Постанова

від 29.11.2011 по справі 15/5027/725/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.11 Справа № 15/5027/725/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого-суддіОСОБА_1 суддівОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши апеляційні скарги Репужинецької сільської ради б/н від 18.08.2011р. та Чернівецької обласної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу від 05.09.2011р.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 09.08.2011р.

у справі № 15/5027/725/2011

за позовом: заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ

до відповідача-1: Репужинецької сільської ради, с. Репужинці, Заставнівський район, Чернівецька область

до відповідача-2: Чернівецької обласної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу, м. Чернівці

до відповідача-3: товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-санаторний дитячо-профільно-оздоровчий заклад праці та відпочинку «Дністер-Буковина»(надалі ТзОВ «Туристично-санаторний дитячо-профільно-оздоровчий заклад праці та відпочинку «Дністер-Буковина»), м. Чернівці

до відповідача-4: Заставнівського районного бюро технічної інвентаризації (надалі Заставнівського районного БТІ), м. Заставна, Чернівецька область

про визнання недійсним та скасування рішення про визнання права власності, свідоцтва про право власності та державної реєстрації свідоцтва про право власності,

з участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_4 -прокурор відділу (посвідчення № 233);

від відповідача-2: ОСОБА_5 -адвокат; ОСОБА_6 - голова організації:

від відповідача-3: ОСОБА_7 -представник (довіреність в матеріалах справи);

решта представників сторін в судове засідання : не з`явились

Керуючись рішенням зборів суддів Львівського апеляційного господарського суду від 28.12.2010р., в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду 28.11.2011р., у зв`язку із перебуванням судді Гнатюк Г.М. на лікарняному, розпорядився ввести у склад колегії суддів замість судді Гнатюк Г.М. суддю Мурську Х.В.

Права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 28, ГПК України представникам сторін роз'яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало. Заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 09.08.2011р. у справі № 15/5027/725/2011 (суддя В.Байталюк) позовні вимоги заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до Репужинецької сільської ради, до Чернівецької обласної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу, до ТзОВ «Туристично-санаторний дитячо-профільно-оздоровчий заклад праці та відпочинку «Дністер-Буковина» та до Заставнівського районного БТІ задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано рішення ВК Репужинецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області №1/2 від 18.01.2007р. «Про оформлення права власності на табір «Дністер», розміщений в с. Репужинці Заставнівського району Чернівецької області по вул. Центральна, 71 за Чернівецькою обласною радою профспілки працівників агропромислового комплексу, визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Репужинецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області №12/ 2 від 04.12.2007р. «Про переоформлення права власності на комплекс, оздоровчий табір «Дністер»в с. Репужинці, вул. Центральна, 71»за товариством з обмеженою відповідальністю «Туристично-санаторний дитячо-профільно-оздоровчий заклад праці та відпочинку «Дністер-Буковина», присуджено до стягнення з Репужинецької сільської ради в дохід державного бюджету державного мита в розмірі 170,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., в решті частині позову провадження у справі припинено.

При прийнятті вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно, а саме оздоровчий табір «Дністер»належав до державної власності, а тому сільська рада незаконно оформила право власності на це майно спочатку за Чернівецькою обласною профспілковою організацією працівників агропромислового комплексу, а згодом за ТзОВ «Туристично-санаторний дитячо-профільно-оздоровчий заклад праці та відпочинку «Дністер-Буковина».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачами 1 та 2 подано апеляційні скарги, в яких рішення суду вважають незаконним, висновки викладені в оспорюваному рішенні не відповідають дійсним обставинам справи, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. повністю. Зокрема, скаржники зазначають, що судом не досліджено ряд доказів, які свідчать про право власності на спірний табір саме за позивачем, а безпідставно визнано його державним, Судом першої інстанції направильно надано тлумачення статті 87 ЦК УРСР.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в попередніх ухвалах Львівського апеляційного господарського суду.

Представник прокуратури в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржників заперечив та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Позивач в судове засідання жодного разу не з»явився, надіслав заяву, в якій просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Репужинецької сільської ради та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач-1 в судове засідання 29.11.2011р. не з`явився, проте в попередніх судових засіданнях та у відзиві на апеляційні скарги підтримав доводи, наведені скаржниками, рішення суду першої інстанції вважає незаконним та необгрунтованим, а тому просить його скасувати.

Представники відповідача-2 в судовому засіданні також наполягали на задоволенні своєї апеляційної скарги, повністю підтримали доводи апеляційної скарги Репужинецької сільської ради, просять рішення суду першої інстанції скасувати .

Представник відповідача-3 в судовому засіданні та у відзиві на апеляційні скарги погоджується з твердженнями скаржників, вважає їх обгрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, просить задоволити апеляційні скарги, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Відповідач-4 присутність уповноваженого представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши подані апеляційні скарги, матеріали справи, відзиви на апеляційні скарги та, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою створення лікувальної бази, санаторно-курортного обслуговування працівників сільського господарства та їх дітей, за ініціативою Чернівецького обласного комітету профспілки працівників сільського господарства і заготовок Репужинецька міжколгоспна рада по будівництву піонерського табору провела будівництво піонерського табору «Дністер», розташованого в с. Репужинці Заставнівського району.

16.05.1973р. між Чернівецьким обкомом профспілки робітників і службовців сільського господарства і заготівель (перейменовано в Чернівецький обласний комітет працівників сільського господарства і заготівель, а потім в Чернівецьку обласну раду профспілки працівників АПК) та Репужинецькою міжколгоспною радою по будівництву піонерського табору було укладено договір про продаж Чернівецькому обкому профспілки працівників сільського господарства і заготовок, новозбудованих приміщень піонерського табору в с. Репужинці по фактичній їх вартості в сумі 421 тис. карб. (а.с. 76).

На підставі Акта приймання-передачі від 29.05.1973р. Продавець передав, а Покупець прийняв придбані за вищезазначеним договором приміщення піонерського табору (а.с. 133-134).

Вищевказаний договір затверджено рішенням № 190 «Про затвердження рішення міжколгоспної ради по будівництву піонерського табору в с.Репужинці», на засіданні ВК Заставнівської районної ради депутатів трудящих, Чернівецької області, протокол № 12 від 25.06.1973р. (а.с. 73).

З матеріалів справи також вбачається, що, починаючи з 1973 року всі добудови та реконструкції піонерського табору проводились Чернівецькою обласною радою профспілки працівників АПК, підтвердженням чого є протокол засідання президії Чернівецького обласного комітету профспілки працівників АПК № П-3 від 15.05.1986р., Постанова № П-6 від 21.08.1986р. «Про затвердження кошторису піонерських таборів», Постанова Президії обласного комітету профспілки працівників агропромислового комплексу № П-2-9 від 17.04.1986р. «Про затвердження кошторису піонерського табору на 1986р.»…… (а.с. 87-96).

З метою збереження мережі держаних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, недопущення їх ліквідації та нецільового використання , Кабінетом Міністрів України 17.03.2004р. було прийнято Розпорядження № 141-р, яким затверджено перелік державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів (а.с. 69-71). Дитячого оздоровчого табору «Дністер»в даному переліку немає, що свідчить про те, що вказаний табір не належав ні до державних, ні до комунальних оздоровчих закладів. Згідно довідки № 54 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.11) організаційно-правова форма господарювання ОСОБА_8 оздоровчого табору «Дністер»визначено як «колективне підприємство», форма власності «колективна».

В матеріалах справи також міститься постанова господарського суду Чернівецької області від 31.05.2006р. у справі № 9/69 за позовом Чернівецької обласної ради профспілки працівників АПК до Заставнівської районної ради та Репужинецької сільської ради, з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_8 оздоровчого табору «Дністер», якою було скасовано Рішення Заставнівської районної ради № 283-16/2005 від 02.06.2005р., п.1., п.2. Рішення Репужинецької сільської ради від 21.09.2005р. № 17/1 та Рішення Заставнівської районної ради № 310-17/2005 від 30.09.2005р. в повному об`ємі. Вказаними Рішеннями відповідних рад право власності на спірне майно (майновий комплекс табору «Дністер») було незаконно визнано за Заставнівською районною радою. При прийняті вказаної постанови, судом було встановлено, що Заставнівська районна рада та Репужинецька сільська рада, приймаючи спірні рішення щодо майна, яке належить профспілкам діяли з перевищенням повноважень, порушенням Конституції України та чинного законодавства (а.с. 77-79). Вказана постанова ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2006р. залишена без змін (а.с. 80-81).

Слід також зазначити, що постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.07.2011р. скасована постанова про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб скаржника- Чернівецької обласної ради профспілки працівників АПК. Даною постановою встановлено, що відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що майно табору «Дністер»дійсно перебувало у державній власності або на балансі у ФДМ України і якими актами чи обліковими документами це підтверджується.

18.01.2007р. Репужинецька сільська рада розглянувши клопотання Чернівецької обласної ради профспілки працівників АПК про оформлення права власності на табір «Дністер»прийняла рішення № ? «Про оформлення права власності на табір «Дністер», яким за Чернівецькою обласною радою профспілки працівників АПК було оформлено право власності на табір «Дністер», розміщений в с. Репужинці, Заставнівського району, Чернівецької області по вул.. Центральній, 71 (а.с. 105).

На підставі вказаного рішення Чернівецькій обласній раді профспілок працівників АПК 22.03.2007р. було видано Свідоцтво про право власності на вищезазначене нерухоме майно (а.с. 10), яке на момент внесення у статутний фонд було дійсним, ніким не оскаржено, по нерухомому майну ніяких заборон зареєстровано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2007р. згідно протоколу засновників створено ТзОВ «Туристично-санаторний дитячо-профільно-оздоровчий заклад праці та відпочинку «Дністер Буковина». Одним з засновників товариства виступила Чернівецька обласна рада профспілки працівників АПК з внеском до статутного фонду нерухомого майна оздоровчого табору «Дністер», що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Заставнівський район, с. Репужинці, вул.. Центральна, буд. 71, загальною площею 4 270, 3 кв.м. (а.с. 26-32)

Враховуючи, що на момент внесення нерухомого майна в статутний фонд ТзОВ «Туристично-санаторний дитячо-профільно-оздоровчий заклад праці та відпочинку «Дністер Буковина»право власності було підтверджено Чернівецькою обласною радою профспілки працівників АПК вищезазначеним Свідоцтвом на право власності, товариство звернулось з клопотанням до Виконкому Репужинецької сільської ради для оформлення права власності на вищезазначене спірне майно.

04.12.2007р. виконавчим комітетом Репужинецької сільської ради було прийнято рішення «Про переоформлення права власності на комплекс оздоровчий табір «Дністер»в с. Репужинці, вул.. Центральна, 71»(а.с. 106), яким право власності на спірне майно було переоформлено на ТзОВ «Туристично-санаторний дитячо-профільно-оздоровчий заклад праці та відпочинку «Дністер Буковина». На підставі вказаного рішення 04.12.2007р. товариству було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с. 107).

У заявлених вимогах заступник прокурора Чернівецької області просив визнати недійсними та скасувати рішення ВК Репужинецької сільської ради № 1/2 від 18.01.2007р. та № 12/2 від 04.12.2007р., визнати недійсними та скасувати Свідоцтво від 22.03.2007р. про право власності на комплекс, оздоровчий табір «Дністер», видане Чернівецькій обласній раді профспілки працівників АПК та Свідоцтво від 04.12.2007р. про право власності на вказане майно видане ТзОВ «Туристично-санаторний дитячо-профільно-оздоровчий заклад праці та відпочинку «Дністер Буковина». Визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію вказаних Свідоцтв за № 12236641. Дані вимоги мотивовані тим, що вищевказані Рішення ВК Репужинецької сільської ради є незаконними, оскільки на основі наказу Обласного агропромислового комітету № 424 від 28.11.1986р., виданого згідно наказу Державного агропромислового комітету Української РСР від 12.11.1986р. № 457: піонерські табори було переведено на самостійний баланс та передано у відання обласного об`єднання «Чернівцісільгоспздравниця»(який в 2003р. був ліквідований). Згідно наказу були зареєстровані відповідні статути табору «Дністер»та обласного об`єднання «Чернівцісільгоспздравниця», враховуючи те, що майно табору «Дністер»є державним майном, виконавчий комітет не мав права передавати його у власність Чернівецької ОРПП АПК та в подальшому ТзОВ «Туристично-санаторний дитячо-профільно-оздоровчий заклад праці та відпочинку «Дністер Буковина».

При прийнятті постанови колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду виходила з наступного.

Згідно з ст. 87 ЦК УРСР( в редакції, чинній на момент здійснення правовідносин) було передбачено наступні види соціалістичної власності -державна власність, власність колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об`єднань , власність громадських організацій .

Главою 9 ЦК УРСР було врегульовано питання власності профспілкових та інших організацій.

Так, згідно з ст.. 97 ЦК УРСР (чинною на момент укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу від 16.05.1973р.) профспілкові та інші громадські організації, володіють користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності.

Статтею 98 ЦК УРСР встановлено, що власністю профспілкових організацій є, зокрема піонерські табори з їх обладнанням.

Таким чином, з вищенаведених норм права слід розуміти, що «соціалістична власність»і «державна власність»не є тотожними поняттями, а власність «громадських організацій» є соціалістичною, проте не державною власністю.

У відповідності до ст.. 128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачене законом або договором .

Таким чином, прийнявши на підставі вищевказаного Акта приймання -передачі від 29.05.1973р. приміщення піонерського табору, придбані на підставі договору купівлі-продажу від 16.05.1973р., Чернівецький обком профспілки робітників і службовців сільського господарства і заготовок набув право власності на ці приміщення.

Оскільки набувач майна (Чернівецький обком профспілки робітників і службовців сільського господарства і заготовок) не був державною організацією, то придбане ним майно не набуло статусу державної власності.

До матеріалів апеляційного провадження долучена довідка Репужинецької сільської ради № 1605 від 11.10.2011р., з якої вбачається, що на території Репужинецької сільської ради на сьогоднішній день знаходиться дитячий табір відпочинку «Буковинка», який перебуває в управлінні Чернівецької обласної ради і являється державною власністю.

Зазначене спростовує висновок суду першої інстанції про те, що з договору 1973 року неможливо встановити, який саме табір був предметом купівлі-продажу «Буковинка»чи «Дністер».

Окрім того, як зазначалося вище, Розпорядженням № 141-р від 17.03.2004р. Кабінет Міністрів України було затверджено перелік державних та комунальних дитячих оздоровчих закладів. В цьому переліку зазначено, що в с. Репужинці Чернівецької області знаходився лише один дитячий табір -«Буковинка» з державною формою власності .

Таким чином, вищевказаними доказами повністю спростовуються твердження прокурора та суду першої інстанції про приналежність спірного майна до державної власності.

Також слід зазначити, що в матеріалах справи міститься лист голови професійної спілки працівників агропромислового комплексу України від 04.05.2006р., в якому вказується, що Професійна спілка працівників агропромислового комплексу України є правонаступником Українського республіканського комітету робітників і службовців сільського господарства і заготівлі.

З наведеного вбачається, що дитячий табір «Дністер»в 1973р. придбано профспілковою організацією, яка набула право власності на це майно відповідно до закону. При цьому, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що спірне майно в подальшому вибуло у державну власність, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, безпідставними є покликання суду першої інстанції на наказ агропромислового комітету № 424 від 28.11.1986р., як на підтвердження статусу державної власності на спірне майно, а саме, що піонерські табори, в тому числі табір «Дністер», переведено на самостійний баланс і передано у відання обласного об`єднання міжколгоспних здравниць «Чернівціколгоспздравниця», оскільки передача у відання не свідчить про зміну форми власності.

Як випливає з Статуту вищезазначеної організації, остання являється об`єднанням міжколгоспних здравниць, і покликана для покращення організації роботи міжколгоспних здравниць та покращення санаторно-курортного обслуговування працівників АПК (а.с. 14). В матеріалах справи будь-яких рішень чи договорів про передачу спірного табору «Дністер»у власність об`єднання не має.

Натомість, в матеріалах справи міститься значна кількість доказів того, що навіть після створення об`єднання «Чернівціколгоспздравниця», власником табору була Профспілка, яка, як зазначалось вище, здійснювала управління та фінансування піонерського табору «Дністер». Таким чином, вищенаведеними доказами повністю підтверджено ті обставини, що управління та фінансування піонерського табору «Дністер»здійснювалось Чернівецьким обкомом профспілки працівників агропромислового комплексу навіть після прийняття обласним агропромисловим комітетом рішення № 424 від 28.11.1986р., на яке покликається суд першої інстанції.

Згідно з приписами ст.. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом. Дана стаття передбачає, що господарське товариство є власником майна, переданого учасникам товариства у власність, як вклад до статутного капіталу.

Враховуючи те, що на момент внесення нерухомого майна в статутний фонд товариства право власності було підтверджено Чернівецькою обласною радою профспілки працівників АПК Свідоцтвом про право власності, ТзОВ «Туристично-санаторний дитячо-профільно-оздоровчий заклад праці та відпочинку «Дністер Буковина»звернулось з клопотання до ВК Репужинецької сільської ради для оформлення права власності, яка в свою чергу правомірно винесла рішення про оформлення права власності за останнім.

Як видно з матеріалів справи, при прийнятті оспорюваного рішення судом першої інстанції було застосовано ст.. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України»від 10.09.1990р. № 1540.

Однак, згідно вказаної статті об`єкти союзного підпорядкування належать державі, проте вищенаведеними матеріалами справи підтверджено, що ні відповідач-2 ні його попередники не належали до організацій союзного підпорядкування, а були всеукраїнською громадською організацією. Їх майно належало їм на підставі ст.. 87 ЦК УРСР і правомірність його набуття ніким не скасована.

При цьому, слід зазначити, що навіть припустивши те, що табір «Дністер»належить державі, то у відповідності до ст.. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).

Згідно з ст.. ст.. 13,34 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», профспілки, їх об`єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.

Зазначене спірне майно було власністю Чернівецької обласної ради профспілки працівників АПК до моменту переходу права власності на нього до відповідача-3. Оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводять органи місцевого самоврядування або місцеві державні адміністрації з видачею свідоцтва про право власності. Підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності за дорученням органів місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації проводять БТІ.

У відповідності до ст.. 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, а тому, оскільки відповідач-2 фактично володів приміщенням табору «Дністер»протягом десятиріч, то доказуванню зі сторони прокурора у заявлених вимогах підлягають також і обставини набуття права власності, що судом першої інстанції при винесенні оспорюваного рішення не взято до уваги.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги в частині визнання недійсними та скасування Рішення ВК Репужинецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області №1/2 від 18.01.2007р. «Про оформлення права власності на табір «Дністер», розміщений в с. Репужинці Заставнівського району Чернівецької області по вул. Центральна, 71 за Чернівецькою обласною радою профспілки працівників агропромислового комплексу, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Репужинецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області №12/ від 04.12.2007р. «Про переоформлення права власності на комплекс, оздоровчий табір «Дністер»в с. Репужинці, вул. Центральна, 71»за товариством з обмеженою відповідальністю «Туристично-санаторний дитячо-профільно-оздоровчий заклад праці та відпочинку «Дністер-Буковина», оскільки законність прийняття вказаних рішень підтверджена матеріалами справи, а тому рішення господарського суду Чернівецької області в цій частині слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо заявленої вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право власності на оздоровчий табір «Дністер»та скасування їх державної реєстрації, слід зазначити наступне.

Згідно з приписами ст.. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб ().

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначена підвідомчість спорів господарським судам.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Отже, видача виконавчим комітетом свідоцтва про право власності на нерухоме майно є лише підтвердженням державної реєстрації цієї дії, а підставою для її вчинення є документи за переліком, встановленим Тимчасовим положенням про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, тобто оформлення свідоцтва на право власності є наслідком подання для реєстрації такого права певного переліку правовстановлюючих документів. Оскільки свідоцтво на право власності, як і його державна реєстрація, лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки воно не є актом, який може бути оскаржено до господарського суду.

Зважаючи на те, що спір про визнання свідоцтва про право власності та скасування його державної реєстрації не підлягають розгляду в господарських судах України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-3 була подана заява від 27.07.2011р. № 4 про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.. 261 ЦК України).

Проте, відповідно до ч.4 ст. 268 ЦК на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Оскільки одним із предметів спору у даній справі є скасування та визнання недійсним рішень виконавчого комітету Репужинецької сільської ради, позовна давність на такі вимоги не поширюється.

Згідно зі ст.. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки докази, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід частково скасувати, а апеляційні скарги - задоволити частково.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційні скарги Репужинецької сільської ради та Чернівецької обласної

профспілкової організації працівників агропромислового комплексу -

задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Чернівецької області від 09.08.2011 р. у справі № 15/5027/725/2011 в частині визнання недійсними та скасування Рішенння ВК Репужинецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області №1/2 від 18.01.2007р. «Про оформлення права власності на табір «Дністер»та Рішення виконавчого комітету Репужинецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області №12/ від 04.12.2007р. «Про переоформлення права власності на комплекс, оздоровчий табір «Дністер»в с. Репужинці, вул. Центральна, 71»скасувати. В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

5. Господарському суду Чернівецької області видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

7. Справу передати в господарський суд Чернівецької області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Мурська Х.В.

ОСОБА_3