Рішення

від 16.09.2015 по справі 910/16599/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №910/16599/15 За позовом Прокуратури Деснянського району міста Києва в інтересах держави - Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, в особі - Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації

до Підприємства «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціалізована школа «Славія»

про виселення та повернення приміщення.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від прокуратури - Чернівська К.А.;

від Деснянської РДА - не з'явилися;

від позивача - Марченко О.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - Крошко М.Г. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Прокуратура Деснянського району міста Києва звернувся до суду з позовом в інтересах держави - Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, в особі - Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Позивач) до Підприємства «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціалізована школа «Славія» (далі - Відповідач) про виселення Відповідача з нежилого приміщення площею 2829,1 кв.м. в будинку № 16-А літер А на вул. Сабурова та повернення приміщення Позивачу. Позовні вимоги мотивовані відсутністю у Відповідача правових підстав (користування, оренда, власність та/або інші речові та похідні від них права) на зайняття спірного приміщення. Позивач повністю підтримав позов прокуратури. Деснянської РДА повноважних представників до суду не направляла.

Відповідач проти позову заперечує з численних наведених ним у поданих до суду відзивах, поясненнях та клопотаннях підстав, та зокрема вказує: на обов'язок Деснянської РДА забезпечити його спірним приміщенням або надати аналогічне за характеристиками; на здійснення Відповідачем суспільно необхідної діяльності, яка є дуже важливою у державі (освіта інвалідів та осіб з обмеженими можливостями); на ремонт та переобладнання спірного приміщення; на зайняття його протягом тривалого часу (17 років), та на інші обґрунтування заперечень проти позову, які детально викладені письмово.

Щодо заявлених Відповідачем клопотань, то клопотання Відповідача про закриття провадження у справі судом розглянуто та відхилено, оскільки у господарському процесі взагалі не передбачено процедури закриття провадження у справі, натомість наявність підстав для припинення провадження у справі (ст. 80 ГПК України) Відповідач не довів.

Також судом розглянуто та відхилено клопотання Відповідача про призначення експертизи відповідності вимог позивачів нормам міжнародного права та права України, оскільки в господарському процесі за приписами ст. 41 ГПК України передбачено експертизу не предмету позову (позовних вимог, їх відповідності нормативно-правовим актам), а з метою роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору. Натомість таких питань Відповідач не навів, та у суду їх не виникало. Щодо підстав та предмету позову, то за розподілом доказування відповідно до ст. 33 ГПК України саме Відповідач повинен спростовувати доводи та вимоги Позивача, а суд оцінювати доводи та докази сторін, натомість проведення правової експертизи позовних вимог ГПК України не передбачено.

Клопотання Відповідача про поставлення переліку питань перед Позивачем та прокуратурою судом задоволено шляхом надання Відповідачу можливості поставити дані питання перед ними у судовому засіданні.

Клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення кримінального провадження судом розглянуто та відхилено, оскільки закінчився встановлений ст. 69 ГПК України строк вирішення даного спору, та оскільки приписи ст. 77 ГПК України не передбачають відкладення розгляду справи до закінчення кримінального провадження.

Також судом відхилено клопотання Відповідача про направлення даної справи за підвідомчістю до адміністративного суду, оскільки, по-перше, у випадку непідвідомчості спору господарській юрисдикції провадження у справі припиняється за ст. 80 ГПК України, а не справа направляється за підвідомчістю. Та по-друге, дана справа за предметом позову та характером правовідносин є господарським спором (ст. 12 ГПК України, ст. 20 ГК України), і протилежного Відповідачем перед судом не доведено.

Клопотання Відповідача про розблокування його діяльності, яка заблокована та порушена Позивачем, судом відхилено, оскільки нормами ГПК України не передбачено розгляду такого роду клопотань у процесуальному порядку, натомість вимоги такого роду Відповідача до Позивача відповідно до ст. 12 ГПК України, ст. 20 ГК України можуть бути предметом окремого позову.

Подане Відповідачем клопотання в порядку ст. 30 ГПК України (участь у процесі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів) судом розглянуто та відхилено, оскільки вказана норма передбачає можливість участі у судовому засіданні посадових осіб та інших працівників лише коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, проте у суду до них питань під час судового розгляду не виникло. Натомість Відповідач, якщо у нього виникали такі питання, не був позбавлений права та можливості (у матеріалах справи відсутні докази протилежного) самостійно відібрати у цих осіб пояснення з питань, що цікавлять Відповідача та подати до суду.

Щодо клопотання Відповідача про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи - особи, яка фінансувала ремонт у спірному приміщенні, то Відповідачем не доведено, яким чином рішення саме з даного спору вплине на права та обов'язки цієї особи та щодо кого зі сторін. Натомість суд зазначає, що це є питаннями окремих правовідносин власника спірного приміщення, та особи, за кошт якої вони виконувалися.

Також, клопотання Відповідача про залучення до участі у розгляді спору в якості третіх осіб управителя школи, учасників батьківського комітету тощо судом розглянуто та відхилено, оскільки Відповідачем не обгрунтвоано, що рішення даного спору (виселення Відповідача з приміщень) вплине на права та інтереси цих осіб. Натомість будь-які особи мають право бути присутніми у даному відкритому судовому процесі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, які приймали участь у судових засіданнях, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Ватутінським відділом освіти та Спеціальним експериментальним освітньо - культурологічним центром «Сполох» (правонаступник - Заклад освіти «Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості») було укладено Договір безоплатного користування, на підстав якого закладу освіти було передано в користування нежилі приміщення загальною площею 2491 кв.м в будинку № 16-а на вул. Сабурова в м. Києві (далі - «спірні приміщення»).

Нежилий будинок № 16 літер А на вул. Сабурова на виконання рішення Київради від 29.11.2001 № 151/585 «Про затвердження переліку нежитлових будівель комунальної власності територіальної громади міста Києва» та згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22.02.2002 № 347 «Про закріплення нежилих будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади м. Києва» 27.06.2002 передано на баланс Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».

17.03.2003 було укладено договір про внесення змін до Договору безоплатного користування нежитловим приміщенням в будинку № 16 літ. А (згідно з планом за поверхами - 16-а літер А) на вул. Сабурова (у зв'язку з правонаступництвом уточнено назви сторін договору).

Рішенням Київської міської ради від 08.07.2010р. № 1016/4454 Недержавному закладу освіти «Спеціальний експериментальний освітньо-культурологічний центр «Сполох» надало дозвіл на переукладення договору оренди нежитлового приміщення площею 2371 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сабурова, будинок №16, літера «А», строком до початку реконструкції (Рішення КМР від 24.06.2004 № 322/1532, Рішення КМР від 18.12.2008 № 861-1/861), але не більше ніж на 2 роки 264 дні.

Вищевказані обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 2/166-35/248-2012, та не спростовані Відповідачем у межах даного спору № 910/16599/15.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 2/166-35/248-2012 суд також встановив відсутність укладення подальшого договору оренди, який повинен був бути укладений на підставі рішення Київради від 08.07.2010 № 1016/4454, та встановив відсутність у Закладу освіти «Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості» підстав для зайняття спірного нежилого приміщення загальною площею 2491 кв.м в будинку № 16-а на вул. Сабурова в м. Києві, у зв'язку з чим присудив виселити Заклад освіти «Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості» з указаного нежилого приміщення з поверненням його Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація».

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 2/166-35/248-2012 набрало законної сили та на виконання рішення було видано накази.

Пізніше нежила будівля за адресою: м. Київ, вул. Сабурова, 16-А, на виконання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.08.2014 року № 954 «Про передачу будівель до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій» була передана в сферу управління Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації та на виконання розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.10.2014 року № 601 «Про закріплення майна, переданого до сфери управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації» в сферу оперативного управління Управлінню освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (Позивач), що підтверджується актом приймання - передачі.

16.12.2014 представниками Позивача було здійснено виїзд за адресою: вул. Сабурова, 16-А, та за наслідками обстеження приміщення встановлено функціонування у приміщенні Загальноосвітнього навчального закладу «Спеціалізована школа «Славія» (Відповідача), який відноситься до Закладу освіти «Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості», але жодна з вказаних осіб, у тому числі Відповідач, не надав документів, на підставі яких діє у даному приміщенні - тобто документів, які підтверджують правові підстави займати приміщення (оренда, власність та інше).

Під актом обстеження нежитлового приміщення від 16.12.2014 стоять підписи представників «Всеукраїнського експериментального центру персональної освіти та соціалізації освіти», ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів», Київського об'єднання захисту прав інвалідів і пенсіонерів, Творчого об'єднання «Середовище буття» та ЗНЗ «Спеціалізована школа «Славія» (Відповідач).

25.03.2015 ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві були проведені виконавчі дії на підставі наказу, виданого на виконання вищеописаного рішення Господарського суду міста Києва у справі № 2/166-36/248-2012 про виселення Закладу освіти «Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості» з нежилого приміщення загальною площею 2491 кв.м. в будинку № 16-а літер А на вул. Сабурова в м. Києві, та у акті від 25.03.2015 державним виконавцем вказано про виселення Закладу освіти «Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості» з нежитлових приміщень загальною площею 2491,00 кв.м. в будинку № 16-а літер А на вул. Сабурова в м. Києві, про заміну у вхідних дверях приміщень замків та передачу ключів від всіх вхідних дверей стягувачу за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 2/166-36/248-2012 і про опечатування вхідних дверей нежилого приміщення за адресою м. Київ, вул. Сабурова, 16-А.

Одночасно державним виконавцем виявлені у спірному приміщення інші юридичні особи, які представлялись ГО «Український конгрес інвалідів» та Спеціалізована школа «Славія» (Відповідач), у зв'язку з чим двері під номером №1 не зачинялися з метою доступу даних організацій до власного майна.

Предметом даного судового спору є виселення Відповідача з нежилого приміщення площею 2829,1 кв.м. в будинку № 16-А літер А на вул. Сабурова та повернення приміщення Позивачу, тому для вирішення даного спору необхідним є встановлення наявності чи відсутності у Позивача прав вимагати повернення йому спірного приміщення, та відповідно встановлення наявності чи відсутності у Відповідача права займати спірне приміщення.

Право Позивача вимагати повернення йому приміщення підтверджено вищеописаними рішеннями КМР, розпорядженнями КМДА та розпорядженнями Деснянської РДА, якими нежилий будинок № 16 літер А на вул. Сабурова було визнано таким, що належить до комунальної власності міста Києва та передано до сфери оперативного управління Позивача.

Також підставою позову є наявність розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.08.2014 № 954 «Про передачу будівель до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій», п. 5 якого Деснянській РДА доручено забезпечити у будівлі, переданій їй до сфери управління, відновлення діяльності навчального закладу, що Деснянська РДА запланувала на 2015-2016 роки, однак це здійснити не вбачається за можливе через зайняття вказаних приміщень Відповідачем.

Щодо наявності у Відповідача прав на зайняття спірного приміщення, суд зазначає наступне.

Будинок № 16-а на вул. Сабурова в м. Києві належить до комунальної власності, що мотивовано вище в рішенні судом, відтак передача їх у власність чи у користування іншим особам, у тому числі в оренду, приміщень у вказаному будинку може бути здійснено тільки за рішенням власника або уповноваженої ним особи (ст. 319 ЦК України).

Комунальне майно також може бути передано в оренду, суборенду, що визначено Законом України «Про оренду державного та комунального майна», при цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Проте Відповідачем не надано суду доказів наявності у Відповідача правових підстав (користування, оренда, власність та/або інші речові та похідні від них права) займати спірне приміщення, яке належить до комунальної власності.

При цьому суд констатує, що у даному випадку питання цільового чи нецільового використання Відповідачем спірних приміщень (навчальний заклад), значення та наслідків для вирішення даного спору не мають, оскільки підставами позову заявлено не нецільове використання Відповідачем спірних приміщень, а відсутність у Відповідача правових підстав займати спірне приміщення, яке належить до комунальної власності.

Питання виділення чи не виділення Відповідачу Деснянською РДА іншого приміщення також не стосується предмету даного спору, оскільки не впливає на обов'язок Відповідача звільнити приміщення, права на зайняття якого Відповідачем перед судом не доведено.

Натомість якщо Відповідач вважає, що Деснянською РДА чи Позивачем порушуються його права на гарантоване законом виділення йому належного приміщення, то Відповідач не позбавлений права та можливості на звернення до суду з відповідним позовом в загальному порядку.

Так само не стосуються предмету спору та не впливає на вирішення спарави наявність чи відсутність належного спілкування між Деснянською РДА, Позивачем та Відповідачем, на що останній посилається. Суд зазначає, що відносини спілкування між вказаними особами є питаннями виключно їх адміністративної та господарської діяльності, та неналежне на думку Відповідача відношення Деснянською РДА та Позивача до нього не дає Відповідачу права без відповідних правовстановлюючих документів займати спірне приміщення.

Зачинення Позивачем дверей та недопущення у спірне приміщення осіб, у яких відсутні правовстановлюючі документи на право перебування у спірному приміщенні, є правом Позивача, який від імені власника розпоряджається даним об'єктом комунальної власності, віднесеним до його сфери управління.

Питання недопущення Відповідача до спірного приміщення для вивезення звідти належних Відповідачу речей також не надає Відповідачу права постійного користування спірним приміщенням та постійно перебувати у ньому, але у випадку чинення Відповідачу перешкод у можливості забрати з приміщень його власність - також може бути предметом окремого судового позову.

Здійснення у спірних приміщеннях поліпшень, ремонту та/або їх страхування також законом не відведено до правових підстав перебування Відповідача у спірних приміщеннях, які не є у його користуванні, власності та/або не перебувають у нього на іншому речовому праві, та Відповідачем не доведено протилежного. З позовом про визнання за Відповідачем права власності на спірне приміщення він до суду не звертався; у матеріалах справи також відсутні докази протилежного.

Усупереч твердженням Відповідача, при виселенні його з приміщення не порушуються наведені ним норми українського та міжнародного законодавства, оскільки виселення з приміщення не є ліквідацією Відповідача чи припиненням його діяльності. Натомість Відповідач будучи обізнаним, що в нього відсутні правовстановлюючі документи на право перебування у спірному приміщенні, повинен був планувати свою діяльність таким чином, щоб не розраховувати у ній на протиправно займане ним приміщення - тобто не укладати договори на надання освітніх послуг, які планував надавати у спірному приміщенні тощо, та натомість вживати усіх залежних від нього заходів, спрямованих на набуття правових підстав для зайняття спірного чи іншого приміщення (на укладення договору оплатного чи безоплатного користування, на отримання майна у власність тощо). Однак правовідносини щодо реалізації Відповідачем такого права (до укладення відповідного договору чи отримання свідоцтва про власність) також не є предметом даного судового спору.

Як убачається з матеріалів справи (копії договорів та актів) та не заперечується сторонами спору, дійсно існували договірні відносини (орендна), на підставі яких орендарем комунального майна було з власної волі без укладення договору суборенди (в матеріалах справи договір суборенди відсутній) допущено Відповідача до перебування у спірних приміщеннях. Однак, що також описано вище судом, на даний час договори оренди спірного приміщення закінчили свою дію, у зв'язку з чим Заклад освіти «Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості», який допускав перебування Відповідача у спірних приміщення, із них же було виселено.

Щодо самого Відповідача, то на даний час відсутні договір безоплатного користування, оренди чи правовстановлюючий документ про право власності (чи документ, який підтверджує інше речове чи похідне від нього право), який би давав Відповідачу право займати спірні приміщення.

Посилання Відповідача на ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 764 ЦК України судом відхиляються, оскільки встановлюють наслідки зайняття приміщення орендарем після закінчення договору найму, тоді як Відповідач орендарем приміщення не був та не є - власник приміщення або уповноважені ним особи договору оренди з Відповідачем не укладали, та згоди на укладення з Відповідачем договорів суборенди не надавали. Окрім того, за ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди, а вищеописані в рішенні договори оренди з Закладом освіти «Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості» закінчили свою дію.

Наведений Відповідачем, укладений між ним та вказаним Закладом освіти, договір про співпрацю від 04.01.2007, також не є законною підставою зайняття Відповідачем чи перебування його працівників, клієнтів, учнів та/або розміщення майна у спірному приміщенні комунальної власності, оскільки договір з орендарем цього приміщення - Закладом освіти, який надавав Відповідачу допуск, наразі закінчився, а Заклад освіти виселено у судовому порядку, що також описано вище.

Надані Відповідачем листи та згоди Деснянської РДА на здійснення ним статутної діяльності у спірному приміщенні, а також згоди Деснянської РДА на проведення там навчальних заходів, не дають в розумінні Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та положень цивільного законодавства Відповідачу права займати спірне приміщення без наявності у Відповідача правовстановлюючого документів на таке зайняття (на користування, оренду, право власності та/або інші речові права).

Питання звернення Відповідача до Деснянської РДА щодо укладення договору оренди спірного приміщення, та не укладення його станом на даний час, також не є правовою підставою для перебування Відповідача у спірному приміщенні, але у випадку якщо Відповідач вважає, що Деснянською РДА таким чином порушуються його охоронювані законом права та інтереси, то це може бути підставою окремого судового позову.

Отже враховуючи, що Відповідачем не доведено наявність у нього правових підстав займати спірне приміщення, даний позов про витребування у Відповідача спірного приміщення з його незаконного володіння на користь Позивача, як уповноваженої власником особи - управителя цим майном, відповідно до ст.ст. 386-387, 391 ЦК України визнається судом обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо порушення інтересів держави в межах даного спору, що стали підставою для подання даного позову прокурором, то суд погоджується з його доводами, викладеними у позові. З огляду на наведене, а також враховуючи системний аналіз приписів статті 36 Закону України «Про прокуратуру», норм ГПК України та рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99, суд дійшов висновку про наявність у прокурора права на звернення до господарського суду з даним позовом в інтересах держави - Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, в особі Позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судовий збір (1218 грн.), від сплати якого прокурор звільнений, стягується з Відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Виселити Підприємство «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціалізована школа «Славія» (м. Київ, вул. Сабурова, 16-А; ідентифікаційний код 31457520) з нежилого приміщення площею 2829,1 кв.м. в будинку № 16-А літер А на вул. Сабурова в місті Києві та повернути приміщення Управлінню освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Закревського, 15-А; ідентифікаційний код 37501684).

Видати наказ.

Стягнути з Підприємства «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціалізована школа «Славія» (м. Київ, вул. Сабурова, 16-А; ідентифікаційний код 31457520) у дохід Державного бюджету України 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.09.2015

Суддя Сташків Р.Б.