Постанова
від 23.09.2015 по справі 902/357/15
РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

23 вересня 2015 року Справа № 902/357/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Баклан Н.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Комсомольське" на рішення господарського суду Вінницької області від 03.06.15 р. у справі №902/357/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімгрупа Компаній" (с.Шкарівка, Білоцерківський район, Київська обл.)

до приватного акціонерного товариства "Комсомольське" (с.Садове, Козятинський район, Вінницька обл.)

про стягнення 60 023,15 грн.

За участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1 ( довіреність № б/н від 27.04.2015 р. )

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.06.15 р. у справі №902/357/15 (суддя Кожухар М.С.) частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімгрупа Компаній" до приватного акціонерного товариства "Комсомольське" про стягнення 60 023,15 грн.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Комсомольське" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімгрупа Компаній": 17032,27 грн. боргу, 28905,83 грн. суми збільшення ціни товару пропорційно курсовій різниці, 598,02 грн. пені, 3406,46 грн. штрафу, 684,99 грн. річних та 1662,9 грн. відшкодування витрат на сплату судового збору.

Відмовлено в позові в частині вимог про стягнення з відповідача 0,96 грн. боргу, 1,63 грн. суми збільшення ціни товару пропорційно курсовій різниці, 604,08 грн. пені. 1,39 грн. річних, 3406,83 грн. штрафу та 5380,69 грн. інфляційних.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - приватне акціонерне товариство "Комсомольське" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В скарзі, зокрема, зазначає, що господарський суд Вінницької області прийняв неправильне рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 28905,83 грн. суми збільшення ціни товару пропорційно курсовій різниці, оскільки суд ототожнив поняття «курс долара США до гривні» та «курс гривні до долара США», що не відповідає встановленим сторонами умовам п.3.7 Договору, оскільки, курс долара до гривні не ідентичний курсу гривні до долара і не збільшився, а зменшився порівняно з тим, що був на час підписання договору та додатків до нього.

Просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 03.06.2015р. у справі №902/357/15 скасувати у частині стягнення з приватного акціонерного товариства «Комсомольське» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімгрупа Компаній» 28905,83 грн. збільшення ціни товару пропорційно курсовій різниці, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.07.2015 р.

24.07.2015р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від ТОВ «Агрохімгрупа Компаній» надійшов відзив на апеляційну скаргу (арк.справи 145-147).

Позивач, посилаючись на положення ст.ст.3, 6, 511, 524, 533, ч.1 ст.626, ч.1 ст.627, ч.1 ст.628, ст.ст.629, 632 Цивільного кодексу України, п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000р., правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 року у справі №16/23пд/2011, вважає, що суд першої інстанції мав всі законні підстави для стягнення з Відповідача - 28 905,83 грн. суми збільшення ціни товару пропорційно курсовій різниці

Також, позивач звертає увагу, що рішенням господарського суду Київської області у справі №911/1871/15 від 04.06.2015р. в позові ПАТ «Комсомольське» до ТОВ «Агрохімгрупа Компаній» про визнання недійсними п.3.7. договору №3/04-К від 03.04.2013 року було відмовлено.

На підставі викладеного просить суд апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Комсомольське» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 03.06.2015 р. у справі № 902/357/15 - без змін.

Просить суд розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами.

27.07.2015р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від ПАТ «Комсомольське» надійшли письмові пояснення (вх.№17927/15).

В поясненнях відповідач, посилаючись на п.3, 4 ст.213 Цивільного кодексу України, при тлумаченні умов договору, дійшов наступних висновків: 1) термін «курс долара США по відношенню до курсу гривні (офіційний курс НБУ)» слід розуміти як курс долара США до гривні; 2) «курс долара США до гривні» не ідентичний «курсу гривні до долара США»; 3) курс долара США до гривні є обернено пропорційною величиною відносно курсу гривні до долара США.

ПАТ «Комсомольське» стверджує, що при підписанні договору воно розуміло саме «курс долара США до гривні», а не навпаки. Тому, протилежні припущення сторони вважає перекручуванням та викривленням змісту договору.

Укладаючи договір, сторони мали за мету здійснювати господарську діяльність на умовах доброчесності і не мали на меті включення у Договір положень, що призвели будь яку із сторін до безпідставного збагачення, в тому числі й за рахунок зміни курсу валют.

Також стверджує, що у разі зростання курсу долара США до гривні (знецінення долара США, дефляція в економіці) буде застосований п. 3.7 Договору, а у разі зростання курсу гривні до долара США (знецінення гривні, інфляція в економіці) буде застосована ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 23.09.2015р. представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, оскільки відповідачем надіслані на адресу Рівненського апеляційного господарського суду докази, які є необхідними для вирішення даної справи, однак, докази до суду ще не надійшли. Подав клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів (вх. №2341/15).

Ухвалами від 29.07.2015р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги до 30.09.2015р., розгляд справи відкладено на 23.09.2015р. о 11:45 год.

30.07.2015р. на адресу суду від ПАТ «Комсомольське» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: довідка Козятинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 15.06.2015 №1798/11; довідка філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Житомирі про залишок коштів на рахунках 2600801794905, 2604009794905, 2604201794905 станом на 16.06.2015р.; довідка відділення №201 АТ «УкрСиббанк» вих. № 100 від 15.06.2015р.; довідка управління Державної казначейської служби України у Козятинському районі та м.Козятині Вінницької області №03-60/1043 від 15.06.2015р.; довідка ПАТ КБ «ПриватБанк» №08.07.0.0.0/1506151508173 від 15.06.2015р.; довідка ПАТ КБ «ПриватБанк» №08.07.0.0.0/1506151508247 від 15.06.2015р.; довідка ПАТ КБ «ПриватБанк» №08.07.0.0.0/1506151138062 від 15.06.2015р.

10.09.2015р. на адресу суду від ПАТ «Комсомольське» надійшло клопотання про не прийняття до уваги відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.96 ГПК України сторона у справі, отримавши апеляційну скаргу, має право надіслати відзив на неї апеляційній інстанції і особі, яка подала скаргу.

Позивач скористався правом надіслати суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, водночас, нормами господарського процесуального права не передбачено такої процесуальної дії як «не прийняття до уваги відзиву на апеляційну скаргу» у разі не надіслання відзиву особі, яка подала скаргу, а тому колегія суддів відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання.

10.09.2015р. на адресу суду від ПАТ «Комсомольське» надійшло клопотання про зменшення розміру стягуваних з приватного акціонерного товариства «Комсомольське» штрафу до 1 грн. та пені до 1 грн.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 23.09.2015р. представник відповідача подав через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду клопотання про долучення до справи додаткового доказу, а саме: копію протоколу №9-3 засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Козятинської районної державної адміністрації від 18.09.2015 р. (вх. №23199/15) та доводи про відсутність підстав для стягнення курсової різниці (вх. №23200/15). Підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених в ній. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 28905,83 грн. суми збільшення ціни товару пропорційно курсової різниці, тому просить суд в цій частині рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у цій частині.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, у відзиві просив суд розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності його представника.

Враховуючи клопотання позивача про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника, приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

03.04.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімгрупа Компаній" (продавець) та приватне акціонерне товариство "Комсомольське" (покупець) уклали договір №3/04-К, відповідно до п.1.1 якого, продавець зобов'язується продати та відвантажити погодженими партіями продукцію (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар і сплачувати за нього визначену грошову суму (ціну товару). Найменування товару, його кількість і ціна вказуються в додатках, специфікаціях, видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору. Якість товару повинна відповідати сертифікату якості фірми-виробника.

Згідно п.1.2. Договору загальна сума Договору становить 7680,00 (сім тисяч шістсот вісімдесят грн.) з ПДВ, але у будь якому разі точно складається з сум всіх додатків, специфікацій, видаткових накладних, що додаються та є невід'ємними складовими цього Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору, форма оплати - безготівкова. Грошові кошти за даним Договором перераховуються в безготівковій формі на поточний рахунок продавця, вказаний в даному Договорі.

Як встановлено п.3.2. Договору, ціна товару базується згідно встановленого прайс-листа продавця, що є офіційним переліком продукції продавця, яка пропонується до реалізації і повинна бути повністю сплачена продавцю покупцем на наступних умовах: а) якщо сторони або їх представники підписали додаток, специфікацію і не погоджували терміни оплати товару, то покупець повинен сплатити за товар продавцю до його постачання, а саме протягом трьох календарних днів з моменту підписання відповідного додатку, специфікації; б) якщо сторони або їх представники не підписали додаток, специфікацію, проте продавцем було видано покупцю рахунок-фактуру, в якому міститься термін "передплата" або термін "передплата" взагалі не міститься, то покупець повинен сплатити за партію товару за таким рахунком до її постачання, а саме протягом одного календарного дня (термін дії рахунку-фактури) з моменту виписки рахунку-фактури. Якщо оплата товару за таким рахунком-фактурою була проведена покупцем по закінченню одного календарного дня, то продавець зобов'язується, на свій розсуд, або повернути сплачену покупцем суму, або поставити товар, передбачений в рахунку - фактурі; в) якщо сторони або їх представники підписали додаток, специфікацію, в якій міститься графік оплати товару, то покупець оплачує продавцю товар відповідно до вказаного графіка. Графік оплати товару може бути передбачений в окремому підписаному сторонами або їх представниками документі, рахунку, накладній, листі, чи ін., який буде також невід'ємною частиною даного Договору навіть без посилання на нього; г) якщо постачання конкретної партії товару не узгоджено сторонами у відповідному додатку, специфікації (здійснюється без специфікації), то покупець оплачує продавцю товар за видатковою накладною, протягом трьох календарних днів з дати прийняття товару, та у відповідності з умовами цього Договору. Якщо продавцем був виданий рахунок-фактура або сторонами було підписано видаткову накладну, у якій міститься термін оплати, та разом з тим сторонами було узгоджено певний графік оплати товару, а також в інших випадках, коли оплата товару може бути здійснена покупцем у той чи інший термін. покупець у будь-якому разі зобов'язується повністю оплатити товар до моменту закінчення більш пізнього терміну, що вказаний у видатковій накладній чи додатку, специфікації, чи рахунку-фактурі.

У разі зміни курсу долара США або Євро по відношенню до курсу гривні (офіційний курс НБУ) ціна товару, визначена на момент підписання відповідного додатку, специфікації або видаткової накладної (у разі, якщо специфікація не підписувалася), змінюється пропорційно такому збільшенню на день фактичної оплати конкретної партії товару, а у разі несплати отриманого товару в строк, зазначений в договорі, додатку або специфікації, на день виставлення вимоги про виконання зобов'язання або на день звернення з позовною заявою до господарського суду, на вибір продавця. Пропорційне збільшення ціни товару у разі зміни курсу долара США або Євро по відношенню до курсу гривні, не потребує додаткового узгодження між сторонами, підписання додаткових угод та доповнень до даного Договору, та сплачується покупцем на вимогу продавця (п. 3.7. Договору).

Згідно п.4 ст.231 Господарського кодексу України, за невиконання або неналежного виконання обов'язку, що передбачений в пункті 6.7. даного Договору, покупець сплачує продавцю неустойку, понад збитків, у розмірі 0,5 % від загальної ціни товару (тобто ціни товару за всіма видатковими накладними, підписаних сторонами або їх представниками, - сума зобов'язання незалежно від ступеня виконання) за кожен день, незалежно від провини. (Нарахування неустойки припиняється через один рік від дати, коли зобов'язання по оплаті товару повинно було бути виконано покупцем (п. 2 ст. 258 ЦК України) (п. 4.6. Договору).

У разі прострочення оплати за отриманий товар та невиконання обов'язку, що передбачений в пункті 3 (Умови оплати) покупець також сплачує продавцю штраф у розмірі 40% (сорок) відсотків від вартості несплаченого товару (п. 4.7. Договору).

Сторони дійшли згоди, що для стягнення неустойки, штрафних санкцій за невиконання умов договору встановлюється загальна позовна давність строком у 3 роки (п.1 ст.259 ЦК України) (п. 4.10. Договору).

Даний договір, згідно п.6.7., набирає чинності з дати його підписання уповноваженими на це представниками обох з сторін і діє до моменту повного виконання сторонами умов цього Договору.

03.04.2013р. сторони підписали додаток № 1-ЗЗР до Договору № 3/04-К від 03.04.2013р., в якому визначили найменування, кількість вартість та ціну товару.

Загальна сума Специфікації складає: сім тисяч шістсот вісімдесят грн., в т.р. ПДВ - 20% - 1280,00 грн. Ціна товару базується згідно встановленого прайс - листа продавця, що є офіційним переліком продукції Продавця, яка пропонується до реалізації і повинна бути повністю сплачена продавцю покупцем з нарахуванням ПДВ-20%. Кількість товару відповідає потребам покупця, а якість товару відповідає сертифікату якості заводу-виробника. Сертифікат якості додається. Оплата товару: покупець зобов'язується здійснити оплату за Товар, згідно даної Специфікації за наступними графіком: оплата 30 % від загальної вартості Продукції у розмірі 2304,00 грн., в т.р.ПДВ-20%, шляхом перерахування на рахунок Продавця (разом або частками) до 5 квітня 2013р.; оплата 70 % від загальної вартості Продукції у розмірі 5376,00 грн., в т.р.ПДВ-20% шляхом перерахування на рахунок Продавця (разом або частками) до 15 вересня 2013 р.

03.04.2013р. сторони підписали додаток № 2-ЗЗР до договору № 3/04-К від 03.04.2013р., в якому визначили найменування, кількість вартість та ціну товару.

Ціна товару базується згідно встановленого прайс-листа продавця, що є офіційним переліком продукції Продавця, яка пропонується до реалізації і повинна бути повністю сплачена Продавцю Покупцем з нарахуванням ПДВ-20%. Кількість товару відповідає потребам Покупця, а якість товару відповідає сертифікату якості заводу-виробника. Сертифікат якості додається. Покупець зобов'язується здійснити оплату за Товар, згідно даної Специфікації за наступними графіком: оплата 100 % загальної вартості Продукції у розмірі 11656,27 грн., в т.р.ПДВ-20% складає 1942,71 грн. шляхом перерахування на рахунок продавця до 1 грудня 2013 р.

На виконання умов договору, на підставі видаткових накладних № 44 від 09.04.2013р. та №268 від 30.08.2013р. позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 19 336,27 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши позивачу 2 304,00 грн., що підтверджується банківською випискою.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, клопотань, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно ст.193 Господарського кодексу України (ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК України).

Як встановлено ст.ст.526, 525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як випливає з наявних матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи зі змісту ст.533 Цивільного кодексу України, сторони вправі визначити суму, що підлягає сплаті за поставлений товар, за офіційним курсом відповідної іноземної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 3.7. Договору сторони передбачили, що в разі зміни курсу долара США або Євро по відношенню до курсу гривні (офіційний курс НБУ) ціна товару, визначена на момент підписання відповідного додатку, специфікації або видаткової накладної (у разі, якщо специфікація не підписувалася), змінюється пропорційно такому збільшенню на день фактичної оплати конкретної партії товару, а у разі несплати отриманого товару в строк, зазначений в договорі, додатку або специфікації, на день виставлення вимоги про виконання зобов'язання або на день звернення з позовною заявою до господарського суду, на вибір продавця. Пропорційне збільшення ціни товару у разі зміни курсу долара США або Євро по відношенню до курсу гривні, не потребує додаткового узгодження між сторонами, підписання додаткових угод та доповнень до даного Договору, та сплачується покупцем на вимогу продавця.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, заборгованість відповідача перед позивачем становить 17 032,27 грн.

Докази на підтвердження погашення відповідачем заборгованості в розмірі 17 032,27 грн. в матеріалах справи відсутні.

Позивачем у відповідності до п. 3.7. Договору, проведено перерахунок вартості переданого, але не оплаченого відповідачем товару.

Виходячи з положень ст.213 Цивільного кодексу України, змісту та спрямованості договору № 3/04-К, загального стану економіки в державі, який обумовив волю сторін договору, суд дійшов правомірного висновку, що положення п. 3.7 Договору передбачають збільшення ціни товару в залежності від збільшення різниці у курсі гривні до долара, встановленому Національним банком України, на момент підписання відповідного додатку, специфікації або видаткової накладної та на день фактичної оплати товару, а в разі несплати - на день виставлення вимоги або подання позову (на вибір Продавця).

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивач пред'явив до стягнення з відповідача 17 033,23 грн., тим самим безпідставно зависив суму боргу на 0,96 грн. Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача 17 033,23 грн. боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 17 032,27 грн.

Зважаючи на часткове задоволення основної суми боргу у розмірі 17 032,27 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача 28907,46 грн. суми курсової різниці підлягають частковому задоволенню, а саме, в розмірі - 28 905,83 грн. (17 032,27 х 21,55/7,99 - 17032,27 = 28905,83), оскільки розрахунок даної позовної вимоги здійснено позивачем виходячи з суми боргу 17 033,23 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про ототожнення судом першої інстанції поняття «курс долара США до гривні» та «курс гривні до долара США», та про відсутність підстав для зміни ціни товару відповідно до встановлених сторонами умов згідно п.3.7 Договору.

Позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань, також було пред'явлено до стягнення з відповідача 1 202,10 грн. пені (з суми 5376,00 грн. - за період з 16.09.2013 по 16.03.2014р., з суми 11 656,27 грн. - за період з 02.12.2013р. по 14.04.2014р.), 686,38 грн. - 3% річних (з суми 5376,00 грн. - за період з 16.09.2013 по 12.03.2015р., з суми 11 656,27 грн. - за період з 02.12.2013р. по 12.03.2015р.), 6 813,29 грн. штрафу, 5 380,69 грн. інфляційних (за період з 16.09.2013р. по 12.03.2015р.).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільний кодекс України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільний кодекс України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено ст.251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.6. Договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання обов'язку, що передбачений в пункті 6.7. даного Договору, покупець сплачує продавцю неустойку, понад збитків, у розмірі 0,5 % від загальної ціни товару (тобто ціни товару за всіма видатковими накладними, підписаних сторонами або їх представниками, - сума зобов'язання незалежно від ступеня виконання) за кожен день, незалежно від провини (п.4 ст.231 ГК України). Нарахування неустойки припиняється через один рік від дати, коли зобов'язання по оплаті товару повинно було бути виконано покупцем (п. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно з п.4.7. Договору, в разі прострочення оплати за отриманий товар та невиконання обов'язку, що передбачений в пункті 3 (Умови оплати) Покупець також сплачує Продавцю штраф у розмірі 40% (сорок) відсотків від вартості несплаченого товару.

Як вірно було зазначено судом першої інстанції, у розрахунку 3% річних, позивач припустився помилок, а саме не врахував положення ч.5 ст. 254 ЦК України (15.09.2013р. та 01.12.2013р. - вихідні дні). Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача 686,38 грн. 3% річних правомірно задоволено частково в сумі 684,99 грн.

Суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 6812,91 грн. (17 032,27 х 40% = 6 812,91), оскільки розрахунок даної позовної вимоги здійснено позивачем виходячи з суми боргу 17 033,23 грн., тоді як заборгованість відповідача становить 17 032,27 грн.

Позивач також припустився помилок при розрахунку розміру пені, не врахувавши положення ч.5 ст. 254 ЦК України (15.09.2013р. та 01.12.2013р. - вихідні дні), в зв'язку з чим розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача становить 1 196,04 грн.

Здійснені судом першої інстанції розрахунки наявні у матеріалах справи (арк.справи 106, 107).

Стосовно клопотання відповідача про зменшення штрафу до 1 гривні та пені до 1 гривні на підставі ст.233 ГК України, ст. 551 ЦК України, п.3 ст. 83 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 частини 1 ст. 83 ГПК України господарському суду надано право при прийнятті рішення зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 рудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій на 50 відсотків.

Колегія суддів вважає правомірним задоволення клопотання про зменшення розміру штрафу та пені, зважаючи на наступне:

- відповідач є сільськогосподарським виробником, на господарську діяльність якого вплинула складна фінансова та політична ситуація в країні;

- доказів отримання збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань позивач суду не надав;

- частково задоволені судом позовні вимоги про стягнення з відповідача суми збільшення ціни товару пропорційно курсовій різниці, покривають можливі збитки позивача.

Зазначені обставини дають підстави для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 09.09.2014 р. у справі № 916/1148/14.

Враховуючи вищенаведене, виходячи з балансу майнових та інших інтересів сторін, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, на 50 відсотків, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваних з приватного акціонерного товариства «Комсомольське» штрафу до 1 грн. та пені до 1. грн.

Отже, стягненню підлягає пеня в розмірі 598,02 грн. та штраф в розмірі 3 406,46 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 5 380,69 грн. інфляційних за період з 16.09.2013р. по 12.03.2015р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що дані позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Згідно з п.4 наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Вплив змін валютних курсів" курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Так, курсова різниця не є видом відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Колегія суддів погоджується, що матеріальні втрати від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за час прострочення в їх сплаті у позивача не виникли, оскільки сторони передбачили зміну ціни товару пропорційно курсовій різниці.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Комсомольське" на рішення господарського суду Вінницької області від 03.06.15 р. у справі №902/357/15 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.

СудРівненський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення23.09.2015
Оприлюднено02.10.2015
Номер документу51371390
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —902/357/15

Ухвала від 10.06.2016

Господарське

Рівненський апеляційний господарський суд

Маціщук А.В.

Ухвала від 16.12.2015

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Кожухар М.С.

Ухвала від 07.12.2015

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Кожухар М.С.

Постанова від 19.11.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Грек Б.М.

Ухвала від 05.11.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Грек Б.М.

Постанова від 23.09.2015

Господарське

Рівненський апеляційний господарський суд

Саврій В.А.

Ухвала від 29.07.2015

Господарське

Рівненський апеляційний господарський суд

Саврій В.А.

Ухвала від 29.07.2015

Господарське

Рівненський апеляційний господарський суд

Саврій В.А.

Ухвала від 23.07.2015

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Кожухар М.С.

Рішення від 03.06.2015

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Кожухар М.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні