р. на суму 31 192,00 грн. (Т-1, а.с.59) та квитанцією № NOXJ 745433 від 11.06.2010р. на суму 45000,00 грн. (Т-1, а.с.60). Факт купівлі-продажу черешні було відображено ТзОВ «Придніпровський»в податкових накладних № №202, 203 від 12.06.2010р. (Т-1, а.с.61,62). В підтвердження сплати 6 120,00 грн. за ящики в яких перевозилась черешня позивачем надано прибутковий касовий ордер № 442 від 14.06.2010 р.

Відтак, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду, що Відповідач своїми діями, а саме: несвоєчасною поставкою автомобіля під завантаження, поставкою автомобіля для перевезення продуктів харчування з неробочою холодильною камерою, неналежним закріпленням товару призвів до його псування, і відповідно правомірно стягнуто 82 312,00 грн. вартості товару з яких 76 192,00 грн. вартість черешні та 6 120,00 грн. вартість пошкоджених ящиків.

Крім цього, вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 30 476, 80 грн. збитків, що були спричинені Позивачем ПП ВКФ «Гал-експорт»у вигляді сплачених штрафних санкцій за невиконання своїх зобов»язань по договору купівлі-продажу №9/6 від 09.06.2010 р., не отриманого прибутку від реалізації черешні в сумі 70 072,00 грн., то з обставин справи вбачається наступне.

У відповідності до вимог п.7.4. договору купівлі-продажу укладеного ФОП ОСОБА_4 та ПП ВКФ «Гал-експорт»обов»язок по сплаті штрафу за порушення строків поставки виникає у продавця з моменту виставлення покупцем рахунку на сплату штрафних санкцій.

З наявних в матеріалах справи квитанцій до прибуткового касового ордеру вбачається посилання на договір, а не на рахунок, виставлений ПП ВКФ «Гал-експорт»і доказів звернення ПП ВКФ «Гал-експорт»з вимогою чи претензією про оплату штрафних санкцій Позивач не надав.

Позивач вважає, що в зв»язку з неналежною якістю поставки ним не отримано прибутку в сумі 70 072,00 грн., однак судова колегія вважає, що така сума є документально необґрунтованою, а відтак правомірно відмовлено в її стягненні.

Судова колегія також погоджується з висновком місцевого господарського суду що вимога про стягнення 672,00 грн. за проведення експертизи та 600,00 грн. за проведення дослідження технічного стану холодильної установки не є збитками , оскільки такі виплати не мають обов»язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв»язку із сумою вантажу, яка стягується Позивачем.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про часткову не обґрунтованість позовних вимог, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з'ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги та відповідність рішення Господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2011 р. у справі №32/112 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 особи підприємця ОСОБА_3 (вх. № місцевого суду 1375/11-01 від 29.08.2011 р., вх. № апеляційного суду 1960 від 06.09.2011 р.) - без задоволення.

2. Судові витрати по розгляду справи в апеляційному суді відповідно до ст. ст. 49, 105 ГПК України покласти на Скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу № 32/112 повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий-суддя Давид Л.Л.

Суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Мурська Х.В.

повний текст постанови підписано 03.11.2011 р.